Рішення

від 17.02.2021 по справі 480/7510/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 року Справа №480/7510/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7510/20 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 10.09.2020 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296;

- зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідачем, в порушення вимог діючого законодавства, не було прийнято рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296. На переконання позивача, з огляду на приписи статей 118, 122 Земельного кодексу України, Липоводолинська селищна рада Липоводолинського району Сумської області за наслідками розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язана була надати дозвіл або мотивовану відмову у його наданні. При цьому, підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Однак, рішенням від 10.09.2020 відповідач повторно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою без жодних обґрунтувань.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача, а також встановлено строк позивачу для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

На виконання зазначеної ухвали, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що 07.04.2020 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області надійшло звернення позивача з проханням надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га, за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. За результатами розгляду цього звернення заявнику було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Прийняте рішення у подальшому було скасовано рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 (справа №480/3254/20) з підстав невідповідності прийнятого рішення вимогам ст. 118 Земельного кодексу України та зобов`язано Липоводолинську селищну раду повторного розглянути звернення ОСОБА_1 . На виконання рішення суду, Липоводолинською селищною радою питання про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 було опрацьовано на засіданні постійної комісії з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою Липоводолинської селищної ради та, в подальшому, розглянуто на пленарному засіданні, яке відбулось 10.09.2020. За результатами повторного розгляду заяви, ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, яка розташована на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. Заявнику було направлено лист від 24.09.2020 № 02-25/1436 з приводу підстав прийнятого рішення та витяг з рішення.

Відповідач зазначає, що рішення прийнято в порядку, передбаченому Законом України Про місцеве самоврядування в Україні з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, з урахуванням вимог і підзаконного нормативно-правового акту - Класифікації видів цільового призначення земель, що затверджена Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, який також являється частиною національного законодавства України. Таким чином, на думку відповідача, Липоводолинською селищною радою повністю дотримано вимоги ст. 19 Конституції України, а підстави відмови повно і доступно наведені у листі №02-25/1436 від 24.09.2020. Також зазначає, що місце розташування земельної ділянки, запланованої позивачу для відведення, не відповідає вимогам затвердженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 у комунальну власність Московської сільської ради для сінокосіння і випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ, оскільки повністю накладається на неї.

У зв`язку з викладеним, відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 31.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області. До заяви було додано графічні матеріали, на яких зазначене бажане розташування та розмір земельної ділянки, копія паспорту та РНОКПП.

Рішенням від 15.04.2020 відповідач відмовив позивачу, про що повідомив листом №593/1 з посиланням на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 59232283200:01:006:0296 отримувалась Московською сільською радою для сінокосіння та випасання худоби шляхом створення громадських пасовищ.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі № 480/3254/20 визнано протиправним та скасовано рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 15.04.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов`язано Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 для ведення особистого селянського господарства та, за результатами її розгляду, прийняти рішення з урахуванням правової оцінки спірних правовідносин, наданої судом. У задоволенні інших вимог відмовлено.

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.08.2020 у справі №480/3254/20, Липоводолинською селищною радою питання про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 було опрацьовано на засіданні постійної комісії з питань регламенту, правопорядку, містобудування, землеустрою та благоустрою Липоводолинської селищної ради та, в подальшому, розглянуто на пленарному засіданні, яке відбулось 10.09.2020.

За результатами повторного розгляду заяви, рішенням від 10.09.2020 (а.с.16) ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Не погодившись із вищевказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

За приписами ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про те, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або відмову у його наданні повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

Як було вищевстановлено судом, ОСОБА_1 звернувся до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,55 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, однак отримав відмову.

Відповідач, розглядаючи заяву ОСОБА_1 , повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому, у випадку надання відмови, відповідач повинен був керуватись лише тими підставами, виключний перелік яких визначено у ст. 118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в рішенні від 10.09.2020 відповідач не зазначив про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.

Частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що рішення від 10.09.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим, є протиправним, а позовні вимоги в цій частині - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що Липоводолинською селищною радою було прийнято невмотивоване рішення про відмову позивачу надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою без наведення (встановлення) вичерпних підстав для відмови, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Московської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, та прийняти рішення оформлене окремим документом за наслідками розгляду вказаної заяви з зазначенням у ньому обґрунтування та з обов`язковим посиланням на норми Земельного кодексу України.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296, суд зазначає, що за відсутності мотивів прийняття відповідачем рішення від 10.09.2020, вказана вимога є передчасною та не підлягає задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказані положення не є імперативними та передбачають диспозитивну поведінку суду. Тобто, це право суду, а не його обов`язок, суд має можливість самостійно на власний розсуд приймати рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт.

При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконувати в рамках законодавства.

Враховуючи те, що позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при подачі даної позовної заяви був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією від 28.10.2020 (а.с.18).

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області від 10.09.2020 в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,55 га за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду Липоводолинського району Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_1 ) від 31.03.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,55 га за кадастровим номером 5923283200:01:006:0296 для ведення особистого селянського господарства, та прийняти рішення оформлене окремим документом за наслідками розгляду вказаної заяви з зазначенням у ньому обґрунтування та з обов`язковим посиланням на норми Земельного кодексу України.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (42500, Сумська область, смт. Липова Долина, вул. Роменська, 10, код ЄДРПОУ 04390972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько