Постанова

від 09.02.2021 по справі 920/339/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2021 р. Справа№ 920/339/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Мальченко А.О.

при секретарі Пнюшкову В.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 09.02.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Сумської міської ради

на рішення Господарського суду Сумської області

від 28.10.2020 (повний текст складено 09.11.2020)

у справі №920/339/20 (суддя Джепа Ю.А.)

за позовом Сумської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаг"

про припинення договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Сумська міська рада (далі - позивач, скаржник) звернулася до Господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Строймаг" (далі - відповідач), в якому просить суд припинити договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1118 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 від 13.02.2015, укладений між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймаг", який зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 19.03.2015 за № 9127105.

Позовні вимоги обґрунтовані закінченням 29.10.2019 строку дії договору оренди та його не поновленням Сумською міською радою, відсутністю у відповідача нерухомого майна на вищезазначеній земельній ділянці.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Сумська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20, ухвалити нове рішення, яким позов Сумської міської ради задовольнити.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ухилення відповідача від підписання акту про повернення земельної ділянки порушує права позивача на вільне розпорядження земельною ділянкою, зокрема, шляхом проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за іншою особою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2020 апеляційну скаргу Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Шаптали Є.Ю., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20. Призначено справу до розгляду на 09.02.2021.

16.12.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі на підставі ст. 231 ГПК України, у зв`язку із відсутністю предмета спору.

26.01.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 09.02.2021 в режимі відеоконференції. .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 задоволено клопотання Сумської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Доручено Господарському суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 09.02.2021.

В судовому засіданні 09.02.2021 представник позивача підтримав заявлене клопотання про закриття провадження у справі, а також підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав.

Відповідач в судове засідання 09.02.2021 не з`явився. Про поважність неявки в судове засідання суд апеляційної інстанції не повідомив.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача провадження про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

Клопотання скаржника про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, судовою колегією відхиляється з огляду на те, що проведення державної реєстрації припинення права оренди відповідача на спірну земельну ділянку 08.12.2020, не може бути підставою для скасування рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020, яке переглядається судом апеляційної інстанції, у зв`язку із відсутністю спору.

Водночас, судова колегія звертає увагу, що позивач (скаржник) не був позбавлений права звернутись до суду апеляційної інстанції із заявою про відмову від позову та/або з заявою про відмову від апеляційної скарги.

В судовому засіданні 09.02.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 13.02.2015 між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймаг" укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - договір) загальною площею 0,1118 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9, який зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 19.03.2015 за № 9127105.

Земельна ділянка передавалась в оренду під розміщеними складськими приміщенням строком до 29.10.2019. Категорія землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до пункту 5.3 договору договір припиняється у разі закінчення строку його дії.

Позивач, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги зазначає, що договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Суми, Черкаська, 9, загальною площею 0,1118 га кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, є припиненим.

Відповідно до пункту 2.4 договору, у разі припинення або розірвання цього договору орендар (відповідач) зобов`язаний повернути орендодавцеві (позивачу) земельну ділянку у стані не гіршому, у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, та придатному для подальшого використання за цільовим призначенням. Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі у десятиденний строк з моменту припинення або розірвання договору, що також кореспондується з пунктом 4.2 та пунктом 5.8 договору.

Пунктом 1.4 Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 № 5111-МР передбачено, що Департамент здійснює управління та розпорядження майном комунальної власності територіальної громади міста Суми (далі - майно комунальної власності) та забезпечує реалізацію державної політики у сфері регулювання земельних відносин у межах, визначених чинним законодавством України, Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління та розпорядження майном комунальної власності та земельними ресурсами, забезпечує на території міста Суми реалізацію державної політики у сфері підтримки розвитку підприємництва та промисловості.

Листом від 13.02.2020 № 06.01-16/399 уповноваженим органом позивача направлено на адресу місця реєстрації відповідача три примірники актів приймання-передачі земельної ділянки, та повідомлено останнього про закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною та фіскальним чеком про оплату відповідного відправлення. Згідно довідки підприємства поштового зв`язку, що розміщена на поштовому конверті, лист повернувся з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2020 № 205139828 у орендаря відсутнє майно на орендованій земельній ділянці.

Посилаючись на положення пункту "е" статті 141 Земельного кодексу України, яким визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, позивач зазначає, що відсутність документу який підтверджує припинення права оренди земельної ділянки за відповідачем, унеможливлює здійснення реєстрації припинення дії договору у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому позивач змушений звернутись до суду з цією позовною заявою, оскільки неможливо жодним іншим способом захистити порушені права та законні інтереси позивача ніж припинити дію договору в судовому порядку.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції керувався тим, що заявлений же позивачем позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, які вже захищені законом, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Розглянувши апеляційну скаргу Сумської міської ради, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки загальною площею 0,1118 га, кадастровий номер 5910136300:06:025:0025, за адресою: м. Суми, вул. Черкаська, 9 від 13.02.2015, укладеного між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строймаг", зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 19.03.2015 за № 9127105, на підставі статті 141 Земельного кодексу України та статті 31 Закону України "Про оренду землі", у зв`язку з припиненням договору оренди та відсутністю у відповідача нерухомого майна на орендованій ним земельній ділянці.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питання оренди землі є Закон України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до положень пункту 2.2 договору договір укладається строком до 29.10.2019. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Пунктом 5.9 договору визначено, що перехід права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (поновлення, припинення) договору оренди земельної ділянки, але є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Положеннями частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час закінчення строку дії вказаного договору оренди) встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частиною шостою статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк.

Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині восьмій статті 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" наведена Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та від 29.11.2018 у справах № 920/752/17, № 920/737/17, № 920/747/17, № 920/751/17, № 920/746/17, № 920/744/17, № 920/748/17, №920/749/17, а також від 27.03.2019 у справі № 911/512/18.

В той же час, судова колегія звертає увагу, що матеріали справи не містять укладення сторонами додаткової угоди до договору оренди землі від 13.02.2015 або ж звернення відповідача (як орендаря) до суду з вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк, або ж оскарження до суду відмови чи зволікання орендодавцем в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що договір оренди земельної ділянки від 13.02.2015, зареєстрований у реєстраційній службі Сумського міського управління юстиції Сумської області 19.03.2015 за № 9127105, припинився в силу прямої вказівки закону.

Статтею 20 ГПК України та статтею 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 20 ГПК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Зазначеними правовими нормами не передбачено такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що заявлений же позивачем позов фактично містить у собі вимогу про встановлення судом факту, що має юридичне значення (припинення правовідносин у силу закону) та не стосується захисту права цивільного, тобто задоволення такої вимоги не є ефективним способом захисту прав позивача, які вже захищені законом, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Даний висновок суду відповідає правовій позиції, викладеній у пункті 32 вищевказаної постанови Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 910/20774/17.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Сумської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 28.10.2020 у справі №920/339/20 - залишити без змін.

Матеріали справи №920/339/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.02.2021.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Є.Ю. Шаптала

А.О. Мальченко