Рішення

від 17.02.2021 по справі 911/2100/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/2100/20

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М. , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-Б, код 23243188)

до

Згурівської селищної ради (07600, Київська обл., Згурівський р-н, смт Згурівка, вул. Українська, будинок 10, код 04360296)

про стягнення 49063,25 гривень

23.07.2020 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі (далі по тексту - ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі /позивач) про стягнення зі Згурівської селищної ради (далі по тексту - Згурівська СР/відповідач) заборгованості за договором про постачання електричної енергії від 03.12.2012 № к/с 0125/230000681 в розмірі 49063,25 гривень, з яких: 30749,11 гривень боргу за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 1275,41 гривень пеня, 1982,32 гривень 3% річних, 15056,41 гривень інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного позивачем та відповідачем договору від 03.12.2012 № к/с 0125/230000681, відповідачем подано заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії на 2018 рік, однак відповідач у жовтні 2018 року перевищив обсяг споживання електричної енергії визначений у заявці, у зв`язку з чим утворилася стягувана сума заборгованості у розмірі 30749,11 гривень, що стало підставою для додаткового нарахування та вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2100/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання.

На адресу суду 09.11.2020 від позивача надійшла заява про зміну найменування товариства, в якій позивач повідомляє суд про те, що у відповідності до рішення річних загальних зборів акціонерів товариства від 21.08.2020, приватне акціонерне товариство Київобленерго перейменоване у приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські регіональні електромережі .

Судом вбачається, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.

Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань .

З відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 03.09.2020 внесено інформацію про зміну повного найменування позивача у справі - приватного акціонерного товариства Київобленерго на приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські регіональні електромережі (код 23243188).

Відтак, з огляду на викладене вище, подальший розгляд справи № 911/2100/20 здійснюється із врахуванням відповідних змін внесених 03.09.2020 до Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо найменування позивача.

Також, 10.11.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про виправлення помилок у позовній заяві. У вказаному клопотанні позивач повідомляє суд про те, що при складанні позовної заяви ним допущено арифметичну помилку у ціні позову, замість 49063,25 гривень, помилково зазначено 47826,97 гривень.

Суд зазначає, що в розумінні ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вказане клопотання не є заявою ні про збільшення або зменшення розміру позовних вимог, ні про зміну предмета або підстав позову, адже позивач припустився помилки при визначені ціни позову, водночас, у прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення суду боргу в загальному розмірі 49063,25 гривень.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи, що підтверджується залученим до матеріалів справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання відповідачем 28.07.2020 ухвали про відкриття провадження від 24.07.2020 у справі № 911/2100/20, відзив на позов не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявив.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Суд вважає, що у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для прийняття рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012 ПАТ А.Е.С. Київобленерго , яке в подальшому було перейменовано на ПАТ Київобленерго , а наразі ПрАТ ДТЕК Київські регіональні електромережі (далі -постачальник) та Згурівською селищною радою (далі - споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № к/с 0125/230000681 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 279 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору (п. 1.1. договору).

Згідно пп. 2.2.2 договору постачальник зобов`язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах 279 кВт дозволеної потужності, в обсягах визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу ).

Відповідно до пп. 2.3.3., 2.3.8. споживач зобов`язується: оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію та додатку № 6 Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку ; надавати постачальнику відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік з помісячним розподілом до 1-го жовтня поточного року за формою додатку № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу .

Споживач має право на зміну (коригування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку визначеному умовами розділу 5 цього договору (пп. 3.2.1. договору).

За умовами пп. 4.1.1. договору постачальник несе відповідальність за постачання електричної енергії споживачу в обсягах та із забезпеченням договірної величини потужності, визначеними згідно з вимогами розділу 5 цього договору.

За внесення платежів передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 Порядок розрахунків за активну електроенергію споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (пункт 4.2.1. договору).

Відповідно до пп. 4.2.2. договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт год і більше.

Пунктом 5.1. договору визначено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно п. 5.2. цього договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу .

Для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 жовтня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою додатку № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу (пункт 5.2. договору).

Пунктом 9.1. договору визначено, що додатки №№ 1-10 та повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід`ємними частинами договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2012. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4. договору).

Матеріали справи не містять заяв про припинення дії договору, а також доказів визнання недійсним договору або його розірвання в судовому порядку, а відтак строк дії останнього, у відповідності до п. 9.4. договору, було продовжено на наступні календарні роки.

Відповідно до пункту 1.4. додатку № 2 до договору при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з частиною шостою статті 26 Закону України Про електроенергетику .

Додатковою угодою від 01.03.2016 № 17 до договору про постачання електричної енергії від 03.12.2012 № 0125/230000681, сторони погодили пункти 1.1., 2.2.2. договору викласти в новій редакції, а саме 1.1. Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 126,5 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору. 2.2.2 Постачальник зобов`язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах дозволеної потужності, в обсягах визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу ) .

Також, вказаною додатковою угодою сторони домовились додатки №№ 1-3, 7 викласти в новій редакції.

31.10.2017 споживач надав постачальнику заявку, підписану споживачем 31.10.2017, на очікуваний обсяг споживання на 2018 рік згідно договору № 230000681.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як вказує позивач у позовній заяві, стало те, що відповідачем перевищено обсяг споживання договірних (граничних) величин споживання електричної енергії, визначений споживачем у заявці на очікуваний обсяг споживання електричної енергії на 2018 рік. Позивач вказує на те, що відповідачем було спожито 22578 кВт, в той час як очікуваний обсяг споживання електричної енергії на жовтень 2018 рік становив 10000 кВт, в зв`язку з чим останньому виставлено рахунок на оплату за жовтень 2018 року, який споживачем оплачено частково в розмірі 57478,62 гривень за активну енергію, проте зобов`язання по оплаті за перевищення договірної величини споживання в розмірі 30749,11 гривень відповідачем не виконано.

А тому позивач, посилаючись на ст. 26 Закону України Про електроенергетику та п. 6.16. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача боргу у розмірі 30749,11 гривень за перевищення договірної величини споживання.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений договір за своїм змістом є договором поставки електричної енергії та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що 1. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України Про ринок електричної енергії .

Згідно із ч. ч. 1, 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Водночас, 11.06.2017 набув чинності Закон України Про ринок електричної енергії .

У відповідності до п. 23 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ринок електричної енергії визнано таким, що втратив чинність Закон України Про електроенергетику , крім: визначення термінів енергогенеруючі компанії , енергопостачальними , оптовий ринок електричної енергії України , учасники оптового ринку електричної енергії України , граничні показники , поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії , алгоритм оптового ринку електричної енергії , оптове постачання електричної енергії , уповноважений банк , передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Обов`язок сплати споживачами енергопостачальникам двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину, було передбачено ч. 6 ст. 26 Закону України Про електроенергетику , що відповідно втратив чинність з 11.06.2017.

Водночас, чинний станом на момент виникнення у розглядуваній справі спірних правовідносин Закон України Про ринок електричної енергії не передбачає відповідальності за порушення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп99 У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) , за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Факт перевищення відповідачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у жовтні 2018 року, тобто в місяці, в якому встановлено таке перевищення у законодавстві України не існувало чинної норми, яка б визначала обов`язок споживача сплачувати постачальнику електричної енергії вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину.

Як вже встановлено судом умовами пунктів 4.2.2., 5.1. договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт год і більше. Договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених споживачем згідно п. 5.2. цього договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу .

Відповідно до пункту 1.4. додатку № 2 до договору при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з частиною шостою статті 26 Закону України Про електроенергетику .

Отже, умови укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії, які врегульовують відповідальність споживача за перевищення обсягу спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи статті 26 Закону України Про електроенергетику , коли як при виконанні договору сторони повинні узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/252/18 та від 24.06.2019 у справі № 917/1503/18.

Водночас суд зазначає, що за змістом додаткової угоди від 01.03.2016 № 17 сторонами погоджено, зокрема, додаток № 2 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу викласти в у новій редакції, проте до матеріалів справи позивач додаток № 2 не надав, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст, зокрема встановити чи не змінювалися положення п. 1.4. цього додатку.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що при виконанні договору сторони повинні узгоджувати свою поведінку з урахуванням приписів чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, зокрема Закону України Про ринок електричної енергії , який не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру, коди як умови укладеного між сторонами спірних правовідносин договору містять посилання на приписи статті 26 Закону України Про електроенергетику , суд дійшов висновку про безпідставність нарахування позивачем до сплати відповідачу суми за перевищення величини споживання у жовтні 2018 року у розмірі 30749,11 гривень.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити позивачу щодо значних розбіжностей у поданих до суду доказів.

Як встановлено судом взаємні права та обов`язки у сторін виникли на підставі договору про постачання електричної енергії від 03.12.2012 № к/с 0125/230000681.

Водночас з наявної у матеріалах справи додаткової угоди від 01.03.2016 № 17 до договору вбачається, що вказана додаткова угода містить також посилання на договір від 11.05.2008 № 230000681.

Також згідно цієї додаткової угоди погоджено додатки №№ 1-3,7 до договору від 11.05.2008 № 230000681 викласти у новій редакції та зазначено, що дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору від 11.05.2008 № 230000681.

Крім того, матеріали справи містять додаток № 4 до договору від 03.12.2012 № 230000681, який підписано споживачем та постачальником 01.03.2016.

При цьому на підставі яких угод такий додаток підписано матеріали справи не містять, навіть якщо припустити, що під час складання додаткової угоди № 17 була допущена помилка в номері та даті договору, то у переліку додатків, які сторони вирішили викласти у новій редакції додаток № 4 відсутній.

Також, рахунок-фактура № 8740976090 за жовтень 2018 року, який виставлений споживачу на оплату за активну енергію та за перевищення договірної величини споживання, містить посилання на договір від 10.01.2018 № 0125, у звіті про покази лічильників за жовтень 2018 року посилання на договір від 10.01.2018 № 230000681, в якому також зазначено попередній договір № 0125, у корінцях повідомленнях посилання на договір від 10.01.2018 № 125.

Будь-яких письмових пояснень стосовно вказаних розбіжностей у реквізитах документів, позивач при звернені до суду не надав.

Разом із тим, у наданих до суду розрахунках пені та додаткових нарахувань міститься посилання на договір № 0125 від 21.02.2019.

Крім того, позивачем взагалі необґрунтовано підстав, із посиланням на норми договору та чинного законодавства, нарахування заявленої до стягнення пені.

Також позивачем не наведено обґрунтувань щодо походження сум та визначення періодів, на які позивач здійснював нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову приватного акціонерного товариства ДТЕК Київські регіональні електромережі відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI Перехідні положення цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2021.

Суддя Р.М. Колесник