Рішення

від 06.04.2010 по справі 3/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/114

06.04.10

За позовом  Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в

                     інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна,

                     приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради  

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенанті»

Про                     стягнення 65 911,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

Від прокуратури  Чипова О.В. –помічник прокурора, посвідчення № 27 від 10.02.2010

Від позивача         Кудрявцева Р.М. –довіреність № 7/8-150-001/58 від 29.05.2008

Від відповідача     не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенанті»65 911,79 грн. боргу по орендній платі, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № 431/5 від 09.07.2007 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Відповідач в засідання суду не з’явився, письмовий відзив на позов не надав, не виконав вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 11.03.2010 та ухвалі від 25.03.2010.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Ухвала суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 17.03.2010 : м. Київ, вул. О.Довженка, 10.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань  про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засідання 06.04.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників прокуратури та позивача, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури і позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.07.2007 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бенанті»(орендар) було укладено договір № 431/5 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець  на підставі розпорядження Шевченківської районної у м. Києві ради № 117 від 06.06.2007 передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежиле приміщення (далі –об‘єкт оренди), загальною площею 146 кв. м., а саме підвал з орендованою площею 146 кв. м., що розміщено за адресою вул. О.Довженка, 10 для розміщення складу (п. 1.2. договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 сторонами було внесено зміни до договору в частині площі об‘єкта оренди, визначивши розмір 57,60 кв. м.

Спір виник в зв’язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди  за період з  січня 2009 року по лютий 2010 року, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 65 911,79 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що строк його дії складає з 09.07.2007 по 11.06.2008, в подальшому за відсутності заяви жодної із сторін продовжений..

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно п. 2.2. договору за користування об’єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розмір якої за перший місяць складає 9257,11 грн. та ПДВ 1851,42 грн., всього 11 108,53 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 сторонами встановлено новий розмір орендної плати, який разом з ПДВ складає 4 242,31 грн.

Пунктом 3.2.19. договору передбачено, що після припинення (розірвання) дії даного договору до моменту повернення об‘єкту оренди орендодавцю за актом приймання-передачі, орендар зобов‘язаний вносити плату за фактичне користування об‘єктом оренди в розмірі орендної плати, а також відшкодовувати витрати на утримання прибудинкової території та інші витрати загального користування, сплачувати комунальні послуги, витрати на обслуговування внутрішньо будинкових мереж та обладнання.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 2.5. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків власної господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.2.1. договору орендар зобов‘язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Всупереч вищеназваному договірному зобов’язанню відповідач не виконав своїх обов’язків в частинні внесення плати за оренду нежитлового приміщення, в результаті чого виникла заборгованість за період з січня 2009 року по лютий 2010 року, що становить 65 911,79 грн.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»однією із істотних умов договору оренди та основним обов’язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги прокуратури про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 65 911,79 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенанті» (м. Київ, вул. О.Довженка, 10,  код ЄДРПОУ 22902039) на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради (м. Київ, бул. Т.Шевченка, 26/4, код ЄДРПОУ 21532540) 65 911 (шістдесят п‘ять тисяч дев‘ятсот одинадцять) грн. 79 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бенанті» (м. Київ, вул. О.Довженка, 10,  код ЄДРПОУ 22902039) в доход Державного бюджету України 659 (шістсот п‘ятдесят дев‘ять) грн. 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 07.04.2010.