Рішення

від 08.02.2021 по справі 922/48/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/48/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

за участю секретаря судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98) в інтересах держави, в особі 1. Харківської обласної державної адміністрації (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 23912956), 2. Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" (63752, Харківська область, Куп`янський район, с. Сенькове, вул. Куп`янська, буд.9, ідентифікаційний код 00993107) до 1. Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, ідентифікаційний код 04059622) , 2. Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/21/19 літ. А, ідентифікаційний код 30187344) про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсною додаткової угоди та скасування її державної реєстрації, визнання відсутнім права користування земельними ділянками та повернення земельних ділянок за участю представників учасників справи:

прокурора - Клейн Л.В., службове посвідчення №051089 від 02.10.2018;

1-го позивача - Баранчук О.Б., наказ №05-06/72-к від 10.11.2020;

2-го позивача - не з`явився;

1-го відповідача - не з`явився;

2-го відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (1-ий позивач), Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" (2-ий позивач) до Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (1-ий відповідач), Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (2-ий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 30.12.2015 № 312 про поновлення Підприємству "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004;

- визнати недійсною додаткову угоду, укладену між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та Підприємством "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, зареєстрованого в органі Державної реєстрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради вчинено запис 16.03.2004 № 458, щодо поновлення строку оренди земельної ділянки площею 58,1566 га на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 31.12.2015, відомості щодо якої зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №28827933 від 19. 03.2016) та скасувати її державну реєстрацію;

- визнати відсутнім право користування у Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" на земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851-6321455100:02:000:0854;

- зобов`язати Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" повернути на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та в особі Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851-6321455100:02:000:0854.

Крім того, до позовної заяви прокурором надано клопотання про витребування доказів (вх. №48/20), в якому він просить суд витребувати у Великобурлуцької державної адміністрації Харківської області:

- договір оренди земельної ділянки від 10.03.2004, зареєстрованого в органі Державної реєстрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради вчинено запис 16.03.2004 № 458;

- додаткову угоду, укладеної між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та Підприємством "Український науково- виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004;

- розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 12 березня 2003 року №57;

- розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області від 31 жовтня 2003 року №255.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зокрема посилається на те, що головою Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області, усупереч вимогам Земельного Кодексу України та Лісового Кодексу України, прийнято розпорядження від 30.12.2015 № 312, яким з перевищенням наданих повноважень фактично змінено цільове призначення земельної ділянки площею 10,6 га із категорії земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення на землі водного фонду, вилучивши її у постійного лісокористувача - 2-го позивача та передавши її у тимчасове користування (оренду) 2-ому відповідачу для рибогосподарських потреб.

Крім того, виходячи із предмету договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 та додаткової угоди до нього від 31.12.2015, в строкове платне користування передано земельну ділянку державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб, а саме для розведення риби та спортивного риболовства.

При цьому, спірна земельна ділянка не передавалася в оренду з цільовим призначенням, пов`язаним із здійсненням діяльності, направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Відтак, оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області не мала законних повноважень приймати вказане розпорядження та, відповідно, укладати означену додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, оскільки це відноситься до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.

До того ж, прокурор зазначає, що земельну ділянку на підставі вказаного розпорядження передано у користування 2-ому відповідачу без погодження з постійним користувачем земельною ділянкою площею 10,6 га - 2-им позивачем та центральним органом виконавчої влади, що реалізує політику у сфері водного господарства, а тому за наведених вище обставин, на думку прокурора наявні підстави для задоволення позову.

У позовній заяві прокурор на виконання вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України обгрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду.

Так, зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, п. 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява N42454/02, п.35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Європи від 27.05.2003 № 1604(2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч.2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.99 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що ''інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи N 806/1000/17).

В даному випадку, порушення інтересів держави полягає в недотриманні районною державною адміністрацією вищевказаних вимог законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування Підприємства "УНВРКЦІ" земельних ділянок, чим підривається авторитет держави в особі органів виконавчої влади, які уповноваженні на виконання функцій держави та реалізації державної політики на конкретній території.

Оскільки, держава відповідно до Конституції України відповідає перед людиною за свою діяльність і має своїм головним обов`язком утверджувати та забезпечувати права і свободи людини, тому Великобурлуцька райдержадміністрація зобов`язана відповідально ставитися до виконання своїх обов`язків та реалізації державної політики у визначених законодавством сферах управління. Остання зобов`язана діяти на засадах законності, керуючись у своїй діяльності Конституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України та іншими актами законодавства, а також органів виконавчої влади вищого рівня.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на припинення незаконної діяльності органів виконавчої влади та зміцнення авторитету держави, а також відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників, оскільки прийняття незаконних рішень органами виконавчої влади порушує рівновагу у соціально-економічних відносинах та негативно впливає на зміцнення їх авторитету у суспільстві.

При цьому, не дивлячись на те, що законним розпорядником спірної земельної ділянки є Харківська обласна державна адміністрація, відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України, на яку покладені функції та повноваження, заходи представницького характеру з метою скасування незаконних розпоряджень Великобурлуцької районної державної адміністрації, визнання недійсними цивільно-правових угод та витребування землі у відповідності до положень ч. 3 ст. 33 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", до теперішнього часу не вжито.

Більш того, Чугуївською місцевою прокуратурою 21.12.2018 №03-04-14066вих-18 у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" на адресу Харківської обласної державної адміністрації направлено інформацію щодо встановлення порушень вимог діючого законодавства під час укладання договору оренди земельної ділянки 10.03.2004 між Великобурлуцької районною державною адміністрацією та Підприємство "УНВРКЦІ" та під час укладення 31.12.2015 додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ".

Крім того, на адресу Харківської обласної державної адміністрації направлено 23.02.2019 позовну заяву Чугуївської місцевої прокуратури та матеріали, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Зазначені документи були отримані 28.02.2019, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.02.2019.

Станом на 27.05.2019 будь-які заходи з боку посадових осіб Харківської обласної державної адміністрації щодо усунення встановлених порушень вимог діючого законодавства не вживались, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від №168078974 від 27.05.2019.

Наведене є підставою для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.

Водночас, в даному випадку також порушено інтереси держави в особі Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, яке є постійним користувачем частини спірної земельної ділянки.

Зокрема, відповідно до ст. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №458/2011, Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

Пунктом 4 ст. 4, ст. 7 цього Положення передбачено, що Держлісагентство України здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за додержанням законодавства з ведення лісового господарства, а повноваження реалізуються безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Севастополі.

Таким чином, орган, що реалізує повноваження Держлісагентства України на відповідній території є Державне підприємство "Куп`янське лісове господарство".

Разом з цим, Державне підприємство "Куп`янське лісове господарство", яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки з відповідною позовною заявою до суду за захистом порушеного права не звернулось.

Чугуївською місцевою прокуратурою 21.12.2018 №03-04-14069вих-18, у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", на адресу Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" направлено інформацію щодо встановлення порушень вимог діючого законодавства під час укладання договору оренди земельної ділянки 10.03.2004 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ" та під час укладення 31.12.2015 додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ".

Крім того, на адресу Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" 23.02.2019 було направлено позовну заяву Чугуївської місцевої прокуратури та матеріали, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Зазначені документи були отримані 27.02.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.02.2019.

Станом на 27.05.2019 будь-які заходи з боку посадових осіб Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" Харківського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України щодо усунення встановлених порушень вимог діючого законодавства не вживались, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від №168078974 від 27.05.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.01.2020 у справі №922/48/20 залишено без руху позовну заяву Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області. Встановлено прокурору для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня вручення даної ухвали. Прокурору у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали подати до господарського суду Харківської області:

- докази направлення на адресу учасників справи копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме опис вкладення до цінного листа та розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція тощо);

- засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову, зокрема копії розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області №312 від 30.12.2015 та копії листа Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" №02-36/1433 від 30.11.2015 з додатками до нього.

21.01.2020 до господарського суду Харківської області від Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області на виконання ухвали суду від 08.01.2020 про залишення позову без розгляду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви за вх.№1510, до якої надано наступні документи: докази відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів на 247 арк. на адресу сторін у справі: Харківської обласної державної адміністрації; ДП "Куп`янське лісове господарство"; Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області; Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів"; засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову, зокрема копії розпорядження Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області №312 від 30.12.2015 та копії листа Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" №02-36/1433 від 30.11.2015 з додатками до нього. Вказану заяву та додані до неї документи надані Чугуївською місцевою прокуратурою Харківської області 18.01.2020.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/48/20. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на "17" лютого 2020 р. о 10:00.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 16.10.2019 ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду справу № 912/2385/18 разом із касаційною скаргою Заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Так, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передаючи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вищезазначену справу, обґрунтувала свій висновок доводами про те, що механізм реалізації права прокурора подавати позови до суду в інтересах держави є недосконалим та неоднозначним, зокрема, вказав на правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а саме: чи зобов`язаний прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі, окрім обґрунтування сутності порушень інтересів держави та необхідності їх захисту, обґрунтовувати також визначені законом підстави для звернення до суду прокурора шляхом: додання до позовної заяви суду доказів, які підтверджують, що захист законних інтересів держави не здійснюється, зокрема доказів здійснення передбачених законом дій щодо порушення прокурором відповідного провадження у разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурором; обґрунтування та доведення суду причин, через які захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (чи достатньо у такому разі самого лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття позову прокурора до розгляду).

Окрім того, за позицією Верховного Суду, існує також інше питання, що потребує правового висновку - які правові наслідки, в разі, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді (прокурор не обґрунтовував, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, недотримання прокурором процедури, що передбачена абз. 3, 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 07.11.2019 по справі № 912/2385/19 прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019. Призначено справу до розгляду Великою Палатою Верховного суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням її учасників на 24 березня 2020 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2020 провадження у справі № 922/48/20 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

16.12.2020 до господарського суду Харківської області надійшло клопотання Харківської обласної прокуратури (в порядку ст. 230 ГПК України), в якому останній просить провадження у справі поновити у зв`язку із прийняттям Великою Палатою Верховного суду від 26.05.2020 постанови у справі № 912/2385/18.

Як вбачається з офіційного веб - порталу судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://reestr.court.gov.ua/, постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року у справі № 912/2385/18 скасовано. Справу № 912/2385/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Розглянувши справу № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Водночас ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 грудня 2020 року провадження у справі № 922/48/20 поновлено та призначено підготовче засідання на 20 січня 2021 р. о 12:00 год.

У судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20 січня 2020 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.01.2021 року об 10:00 год.

Судом з`ясовано та встановлено, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", а саме він звертався до позивачів до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з відповідними листами за вих.№03-04-14069вих-18 від 21.12.2018 та № 03-04-14321вих-18 від 28.12.2018, проте позивачі протягом більш ніж одного року після отримання вказаних листів (повідомлення про порушення інтересів держави) самостійно не звернулися до суду з позовом, не відреагували на стверджуване прокурором порушення інтересів держави та не надали взагалі відповіді на повідомлення прокурора, яке викладено у його листах, що на думку суду є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, у зв`язку з чим підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Суд також констатує, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи.

У судовому засіданні 27.01.2021 судом було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 27.01.2021 про відкладення розгляду справи по суті на 08.02.2021 об 11:10 год.

Представник 2-го позивача у судове засідання 08.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 6102254399433.

Представник 1-го відповідача також у судове засідання 08.02.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 08.02.2021 до суду від представника 1-го відповідача надійшло клопотання (вх. №3145), в якому останній просить суд розглянути справу без участі його представника.

Беручи до уваги наведене та висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи в судові засідання не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників 2-го позивача та 1-го відповідача.

Представник 2-го відповідача у судове засідання 08.02.2021 не з`явився. Копії ухвал господарського суду Харківської області від 08.01.2020, від 23.01.2020, від 17.02.2020, від 24.12.2020 про поновлення провадження у справі; від 20.01.2021 про повідомлення 2-го відповідача про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 27.01.2021 року о 10:00 год були надіслані 2-му відповідачу за його місцезнаходженням: 04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/21/19 літ. А, проте повернуті до суду відділенням пошти з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

За відстеженням поштового пересилання № 6102254399450 з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що поштове відправлення (копія ухвали - повідомлення від 27.01.2021, яку надіслано 2-ому відповідачу у справі) не вручене під час доставки та повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 242 ГПК України, рішення суду надсилаються учасникам справи в електронній формі, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.

За визначенням п. 4, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

В силу приписів статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Відповідно до вимог частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що в господарському суді Харківської області працює система "Електронний суд", за допомогою якого учасники судового процесу мають можливість подавати до суду процесуальні документи (позовні заяви, клопотання тощо) в електронному форматі, ознайомлюватись з матеріалами справи та відслідковувати рух та стан розгляду свого документа в суді, а також подавати до суду заявки про отримання процесуальних документів в електронному вигляді по конкретній справі.

Проте, 2-ий відповідач завчасно не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі через систему "Електронний суд".

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Отже, 2-ий відповідач є повідомленим про дату та час судового засідання, що відбулося 08.02.2021 належним чином.

За таких обставин, враховуючи те, що сторони повідомлені про дату та час судового засідання на стадії розгляду справи по суті належним чином, суд вважає за можливе розглядати справу також за відсутністю представника 2-го відповідача.

Присутній представник прокуратури та 1-го позивача позовні вимоги підтримували та просили позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Розпорядженнями голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 12.03.2003 №57 та від 31.10.2003 №255 Харківській філії Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно - комерційний центр інвалідів", яка є структурним підрозділом Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (далі - Підприємство "УНВРКЦІ") та не є самостійною юридичною особою, передано в оренду земельну ділянку водного фонду, загальною площею 58,1566 га, що розташована за межами населених пунктів, поблизу села Новоселівка на території Великобурлуцької селищної ради для розведення риби та спортивного риболовства, строком на 10 років (т.1 арк. 34-35, 135).

На підставі вищевказаних розпоряджень 10.03.2004 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ" укладено договір оренди земельної ділянки, який 10.03.2004 посвідчений державним нотаріусом Великобурлуцької нотаріальної контори Харківської області, реєстраційний № 747 та 16.03.2004 зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради за № 458 (т.1 арк. 113-116).

Згідно з пунктами 1.1., 1.3 Договору від 10.03.2004 в оренду передано земельні ділянки водного фонду зі ставком та з прибережною захисною смугою, загальною площею 58,1566 га, в тому числі:

- дзеркало води 39,3929 га;

- пасовища 12,4858 га;

- лісосмуга 5,7556 га;

- гідротехнічні споруди - дамба 0,5223 га.

Відповідно до п. 1.2. Договору від 10.03.2004 цільове призначення об`єкта оренди - для рибогосподарських потреб.

Згідно з п. 2.1. Договору від 10.03.2004 даний договір укладено терміном на 10 років та набуває чинності після його державної реєстрації.

Враховуючи, що вказаний договір зареєстровано 16.03.2004 у державному реєстрі за № 458, то строк його дії визначено до 16.03.2014.

Поряд з цим, за результатами розгляду заяви Підприємства "УНВРКЦІ" від 28.01.2014, головою Великобурлуцької районної державної адміністрації 30.12.2015 прийнято розпорядження № 312 про поновлення вищевказаного договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 (т.2 арк.28 - 29).

Відповідно до п. 2 даного розпорядження внесено зміни до пунктів 1.3., 2.1., 3.1. та 3.3. договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, а саме:

- п. 1.3 - загальна площа земельних ділянок становить 58,1566 га, в тому числі земельні ділянки: площею 52,0042 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0854); площею 2,0125 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0853); площею 1,5814 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0851) та площею 2,5585 га (кадастровий номер 6321455100:02:000:0852);

- п. 2.1. - договір укладено на 20 років;

- п. 3.1. - орендна плата вноситься в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки до 15 числа наступного місяця за звітним;

- п. 3.3. - нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає - 599 899,20 грн.

На підставі вищевказаного розпорядження, 31.12.2015 між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією та Підприємством "УНВРКЦІ" укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, яка 19.03.2016 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 28827933, № 28828147, № 28828474 та № 28828639) (т.1 арк.32-33).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час закінчення терміну дії договору від 10.03.2004 та прийняття розпорядження від 30.12.2015) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Згідно з ч. 5 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відповідно до ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Згідно з ч. 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Тобто зміна об`єкта оренди виключає можливість пролонгації договору на тих же умовах, а потребує укладання нового правочину щодо нового (зміненого) предмета договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємству "УНВРКЦІ" відводились у користування 4 окремо визначенні на місцевості земельні ділянки, загальною площею 58,1566 га та з визначенням кадастрових номерів земельних ділянок, а саме:

- загальною площею 52,3454 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0587 та складом угідь: 38,5606 га - дзеркало води, 0,8323 га - болото, 0,5223 га - гідротехнічні споруди, 5,7556 га - лісосмуга та 6,6746 га - пасовища;

- площею 1,5814 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0586 та складом угідь - пасовища;

- площею 2,2173 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0588 та складом угідь - пасовища;

- площею 2,0125 га - кадастровий номер 6321455000:02:000:0589 та складом угідь - пасовища.

Проте, як вбачається з документів на підставі яких головою Великобурлуцької районної державної адміністрації приймалось розпорядження від 30.12.2015 № 312 про поновлення договору оренди від 10.03.2004 Підприємству "УНВРКЦІ" передавались у користування земельні ділянки з іншими кадастровими номерами та площами, а саме:

- площею 52,0042 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0854;

- площею 2,0125 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0853;

- площею 1,5814 га-кадастровий номер 6321455100:02:000:0851;

- площею 2,5585 га - кадастровий номер 6321455100:02:000:0852.

Таким чином, розпорядженням від 30.12.2015 № 312 поновлювалась оренда інших земельних ділянок, тобто з іншими кадастровими номерами та площами ніж ті, що перебували у користуванні Підприємства "УНВРКЦІ" за договором оренди від 10.03.2004.

Враховуючи викладене, діючим законодавством не передбачено поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки за приписами частини 10 ст.33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час закінчення терміну дії договору від 10.03.2004 та прийняття розпорядження від 30.12.2015), такі зміни мають наслідком укладення нового договору оренди землі із дотриманням вимог Закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №917/540/16.

Також, передача в оренду земельної ділянки зі ставком повинно було здійснюватись у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди у відповідності до вимог ст. ст. 116, 122-124, 184, 186, 186-1 Земельного кодексу України, тобто з обов`язковим розробленням проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок, його погодження та затвердження уповноваженими органами.

Проте, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, головою Великобурлуцької райдержадміністрації прийнято розпорядження від 30.12.2015 №312, лише на підставі зави Підприємства "УНВРКЦІ" від 28.01.2014, технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок водного фонду, рішення сесії Великобурлуцької районної ради про затвердження даної технічної документації від 24.04.2015 №1078-VI та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.11.2015 №47247814 та від 10.11.2015 №№47281905, 47278649, 47284204.

Крім того, відповідно до вищевказаних витягів від 09.11.2015 №47247814 та від 10.11.2015 №№ 47281905, 47278649, 47284204, реєстрацію земельних ділянок, загальною площею 52,3454 га (кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851 - 6321455100:02:000:0854), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 06.10.2015 на підставі заяв Великобурлуцької райдержадміністрації (рішення про державну реєстрацію від 09.11.2015, індексний № 25979687 та 10.11.2015, індексні № 25989833, 25990196,25990407).

З огляду на викладене, на момент прийняття головою Великобурлуцької райдержадміністрації розпорядження від 30.12.2015 №312, вищевказані земельні ділянки не перебували у користуванні Підприємства "УНВРКЦІ", а перебували у віддані держави, що також підтверджує факт незаконності прийнятого розпорядження.

Також встановлено, що головою Великобурлуцької райдержадміністрації прийнято розпорядження від 30.12.2015 №312 з перевищенням повноважень, наданих ст. 122 Земельного кодексу України, з огляду на наступне.

Відповідно до інформації відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківські області від 26.10.2018 № 03-02-1949-18 земельні ділянки, загальною площею 52,3454 га (кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851 - 6321455100:02:000:0854), які перебувають у користуванні Підприємства "УНВРКЦІ" відносяться до категорії земель водного фонду, їх цільове призначення - для рибогосподарських потреб та вид використання земель - для розведення риби та спортивного риболовства (т.1 арк.43-44).

Поряд з тим, відповідно до інформації Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" від 02.11.2018 №02-31/1137 земельна ділянка площею 52,0042 га (6321455100:02:000:0854), яка перебуває у користуванні Підприємства "УНВРКЦІ" частково накладається на земельні ділянки лісогосподарського призначення (землі державного лісового фонду), які розташовані в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва та перебувають в постійному користуванні Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які відповідно до пункту 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України являються правовстановлюючими документами на земельні ділянки (т.1 арк.163-165).

Так, площа перетину із вказаними землями в межах виділу 34 кварталу 35 складає - 2,3 га, в межах виділу 18 кварталу 36 складає - 0,2 га, в межах виділу 8 кварталу 38-0,1 га та в межах виділу 2 кварталу 39 складає - 8 га, а загалом площа земель лісогосподарського призначення вказаного держлісгоспу, які надані у користування Підприємства "УНВРКЦІ" становить - 10,6 га.

Крім того, відповідно до вищевказаної інформацій ДП "Куп`янське лісове господарство" від 02.11.2018, будь-які погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 10,6 га, яка розташована в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва з постійного користування ДП "Куп`янське лісове господарство" та передачі її у користування Підприємства "УНВРКЦІ" не надавались.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України (надалі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим.

Так, відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України (надалі - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Згідно з ст. 5 Водного кодексу України (надалі - в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно з ч. 2 ст. 57 Земельного кодексу України порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 149 Земельного кодексу України встановлено, що вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Так, згідно з ч. 5 ст. 149 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 149 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п`ятою, дев`ятою цієї статті.

Згідно з ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Поряд з цим, відповідно до п. 5 ст. 27 Лісового кодексу України Кабінет Міністрів України у сфері лісових відносин передає у власність, надає у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності.

При цьому, згідно з ст. 32 Лісового кодексу України районні державні адміністрації у сфері лісових відносин уповноваженні лише на прийняття рішень про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності та лише у межах сіл, селищ, міст районного значення.

Системний аналіз наведених норм законодавства, в редакціях на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що повноваження щодо надання у користування Підприємству "УНВРКЦІ" земельної ділянки площею 10,6 га із земель лісогосподарського призначення відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України та лише після вилучення спірної землі із земель державного лісового фонду, погодженого з постійним лісокористувачем - ДП "Куп`янське лісове господарство", а також зміни її цільового призначення в установленому законом порядку.

Таким чином, головою Великобурлуцької районної державної адміністрації, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, прийнято розпорядження №312 від 30.12,2015, яким з перевищенням наданих повноважень фактично змінено цільове призначення земельної ділянки площею 10,6 га із категорії земель лісового фонду із цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення на землі водного фонду, вилучивши її у постійного лісокористувача - ДП "Куп`янське лісове господарство" та передавши її у тимчасове користування (оренду) Підприємству "УНВРКЦІ" для рибогосподарських потреб.

Крім того, розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 30.12.2015 №312 щодо надання Підприємству "УНВРКЦІ" в користування земельних ділянок водного фонду саме для рибогосподарських потреб також прийнято з перевищенням повноважень та, відповідно, є незаконним.

Так, частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Водного кодексу України у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.

Зазначена норма Земельного кодексу України не передбачає повноважень районних державних адміністрацій на передачу в користування земельних ділянок державної власності водного фонду саме для рибогосподарських потреб (для розведення риби та спортивного риболовства).

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Так, за змістом Концепції розвитку водного господарства України, схваленої Постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 № 1390- XIV, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Згідно визначень, наданих у ст. 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості.

Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, визначений поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів (Коди КВЦПЗ).

Зокрема, згідно коду КВЕД 05, коду КВЦПЗ 10.07 - землі водного фонду (землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів) поділяються, зокрема, на землі водного фонду для рибогосподарських потреб.

Здійснення інших напрямків водного господарства відноситься до інших кодів КВЕД та КВЦПЗ, визначених вказаним класифікатором, в тому числі, й ті види водного господарства, які відносяться до забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Виходячи із предмету договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004 та додаткової угоди до нього від 31.12.2015, в строкове платне користування передано земельну ділянку державної власності водного фонду для рибогосподарських потреб, а саме для розведення риби та спортивного риболовства.

При цьому, спірна земельна ділянка не передавалась в оренду з цільовим призначенням, пов`язаним із здійсненням діяльності, направленої на забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорону та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідації її наслідків, тобто, для ведення водного господарства.

Відтак, оскільки поняття "водне господарство" та "рибне господарство" не є тотожними, Великобурлуцька районна державна адміністрація не мала законних повноважень приймати розпорядження від 30.12.2015 № 312 та, відповідно, укладати додаткову угоду від 31.12.2015 до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, оскільки це відноситься до повноважень Харківської обласної державної адміністрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23.02.2017 у справі №922/2727/16.

Також, згідно з ч. 5 ст. 59 Земельного кодексу України використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Проте, як зазначалося вище, відповідно до вищевказаної інформацій ДП "Куп`янське лісове господарство" від 02.11.2018, будь-які погодження на вилучення земельної ділянки загальною площею 10,6 га, яка розташована в межах виділу 34 кварталу 35, виділу 18 кварталу 36, виділу 8 кварталу 38 та виділу 2 кварталу 39 Великобурлуцького лісництва з постійного користування ДП "Куп`янське лісове господарство" та передачі її у користування Підприємства "УНВРКЦІ" не надавались.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства не надавались погодження на укладення даного правочину, що також є порушенням вимог ч. 4 ст. 51 Водного кодексу України.

Таким чином, головою Великобурлуцької районної державної адміністрації, усупереч вищевказаним вимогам законодавства, прийнято розпорядження № 312 від 30.12.2015, яким з перевищенням наданих повноважень надано у користування Підприємству "УНВРКЦІ" земельну ділянку державної власності загальною площею 58,1666 га для рибогосподарських потреб (розведення риби та спортивного риболовства), а також без погодження постійного користувача земельної ділянки площею 10,6 га - ДП "Куп`янське лісове господарство" та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства - Державного агентства водних ресурсів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 2 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України також визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно з ст. 210 Земельного кодексу України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину, так і іншою зацікавленою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Поряд з цим, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 № 9 суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Враховуючи вищевикладене, розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №312 від 30.12.2015 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Окрім того, додаткова угода від 31.12.2015 до договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, підлягає визнанню недійною, оскільки остання укладена на підставі та на виконання вищевказаного розпорядження.

Крім того, згідно із ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст.26 вказаного закону передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч.1-2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, та витрати зі сплати судового збору в сумі 8341,25 грн покладаються на 1-го відповідача (Великобурлуцьку районну державну адміністрацію Харківської області) та решта витрат зі сплати судового збору в сумі 8341,25 грн покладаються на 2-го відповідача (Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів").

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації від 30.12.2015 № 312 про поновлення Підприємству "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004.

3. Визнати недійсною додаткову угоду, укладену між Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області та Підприємством "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 10.03.2004, зареєстрованого в органі Державної реєстрації, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Великобурлуцької селищної ради вчинено запис 16.03.2004 № 458, щодо поновлення строку оренди земельної ділянки площею 58,1566 га на території Великобурлуцької селищної ради Великобурлуцького району Харківської області від 31.12.2015, відомості щодо якої зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №28827933 від 19. 03.2016) та скасувати її державну реєстрацію.

4. Визнати відсутнім право користування у Підприємства "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" на земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851-6321455100:02:000:0854;

5. Зобов`язати Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" повернути на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації та в особі Державного підприємства "Куп`янське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 58,1566 га кадастрові номери: 6321455100:02:000:0851-6321455100:02:000:0854.

6. Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 16682,49 грн. покласти на відповідачів: 1. Великобурлуцьку районну державну адміністрацію Харківської області; 2. Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" в рівних частинах, зокрема з кожного з відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі: 8341,25 грн.

7. Стягнути з Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, ідентифікаційний код 04059622) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) судовий збір у розмірі 8341,25 грн.

8. Стягнути з Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/21/19 літ. А, ідентифікаційний код 30187344) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б.Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 02910108) судовий збір у розмірі 8341,25 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати накази в установленому порядку.

Прокурор, що звернувся до суду: Перший заступник керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 98).

1-ий позивач: Харківська обласна державна адміністрація (61002, м. Харків, вул. Сумська, 64, ідентифікаційний код 23912956).

2-ий позивач: Державне підприємство "Куп`янське лісове господарство" (63752, Харківська область, Куп`янський район, с. Сенькове, вул. Куп`янська, буд.9, ідентифікаційний код 00993107).

1-ий відповідач: Великобурлуцька районна державна адміністрація Харківської області (62602, Харківська область, смт. Великий Бурлук, вул. Центральна, 9, ідентифікаційний код 04059622).

2-ий відповідач: Підприємство "Український науково-виробничий реабілітаційно-комерційний центр інвалідів" (04070, м. Київ, вул. Волоська, буд. 2/21/19 літ. А, ідентифікаційний код 30187344).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "18" лютого 2021 р.

Суддя І.О. Чистякова