Рішення

від 17.02.2021 по справі 918/1206/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. м. Рівне Справа № 918/1206/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24 А, код ЄДРПОУ 35233190) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" (35306, Рівненська область, с. Колоденка, провулок Свободи, 3 у, код ЄДРПОУ 38993721) про стягнення в сумі 62 925, 28 грн.

представники сторін в судове засідання не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" про стягнення в сумі 62 925, 28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов дистрибуторського договору №02/14-Д на постачання продукції, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 62 925, 28 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2020 року позовну заяву залишено без руху, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме подати до суду: опис вкладення з переліком конкретних додатків, які надіслані відповідачу, що підтвердить направлення доданих до позовної заяви документів для відповідача.

Ухвалою суду від 25.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яке постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи на 17.02.2021 року.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 17.02.2021 року не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, однак останній не повідомив суду причин неявки. Відповідач про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Від представника позивача на електрону адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю бути присутнім на розгляді справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Як вбачається із поданого суду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, останній не повідомив суду причин неявки.

Водночас, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає за можливе вирішити спір за наявними матеріалами справи за відсутності представників сторін.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "Еконія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Делвіс" 02.01.2014 року укладено Дистрибуторський договір на постачання продукції № 02/14-Д (далі - Договір).

Згідно вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Делвіс" отримано партії товару від Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" згідно видаткової накладної №б00004846 від 16.11.2020 року на суму 43 447,20 грн та вартість зворотної тари на суму 18 356,00 грн.

Згідно п. 5.3 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Делвіс" зобов`язаний оплатити вартість Продукції отриманої по кожній окремій накладній, на умовах попередньої оплати або протягом 3-х календарних днів з дати передачі.

Згідно п. 4.12 Договору, піддони є зворотною тарою і Дистрибутор здійснює повернення піддонів Постачальнику в належному стані.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків по тарі на 13.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Делвіс" не передав Товариству з обмеженою відповідальністю підприємству з іноземними інвестиціями "Еконія" 174 піддони на загальну суму 11 220,00 грн (а.с. 16). за поставлений товар згідно видаткової накладної №б00004846 від 16.11.2020 року на суму 43 447,20 грн не розрахувався.

Позивач зазначає, що відповідач грубо порушував умови договору в частині здійснення оплати на умовах та в строки визначені Договором та видатковою накладною (а.с. 22), про що свідчать відповідні розрахунки заборгованості, які залучені до матеріалів справи.

Таким чином, у ТОВ "ДЕЛВІС" виникло боргове зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством з іноземними інвестиціями "Еконія" з підстав передбачених Договором та законодавством України.

23.11.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Еконія" направило ТОВ "ДЕЛВІС" претензію від 23.11.2020 року за №5795 з вимогою сплати заборгованості. Проте відповіді на претензію отримано не було.

Отже, станом на 18.12.2020 року сума боргу відповідача за Дистрибуторським договором на постачання продукції № 02/14-Д від 02.01.2014 року (з додатками) становить 54 667,20 грн (43 447,20 грн за поставлений товар та 11 220,00 грн вартість зворотної тари).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Зміст договору та взяті за ним зобов`язання свідчать про те, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, які регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У силу вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Крім того, за несвоєчасне проведення розрахунків за поставлений товар та повернення зворотної тари позивачем нараховано 25% річних - 862,99 грн., пеня - 1 310,37 грн., інфляційні втрати - 4344,72 грн., штраф за піддони - 1740,00 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одними із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 6.4. Договору передбачено, що у випадку якщо Дистрибутор у термін зазначений у п. 5.3. цього Договору не оплатив або оплатив не в повному обсязі отриману Продукцію, він зобов`язаний сплатити Постачальнику борг з врахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен календарний день несплати, 25 (двадцяти п`яти )% річних згідно ст. 625 ЦК України та індексу інфляції. Пеня нараховується протягом одного року з дати, коли Дистрибутор був зобов`язаний оплатити партію Продукції.

Крім того, п. 6.7. Договору передбачено, що у випадку неповернення піддонів, або часткового неповернення пітонів, Дистрибутор зобов`язаний сплатити на користь Постачальника штраф у розмірі 10 (десять) гривень за кожен неповернутий піддон та сплатити його заставну вартість згідно накладної на піддони.

Крім того, за ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановили, що за порушення грошового зобов`язання строків оплати за цим Договором, дистриб`ютор сплачує на користь компанії 25 % річних від простроченої суми, пеню у в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штраф у розмірі 10 (десять) гривень за кожен неповернутий піддон.

Перевіривши розрахунок нарахування пені, нарахованої позивачем за період з 19.11.2020 року по 18.12.2020 року включно, 25 % річних та інфляційних втрат, за допомогою "ligazakon" суд зазначає, що останній є арифметично не вірним (розрахунок здійснений судом залучено до матеріалів справи) в частині нарахування пені та інфляційних втрат.

Таким чином, здійснивши перерахунок нарахованої позивачем пені та інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення частково в розмірі 427,35 грн - пені та 391,02 грн - інфляційних втрат.

За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст.76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Таким чином, при зверненні до суду з відповідними вимогами саме позивач має довести: наявність відповідного права, за захистом якого він звернувся до суду, та, відповідно, порушення такого права відповідачем внаслідок невиконання свого зобов`язання.

Доказів, що спростовують викладене вище та доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" підлягають задоволенню частково, в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс" : 54 667,20 - основний борг; 862,99 - 25 % річних; 427,35 - пені; 391,02 - інфляційні втрати; 1740, 00 - штраф за піддони (п.6.7. договору).

В задоволенні решти вимог: у частині стягнення пені у розмірі 883,02 - пені та 3 953,70 - інфляційних втрат - у позові слід відмовити.

Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору, сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яку відповідач має відшкодувати позивачу становить 1940,43 грн. (58 088,56 /62 925,28 *2102= 1940.43)

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Делвіс"(35306, Рівненська область, с. Колоденка, провулок Свободи, 3 у, код ЄДРПОУ 38993721) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства з іноземними інвестиціями "Еконія" (19700, Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Шевченка, 24 А, код ЄДРПОУ 35233190) 58 088,56 грн з яких: 54 667,20 - основний борг; 862,99 - 25 % річних; 427,35 - пені; 391,02 - інфляційні втрати; 1740, 00 - штраф за піддони (п.6.7. договору) та 1940,43 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/ .

Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2021 року

Суддя Церковна Н.Ф.