Рішення

від 03.09.2007 по справі 9/230пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/230пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

03.09.07 р.                                                                               Справа № 9/230пн                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого О.А. Марченко

При секретарі  судового засідання Гутевич С.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» - код ЄДРПОУ 32879186

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» - код ЄДРПОУ 34583555

про визнання недійсним правочину – договору купівлі-продажу будівель від 27.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» та визнання права власності на нерухоме майно.

за участю представників сторін:

від позивача: Усенко О.І. – довіреність б/н від 26.04.2007р. (представник); Конайленко А.В. – паспорт ВВ №543479 видагий Ленінським РВ УМВС України у м.Донецьку від 04.09.1998р. (директор, відповідно до протоколу зборів учасників ТОВ „МВА” б/н від 06.08.2007р.); Момот О.В. – довіреність б/н від 31.05.2007р. (представник).

від відповідача: Момот О.В. – довіреність б/н від 09.02.2007р. (представник).

Суть спору:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «МВА» звернулося до господарського суду Донецької області із  позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА», про визнання недійсним правочину – договору купівлі-продажу будівель від 27.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА». До прийняття рішення по справі позивач згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України заявою вих.: № б/н від 29 серпня 2007 року збільшив  позовні вимоги, а саме, просив визнати право власності на нерухоме майно: адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ Г-1, будівля, будівля котельної літ Е-1, виробнича будівля літ Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ З-1, склад ПММ літ И-1, загальною площею 4067,3 квадратних метрів, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.

Двадцять сьомого грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу будівель. Відповідно до пункту 1 зазначеного договору предметом купівлі-продажу є  адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ Г-1, будівля, будівля котельної літ Е-1, виробнича будівля літ Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ З-1, склад ПММ літ И-1, загальною площею 4067,3 квадратних метрів, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Малого, 1 (один), що складає 44/100 ідеальної частки. Позивач зазначає, що оскаржуваний договір є недійсним та підлягає визнанню таким в судовому порядку через невідповідність договору купівлі-продажу статті 215, 203, частинам 1 та 5, 234, 98 Цивільного кодексу України, частині 1 ст. 207 Господарського кодексу України, статті 124 Конституції України, оскільки він не відповідає вимогам закону та є фіктивним.

У своїх запереченнях на позов відповідач зазначає, що оскаржуваний правочин є дійсним, виконаний у повному обсязі сторонами та не є фіктивним, оскільки укладання правочнів з пов'язаними особами не забороняється цивільним законодавством України, вартість договору складає 1 000 000,00 мільйон гривень.

Суд вважає, що наявних документів достатньо для розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом Донецької області встановлено.

Двадцять сьомого грудня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено нотаріально-посвідчений договір купівлі-продажу будівель. Відповідно до пункту 1 зазначеного договору предметом купівлі-продажу є  адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ Г-1, будівля, будівля котельної літ Е-1, виробнича будівля літ Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ З-1, склад ПММ літ И-1, загальною площею 4067,3 квадратних метрів, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Малого, 1 (один), що складає 44/100 ідеальної частки. Факт вчинення оскаржуваного договору також підтверджується Витягом з державного реєстру правочинів  від 12.01.2007 року. Відповідно до пункту 3 Договору купівлі – продажу будівель від 27.12.2006 року вищенаведені будівлі продані відповідачу за 1000000,00 (один мільйон) гривень, в тому числі ПДВ в сумі 166666 (сто шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість ) гривень, 67 копійок. Перерахування грошових коштів у розмірі вказаному у пункті 3 договору купівлі-продажу будівель підтверджується платіжними дорученнями № 420, № 421,                 № 422, № 423, № 424, № 425, № 426, № 429, від 16.02.2007 року, № 431, № 432, № 433,           № 434,  № 435  від 19.02.2007 року,  № 438, № 439, № 440, № 441 від 20.02.2007 року,                № 448, № 449, № 450, № 451 від 21.02.2007 року.  

Двадцять п'ятого грудня 2006 року ухвалою Будьонівського районного суду                        м. Донецька за справою № 2-3353/06 було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу. Як зазначено позивачем, набувачем нерухомості за договором купівлі-продажу будівель є товариство, пов'язане відносинами контролю із паном Андрусяком В.В. (колишнім директором та співзасновником позивача) через родинні стосунки.  Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “МВА” не приймали рішення про відчуження будівель (а саме: адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ. Г-1, будівля котельної літ. Е-1, виробнича будівля літ. Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ. З-1, склад ПММ літ. И-1, загальною площею 4067,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул.. Малова, 1), які є предметом договору купівлі-продажу від 27 грудня 2006 року. Доводів зворотнього суду не представлено.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності, господарський  суд вважає вимоги  позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах   здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи у сукупності, керуючись законом.

Так, частиною 1 ст.  215 Цивільного кодексу України передбачено, що:  «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу». У частині третій цієї статті зазначено: «якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин)».

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України: «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства». Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення обов'язкові для виконання на всій території України. Ухвала Будьонівського районного суду м. Донецька від 25 грудня 2006 року є судовим рішенням у розумінні ст. 124 Конституції України.  

Під змістом правочину розуміється зміст волевиявлення учасників правочину в цілому, тобто як волевиявлення щодо змісту цивільних правовідносин, що мають виникнути на підставі правочину, так і волевиявлення стосовно того, з ким ці правовідносини мають бути встановлені. Тому численні публічно-правові заборони та обмеження, які стосуються умов, за яких можливе вчинення правочину, мають тлумачитися так, що вони мають цивільно-правовий зміст, а їх порушення є підставою для висновку про те, що зміст правочину суперечить акту цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вищенаведене свідчить, що оскаржуваний правочин є недійсним, оскільки не відповідає ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України , ч. 1               ст. 207 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. Згідно ст. 92 цього кодексу, юридична особа набуває цивільні права та обов'язки і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установочних документів та закону.

Частиною 3 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.  

Частиною  2 ст. 98 Цивільного кодексу України передбачено: “рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить  п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом”.

Згідно з п.1. ст. 66 Господарського кодексу України: “майно підприємства складають виробничі та невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства ”.

Майно, яке знаходиться в розпорядженні підприємства, і його джерела відображаються в балансі у вигляді активів та пасивів. При цьому джерелом формування майна підприємства, відповідно до п. 2 ст. 66 Господарського кодексу України, можуть бути як власні (грошові та матеріальні внески учасників; доходи, отримані від реалізації продукції, послуг, робіт, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій і громадян в  установленому законодавством порядку), так і позичені кошти (кредити банків та інших кредиторів).

В абзаці 6 ст. 1 Закону України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” вказано: “зобов'язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигони”.

Отже, майно, яке сформовано за рахунок позичених коштів, з економічної точки зору не є власністю підприємства. Реальною власністю підприємства є майно, яке сформовано за рахунок власних джерел:  внесків до статутного фонду та прибутку, отриманого в результаті діяльності підприємства, що є основним джерелом приросту власного капіталу.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”: “активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.  Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань”.

Активи, зобов'язання і власний капітал підприємства відображаються  в  його балансі. Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

Відповідно до наявного в матеріалах справи балансу Позивача станом на 31 грудня 2006 року, вартість майна товариства становить: мінус 3323,9 тис. гривень:

Судом не приймаються до уваги як безпідставні посилання відповідача на факт розрахунків за правочином  у контексті визначення вартості майна товариства, оскільки у балансі зменшується залишкова вартість основних засобів та відповідно збільшується дебіторська заборгованість, що не яким чином не впливає на визначення вартості майна товариства.  

З наведеного вбачається, що вартість майна позивача становить: мінус 3323,9 тис. гривень, а отже, 1000000 гривень, сума на яку укладено договір від 27 грудня 2006 року, є таким, що укладений на суму, що перевищує 50 % вартості майна товариства, а отже, рішення про його укладання повинно було прийматися ѕ голосів загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “МВА”. Позивач стверджує, що загальними зборами Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» як вищим органом товариства рішення щодо відчуження майна, яке є предметом оскаржуваного договору купівлі-продажу не приймалося та не розглядалась взагалі. Відповідачем ці відомості  не спростовані, докази прийняття рішення вищим органом управління Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА»щодо відчуження будівель за адресою м. Донецьк, вул. Малова, 1 не надано.

Частиною п'ятою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України: «фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином».

З урахуванням ст. 33 Господарського процесуального кодексу України суд вважає переконливими доводи позивача, що оскаржуваний правочин купівлі-продажу будівель не спрямований на настання реальних правових наслідків які спростовують доводи відповідача, оскільки реальною метою цього правочину є виведення нерухомого майна з Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» через існуючий корпоративний конфлікт між співзасновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА». Направленість правочину не на реальне настання правових наслідків обумовлюється тим, що відчуження основного та єдиного виробничого комплексу підприємства, основним видом діяльності якого є виробництво металево-пластикових конструкцій, не відповідає і прямо суперечить статутним цілям товариства; правочин вчиняється після прийняття судом рішення про поновлення в правах інших співзасновників Товариства з обмеженою відповідальністю  «МВА».

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не породжує будь-яких правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а отже зазначений правочин купівлі-продажу будівель є недійсним та не може породжувати наслідків передачі права власності на майно від однієї особи до іншої, в даному випадку – щодо передачі спірних будівель від Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА».

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється іншою особою.

Відсутність статусу власника щодо спірних будівель у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» дає, у свою чергу, підстави для визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу будівель) від 27 грудня 2006 року. З огляду на таке, є всі законні підстави для визнання права власності на спірні будівлі за Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА».

20.08.2007р. через канцелярію господарського суду Донецької області надійшла  заява про відмову від позовних вимог за підписом представника позивача за довіреністю Усенко О.І. де ТОВ „МВА” просить суд прийняти відмову від позову  та застосувати процесуальні наслідки, передбачені статтею 78 Господарського процесуального кодексу України. Заява б/н від 20.08.2007р.про відмову від позову судом не приймається з огляду на таке. Під час судового розгляду справи інтереси позивача (ТОВ «МВА» представляв директор ТОВ «МВА» Конайленко А.В., повноваження якого підтверджені наявною у матеріалах справи копією протоколу позачергових зборів учасників ТОВ «МВА» № б/н від 06.08.2007 року (оригінал протоколу № б/н від 06.08.2007 року оглянутий у судовому засіданні). Крім того, у судових засіданнях була присутня пані Усенко О., що діяла на підставі довіреності б/н від 26.04.2007р., яка підписана від імені ТОВ «МВА» паном Андрусяк В.В. В матеріалах справи також наявна заява № б/н від 08.08.2007 року про відкликання повноважень всіх представників ТОВ «МВА», які діють на підстав довіреностей. Про відкликання повноважень пані  Усенко О. була повідомлена директором ТОВ «МВА» безпосередньо в судовому засіданні. Доводи Усенко О. про відсутність у пана Конайленко А.В. повноважень директора ТОВ «МВА» через невнесення відповідних змін до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців  судом не приймаються з огляду на частину 3 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Відповідно до цієї норми, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного Державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особо знала або могла знати ці відомості. Представники ТОВ «МВА» у розумінні  вищезазначеної норми не є третіми особами та є належним чином повідомленими про рішення, прийняте повноважним органом управління ТОВ «МВА». Виконавчий орган господарського товариства набуває повноважень з моменту прийняття рішення уповноваженим органом товариства, а не з моменту державної реєстрації такого рішення. З цих підстав суд вважає помилковою позицію щодо набуття повноважень директором з моментом внесення змін до Єдиного державного реєстру. Відповідно до статті 78 господарського процесуального кодексу України заява про відмову від позову подається у письмовій формі, ці заяви підписуються позивачем. Згідно до частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не приймає відмову від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують будь чиї права та охоронювані законом інтереси.  На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 78 ГПК України  суд не приймає подану заяву про відмову від позову через те, що заява підписана неповноважною особою та зачіпає права та охоронювані законом інтереси ТОВ «МВА».

З огляду на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги щодо визнання недійсним правочину – договору купівлі-продажу будівель від 27.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» та визнання права власності на нерухоме майно такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 43, 12, 15, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

                                                         В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» (код ЄДРПОУ 32879186) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» (код ЄДРПОУ 34583555) про визнання недійсним правочину – договору купівлі-продажу будівель від 27.12.2006 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» та визнання права власності на адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ Г-1, будівля, будівля котельної літ Е-1, виробнича будівля літ Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ З-1, склад ПММ літ И-1, загальною площею 4067,3 квадратних метрів, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 1 – задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту укладання правочин – договір купівлі-продажу будівель від 27.12.2006 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «МВА» і Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА».

Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» (код ЄДРПОУ 32879186) на адміністративно-побутовий корпус літ. М-3, насосна мазутна літ Г-1, будівля, будівля котельної літ Е-1, виробнича будівля літ Ж-1, склад готової продукції на УСРЗ літ З-1, склад ПММ літ И-1, загальною площею 4067,3 квадратних метрів, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Малова, 1.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ВІКНА» (код ЄДРПОУ 34583555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МВА» (код ЄДРПОУ 32879186) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00  (вісімдесят п'ять) гривень, витрати на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу  в сумі 118,00  (сто вісімнадцять) гривень.  

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У судовому засіданні 03.09.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                                                                        

Текст рішення підписаний 10.09.2007р.

вик. ГутевичС.Ю.

надруковано у трьох примірниках:

1-          до справи

1-          позивачу

1-     відповідачу