Рішення

від 15.02.2021 по справі 918/1155/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1155/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Андрійчук О., за участю секретаря судового засідання Рижого Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 450 280,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", про стягнення 500 280,00 грн основного боргу, 5 002,80 грн інфляційних та 2 911,47 грн відсотків за користування грошовими коштами за договором поставки № 53-122-01-20-09836 від 24.06.2020.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із з позовною заявою, 24.06.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09836 (договір) (із врахуванням протоколу розбіжностей). За умовами цього договору позивач зобов`язався поставити і передати у власність відповідача продукцію, а відповідач зобов`язався оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток № 1 до договору). На виконання умов зазначеного договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 500 280,00 грн, що стверджується видатковими накладними та товарно - транспортними накладними, у свою чергу, відповідачем отриманий товар не оплачено, відтак заборгованість останнього перед позивачем становить 500 280,00 грн. Крім того, за недотримання відповідачем умов договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу, 2 911,47 грн відсотків за користування грошовими коштами та 5 002,80 грн інфляційних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 11, 15, 16, 253, 509, 526, 530, 655, 662, 664, 692 ЦК України та ст. 174, 193, 316 ГК України.

28.12.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з порядком нарахування 3% річних, зазначає, що їхній розмір становить 2 870,46 грн.

18.01.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає, що ним вірно здійснено розрахунок 3% річних.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін та результати їх розгляду.

Ухвалою суду від 14.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 28.12.2020.

Ухвалою суду від 23.12.2020 розгляд справи призначений на 29.12.2020.

22.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції, яке задоволене ухвалою суду від 23.12.2020.

28.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із можливістю врегулювання спору мирним шляхом, до якого долучено докази часткового погашення боргу на суму 25 000,00 грн, а також клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача.

29.12.2020 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка 29.12.2020 відкликана представником позивача.

Ухвалою суду від 29.12.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 18.01.2021.

Ухвалою суду від 29.12.2020 провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн основного боргу закрито.

У судовому засіданні 29.12.2020 оголошено перерву до 25.01.2021.

18.01.2021 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат.

19.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання у цій справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яке задоволене ухвалою суду від 20.01.2021.

20.01.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, до якого долучено докази часткового погашення боргу на суму 25 000,00 грн.

Ухвалою суду від 25.01.2021 провадження у справі в частині стягнення 25 000,00 грн основного боргу закрито, у судовому засіданні 25.01.2021 оголошено перерву до 15.02.2021.

10.02.2021 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

15.02.2021 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

15.02.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про повернення судового збору в розмірі 50% у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

Інших заяв і клопотань від сторін не надходило.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши подані докази, суд установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

24.06.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладено договір поставки № 53-122-01-20-09836 (договір), за п. 1.1. договору позивач (постачальник) в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити і передати у власність відповідача (замовника) продукцію, а замовник, у свою чергу зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1, що є додатком № 1 до договору.

Договір підписано із врахуванням протоколу розбіжностей, яким внесено зміни в преамбулу, юридичних реквізитах щодо особи, уповноваженої на підписання договору з боку відповідача.

Відповідно до п. 12.1. договору він уважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками. Строк дії цього договору по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачено цим договором, - до спливу гарантійних строків.

За п. 1.2., 1.3. договору предметом поставки за цим договору є продукція: 31440000-2, батареї акумуляторні, яка передбачена специфікацією № 1 до цього договору, місцем виконання є м. Вараш.

Згідно з п. 2.1. - 2.4. договору ціна продукції, що поставляється за цим договором, становить 416 900,00 грн, крім того ПДВ - 83 380,00 грн. Загальна сума договору (вартість продукції) становить 500 280,00 грн. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації №1 (додаток № 1) до цього договору. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

Строки і умови поставки погоджені у розділі 3 договору. Продукція поставляється протягом 30 календарних днів з дати оприлюднення цього договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно з Законом України Про публічні закупівлі . Продукція поставляється постачальником на умовах DDP згідно з Інкотермс-2010 .

Пунктами 4.1., 4.2. сторони погодили, що кількість та асортимент продукції визначається специфікацією до цього договору. Якість продукції повинна відповідати технічним вимогам (додаток № 2 до договору) та технічним вимогам та умовам постачання № 152-178-ТВтаУП-ЦТАВ (додаток 3 до договору).

Розділом 8 договору передбачено порядок передачі та приймання продукції. Так приймання продукції за кількістю та якістю (вхідний контроль) здійснюється відповідно до вимог Стандарту ДП НАЕК Енергоатом : Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2017, при наявності товарно-супровідних документів, передбачених п. 8.2. договору, а саме: товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат (паспорт) якості на продукцію (товар) від заводу-виробника, документація, передбачена розділом 10 технічних вимог та умов постачання акумуляторних батарей для пристроїв безперебійного живлення № 152-178-ТВтаУП-ЦТАВ (додаток 3 до договору). Успішне проходження продукцією вхідного контролю (ВК-1) підтверджується відповідним актом та ярликом на придатну продукцію згідно зі Стандартом ДП НАЕК Енергоатом Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС СОУ НАЕК 038:2017. Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів. У випадку виявлення замовником під час приймання продукції невідповідностей щодо кількості, якості, комплектності, відсутності або неналежного оформлення супровідних документів постачальник зобов`язаний усунути виявлені невідповідності протягом 20 днів з моменту отримання письмового повідомлення (вимоги) від замовника. У випадку неусунення виявлених невідповідностей протягом вказаного строку, постачальник сплачує замовнику штрафні санкції, передбачені п. 9.1. договору. Сплата штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором. Постачальник зобов`язаний скласти електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) протягом терміну, встановленого п. 201.10 ПК України, та протягом 2-х календарних днів з дати реєстрації податкової накладної надати замовнику електронну квитанцію про реєстрацію шляхом направлення її на електронну адресу замовника. Постачальник зобов`язаний надавати замовнику електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому законом порядку: в електронній формі з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги у строки, що визначені для реєстрації податкової накладної у ЄРПН.

Пунктом 10 додатку № 3 до договору (технічні вимоги та умови постачання акумуляторних батарей для пристроїв безперебійного живлення 152-178-ТВтаУП-ЦТАВ передбачено, що документи, які надаються позивачем разом з комплектом виробів це: документальне підтвердження статусу уповноваженого представника (дилера, дистриб`ютора тощо) від виробника (подається разом з тендерною заявкою учасником торгів, який не є виробником); сертифікат відповідності (подається разом з тендерною заявкою); документальне підтвердження терміну служби АКБ від виробника (подається разом з тендерною заявкою); паспорти/формуляри на обладнання (подається в комплекті поставки); настанова (інструкція) з експлуатації, технічного обслуговування (подається в комплекті поставки); протоколи технічного обслуговування та підзарядки АКБ (подається в комплекті поставки). Такий документ надається при необхідності зберігання АКБ більше 6 місяців, адже в такому випадку необхідно проводити технічне обслуговування з профілактичним зарядом батареї, а результати оформляються протоколом технічного обслуговування та підзарядки АКБ.

Судом установлено, що на виконання умов договору 23.07.2020 позивач здійснив поставку продукції згідно з специфікацією № 1 - акумуляторні батареї 12В 7.2 Аr, типу та марки СSВ GPL1272F2FR, ДСТУ ГОСТ МЄК 61056-1:2004, виробник: Тайвань, код УКТ ЗЕД 8507208090, у кількості 286 шт, ціна за одиницю 550,00 грн, на суму 157 300,00 грн, та акумуляторні батареї 12В 9Аr, типу та марки Long WP1236WVO, ДСТУ ГОСТ МЄК 61056-1:2004, виробник: В`єтнам, код УКТ ЗЕД 8507208090, у кількості 440 шт, ціна за одиницю 590,00 грн,на суму 259 600,00 грн. Загальна сума поставки становила 500 280,00 грн (416 900,00 грн + 83 380,00 грн 20 % ПДВ).

Факт поставки підтверджується видатковою накладною № 3171 від 23.07.2020 та товарно-транспортною накладною № 1В-2307/20Л від 23.07.2020.

Проте відповідачем після отримання продукції було виявлено недоліки, а саме: відсутні протоколи технічного обслуговування та підзарядки АКБ; акумуляторної батареї Long WP1236WVO у кількості 1 шт відсутня дата виготовлення; на боковині акумуляторної батареї СSВ GPL1272F2FR (1 шт) присутня нерівність поверхні (здуття, хвилеподібна площина); в паспортах на кислотно-свинцеві герметизовані акумуляторні батареї відсутні відомості про ТМЦ (модель, номер, дата виготовлення); відсутні настанови (інструкції) з експлуатації, технічного обслуговування.

27.07.2020 відповідач направив на адресу позивача супровідним листом № 11189/041 довідку про виявлені невідповідності на етапі ВК-1 № Д1-7-425 від 24.07.2020.

29.07.2020 позивач на вказану довідку надав відповідь, де зазначив, що буде проведено заміну акумуляторних батарей у найкоротший термін. До довідки долучено документи: копію журналу технічного обслуговування акумуляторних батарей СSВ GPL1272F2FR, копію журналу технічного обслуговування акумуляторних батарей Long WP1236WVO, паспорт акумуляторної батареї СSВ GPL1272F2FR, паспорт акумуляторної батареї Long WP1236WVO, інструкцію з експлуатації та технічного обслуговування кислотно-свинцевих герметизованих акумуляторних батарей.

06.08.2020 позивачем проведено заміну акумуляторних батарей СSВ GPL1272F2FR та LongWP1236WVO, що підтверджується актами приймання-передачі матеріально-технічних ресурсів № 041-2-15/4228-1-А та № 041-2-15/4228-2-А.

11.08.2020 позивачем на адресу відповідача надіслано зареєстровану у ЄРПН податкову накладну № 48 від 23.07.2020.

17.08.2020 відповідач направив на адресу позивача лист № 12209/041 з інформацією про те, що продукція згідно з видатковою накладною № 3171 від 23.07.2020 пройшла вхідний контроль, що підтверджується ярликом на придатну продукцію № 1-7-425 від 13.08.2020 та свідчить про виконання позивачем своїх зобов`язань згідно з договором поставки № 53-122-01-20-09836 від 24.06.2020.

Відповідно до п. 6.1., 6.2. договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації позивачем податкової накладної у ЄРПН шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно з СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для АЕС . Про дату оформлення ярлика на придатну продукцію замовник письмово повідомляє постачальника не пізніше 5- ти робочих днів з дати оформлення ярлика.

Так як відповідач повинен був перерахувати грошові кошти на рахунок позивача протягом 45 днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію (13.08.2020), то останнім днем для здійснення оплати поставленої продукції було 28.09.2020.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим.

23.09.2020 позивач направив відповідачу лист № 4Л-2209/20 з проханням вчасно здійснити розрахунок за поставлену продукцію.

16.10.2020 позивач направив відповідачу претензію з вимогою у п`ятиденний строк з моменту її отримання оплатити поставлену продукцію на суму 500 280,00 грн та з попередженням про те, що у разі непогашення боргу позивач вимушений буде звернутися до суду із відповідним позов, що спричинить додаткові витрати для відповідача.

09.11.2020 від відповідача надійшла відповідь на претензію, де останній не заперечував наявності заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 500 280,00 грн та зобов`язався здійснити розрахунки в обов`язковому порядку.

Судом установлено, що відповідач, отримавши продукцію, оплату не провів, відтак заборгованість відповідача перед позивачем станом на день звернення до суду становила 500 280,00 грн.

Заразом, як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач частину грошових коштів в сумі 50 000,00 грн сплатив 21.12.2020 та 28.12.2020 (по 25 000,00 грн), тобто після звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою (10.12.2020) та відкриття провадження у справі (14.12.2020), у зв`язку з чим ухвалами суду від 29.12.2020 та від 25.01.2021 провадження у цій частині основного боргу закрито.

Станом на 15.02.2021 залишок непогашеного основного боргу становить 450 280,00 грн.

Окрім того, за недотримання відповідачем умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 911,47 грн 3% річних та 5 002,80 грн інфляційних.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із несвоєчасною оплатою товару за договором поставки та відповідальністю за порушення строків оплати за поставлений товар, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, відповідач вартості поставленої позивачем продукції не провів, отже, вимога про стягнення боргу в сумі 450 280,00 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на ст. 625 ЦК України, за прострочення грошового зобов`язання здійснив нарахування 2 911,47 грн 3% річних та 5 002,80 грн інфляційних.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (з урахуванням святкових та неробочих днів, як це передбачено приписами ч. 5 ст. 254 ЦК України) та інфляційних, установив, що розмір перших становить 2 870,46 грн (при заявленому - 2 911,47 грн), а других - 5 002,80 грн (при заявленому - 5 002,80 грн) (розрахунок додається), отже, 3% річних підлягають частковому задоволенню, а інфляційні - у заявленому розмірі.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача та про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 7 622,91 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому згідно з п. 5 ч. 1, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Окрім того, судом установлено, що відповідач визнав позов (не погодився лише з порядком нарахування та розміром 3% річних, які за підрахунками відповідача становили 2 870,46 грн, що відповідає сумі, яка підлягає задоволенню за результатами вирішення спору).

Приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Розмір судового збору (з вирахуванням суми (750,61 грн), щодо якої провадження у справі закрито та яка підлягає поверненню за клопотанням позивача) становить 6 872,30 грн, отже, 3 436,15 грн підлягають поверненню позивачу з державного бюджету у зв`язку із визнанням відповідачем позову.

Стосовно судового збору в розмірі 3 436,15 грн, то останній підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 3 435,81 грн покладається на відповідача, а решта - на позивача.

Щодо судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, то останні ґрунтуються на договорі про надання правничої допомоги № 193/20 від 26.11.2020, укладеному між позивачем та АО Удовиченко і партнери , предметом якого є підготовка пакету документів, необхідних для звернення до Господарського суду Рівненської області (проєкт позовної заяви з додатками), з приводу стягнення заборгованості за договором поставки, подача до суду позовної заяви та представлення інтересів клієнта у Господарському суді Рівненської області по вказаній справі.

Адвокатом, яка представляє інтереси клієнта у вказаній справі, є Тимошенко Оксана Василівна, що підтверджується ордером РН-536 № 1034 від 07.12.2020 та свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія РН № 1157 від 25.05.2015.

Відповідно до п. 1.2. вказаного договору правова допомога, передбачена у п. 1.1. договору, полягає у наданні юридичних консультацій, зібранні доказів, підготовці проєкту позовної заяви, аналізі нормативно - правової бази та судової практики, підготовці проєктів процесуальних документів, представництві інтересів клієнта у суді першої інстанції.

У розділі 2 договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги, передбаченої п. 1.2. договору, клієнт сплачує об`єднанню гонорар. Розмір гонорару становить вартість наданої правової допомоги згідно з актами про надання правової допомоги, які надаються клієнту по факту виконаної роботи з розрахунку за: підготовку та подання адвокатських запитів (300,00 грн за один); підготовка проекту позовної заяви (300,00 грн); підготовка розрахунку штрафних санкцій (1 000,00 грн); участь у одному судовому засіданні незалежно від тривалості та складності (1 000,00 грн, якщо не відбулося з будь-яких причин 500,00 грн); ознайомлення з матеріалами справи в суді (500,00 грн); вивчення документів, наданих клієнтом для підготування проєкту позовної заяви (1 500,00 грн); консультації, аналіз нормативно-правової бази та підбір судової практики, необхідної для підготування проєкту позовної заяви (1 000,00 грн); підготовка процесуальних документів та вчинення інших дій, пов`язаних з предметом спору (залежно від затраченого часу та складності); вивчення відзиву та підготовка проєкту відповіді на відзив (2 000,00 грн). Гонорар сплачується клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта про надання правової допомоги. Акти надсилаються за домовленістю сторін на електронну адресу або рекомендованим листом. У разі укладення мирової угоди або сплати боргу боржником у добровільному порядку клієнт оплачує фактично виконану роботу на дату погашення боргу на підставі актів виконаних робіт.

Згідно з п. 5.5. договору останній вступив у силу з моменту підписання його тексту сторонами і діє до винесення рішення у справі.

Факт надання правничої допомоги підтверджується актом приймання - передачі правничої допомоги від 07.12.2020, в якому наведено розрахунок правової допомоги, вартість якої становила 7 500,00 грн. На підтвердження сплати вартості правничої правової допомоги надано платіжне доручення №1853 від 08.12.2020 на суму 7 500,00 грн.

18.01.2021 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача 9 500,00 грн витрат за надання правової допомоги. До клопотання долучено, зокрема акт про надання правничої допомоги від 13.01.2021 на суму 2 122,00 грн та платіжне доручення № 1875 від 14.01.2021 на суму 2 000,00 грн.

25.01.2021 від позивача надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача 403,00 грн понесених фактичних витрат (надсилання документів).

04.02.2021 від позивача надійшло клопотання про збільшення судових витрат, до якого долучено акт про надання правничої допомоги № 3 від 28.01.2021 та копія платіжного доручення на суму 1 000,00 грн.

Отже, попередній розмір витрат, пов`язаних із надання правничої допомоги, становив 15 000,00 грн, фактичний - 11 025,00 грн, фактично сплачений позивачем на користь АО - 10 500,00 грн.

28.12.2020 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, яке обґрунтоване тим, що вказані витрати не є співрозмірним, виходячи із норм п. 1-4 ч. 4 ст. 126 ГПК України, так як справа № 918/1155/20, на думку відповідача, є нескладною (зважаючи на предмет позовних вимог), не потребує додаткових експертиз, аналізу судової практики при формуванні правової позиції, судова практика у цих справах є сталою. Час, затрачений адвокатом на підготовку позовної заяви до суду, є незначним, так як позовну заяву можна віднести до типових позовних заяв. Обсяг послуг також є незначним з огляду на те, що кількість письмових доказів до позову мінімальна та не потребувала підготовки окремих документів, а зводилася лише до зняття копій наявних у сторони договірних документів та листування. Ціна позову не становить особливого значення для позивача, що вплинуло б на його репутацію або на публічний інтерес до справи, тому заявлений розмір послуг на правову допомогу є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності. Враховуючи акт № 1 про надання правничої допомоги як письмовий доказ, доданий до позовної заяви, відповідач вважає, що загальна вартість уже наданої та такої, що ще буде надана позивачу правової допомоги не може становити більше 3 000,00 грн. У зв`язку з цим звертає увагу суду на тому, що спору між сторонами судового провадження щодо правомірності вимоги, з якою звернувся до суду позивач, немає. Крім того, існування кредиторської заборгованості за договором поставки не заперечувалося та не заперечується на даний час, тому абсолютно необґрунтованим є понесення витрат, пов`язаних із аналізом судової практики у справах щодо стягнення боргу по господарських договорах. Щодо самого досудового врегулювання спору, то воно було проведене без будь-якої правової допомоги з боку АО Удовиченко і партнери .

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

За ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 126 ГПК України).

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог вказаної частини суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги, та докази, надані в їх обґрунтування, суд вважає за необхідне зазначити таке.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У свою чергу, у кожній окремій справі суд виходить з конкретних особливих обставин, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу. Кожна справа має різну кількість судових засідань, як і різну кількість розглянутих клопотань, а отже, і кількість виконаного адвокатом обсягу робіт з огляду на кількість вчинених процесуальних дій.

У вказаній справі проведено 2 судових засідання, відкладення/оголошення перерви в яких здійснювалося виключно з метою надання сторонам можливості врегулювати спір мирним шляхом; відповідачем визнано заборгованість як до звернення позивачем до суду, так і під час судового розгляду справи; позивачем підготовлено дві заяви по суті справи: позовну заяву та відзив (останній більше стосувався розподілу витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, ніж суті заявлених позовних вимог); решта документів, підготовлених позивачем, стосувалася виключно розподілу судових витрат; справа про стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних за договором поставки є справою незначної складності, а отже, не потребує багато часу для її підготовки, вивчення судової практики, зокрема позицій Верховного Суду, тощо.

Суд враховує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, її важливості для позивача, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 4 500,00 грн від попередньо заявленої суми, який відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх документальному обґрунтуванню.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У ст. 126 ГПК України установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позов задоволено частково, відтак витрати, пов`язані із надання правничої допомоги, в розмірі 4 499,55 грн покладаються на відповідача, а решта - на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 458 194,27 грн задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/48, ідентифікаційний код 40183807) 450 280,00 грн основного боргу, 2 870,46 грн 3% річних та 5 002,80 грн інфляційних.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 41,01 грн 3% річних відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/48, ідентифікаційний код 40183807) 3 435,81 грн судового збору та 4 499,55 грн витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/48, ідентифікаційний код 40183807) з державного бюджету судовий збір в розмірі 3 436,15 грн, сплачений на підставі платіжного доручення № 1852 від 07.12.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вибір Корпорейшн" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 3/48, ідентифікаційний код 40183807).

Відповідач: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (промзона, м.Вараш, Рівненська область, 34400, ідентифікаційний код 05425046).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 18.02.2021.

Суддя О.Андрійчук