Рішення

від 08.02.2021 по справі 364/964/20

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/964/20

Провадження № 2/364/38/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2021 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л. А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г. І.

за участю:

учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження у приміщенні Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Косівської сільської ради Володарського району Київської області

про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 09.10.2020 р. надійшла зазначена позовна заява ОСОБА_1 до Косівської сільської ради Володарського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, в якій Позивач просить суд: визнати за нею право власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На обґрунтування заявленої позовної вимоги представник Позивача ОСОБА_3 (ордер адвоката серії ЧК № 167410, а.с. 18) у позовній заяві зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача ОСОБА_2 , після смерті якої залишилось спадкове майно, до складу якого увійшов зазначений житловий будинок. При цьому, як вказано в позові, право власності матері Позивача ОСОБА_4 підтверджується названими в позовній заяві документами, згідно з якими право власності на спірний будинок зареєстровано за ОСОБА_2 . Позивач є спадкоємцем за законом і прийняла спадщину, оскільки подала відповідну заяву до нотаріуса. Проте нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що свідоцтво про право власності на спірний будинок не містить підпису та не скріплене печаткою відповідного виконкому (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 15.10.2020 р. відкрито провадження у справі, визначено здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, витребувано в нотаріуса копію спадкової справи спадкодавця, призначено підготовче судове засідання на 08.12.2020 р. (а.с. 27-28), в якому за клопотанням представника Позивача оголошено перерву до 19.01.2021 р. (а.с. 66-69), останнє через неявку представника Позивача відкладено на 08.02.2021 р.

У підготовче судове засідання 08.02.2021 р. Позивач та її представник ОСОБА_3 не з`явилися. У позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача у присутності її представника ОСОБА_3 (а.с. 2). У свою чергу названий представник Позивача подала до суду 03.02.2021 р. заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності Позивача (а.с. 73).

Представник Відповідача у підготовче судове засідання також не з`явився; до суду 05.11.2020 р. було подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають в повному обсязі (а.с. 62).

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення підготовчого судового засідання, визначені статтею 198 ЦПК України, також відсутні.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України); у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 49, частини першої статті 206 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу (провадження у справі), зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку статті 206 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За роз`ясненнями Верховного Суду України, викладеними у пункті 24 Постанови Пленуму від 12.06.2009 р. № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , пункті 11 Постанови Пленуму від 18.12.2009 р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі , у разі визнання відповідачем позову, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом; визнання відповідачем позову має бути безумовним, не суперечити закону й не порушувати права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), у такому разі суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для прийняття визнання Відповідачем позову та задоволення позовних вимог Позивача, суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), виходить з такого.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що згідно з доданою до позовної заяви копією свідоцтва про право власності на жилий будинок від 15.03.1993 р., записаний до реєстраційної книги № 1 за реєстром № 158 (а.с. 11), жилий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , належав ОСОБА_2 .

Додана до позовної заяви копія технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями і спорудами, що виготовлений 21.08.2020 р. (а.с. 6-10) стосується житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та не містить відомостей щодо власника цього будинку.

У доданій до позовної заяви копії листа Комунального підприємства Київської обласної ради Південне бюро технічної інвентаризації від 26.08.2020 р. № 2023 (а.с. 12) викладено інформацію про те, що за станом на 01.01.2013 р. право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 05.03.1993 р., виданого Косівською сільською радою народних депутатів, згідно рішення виконавчого комітету Володарської районної ради від 22.08.1989 р. № 155 (реєстраційний № 158 , книга № 1).

Згідно з копією довідки виконавчого комітету Косівської сільської ради Володарського району Київської області від 30.09.2020 р. № 211 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована та постійно проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 24).

Разом з тим, рішенням Косівської сільської ради Володарського району Київської області від 17.02.2016 р. № 48-03-V-ІІ Про перейменування вулиць сіл Косівка та Городище-Косівське , копія якого додана до позовної заяви (а.с. 22), було перейменовано вул. 30-річчя Перемоги на вул. Перемоги із зазначенням в самому рішенні без зміни порядкового номеру .

Таким чином, зважаючи на наведені суперечності у нумерації будинку ( 7 чи 8 ), судом не вбачається можливим на підставі поданих суду доказів і за відсутності Позивача та/або представника Позивача встановити достовірно адресу спірного житлового будинку, про визнання права власності на який подано позов.

Водночас згадана вище ОСОБА_2 як власник спірного спадкового майна (житлового будинку АДРЕСА_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про її смерть серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Косівської сільської ради Володарського району Київської області 20.03.2020 р., актовий запис № 04 (а.с. 3).

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Косівка Володарського району Київської області (а.с. 5), є дочкою названого спадкодавця, що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 31.03.1971 р. Косівською сільською радою Володарського району Київської області, актовий запис № 3 (а.с. 14); дошлюбне прізвище Позивача ОСОБА_1 змінене нею на прізвище ОСОБА_1 після реєстрації шлюбу, що підтверджено копією свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_4 , виданого 21.05.1989 р. Косівською сільською радою Володарського району Київської області, актовий запис № 4 (а.с. 15).

Як стверджується в позовній заяві, Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 за законом (а.с. 1).

Разом з тим, у доданій до позовної заяви копії листа державного нотаріуса від 18.09.2020 р. № 116/02-14 про відмову Позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину через невідповідність правовстановлюючого документа на спадкове майно вимогам закону (відсутність підпису та печатки) вказано, що Позивач є спадкоємцем ОСОБА_2 не за законом, а за заповітом , посвідченим 13.11.2014 р. (а.с. 4).

На виконання згаданої вище ухвали суду від 15.10.2020 р. про відкриття провадження в справі (а.с. 27-28) державним нотаріусом Дяченко Л.Є. надано суду інформаційну довідку із Спадкового реєстру та витребувану судом копію спадкової справи № 83/2020 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 38-61), з якої вбачається таке.

За життя названа спадкодавець ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений 13.11.2014 р секретарем Косівської сільської ради Володарського району Київської області (зареєстровано в реєстрі за № 34), яким заповіла ОСОБА_1 (Позивачеві) житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 42).

Позивачем ОСОБА_1 08.07.2020 р. до нотаріуса подано заяву про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 39).

Окрім Позивача із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_2 до нотаріуса звернувся також 08.07.2020 р. ОСОБА_8 (а.с. 51), на ім`я якого спадкодавцем також було складено заповіт, але на інше майно - земельну ділянку (а.с. 53), про прийняття якої ним подано ще одну окрему заяву (а.с. 56).

Названа особа - ОСОБА_8 - до участі в цій справі не був залучений Позивачем ані в якості Відповідача, ані в якості Третьої особи; позов пред`явлено до відповідного органу місцевого самоврядування (на час подання позову) за місцем знаходження спірного житлового будинку.

У підготовчому судовому засіданні 08.12.2020 р. під час вирішення судом питання щодо можливості прийняття визнання позову Відповідачем (Косівською сільською радою) на підставі наявних у справі доказів, у тому числі зазначеної спадкової справи, що досліджувалися за участю присутньої представника Позивача, останньою заявлено клопотання про оголошення перерви у зв`язку із з`ясуванням наявності ще однієї особи (згаданого ОСОБА_8 ), яким окрім Позивача було подано до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 . Проте надалі заяв про заміну неналежного Відповідача та/або залучення ОСОБА_8 в якості Третьої особи Позивачем (її представником) суду не подавалося.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 16, частини першої статті 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. При цьому заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини (частина друга статті 1236 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).

У разі ж відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою (частина перша статті 1277 ЦК України).

Як неодноразово зазначалося у постановах Верховного Суду, за вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункти 1, 4 частини третьої статті 175 ЦПК України); позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України). Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача; відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц, постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07.10.2020 р. у справі № 705/3876/18 тощо).

У разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову (зокрема, лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування ).

У згаданій вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 р. у справі № 523/9076/16-ц також зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (зокрема, постанова Верховного Суду від 30.01.2020 р. у справі № 761/30025/16-ц).

Зважаючи на усе викладене вище, неведені законодавчі приписи і висновки Верховного Суду, враховуючи встановлені судом обставини щодо прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не лише Позивачем - ОСОБА_1 , а й іншим спадкоємцем - ОСОБА_8 , тому суд вважає, що Позивачем пред`явлено позов до неналежного Відповідача (Косівської сільської ради).

Таким чином, визнання Відповідачем (Косівською сільською радою) позову суперечить закону та правам, свободам й інтересам інших осіб, а тому суд не має законних підстав для прийняття визнання Відповідачем позову.

Вирішуючи питання щодо прийняття рішення по суті або продовження розгляду справи, суд бере до уваги можливість ухвалення судового рішення в підготовчому судовому засіданні у разі визнання Відповідачем позову (частина четверта статті 200 ЦПК України), обізнаність сторони Позивача щодо наявності іншого спадкоємця, яким подано до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, у зв`язку з чим представником Позивача було заявлено клопотання про оголошення перерви в підготовчому судовому засіданні 08.12.2020 р., яка надалі не з`явилася у підготовче судове засідання 19.01.2021 р., а напередодні підготовчого судового засідання 08.02.2021 р. подала заяву про розгляд справи без її участі та участі Позивача, тим самим не реалізувавши у визначений законом строк (стаття 51, пункт 4 частини другої статті 197 ЦПК України) право на заміну неналежного відповідача. Тому суд за таких обставин вважає наявними підстави для ухвалення судового рішення по суті позовних вимог та відмову у задоволенні позову через пред`явлення цього позову до неналежного відповідача.

У разі відмови в позові судові витрати покладаються на Позивача (частина перша, пункт 2 частини другої статті 141 ЦПК України).

Зважаючи на складність справи та обсяг наявних у ній доказів складання повного рішення суду відкладено в межах десятиденного строку з дня закінчення розгляду справи (частина шоста статті 259 ЦПК України).

Відповідно до статей 16, 328, 1216-1218, 1220, 1223, 1258, 1268, 1296 ЦК України, керуючись статтями 2-4, 12, 13, 200, 206, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Косівської сільської ради Володарського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - відмовити повністю.

Копії цього рішення суду направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 18.02.2021 р.

Суддя Л. А. Макаренко