Ухвала

від 16.02.2021 по справі 758/1760/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1760/21

Провадження № 1-кс/758/1250/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року Подільський районний суд міста Києва в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника третьої особи, яка володіє майном ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, в якому просить накласти арешт на будівлю готельного комплексу з підземною автостоянкою літ. А за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності зареєстрована за ТОВ «ЕПОХА» (код ЄДРПОУ 32044536), із забороною розпоряджатися та використовувати 287,2 кв.м. добудованої площі приміщення до постановлення у кримінальному провадженні №12020100070002289 кінцевого рішення.

Клопотання мотивоване тим, що невстановлені особи діючи за попередньою змовою групою осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, зловживаючи повноваженнями, вчиняють незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , з порушеннями вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства, що призводить до хаотичної забудови всупереч затвердженого генерального плану та спричиняє тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:85:385:0014 та будівля готельного комплексу з підземною автостоянкою літ. А за адресою: АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ТОВ «ЕПОХА» (код ЄДРПОУ 32044536).

Згідно до містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва «Реконструкція готельного комплексу (літ. А) з підземною автостоянкою від 20.03.2018 року №241 встановлено, що ділянка проектування потрапляє в межі Центрального історичного ареалу м. Києва, в зону охоронюваного ландшафту та являється пам`яткою ландшафту та історії місцевого значення «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро».

Поряд з цим відповідно до вказаних умов і обмежень гранична висота реконструкції залишається без змін та ТОВ «ЕПОХА» необхідно розробити, погодити та затвердити історико-містобудівне обґрунтування, отримати дозволи відповідно до ЗУ «Про охорону культурної спадщини», забезпечити виконання вимог щодо захисту ділянки і споруд від зсувів згідно з технічними умовами та вимогами КП «СУППР» та ін.

Поряд з цим, встановлено, що 15.02.2019 року за результатами розгляду ДАБІ України заяви ТОВ «ЕПОХА», товариству відмовлено у видачі дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ133190460728 у зв`язку із тим, що проектування реконструкції здійснено за межами земельної ділянки, чим порушено вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 26 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», при проектуванні не враховано вимоги вихідних даних та містобудівних умов та обмежень, що суперечить ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», перелік робіт належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, не подано погодження проектної документації органом охорони культурної спадщини, та дозвіл на проведення робіт відповідно до вимог ЗУ «Про охорону культурної спадщини» та вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, а також площа прийнятого в експлуатацію об`єкту відповідно до інформації в проекті не відповідає площі в копії документу, що посвідчує право власності на нерухоме майно.

10.09.2020 року на підставі ухвали Подільського районного суду м. Києва №758/8880/20 у ТОВ «Епоха» здійснено тимчасовий доступ до речей та документів, проте документів на підставі яких збільшено квадратуру готельного комплексу літ. А за адресою: АДРЕСА_1 із 5501,0 кв.м. на 5788,2 кв. м.

В ході досудового розслідування, для забезпечення належного кримінального провадження, будівлю готельного комплексу з підземною автостоянкою літ. А за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовими доказами в кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100070002289 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України.

Тому слідство вважає, що не застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на зазначену вище земельну ділянку та будівлю розміщену на ній у вигляді заборони користування, розпоряджання майном може призвести до зникнення, втрати, пошкодження чи передачі майна (земельних ділянок) чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, оскільки вони є речовими доказами у кримінальному провадженні які містять сліди злочину.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, які у ньому зазначені.

Третя особа заперечувала проти клопотання прокурора у зв`язку з його необґрунтованістю. Суду пояснив, що зазначений об`єкт нерухомого майна зареєстрований на праві приватної власності до відповідного листа ДАБІ України і мова у зазначеному листі йде про інші заплановані будівельні роботи.

Вивчивши клопотання та документи додані до клопотання суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що будівля готельного комплексу з підземною автостоянкою літ. А за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності зареєстрована за ТОВ «ЕПОХА» (код ЄДРПОУ 32044536), що підтверджено матеріалами справи.

Станом на час розгляду клопотання про арешт майна в суді, до суду не надано відомостей стосовно особи до якої висунуто підозру.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 131 КПК України передбачено, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку, зокрема, на нерухоме майно. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідні докази до суду не надані.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні (ч. 4 ст. 132 КПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ст. 84 КПК України).

Частиною 1 ст. 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідні докази до суду не надані.

Відповідно до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (ч. 4 статті 173 КПК України).

Крім цього, згідно з вимогами ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначена, зокрема, достатня, належна, допустима, достовірна сукупність доказів, що майно, щодо якого здійснюється клопотання, є предметом, засобом чи знаряддям його вчинення, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого кримінального правопорушення, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Жодних документів, передбачених чинним законодавством України, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що діяльність третіх осіб, у володінні яких знаходиться майно про арешт якого клопоче прокурор, має відношення до дій за попередньою змовою групи осіб зі службовими особами замовників та підрядників будівництва, проектувальників, експертних організацій та інших юридичних осіб приватного права, які зловживали повноваженнями, вчиняли незаконні дії щодо будівництва та реконструкції об`єкту нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , з порушеннями вимог містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, будівельних норм, стандартів, правил, містобудівного законодавства, що призводило до хаотичної забудови всупереч затвердженого генерального плану та спричиняло тяжкі наслідки державним та громадським інтересам.

Оцінюючи в сукупності надані стороною кримінального провадження докази, беручи до уваги можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наслідки арешту майна для власника та третіх осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є передчасним.

Зважаючи на те, що до клопотання прокурором надана недостатня кількість доказів необхідності накладення арешту, суд не вбачає достатніми та обґрунтованими підстави для задоволення даного клопотання, оскільки документи додані до клопотання не свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів, до того ж, будь-яких негативних наслідків, які можуть негативно позначитися на інтересах слідства, власника майна та інших осіб від не вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчим суддею не встановлено.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №7 ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12020100070002289 від 08.07.2020 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 3641 КК України залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Порядок оскарження ухвали визначено ст. 392, 395 КПК України.

Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1