Рішення

від 17.02.2021 по справі 600/2741/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2741/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 09 листопада 2020 року № Ф-23697-56.

1.2. Ухвалою суду від 15.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. 09.11.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-23697-56, якою позивачу нараховано недоїмку по єдиному соціальному внеску у розмірі 35588,74 грн.

2.2. Зазначена вимога сформована відповідачем на підставі того, що позивач, згідно реєстраційних даних контролюючого органу є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю за основним видом діяльності - діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). За таких підстав, на переконання представника відповідача, позивач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог у позовній заяві та відповіді на відзив позивач зазначає наступне.

3.2. Зокрема, позивача вказує, що на підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 10.12.2010 року за №19/2 він має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 436 від 10 грудня 2010 року. Окрім цього, з 01.07.2015 року і по теперішній час він являється директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Обнова-Єврошоп» , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

3.3. Стверджує, що 04.12.2020 року його батьком ОСОБА_2 було отримано від контролюючого органу вимогу №Ф-23697-56 від 09.11.2020 року про те, що станом на 31.10.2020 року є борг зі сплати єдиного внеску у сумі 35588,74 грн.

3.4. Вважає, що вказана вимога є протиправною так як, він являється застрахованою особою та в період виникнення спірних правовідносин перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Обнова-Єврошоп» , яке в свою чергу виплачувало йому заробітну плату та перераховувало до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі ЄСВ.

Позиція відповідача

3.5. 04.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник позивача заперечує про задоволення позову.

3.6. Так, зазначає, що відповідно до ідентифікаційних даних, ОСОБА_1 зареєстрований у ЄДР 10.12.2010 року за №436 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Чернівецької області. На обліку у Чернівецькій ДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області з 22.12.2010 року. Позивач є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю за основним видом діяльності - діяльність у сфері права (код ВЕД 69.10). Стан в реєстрі - індивідуально.

3.7. Стверджує, що позивач своє право на зайняття адвокатською діяльністю не зупинив та не припинив, що свідчить про наявність у нього обов`язку зі сплати єдиного внеску як самозайнятою особою в розумінні норм ПК України та Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464.

3.8. Отже, з 01.01.2017 року, не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску, визначений п.5 ч. 1 ст.4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до визначеної ст. 7 вказаного Закону бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, як ті, що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

3.9. Таким чином, представник відповідача стверджує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від року № Ф-23697-56 у сумі 35588,74 грн. є законною, прийнятою контролюючим органом в межах наданих повноважень.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. ОСОБА_1 на підставі рішення Чернівецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №19/2 від 10.12.2010 року (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10.12.2010 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №436 (а.с. 15).

5.2. З 22.12.2010 року позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, 20.01.2016 року взятий на облік як платник єдиного внеску (а.с. 28).

5.3. З 01.07.2015 року позивач працює в Товаристві з обмеженою відповідальність "Обнова-Єврошоп" (код ЄДРПОУ 39868406) як керівник (згідно статуту), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14).

5.4. Відповідно до довідок про заробітну плату ОСОБА_1 від 25.07.2019 р. №00000000007, від 27.02.2020 р. №00000000003 та від 09.12.2020 року №00000000002 судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальність "Обнова-Єврошоп" із заробітної плати ОСОБА_1 сплачено єдиного соціального внеску у розмірі 13903,19 грн. за 2018 рік, у розмірі 13162,00 грн. за 2019 рік, а за січень-листопад 2020 року - 11624,30 грн. (а.с. 11-12).

5.5. Однак, згідно наданої контролюючим органом інтегрованої картки станом на 31.10.2020 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 35588,74 грн. (а.с. 29-30).

5.6. 09.11.2020 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-23697-56, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 35588,74 грн. (а.с. 24). Вказану вимогу направлено позивачу із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_1 . Як свідчать дані Укрпошти по відстеженню відправлення, вказану вимогу вручено 04.12.2020 року (а.с. 27).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є вимога Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 09.11.2020 року № Ф-23697-56 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 35588,74 грн., а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.

6.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

6.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

6.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

6.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

6.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

6.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

6.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску.

Так, згідно абз. 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що до платників єдиного внеску віднесено осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

6.9. У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

6.10. Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, а також те, що він з 22.12.2010 року взятий на облік в Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області як фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, слідує, що він є платником єдиного соціального внеску.

6.11. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

6.12. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов`язки поширювалися і на позивача.

6.13. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

6.14. Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).

6.15. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

6.16. Однак, суд звертає увагу на те, що позивач з 01.07.2015 року працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальність "Обнова-Єврошоп" (код ЄДРПОУ 39868406) як керівник (згідно статуту), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 14).

6.17. В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення адвокатської діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

6.18. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, самозайняті особи. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

6.19. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

6.20. На підставі наведеного можна дійти висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

6.21. Отже, особа, яка провадить адвокатську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

6.22. Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, про яке зазначає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску самозайнятими особами, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

6.23. Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 р. у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 р. у справі №160/3114/19.

6.24. Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

6.25. Як зазначено судом вище, ОСОБА_1 працює на посаді керівника (директора) у ТОВ "Обнова-Єврошоп" (зокрема, і у спірному періоді). Таким чином, протягом 2018-2019 років позивач був найманим працівником. У цей період роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується довідками від 25.07.2019 р. №00000000007, від 27.02.2020 р. №00000000003 та від 09.12.2020 року №00000000002 (а.с. 10-12).

6.26. При цьому, згідно вказаних довідко роботодавцем із заробітної плати позивача за 2018-2020 роки сплачено єдиний соціальний внесок у більшому розмірі ніж визначений оскаржуваною вимогою.

6.27. Суд звертає увагу на те, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження незалежної професійної (адвокатської) діяльності відповідачем до суду не надано.

6.28. Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2020 року № Ф-23697-56 в сумі 35588,74 грн., видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.2. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваної позивачем вимоги, натомість останньою доведено суду її протиправність, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

7.3. При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Статтею 139 КАС України вирішено питання розподілу судових витрат. Зокрема, відповідно до її частини 1 при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією № 20808382 від 14.12.2020 року (а.с. 8).

8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 09.11.2020 року № Ф-23697-56.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції № 20808382 від 14.12.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.В. Анісімов