Постанова

від 15.02.2021 по справі 916/629/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/629/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Принцевської Н.М.;

суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін:

Від Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича - Подчаха О.В., ордер серія ОД № 357729, від 03.12.20;

Представник учасник судового процесу від Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 року

у справі №916/629/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича

до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус"

про стягнення 894 000 грн.,

(суддя першої інстанції: Бездоля Д.О., дата та місце ухвалення рішення: 06.10.2020, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29)

В березні 2020 року Фізична особа-підприємець Комерзан Руслан Георгійович (далі - ФОП Комерзан Р.Г.) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (далі - КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус"), в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) 894000,00 грн відшкодування вартості товару, поставленого згідно з договором поставки від 17.11.2015 №8, укладеного між сторонами.

Підставою позову позивач визначив невиконання відповідачем письмових вимог позивача про повернення позивачу товару в порядку застосування до вищевказаного договору поставки наслідків недійсності правочину (реституції) або відшкодування вартості товару у спірній сумі, у випадку неможливості повернення цього товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 по даній справі позов задоволено повністю, стягнуто з Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на користь Фізичної особи-підприємця Комерзана Руслана Георгійовича кошти в сумі 894000 грн. 00 коп та судовий збір в сумі 13410 грн. 00 коп.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідач не спростував обставини поставки товару та відмовив у заявлених позивачем вимогах про повернення майна та відшкодування його вартості, у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП Комерзана Р.Г. до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" про стягнення коштів в розмірі 894000,00 грн . задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, КП Оздоровча база відпочинку Глобус звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ФОП Комерзана Р.Г.

Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що поставка товару повинна була здійснюватись власним транспортом позивача. Крім того, у зв`язку з великим об`ємом товара, згідно п.2.1 договору поставки, товар повинен був поставлятись декількома партіями. З цих підстав, згідно п.6.4. договору, сторонами повинні були внесені зміни або доповнення до договору, але таких доказів сторона позивача не надала, що свідчить про невідповідність фактичним обставинам справи.

Також апелянт зазначає, що умови виконання договору поставки товару №8 від 17.11.2015, на який посилається позивач, не може доводитися свідченням свідків, яких він вказав, а саме: Ніколенко М.І. та Скоробогач В.В. Апелянт вказує, що зі змісту абз.2 ч. 1 ст. 218 Цивільного кодексу України вбачається, що не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення, а також виконання зобов`язань, що виникли з правочину.

Також заявник апеляційної скарги зазначає, що у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015 за поставку товару відсутнє погашення штампом або ручним написом Одержано із зазначенням дати (числа, місяця, року), що підтверджується відсутністю поставки товару, а підприємством його отримання.

Крім того, заявник вказує, що 17.12.2015 позивачем на склад підприємства товар не завозився, тому що самим керівником підприємства та іншою особою не приймався, з тих підстав, що керівництво було відсутнє, крім охоронника.

На думку апелянта, видаткова накладна не містить такого обов`язкового реквізиту, як зміст господарської операції, що є істотним порушенням складання первинного документу бухгалтерського обліку. Крім того, у зв`язку із відсутністю цього реквізиту у видатковій накладній неможливо встановити, яку саме господарську операцію було здійснено, що ставить під сумнів проведення такої операції.

Крім того, апелянт зазначає, що факт поставки товару має підтверджуватися іншими доказами, зокрема, товарно-транспортними накладними, документами на підтвердження придбання товару або його складових у інших суб`єктів господарської діяльності тощо.

Також заявник звертає увагу, що його представником була подана до суду першої інстанції заява про відкладення розгляду справи, призначену на 06.10.2020, але суд не взяв до уваги зазначену заяву та розглянув справу у відсутність сторони відповідача та представника, що призвело до порушення прав відповідача та неможливістю відстоювати права та охоронювані законом інтереси.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №916/629/20 за апеляційною скаргою КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/629/20.

03.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/629/20.

11.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Комерзана Руслана Георгійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає доводи необґрунтованими, а рішення - таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2020 призначено розгляд апеляційної скарги КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 по справі №916/629/20 на: 15.02.2021 року о 10-00 год.

В судове засідання з`явився представник ФОП Комерзана Р.Г., який заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Представник апелянта в судове засідання не з`явився. Разом з тим, на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За змістом ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV.

Відповідно до ст. 1 Закону під обов`язковим реквізитом електронного документа розуміють обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (за умови додержання встановлених вимог до підпису і сертифікатів).

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (стаття 4 Закону України Про електронний цифровий підпис ).

Приписами ст. 6 закону встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України Про електронні довірчі послуги .

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За змістом ч. 1 ст. 7 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Таким чином, скановане заявником та роздруковане канцелярією суду клопотання без накладення ЕЦП не є підписаним документом в розумінні ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, що є самостійною та достатньою підставою для залишення таких заяв без розгляду на підставі ч. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника апелянта, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва серії В00 №648495, ОСОБА_1 01.11.2005 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.94-97, т.1), видами діяльності ФОП Комерзана Р.Г., зокрема, є: 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 31.02 Виробництво кухонних меблів; 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів. Згідно з витягом з реєстру платників єдиного податку від 21.05.2019 №1915293400168, позивач є платником єдиного податку 2 групи. (а.с.177, т.1)

17.11.2015 між ФОП Комерзан Р.Г. (постачальник) та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" (покупець) було підписано договір поставки товару №8 (а.с.8-15, т.1),

Відповідно до умов п.1.1. вказаного Договору постачальник зобов`язався поставити покупцеві товар, а покупець зобов`язався прийняти товар й оплатити його вартість.

Згідно з п.п.1.2, 1.3. договору найменування товару, його кількість, ціна й загальна вартість вказуються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід`ємною частиною даного договору. Партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеному у накладній. Датою поставки товару вважається дата, зазначена у накладній. Сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх специфікаціях.

Відповідно до п. 1.5. договору якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця і в якій є посилання на цей договір, прирівнюється до специфікації, якою погоджено асортимент, ціна та кількість товару, що поставляється покупцю, умови договору розповсюджуються на таку поставку, а покупець зобов`язується оплатити такий товар в день його постачання.

Згідно з п.п. 2.2., 2.3. договору базис поставки товару - DAP склад покупця (згідно Інкотермс у редакції 2010 року), що перебуває за адресою: Кілійський район, курорт Приморське Глобус . Поставка здійснюється власним транспортом продавця. Моментом передачі партії товару від постачальника покупцеві є момент підписання покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається покупцеві. У момент передачі партії товару в покупця виникає право власності на цю партію й до нього переходять ризики випадкової загибелі товару.

За умовами п. 2.6. договору приймання товару по кількості і якості здійснюється в порядку, передбаченому умовами цього договору, стандартами, технічними умовами й інструкціями від 15.06.1965 №П-6 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по кількості та від 25.04.1966 , №П-7 Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення й товарів народного споживання по якості . Умови договору є пріоритетними в порівнянні з умовами інших інструкцій, порядків та ін. Товар вважається прийнятим по кількості, якості, асортименту й пакуванню (тарі) у момент підписання повноважним представником покупця накладної, по якій зазначений товар поставляється. Надалі покупець не має права пред`являти претензії щодо кількості, якості, асортименту товару та пакування.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору ціна партії товару й загальна його вартість вказуються у специфікаціях. Строки оплати товару вказуються в специфікації. Якщо товар буде поставлено з відстроченням розрахунків на визначений в специфікації строк, це вважатиметься товарним кредитом в розумінні ПК України і ст. 694 ЦК України.

Згідно з п. 6.1. договору він діє з моменту підписання по 31.12.2016.

17.12.2015 сторонами було підписано специфікацію №8/1 до договору поставки товару №8 від 17.11.2015 (а.с.16, т.1), яка містить, зокрема, найменування товару та його кількість: панелі 16мм із ЛДСП бук з ПВХ по колу 1350*1750 мм (кількість - 900 шт.); ліжка двохповерхові під матрац 190*80 (кількість 50 шт.); тумбочка прикроватна (кількість 100 шт.); матрац 190*70 (кількість - 200 шт.). Також згідно специфікації: загальна вартість товару складає 894000,00 грн; строк поставки - 17.12.2015; строк оплати - 21.07.2016.

На підтвердження обставини здійснення поставки за вищевказаним договором позивачем було надано суду:

- договір оренди транспортного засобу від 01.01.2012 (а.с.18-20, т.1), укладеного між ФОП ОСОБА_2 (орендодавець) та ФОП Комерзаном Р.Г. (орендар), згідно з п.1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений орендодавець. Згідно з п. 9.1. договору його укладено на строк з 01.01.2012 по 31.12.2015;

- акт прийому-передачі транспортного засобу від 01.01.2012 до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012, згідно з яким позивач прийняв у строкове платне користування автомобіль MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений ОСОБА_2 (а.с.21, т.1);

- акти приймання-передачі наданих послуг до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012 за загальний період з 01.01.2012 по 31.12.2015 (а.с.22-25, т.1);

- акт прийому-передачі транспортного засобу від 31.12.2015 до вищевказаного договору оренди транспортного засобу від 01.01.2012, згідно з яким позивач повернув, а ФОП ОСОБА_2 прийняв зі строкового платного користування автомобіль MITSUBISHI, модель CANTER, тип - вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002, власником якого зазначений ОСОБА_2 (а.с.26, т.1);

- витяг з єдиного реєстру довіреностей №38470152, сформований станом на 04.02.2019, з якого вбачається реєстрація довіреності строком до 31.12.2011, виданої ОСОБА_2 на представників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо транспортного засобу - автомобіль вантажний, серійний номер: НОМЕР_1 , реєстраційний номер: НОМЕР_2 (а.с.27, т.1);

- нотаріально посвідчені довіреності від 14.01.2016 та від 31.01.2019 строком дії до 14.01.2019 та 31.01.2022 відповідно, видані ОСОБА_2 ОСОБА_1 на право розпорядження автомобілем MITSUBISHI, модель CANTER, вантажний фургон, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску 2002;

- свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 , за яким транспортний засіб зареєстрований з 07.03.2008, та про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_1 на ім`я НОМЕР_2 , за яким транспортний засіб зареєстрований з 28.12.2019;

- посвідчення водія серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 на право керування, зокрема, транспортними засобами категорії С1 - з 20.09.2013, С - з 28.10.2008 (а.с.32, т.1);

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_2 , який свідчить про видачу позивачу вищевказаних довіреностей та укладення договору оренди щодо транспортного засобу (а.с.31, т.1);

- цивільно-правову угоду від 01.12.2015 №1 (а.с.33-34, т.1), укладену між ФОП Комерзаном Р.Г. (замовник) та фізичною особою ОСОБА_4 (виконавець), згідно з якою виконавець зобов`язався у строк з 01.12.2015 по 17.12.2015 виконати роботи, зокрема: 1) виготовити комплекти деталей меблів та панелей наступної продукції: комплектів деталей до ліжка двоповерхового розміром 190*80 у кількості 50 штук; комплектів деталей до тумбочки прикроватної у кількості 100 штук; панелей із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 штук; 2) завантаження у транспортний засіб зазначеної виготовленої продукції та матраців 190*70 у кількості 200 штук; 3) розвантаження з транспортного засобу у місці поставки вказаної продукції. Згідно з п. 3.1. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 1800,00 грн. До вказаного договору між сторонами було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2015 (а.с.35, т.1). Згідно відомостей Пенсійного фонду України (а.с.36, т.1), в грудні 2015 ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 суму заробітку в розмірі 1800,00 грн;

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_4 , який свідчить, що ним дійсно було виконано зазначені вище роботи та надані послуги згідно укладеної з позивачем цивільно-правової угоди від 01.12.2015 №1 та зазначено, що 17.12.2015 ним було виконана робота із завантаження у транспортний засіб MITSUBISHI CANTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який використовував у своїй господарській діяльності ОСОБА_1 , наступних товарно-матеріальних цінностей: панелі 16мм із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 шт., ліжок двоповерхових розміром 190*80 у кількості 50 шт., тумбочок прикроватних у кількості 100 шт., матраців розміром 190*70 у кількості 200 шт. Як пояснив ОСОБА_4 , завантаження продукції відбувалось за адресою: АДРЕСА_1 та після завантаження всі ці товарно-матеріальні цінності були доставлені автомобілем MITSUBISHI CANTER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 до оздоровчої бази відпочинку Глобус, яка знаходиться за адресою: Одеська обл., Кілійський район, курорт Приморське. ОСОБА_4 також зазначив, що окрім нього в автомобілі знаходився ОСОБА_5 , який також виконував аналогічну роботу на підставі укладеного з позивачем цивільно-правового договору. Також ОСОБА_4 повідомив, що на час прибуття автомобіля до оздоровчої бази відпочинку Глобус, до нього підійшла директор підприємства ОСОБА_6 , яку свідок знає особисто, разом з чотирма чоловіками, яким вона доручила здійснювати розвантаження продукції, після чого ці особи разом з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 здійснювали розвантаження доставленої продукції. Як пояснив ОСОБА_4 , у зв`язку з значним обсягом продукції, що доставлялась, доставка продукції та її завантаження/вивантаження здійснювалось вказаним автомобілем чотирма партіями;

- цивільно-правову угоду від 01.12.2015 №2 (а.с.39-40, т.1), укладену між ФОП Комерзаном Р.Г. (замовник) та фізичною особою ОСОБА_2 (виконавець), згідно з якою виконавець зобов`язався у строк з 01.12.2015 по 17.12.2015 виконати роботи, зокрема: 1) виготовити комплекти деталей меблів та панелей наступної продукції: комплектів деталей до ліжка двоповерхового розміром 190*80 у кількості 50 штук; комплектів деталей до тумбочки прикроватної у кількості 100 штук; панелей із ЛДСП 1350*1750 мм у кількості 900 штук; 2) завантаження у транспортний засіб зазначеної виготовленої продукції та матраців 190*70 у кількості 200 штук; 3) розвантаження з транспортного засобу у місці поставки вказаної продукції. Згідно з п. 3.1. договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві плату в розмірі 1800,00 грн. До вказаного договору між сторонами було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) від 17.12.2015 (а.с.41, т.1). Згідно відомостей Пенсійного фонду України (а.с.42, т.1), в грудні 2015 ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_7 суму заробітку в розмірі 1800,00 грн.;

- нотаріально посвідчену заяву свідка - ОСОБА_5 (а.с.43, т.1), в якій останній підтвердив відомості щодо укладення з позивачем вищевказаної цивільно-правової угоди, її виконання, а також відомості щодо здійснення 17.12.2015 поставки на адресу відповідача, які ідентичні тим, які зазначені у заяві свідка ОСОБА_4 ;

- накладну від 24.11.2015 №86 на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Прохорчука О.В. матраців 190*70 у кількості 120 шт, вартістю 72000,00 грн (а.с.144, т.1); накладну від 26.11.2015 №94 на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Прохорчука О.В. матраців 190*70 у кількості 80 шт, вартістю 48000,00 грн (а.с.145, т.1). Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.146-149, т.1), видами діяльності ФОП Прохорчука О.В. є, зокрема: 46.41 оптова торгівля текстильними товарами; 47.82 роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям;

- накладну від 21.08.2015 №17 (а.с.150, т.1) на отримання ФОП Комерзаном Р.Г. у ФОП Акчебаш С.С. ДСП-Бук (2.80х2,07х16) у кількості 500 шт, вартістю 190000,00 грн. Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.151-1154, т.1), видами діяльності ФОП Акчебаша С.С. є, зокрема: 31.09 виробництво інших меблів; 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами.

Також, на підтвердження обставини існування між сторонами до виникнення спірних правовідносин договірних відносин щодо поставки меблів позивачем подано суду рахунок від 01.05.2014 №25 та докази оплати відповідачем позивачу коштів (а.с.155-157, т.1).

17.12.2015 сторонами в особі: від постачальника - ФОП Комерзан Р.Г., від покупця директор КП Оздоровча база відпочинку Глобус Меленчук Р.П., було підписано видаткову накладну №8/1 до договору від 17.11.2015 (а.с.17, т.1). Згідно з цією накладною на склад: Кілійський район, курорт Приморське, Оздоровча база відпочинку Глобус поставлено товар: панелі 16мм із ЛДСП бук з ПВХ по колу 1350*1750 мм (кількість - 900 шт.); ліжка двохповерхові під матрац 190*80 (кількість 50 шт.); тумбочка прикроватна (кількість 100 шт.); матрац 190*70 (кількість - 200 шт.). Загальна вартість товару згідно видаткової накладної становить 894000,00 грн. Вказана видаткова накладна містить підписи вищевказаних уповноважених осіб від постачальника та покупця, а також печатки ФОП Комерзана Руслана Георгійовича та КП Оздоровча база відпочинку Глобус . Товарно-транспортна накладна на перевезення вказаного товару не складалась.

Відповідач обставину підписання видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1 не заперечує, натомість не визнає обставини самої поставки товару, наполягаючи, що відповідач фактично не отримував від позивача товар на підставі цієї накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2016 року ФОП Комерзан Руслан Георгійович звертався до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 1551090,00 грн., з яких 894000,00 основної заборгованості та 657090,00 процентів. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки товару №8 від 17.11.2015, в частині оплати вартості поставленого товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 (а.с.44-51, т.1) договір поставки товару № 8 від 17.11.2015, укладений між ФОП Комерзаном Русланом Георгійовичем та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус", було визнано недійсним; у задоволенні позову про стягнення з КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на користь ФОП Комерзана Руслана Георгійовича заборгованості у розмірі 1551090,00 - відмовлено.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, при його ухваленні судом в порядку ст. 83 ГПК України (в редакції станом на день ухвалення рішення) визнано недійснім договір поставки №8 від 17.11.2015 у зв`язку з тим, що договір між позивачем та відповідачем, який є комунальним унітарним підприємством, було укладено без проведення процедур закупівель, що суперечить Закону України "Про здійснення державних закупівель". При цьому зі змісту судового рішення у справі №916/3564/16 вбачається, що під час розгляду цієї справи відповідач не заперечував обставини підписання договору поставки від 17.11.2015 №8, натомість заперечував обставину підписання видаткової накладної від 17.12.2015.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 вищевказане рішення суду від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 було залишено без змін (а.с.52-58, т.1).

В липні 2018 року ФОП Комерзан Руслан Георгійович звертався до Господарського суду Одеської області з позовом до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" про стягнення в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) вартості товару, поставленого згідно договору поставки №8 від 17.11.2015, з урахуванням інфляційних нарахувань в загальній сумі 1169373,15 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 у справі №916/1405/18 (а.с.59-68, т.1) ФОП Комерзану Р.Г. у задоволенні позову було відмовлено в повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у цій справі по суті позовних вимог суд, зокрема, виходив з того, що: видаткова накладна не містить такого обов`язкового реквізиту як зміст господарської операції, що є істотним порушенням складання первинного документу бухгалтерського обліку, а отже у зв`язку із відсутністю цього реквізиту у видатковій накладній неможливо встановити, яку саме господарську операцію було здійснено сторонами, що ставить під сумнів проведення такої операції взагалі; суд дійшов висновку, що у спірних між сторонами правовідносинах оформлення товарно-транспортної накладної є необхідним в силу Закону, а відсутність у договорі поставки №8 від 17.11.2015 посилання на необхідність складання такого документу у даному випадку не має значення, адже, такий документ, у першу чергу є необхідним саме позивачу; з тексту видаткової накладної №8/1 від 17.12.2015 вбачається, що весь товар був поставлений в один день - 17.12.2015, але враховуючи об`єм поставки, відсутність в матеріалах справи доказів того, що ФОП Комерзану Р.Г. на праві власності належить вантажний автомобільний транспорт, у який одночасно можна завантажити весь товар (або хоча б його половину), судом поставлено під сумнів можливість поставки позивачем 17.12.2015 до Оздоровчої бази відпочинку "Глобус", розташованої за адресою: Одеська обл., Кілійський р-н, курорт Приморське, всього товару, зазначеного у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015; судом було прийнято до уваги, що матеріали справи не містили доказів того, що позивач звертався до КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" з вимогою щодо повернення товару в натурі, але отримав відмову з причин відсутності такого товару в цілому або у його частині, з причини пошкодження товару, при цьому належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності товару, його нетоварного вигляду тощо позивачем до матеріалів справи також не надано. Також судом у рішенні було вказано, що слушною у даному випадку є позиція відповідача у справі, який зазначав, що за результатами проведеної КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" інвентаризації, згідно інвентаризаційних описів від 01.11.2015, від 01.11.2016, від 01.11.2017, на підприємстві не обліковувалися матеріальні активи, перелічені у видатковій накладній №8/1 від 17.12.2015.

Зі змісту вищевказаного рішення у справі №916/1405/18 вбачається, що судом не було надано оцінку у якості доказу поданих позивачем до матеріалів справи висновків експертного дослідження №8-4/7 від 26.04.2017 та №8-4/8 від 27.04.2017, у зв`язку з тим, що відповідач не заперечував проти того, що договір поставки товару від 17.11.2015 №8, специфікація №8/1 від 17.12.2015 до договору поставки товару від 17.11.2015 №8 та видаткова накладна №8/1 від 17.12.2015 від імені КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" були підписані директором КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" ОСОБА_6 .

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 було частково задоволено апеляційну скаргу ФОП Комерзана Руслана Георгійовича на рішення Господарського суду Одеської області від 26.10.2018 року у справі №916/1405/18; рішення суду було змінено шляхом викладення мотивувальної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції; в іншій частині рішення залишено без змін (а.с.69-76, т.1).

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням приписів ст.216 Цивільного кодексу України, враховуючи позовну вимогу ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення грошових коштів, позивачем помилково ототожнюється вимога про повернення грошових коштів із застосуванням реституції в даному випадку. В даному випадку вимога ФОП Комерзана Р.Г. про застосування наслідків недійсності правочину (реституції) у вигляді стягнення грошових коштів, за умови що договором, який було визнано судом недійсним, ФОП Комерзан Р.Г. здійснював поставку товару відповідачу, не є вимогою про застосування реституції за недійсним правочином в розумінні ст. 216 ЦК України.

Судом зазначено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів звернення позивача до КП Глобус з вимогою про повернення йому товару, поставленого на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 17 листопада 2015 року, який в подальшому було визнано недійсним, отже, в даному випадку відсутні підстави для стягнення грошових коштів як наслідку недійсності правочину (реституції). Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ФОП Комерзана Р.Г.

Разом з цим, у вищевказаній постанові колегією суддів зазначено, що суд першої інстанції помилково надав оцінку факту здійснення самої поставки, оскільки в даному випадку предметом позовних вимог є стягнення грошових коштів, які не були предметом укладеного між сторонами у справі правочину щодо поставки товару. Судовою колегією не було прийнято до уваги доводи апеляційної скарги щодо доведеності позивачем факту самої поставки, оскільки зазначене не впливає на вірні висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу про відмову у задоволенні позову, але помилково надано оцінку факту здійснення поставки товару.

14.05.2019 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію (а.с. 77-81, т.1), в якій позивач просив відповідача в порядку застосування наслідків недійсності правочину (реституції) протягом одного місяця з дня отримання претензії повернути заявнику одержані меблі в натурі в асортименті згідно специфікації, у тому числі товарному вигляді, у тому стані, кількості та комплектації, в якому вони були поставлені згідно з договором поставки від 17.11.2015 №8, укладеного між ФОП Комерзаном Р.Г. та КП Оздоровча база відпочинку Глобус , а саме: панелі 16мм із ЛДСП бу 1350*1750 мм у кількості 900 шт., ліжок двоповерхових розміром 190*80 у кількості 50 шт., тумбочок прикроватних у кількості 100 шт., матраців розміром 190*70 у кількості 200 шт. В претензії позивач вказав, що у разі неможливості повернути одержані меблі в натурі у тому самому товарному вигляді, у тому стані, кількості та комплектації, в якому вони були поставлені згідно з договором поставки товару від 17.11.2015 №8, відшкодувати вартість товару грошима за цінами на товар аналогічної номенклатури та якості, які існують на момент відшкодування, з урахуванням індексу інфляції. Згідно рекомендованого повідомлення про врученням поштового відправлення, претензія відповідачем була отримана 28.05.2019.

Аналогічну за змістом претензію позивач направив на адресу відповідача 24.05.2019 (а.с.82-86, т.1), яка останнім отримана 28.05.2019.

На вищевказані претензії відповідач надав відповідь від 11.06.2019 №87 (а.с.87-93, т.1), в якій відмовив позивачу у задоволенні претензій, зазначивши, що вимоги позивача є необґрунтованими. У відповіді відповідач посилається на те, що спірний товар позивачем не поставлявся, що підтверджується: невідповідністю видаткової накладної вимогам первинного документу; відсутністю товарно-транспортної накладної, оформлення якої у спірних правовідносинах є обов`язковим; згідно видаткової накладної весь товар був поставлений в один день, разом з цим, згідно умов договору товар мав поставлятись партіями; за результатами проведення інвентаризації на базі відпочинку встановлено, що на підприємстві не обліковуються матеріальні цінності, що перелічені у видатковій накладній.

Відповідач обставину здійснення позивачем поставки спірного товару не визнає, що стало підставою для звернення ФОП Комерзана Р.Г. до Господарського суду Одеської області з відповідною позоаною заявою.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 265 Господарського процесуального кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Як зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Одеської області від 14.03.2017 у справі №916/3564/16 договір поставки товару № 8 від 17.11.2015, укладений між ФОП Комерзаном Русланом Георгійовичем та КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус", було визнано недійсним; у задоволенні позову про стягнення з КП "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на користь ФОП Комерзана Руслана Георгійовича заборгованості у розмірі 1551090,00 - відмовлено.

В даному випадку позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення з останнього коштів, які дорівнюють вартості поставленого позивачем товару на виконання умов договору поставки від 17.11.2015 №8, визнаного недійсним господарським судом за результатами розгляду справи №916/3564/16.

За загальним правилом, наслідком недійсності правочину є повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану (двостороння реституція). Такий наслідок недійсності правочину зумовлює дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства загалом, які у цьому випадку полягають у недопущенні можливості порушення імперативних приписів актів цивільного законодавства, та інтересів учасників недійсного правочину - у збереженні кожним із них того, що було ним передано на виконання такого правочину. Проте такої рівноваги не буде досягнуто, коли повернути одержане за недійсним правочином не вбачається можливим, а отже у цьому випадку для забезпечення збереження справедливої рівноваги у дію вступає друга частина другого абзацу частини першої статті 216 Цивільного кодексу України, яка і забезпечує збереження інтересів однієї із сторін - тієї, якій неможливо повернути передане нею майно за таким правочином, шляхом відшкодування його вартості.

Разом з тим, відповідач наголошує, що товар позивачем за підписаною накладною фактично не було поставлено, крім цього відповідач наполягає на недоведеності позивачем факту поставки, оскільки у спірній поставці не складалась товарно-транспортна накладна, а зміст видаткової накладної не відповідає вимогам первинного документу.

Оскільки договір поставки від 17.11.2015 №8 було визнано недійсним згідно рішення суду від 14.03.2017 у справі №916/3564/16, на момент підписання видаткової накладної та вчинення дій, пов`язаних з виконанням договору, сторони керувались саме умовами договору, який на той час був чинним.

Так, п.2.2. договору поставки сторони передбачили умову здійснення поставки товару власним транспортом продавця, при цьому умови щодо порядку здійснення перевезення договір не містить.

Позивач зазначив, що товар ним поставлявся особисто вантажним автомобілем, який станом на 17.12.2015 перебував у користуванні позивача на підставі договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції станом на 17.12.2015) до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт (станом на 17.12.2015) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (далі - Перелік).

Згідно з п.1 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до п.2 Переліку для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб: накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Судова колегія, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази на підтвердження поставки власним транспортом, погоджується з висновками суду першої інстанції, що здійснення позивачем спірної поставки власними силами, як це і було передбачено умовами договору, є цілком можливим та доведеним.

Стосовно доводів апелянта в частині відсутності у накладній від 17.12.2015 №8/1 обов`язків реквізитів, у зв`язку з чим остання не може підтверджувати здійснення поставки товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2. ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції станом на 17.12.2015) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судова колегія звертає увагу на те, що видаткова накладна від 17.12.2015 №8/1 має такі обов`язкові реквізити первинного документу, як назву документа, дату і місце складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи осіб.

Доводи апелянта в частині відсутності у накладній такого реквізиту, як зміст господарської операції, не приймаються судом до уваги, оскільки у вказаній накладній наявне посилання на договір поставки №8 від 17.11.2015.

Також судова колегія не приймає посилання апелянта на те, що видаткова накладна не пістить напису Одержано , оскільки чинним законодавством не передбачено наявність відповідного напису, як обов`язкового реквізиту при виконанні поставки товару.

Стосовно доводів апелянта в частині нескладення товарно-транспортної накладної під час перевезення товару, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пунктом 2.3. укладеного між сторонами договору передбачено, що моментом передачі партії товару від постачальника покупцеві є момент підписання покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається покупцеві. У момент передачі партії товару в покупця виникає право власності на цю партію й до нього переходять ризики випадкової загибелі товару.

Пунтком 2.6 Договору передбачено, що товар вважається прийнятим по кількості, якості, асортименту й пакуванню у момент підписання повноважним представником покупця накладної, по якій зазначений товар поставлявся.

Відповідно до п.2.13 договору, постачальник надає покупцю наступні документи: накладну на передачу товару та рахунок.

З огляду на наведені умови укладеного між сторонами договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що у позивача був відсутній обов`язок надаавати відповідачу товарно-транспортну накладну.

Суд також звертає увагу, шо позивач, окрім видаткової накладної, на підтвердження обставин фактичного виконання договору поставки додатково надав суду, зокрема: цивільно-правові угоди з фізичними особами, які за замовленням позивача виконували відповідні роботи та надавали послуги; докази отримання фізичними особами сум заробітку у спірний період та в розмірі, що передбачений умовами цих угод; заяви свідків; накладні на придбання товарів (матеріалів), які були використані для виробництва, договір оренди вантажного автомобіля тощо.

З огляду на наведені обставини та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, врахувавши, а також з огляду на те, що відповідач визнає факт підписання накладної, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що за вірогідністю доказів у їх сукупності позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставини здійснення поставки товару згідно видаткової накладної від 17.12.2015 №8/1 до договору поставки від 17.11.2015 №8.

Крім того, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі №905/46/15 та від 30.09.2020 у справі №910/8612/19, зазначано, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Так, як зазначалося раніше, позивач неодноразово звертався до відповідача з претензією про повернення одержаного за договором поставки від 17.11.2015 №8 майна або відшкодування його вартості, у разі неможливості повернути це майно, натомість відповідачем у задоволенні цих претензій було відмовлено.

Оскільки з відмови відповідача не вбачається можливості повернути передане позивачем майно за договором поставки від 17.11.2015, який визнаний судом недійсним, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в цьому випадку права позивача мають бути захищені за рахунок відшкодування відповідачем вартості цього майна та задовольнив позовні вимоги ФОП Комерзана Р.Г про стягнення коштів в розмірі 894000,00 грн. в повному обсязі.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 року у справі №916/629/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 року у справі №916/629/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Оздоровча база відпочинку "Глобус" на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 року у справі №916/629/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 року у справі №916/629/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.02.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош