Постанова

від 15.02.2021 по справі 903/94/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року Справа № 903/94/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін :

прокурора Прокопчук О.В.

позивача Міністерства освіти і науки України - не з`явився

позивача Луківської селищної ради - не з`явився

позивача Професійно-технічного училища № 22 - дир. Омелюх С.В.

відповідача - адв. Манзій П.П., адв. Шкіринець Ю.М.

третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р.

у справі № 903/94/19

за позовом Заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі:

1) Міністерства освіти і науки України

2) Луківської селищної ради

3) Професійно-технічного училища № 22

до відповідача : Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій"

3-я особа, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації

про визнання договору удаваним, визнання договору оренди землі недійсним, зобов`язання повернути земельні ділянки

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19 задоволено клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" про закриття провадження у справі № 903/94/19. Закрито провадження у справі № 903/94/19 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки суд дійшов висновку про відсутність предмету спору.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Заступник керівника Волинської обласної прокуратури подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури вважає вказане судове рішення незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням норм процесуального права. неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Зазначає, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог - зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Доводить, що закриваючи провадження у справі, посилаючись на відсутність предмету спору, суд першої інстанції не врахував, що прокурор заявляв вимоги про визнання удаваним договору про спільну діяльність № 63/16 від 30.09.2016 р. як такого, що укладений з наміром приховати договір оренди землі та просив застосувати на підставі ст. 235 ЦК України норми закону, які регулюють порядок укладання правочину, який сторони насправді вчинили, та визнати недійсним договір оренди землі, укладений між професійно-технічним училищем № 22 смт Луків та СТзОВ "Ратнівський аграрій".

Вважає, що оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення такого договору не може бути підставою для припинення провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору (пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України). Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Посилається на підтвердження своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17.

Звертає увагу, що за змістом пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Вважає, що якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні), і такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року справа № 456/647/18, 13 травня 2020 року справа № 686/20582/19-ц.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував наведеного, належним чином не дослідив матеріали справи, повно не встановив та не перевірив фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, не оцінив їх на предмет законності, у зв`язку з чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

При цьому, судом також не взято до уваги, що матеріали справи не містять доказів відповідно до ст. 76,77 ГПК України, які б слугували підтвердженням того, що земельні ділянки загальною площею 148 га за кадастровими номерами: 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006 повернуті Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" Професійно-технічногому училищу № 22 смт Луків.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7, 42, 236 ГПК України, і така правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 914/870/17.

Просить суд врахувати наведене і скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Звертає увагу, що станом на 03.11.2020 р. на підставі угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. між СЛОВ Ратнівський аграрій та ПТУ № 22 смт Луків припинились правовідносини, що випливають з договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р., який був предметом спору у справі № 903/94/19.

Враховуючи, що на стадії підготовчого провадження у даній справі, наявні докази, що свідчать про відсутність предмету спору, суд першої інстанції правомірно закрив провадження.

Вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного просить суд залишити без змін ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19 про закриття провадження, а апеляційну скаргу Заступника керівника обласної прокуратури - без задоволення.

Міністерство освіти і науки України, Луківська селищна рада, Професійно-технічне училище № 22 та Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги. Представники Професійно-технічного училища № 22 та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" заперечили доводи апеляційної скарги.

Міністерство освіти і науки України, Луківська селищна рада та Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації не забезпечили участь представників в судовому засіданні, тоді як про час і місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені апеляційним судом в установленому порядку, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 262, 264 у т.3/.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу прокурора за відсутності представників Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради та Управління освіти, науки та молоді Волинської обласної державної адміністрації, враховуючи, що про час і місце судового засідання учасники справи повідомлені судом в установленому порядку. Переглядаючи справу в суді апеляційної інстанції за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів керується нормами ст.270 ГПК України. Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення судового рішення у справі.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні поояснення прокурора, представників позивача Професійно-технічного училища № 22 та відповідача СТОВ "Ратнівський аграрій", перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне .

Заступник прокурора Волинської області звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Луківської селищної ради, Професійно-технічного училища № 22 смт Луків до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ратнівський аграрій" в якому просив: визнати удаваним договір про спільну діяльність № 63/16 від 30.09.2016 р., укладений професійно-технічним училищем № 22 смт. Луків та СТзОВ "Ратнівський аграрій", зі змінами, внесеними до нього додатковою угодою № 2 від 27.09.2018 р., як такий, що укладений з наміром приховати договір оренди землі; на підставі ст. 235 ЦК України застосувати норми закону, які регулюють порядок укладання правочину, який сторони насправді вчинили, та визнати недійсним договір оренди землі, укладений Професійно-технічним училищем № 22 смт. Луків та СТзОВ "Ратнівський аграрій", та припинити зобов`язання за ним на майбутнє; зобов`язати СТзОВ "Ратнівський аграрій" повернути Професійно-технічному училищу № 22 смт. Луків займані ним земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані в Турійському районі Волинської області за кадастровими номерами: 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006 /а.с. 5-20 у т.1/.

Прокурор у позовній заяві як підстави позовних вимог доводить, що договір № 63/16, укладений Професійно-технічним училищем № 22 Луків та СТзОВ "Ратнівський аграрій" 30.09.2016 р., не відповідає вимогам ст.ст. 1130, 1131, 1137, 1138, 1139 ЦК України, у зв`язку із чим його не можна вважати договором про спільну діяльність; оспорюваний договір від 30.09.2016 р. № 63/16 не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, оскільки не містить необхідних елементів та умов договору про спільну діяльність; укладання спірного договору від 30.09.2016 р. № 63/16 не погоджено із Міністерством освіти і науки України, а також не отримано рішення Кабінету Міністрів України на його укладання. Доводить, що прихований договір оренди землі, не виповідає вимогам ст. ст. 31, 92, 95, 96, 122, 124 Земельного кодексу України, ст. ст. 4,14 -16 Закону України "Про оренду землі", при укладанні спірного договору від 30.09.2016 р. № 63/16 сторони фактично приховали інший правочин - договір оренди землі, і за прихованим договором оренди землі відбулось розпорядження земельними ділянками неуповноваженим суб`єктом - ПТУ № 22 смт. Луків, замість Луківської селищної ради та Міністерства освіти і науки України.

У позові прокурор також просить припинити на майбутнє зобов`язання за договором, який має бути визнаним недійсним, і, посилаючись на норми ст..387, 1212 ЦК України, просить повернути позивачеві Професійно-технічному училищу № 22 смт Луків земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані в Турійському районі Волинської області за кадастровими номерами: 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006.

Господарський суд Волинської області відповідно до ухвали від 20.02.2019 р. відкрив провадження за позовною заявою Заступника прокурора Волинської області та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження /а.с. 1 у т.1/.

01.12.2020 р. на стадії підготовчого провадження відповідач подав суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору /а.с. 210-224/. На підтвердження заяви суду надано угоду від 03.11.2020 р. про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р., за умовами якої позивач ПТУ № 22 смт Луків та відповідач СТОВ «Ратнівський аграрій» дійшли згоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. шляхом його розірвання.

Суд першої інстанції встановив, що за умовами угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. сторони підтверджують, що з моменту підписання даної угоди всі зобов`язання по договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. достроково припинено та претензій жодна із сторін одна до одної не має. Сторони підтверджують, що з моменту підписання даної угоди земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані в Турійському районі Волинської області, які перебувають в користуванні ПТУ № 22 на підставі Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2007 р. серія ЯЯ № 031008, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030709200002 та Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 032818 від 17.05.2010 р. (контури 1,2,3,7,11), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031009200001 - повернуті СТОВ «Ратнівський аграрій» для ПТУ № 22. За п.4 угоди ПТУ № 22 не має жодних претензій до СТОВ «Ратнівський аграрій» щодо стану повернутих земельних ділянок загальною площею 148 га.

Сторони підтверджують що з моменту підписання даної угоди не є пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями одна перед одною. Дана угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та укладена у двох оригінальних примірниках для кожної із сторін /а.с. 224 у т. 3/.

Суд першої інстанції закрив провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки дійшов висновку, що з умов угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. слідує, що станом на 03.11.2020 р. між ПТУ № 22 смт Луків та СТОВ «Ратнівський аграрій» припинились правовідносини, які випливають з договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р., який був предметом спору. Суд оцінив подану сторонами на стадіі підготовчого провадження угоду як доказ, що свідчить про відсутність предмету спору, оскільки оспорюваний правочин припинений шляхом його розірвання, припинені зобов`язання, які випливають з спірного договору, і земельні ділянки за кадастровими номерами: 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006 повернуті ПТУ № 22 смт Луків, тому задоволив клопотання СГ ТзОВ «Ратнівський аграрій» про закриття провадження у справі.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції з огляду на таке.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності до норм матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи у конкретній справі. Відповідно до норм ст. 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Натомість суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність предмету спору без належного обґрунтування та оцінки конкретних обставин справи з огляду на предмет і підстави позову, а лише внаслідок того, що оспорюваний правочин припинений/розірваний сторонами на час підготовчого провадження у даній судовій справі.

Так, предметом спору у даній справі є визнання удаваним і тому недійсним договору про спільну діяльність № 63/16 від 30.09.2016 р. Похідними є вимоги про припинення зобов`язання за цим договором на майбутнє та зобов`язання СТзОВ "Ратнівський аграрій" повернути Професійно-технічному училищу № 22 смт Луків земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані у Турійському районі Волинської області, з кадастровими номерами 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006 /а.с. 5-20 у т.1/.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тому вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Отже, оскільки предметом спору у справі є недійсність договору і такий договір визнається недійсним з моменту вчинення, укладення сторонами додаткової угоди про припинення шляхом розірвання такого договору та повернення майна не може розцінюватися як підстава для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору. Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не виключає право на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі 905/1227/17. Відповідно до норми ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів , яка кореспондується з ч. 4 ст. 236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведеної правової позиції.

Отже, сам факт припинення договору за домовленістю сторін не може свідчити про відсутність предмету спору, як помилково зазначив суд першої інстанції. Суд першої інстанції неправомірно закрив провадження у даній справі за відсутності предмета спору, не встановивши та не перевіривши фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Крім того, прокурор у позові заявляє вимогу про повернення Професійно-технічному училищу № 22 смт Луків земельні ділянки загальною площею 148 га, розташовані у Турійському районі Волинської області, з кадастровими номерами 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095 та 0725555400:01:005:0006.

Суд першої інстанції лише пославшись на умови угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. дійшов висновку про наявність доказів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0725555400:04:022:1094, 0725555400:06:018:1095, 0725555400:01:005:0006 повернуті ПТУ № 22 смт Луків.

Колегією суддів встановлено, що за умовами угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. сторони зазначили про повернення Професійно-технічному училищу № 22 смт Луків земельних ділянок загальною площею 148 га, які розташовані в Турійському районі Волинської області, які перебувають в користуванні ПТУ № 22 на підставі Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою від 27.06.2007 р. серія ЯЯ № 031008, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030709200002 та Державного Акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 032818 від 17.05.2010 р. (контури 1,2,3,7,11), зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 031009200001.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновкау про відсутність предмету спору з цієї позовної вимоги без будь-якої оцінки і обґрунтування ідентифікації земельних ділянок, які є предметом позову і ідентифіковані за кадастровими номерами, та двох земельних ділянок, про які зазначено в угоді про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. і кадастрові номера яких не визначені.

Разом з тим, в судовому засіданні представники відповідача у своїх поясненнях колегії суддів зазначили, що фактично спірна земельна ділянка не вибувала з користування Професійно-технічного училища № 22, і доказів фактичної передачі земельної ділянки у користування відповідачу немає у справі. Представник ПТУ № 22 не заперечив щодо таких обставин.

Наведені обставини не встановлювались судом першої інстанції, будь-які докази підставності позовних вимог не досліджені. Як зазначено вище, суд першої інстанції встановив, що з моменту підписання угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. припинились правовідносини, що випливають з договору про спільну діяльність, який був предметом спору у справі № 903/94/19, і лише на цій підставі дійшов висновку про закриття провадження у справі за відсутності предмету позову.

Будь-яке обґрунтування щодо оцінки угоди про дострокове припинення договору № 63/16 про спільну діяльність від 30.09.2016 р. як доказу відповідно до ст..ст.76, 77 ГПК України з огляду на предмет позовних вимог - судом не наведено.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Ухвала Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19 про закриття провадження у справі № 903/94/19 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України та наведеним вище нормам матеріального права.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно з ст.280 ГПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Заступника керівника Волинської обласної прокуратури. Ухвала Господарського суду від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19 підлягає скасуванню згідно з п.3, 4 ст.280 ГПК України.

За загальними правилами статті 129 ГПК України розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 231, 269, 270, 280 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника керівника Волинської обласної прокуратури задоволити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 01.12.2020 р. у справі № 903/94/19 .

Справу № 903/94/19 передати на розгляд Господарському суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складений 17 лютого 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.