Рішення

від 02.02.2021 по справі 926/1610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 лютого 2021 року м. ТернопільСправа № 926/1610/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом Чернівецької міської ради, Центральна площа, 1, м. Чернівці, 58002

до відповідачів: 1. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; 2. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2

про стягнення безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю в сумі 169 046 грн 64 коп.

За участі представників:

Позивача: Ігнат Максим Іванович, виписка з ЄДР;

Відповідачів 1,2 : не з`явилися.

1. Суть та рух справи.

Чернівецька міська рада звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до відповідачів: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачів по 84523,32 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю.

Ухвалою суду від 29.07.2020 матеріали позовної заяви Чернівецької міської ради до відповідачів: 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю в сумі 169046,64 грн передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Тернопільської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Згідно із Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2020 справу №926/1610/20 передано судді Гевку В.Л.

Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято справу № 926/1610/20 до свого провадження. Розгляд справи постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 08.09.2020 о 10 год. 00 хв.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України установити з 12 березня 2020 року на усій території України карантин (на час прийняття рішення у справі карантин продовжено до 28 лютого 2021 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяви та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адреси суду та/або через особистий кабінет в системі "Електронний суд".

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020, яким внесено зміни, зокрема, і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У свою чергу станом на даний час із змісту пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Із змісту частини 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи зазначене, суд неодноразово відкладав підготовчі засідання та продовжував строк підготовчого провадження у даній справі.

На підставі пункту 18 частини 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Із змісту статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. Суд з`ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.

Частиною 2 статті 177 ГПК України передбачено, що підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Відтак, враховуючи строки розгляду підготовчого провадження, суд у судовому засіданні 09.11.2020 року постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою продовжив строк підготовчого провадження по 23.11.2020, закрив підготовче провадження з 24.11.2020 та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020.

Відповідно до частин 1, 3 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями з 42 по 46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалював відкласти розгляд справи по суті згідно статті 216 ГПК України.

Зважаючи на погану якість відеозв`язку при проведенні судового засідання, через що на запитання, поставлені судом представнику позивача, надані останнім відповіді звучали абсолютно нерозбірливо (вказане підтверджується записом судового засіданні від 26.01.2021 здійсненим на диск CD-R, серійний номер RFD80M-8045180), а тому суду виникла необхідність в оголошенні перерви у судовому засіданні по розгляду справи по суті на стадії судових дебатів для можливості отримання відповідей на поставлені Чернівецькій міській раді запитання.

З огляду на зазначене, судом оголошено перерву до 02.02.2021 о 15 год. 00 хв., про що постановлено ухвалу, згідно статті 216 ГПК України, без виходу до нарадчої кімнати та без постановлення окремого процесуального документу.

02.02.2021 суд оголосив скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

1.2. Аргументи сторін.

1.2.1. Аргументи позивача.

Позивач у поданому позові від 10.07.2020 № 01/02-18/1392 (вх. № 607 від 05.08.2020), серед іншого, зазначає таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006638420 від 15.05.2020 правовий статус Чернівецької міської ради - юридична особа.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичні юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (надалі - Відповідачі) є фізичними особами-підприємцями (витяги додаються).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №207362097 від 23.04.2020 за Відповідачами зареєстровано право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_3 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВЕО/486945, ВЕО/486946, 16.04.2007; дата внесення запису про державну реєстрацію - 24.04.2007).

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці (цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі) площею 0,263 га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 . Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.09.02016, категорія земель - землі житлової та громадської забудови. (витяг з Державного земельного кадастру України додано).

Рішенням Чернівецької міської ради від 31.10.2016 №449 Відповідачам вирішено надати в оренду на 5 років земельну ділянку за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075) для обслуговування, нежитлового приміщення (код 03.07) (підстава: договір купівлі-продажу від 16.04.2007 №2893.

Пунктом 45 зазначеного рішення Відповідачів було зобов`язано впродовж 90 днів з дня прийняття рішення укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди землі. Листом №04/01-08/3-07/113 від 12.01.2017 департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повідомляв Відповідачів про необхідність укладення договору оренди землі.

Проте, впродовж зазначеного в рішенні терміну Відповідачі договір оренди не уклали, в зв`язку з чим, пункт 30 рішення Чернівецької міської ради №449 31.10.2016 втратив чинність.

Листом №04/01-08/3-04/3601 від 27.11.2017 департамент містобудівного комплексу та земельних відносин в черговий раз повідомляв Відповідачів про необхідність укладення договору оренди землі.

Разом з тим, позивач зазначає, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.10.2012р. №65/20 (із внесеними в подальшому змінами) створено комісію з питань визначення та відшкодовування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівці внаслідок порушення земельного законодавства, яке полягає у користуванні земельними ділянками правопосвідчуючих документів на землю.

Робочою групою, створеною на засіданні комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівці внаслідок порушення земельного законодавства, 14.01.2018 було здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 та складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідачів, а земельна ділянка використовується ними без правопосвідчуючих документів на землю, (акт обстеження з відповідним супровідним листом був направлений на адреси Відповідачів, про що свідчать рекомендовані повідомлення додаються).

З огляду на відсутність відповіді на попередньо направлені Відповідачам листи, департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради було підготовлено та направлено на адресу Відповідачів листа №04/01-08/3-04/4/3638 від 28.11.2019 з пропозицією про оплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 169 046,64 грн, відповідно до розрахунку розробленого на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом у м.Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснюється відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (надалі - Методика).

Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №624 від 19.12.2017 та №1204 від 02.09.2019, виданого відділом у м.Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій пласті, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075) становить 1 255 475,00 грн. (витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку додаються).

Відповідно до Розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю від 27.11.2019, в період з 27.11.2016 по 26.11.2019 сума безпідставно збережених Відповідачами коштів становить 169 046,64 грн.

Враховуючи відсутність відповіді на звернення, надіслане на адреси Відповідачів, Чернівецька міська рада змушена звернутись з даним позовом до суду, щодо стягнення з Відповідачів безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0263 га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_3.

Присутній у судових засіданнях, в режимі відеоконференцзв`язку, представник позивача позовні вимоги підтримав у повній мірі.

1.2.2. Аргументи відповідачів-1,2.

Відповідачі-1,2 участі уповноважених представників у судових засіданнях не забезпечили, відзиву на позов, будь яких клопотань чи заяв по суті справи суду не надали, хоча про хід розгляду справи повідомлялись належним чином, у порядку статей 120-121 ГПК України.

Згідно із статтями 2,13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Із змісту статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси .

Суд, у зв`язку з тим, що у справі № 926/1610/20 відповідачами 1,2 ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) вказані фізичні особи, що не є підприємцями, відповідно до частин 1,6,7,8 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, статті 16 Закону України "Про захист персональних даних", надсилав запити до Органу реєстрації Тернопільської міської ради із проханням надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) зазначених фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно отриманої відповіді №1974/28-03 від 28.10.20 (вх№7785 від 30.10.2020) ОСОБА_1 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_4 з 19.01.2000р.

Також, згідно отриманої відповіді №1975/28-03 від 28.10.20 (вх№7787 від 30.10.2020) ОСОБА_2 зареєстрований за адресою : АДРЕСА_5 з 07.12.1990р.

Судом, судова кореспонденція у тому числі ухвали - повідомлення про рух справи, із відміткою "Судова повістка", надсилалась відповідачам-1,2 на вказані адреси.

А тому, суд вважає, що виконав повністю вимоги ГПК України щодо повідомлення відповідачів про розгляд та рух справи. Проте, відповідачі не взяли активної участі у розгляді справи, як і не заперечили позовних вимог у будь який спосіб, що є їх правом в силу принципу змагальності сторін закріпленому у ГПК України. При цьому судом не визнавалась обов`язковою явка сторін у судові засідання.

2. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає до задоволення судом з огляду на таке.

У відповідності до статті 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі статті 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із статтею 4 ГПК, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1006638420 від 15.05.2020 правовий статус Чернівецької міської ради - юридична особа.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичні юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровані як фізичні особи-підприємці .

Витяги з Єдиного державного реєстру юридичні юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань долучено як докази до матеріалів справи.

Із змісту статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи зазначене, суд враховує висновки викладені Верховним Судом у постанові від 18 березня 2020 року у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 917/432/19, де суд досліджував питання щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

При цьому суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, в якому згідно з частиною 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).

За змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У даній справі предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачами права користування земельною ділянкою, зокрема укладення договору оренди вказаної земельної ділянки з відповідною радою та державної реєстрації такого права.

Отже, особи користується зазначеною земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом глави 15, статей 120, 125 ЗК України та з урахуванням положень статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14.

В той же час із діючих норм законодавства не вбачається можливості зазначення даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки в інший спосіб, ніж оформлення витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Вказаний висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, яким неодноразово зазначалося, що при стягненні безпідставно збереженого майна (коштів) у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно - шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (відповідні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 16.11.2019 у справі №922/3607/18).

Оскільки відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, особа, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею , зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки - відповідній раді на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, однак у вартості визначеній виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи № 926/1610/20 вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №207362097 від 23.04.2020 за Відповідачами зареєстровано право спільної сумісної власності на нежитлове приміщення за адресою м.Чернівці, вул.Сучавська,10 (підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, ВЕО/486945, ВЕО/486946, 16.04.2007; дата внесення запису про державну реєстрацію - 24.04.2007).

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці (цільове призначення - для будівництва і обслуговування будівель торгівлі) площею 0,263 га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : м.Чернівці. вул.Сучавська, 10. Дата державної реєстрації земельної ділянки 04.09.02016, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Позивачем, як доказ, долучено до матеріалів справи витяг з Державного земельного кадастру України.

Із матеріалів справи вбачається , що рішенням Чернівецької міської ради від 31.10.2016 №449 Відповідачам вирішено надати в оренду на 5 років земельну ділянку за адресою вул. Сучавська, 10, площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075) для обслуговування, нежитлового приміщення (код 03.07) (підстава: договір купівлі-продажу від 16.04.2007 №2893).

Пунктом 45 зазначеного рішення Відповідачів було зобов`язано впродовж 90 днів з дня прийняття рішення укласти з Чернівецькою міською радою договір оренди землі. Листом №04/01-08/3-07/113 від 12.01.2017 департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повідомляв Відповідачів про необхідність укладення договору оренди землі.

Проте, як стверджує Позивач та зазначене не спростовано Відповідачами, впродовж зазначеного в рішенні терміну Відповідачі договір оренди не уклали, в зв`язку з чим, пункт 30 рішення Чернівецької міської ради № 449 31.10.2016 втратив чинність.

Листом №04/01-08/3-04/3601 від 27.11.2017 департамент містобудівного комплексу та земельних відносин в черговий раз повідомляв Відповідачів про необхідність укладення договору оренди землі.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.10.2012р. №65/20 (із внесеними в подальшому змінами) створено комісію з питань визначення та відшкодовування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівці внаслідок порушення земельного законодавства, яке полягає у користуванні земельними ділянками правопосвідчуючих документів на землю.

Робочою групою, створеною на засіданні комісії з питань визначення та відшкодування збитків, заподіяних територіальній громаді м. Чернівці внаслідок порушення земельного законодавства, 14.01.2018 було здійснено обстеження земельної ділянки площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_3 та складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, відповідно до якого встановлено, що на зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно Відповідачів, а земельна ділянка використовується ними без правопосвідчуючих документів на землю.

При цьому позивачем, як докази, долучено до матеріалів справи рекомендовані повідомлення, якими акт обстеження з відповідним супровідним листом був направлений на адреси Відповідачів.

Департаментом містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради було підготовлено та направлено на адресу Відповідачів листа №04/01-08/3-04/4/3638 від 28.11.2019 з пропозицією про оплату безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю в сумі 169 046,64 грн, відповідно до розрахунку розробленого на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданих відділом у м. Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Згідно пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки здійснено відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №213 (надалі по тексту також - Методика).

Згідно пункту 21 Методики, нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначається за спеціальною формулою з урахуванням, зокрема, коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №624 від 19.12.2017 та №1204 від 02.09.2019, виданого відділом у м.Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій пласті, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075) становить 1 255 475,00 грн.

При цьому, як докази, до матеріалів справи позивачем долучено витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку.

Відповідно до Розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю від 27.11.2019, в період з 27.11.2016 по 26.11.2019 сума безпідставно збережених Відповідачами коштів становить 169 046,64 грн.

При цьому, як стверджує Позивач, Відповідачі не надали відповіді на його звернення. А тому, враховуючи відсутність відповіді на звернення, надіслане на адреси Відповідачів, Чернівецька міська рада звернулась з даним позовом до суду, щодо стягнення з Відповідачів безпідставно збережених коштів за користування без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_3.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Згідно статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та обтяжень".

Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовують незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до наведених вище правових висновків Верховного Суду правовідносини користування земельною ділянкою, на якій розміщене нерухоме майно регулюються ст.1212 Цивільного кодексу України (стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені).

Отже, фактичний користувач земельних ділянок, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав сплатити власнику за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України, до особи, яка набула право власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суд у від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що знайшли своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з Фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Не сплачуючи орендну плату за земельну ділянку, власник нерухомості фактично зберігає кошти та збільшує свій дохід за рахунок власника земельної ділянки, який втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). Вина власника нерухомості у несплаті орендної плати не має значення, сам факт несплати коштів за користування земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, свідчить про втрату власником земельної ділянки певної суми коштів.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Такими чином, орендна плата сплачується за певну визначену конкретну земельну ділянку.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

З приписів наведеної норми вбачається, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації її в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 16.04.2007р. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Балацьким О.О., реєстровий №2893, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежилі приміщення за адресою АДРЕСА_3 .

Земельна ділянка площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075) сформована як об`єкт цивільних прав 04.09.2016, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.09.2019р. №НВ- 7304845822019, виданим відділом у м.Чернівцях Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Отже, Відповідачі : ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є фактичними користувачами земельної ділянки за адресою АДРЕСА_3 , площею 0,0263га (кадастровий номер 7310136600:06:003:0075), на якій розміщене належне їм нерухоме майно, саме з 04.09.2016р.

Враховуючи строки позовної давності, розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою проведено 27.11.2019р. за період з 27.11.2016р. до 26.11.2019р. (включно) (в межах трирічної позовної давності на день проведення розрахунку).

Порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях регулюється Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради V скликання від 23.10.2008р. № 715 "Про затвердження Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях" (із змінами, внесеними рішеннями Чернівецької міської ради VI скликання від 28.07.2011р. №221 та від 29.03.2012р. №467).

Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях затверджено ставки орендної плати за землю відповідно до функціонального використання земельної ділянки та визначено, що підставою для розрахунку розміру орендної плати є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданий уповноваженим органом. В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах.

Частинами 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина 1 статті 544 Цивільного кодексу України).

3. Висновок суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе , неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів , пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частин 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю на користь Чернівецької міської ради з ОСОБА_1 у розмірі 84 523 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн 32 коп. та з ОСОБА_2 - 84 523 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн 32 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю на користь Чернівецької міської ради.

3. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає, що спір у справі виник у результаті неправильних дій зі сторони відповідачів-1,2 : ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які користуючись земельною ділянкою не оформили належним чином своє право та не реагували на звернення позивача про необхідність це зробити.

А тому суд, використовуючи право, надане йому частиною 9 статті 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору, понесені позивачем покладає повністю на відповідачів-1,2 у справі та присуджує стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Чернівецької міської ради 2535 грн 70 коп. судового збору у пропорційному розмірі з кожного відповідача по 1 267 (одна тисяча двісті шістдесят сім) грн 85 коп. судового збору .

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 7, 13, 42, 74-79, 86, 209-210, 233, 236, 238, 240, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - 84 523 (вісімдесят чотири тисячі п 'ятсот двадцять три) грн 32 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю на користь Чернівецької міської ради, на розрахунковий рахунок : ЧернівецькеУК/м.Чернівці/, код ЄДРПОУ 37978173, UА598999980000031415611024002, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200.

3. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - 84 523 (вісімдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять три) грн 32 коп. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю на користь Чернівецької міської ради, на розрахунковий рахунок : ЧернівецькеУК/м.Чернівці/, код ЄДРПОУ 37978173, UА598999980000031415611024002, Казначейство України (ЕАП), код платежу 24062200.

4. Судові витрати, в порядку частини 9 статті 129 ГПК України, понесені позивачем покласти на відповідачів : ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

5. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради, на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА 288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216 в Чернівецькій області, код 04062216 - 1 267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн 85 коп. судового збору.

6. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Чернівецької міської ради, на розрахунковий рахунок: Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, рахунок UА 288201720344210002000042806, в ГУДКСУ в Чернівецькій області, код 04062216 в Чернівецькій області, код 04062216 - 1 267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн 85 коп. судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Чернівецька міська рада, Центральна площа, 1, м. Чернівці, 58002, (код ЄДРПОУ 36068147) ;

Відповідач 1 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач 2 - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення складено на протязі десяти робочих днів з дня проголошення скороченої (вступної та резолютивної) частини рішення - 16.02.2021 .

Повний текст рішення буде надіслано учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручено наручно особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко