Постанова

від 17.02.2021 по справі 400/4073/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2021 р.м. ОдесаСправа № 400/4073/19 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

19.11.2020 року;

Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Танасогло Т.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі №400/4073/19 за адміністративним позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТД ЛАКМА заборгованість у загальній сумі 25 962,30 грн., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю у сумі 23 400 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 562,3 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідно до Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні відповідач у 2018 році зобов`язаний був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Проте в порушення вимог Закону у вказаний період відповідач не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю на підприємстві на одній вакантній посаді, що свідчить про наявність безумовних підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій та, оскільки відповідач самостійно санкції не сплачує, ці санкції та пеня, нарахована Фондом у зв`язку із затримкою їх сплати, підлягають стягненню в судовому порядку.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок відповідача зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування, відповідач вжив необхідних заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування та недопущення правопорушення у сфері господарювання, а тому Відділенням Фонду не доведено вчинення підприємством правопорушення у сфері господарювання, у зв`язку із чим вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставними.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та прийняти нове про залишення позову без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що під час вирішення спору по суті судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам ст. 122 КАС України і помилково не враховано, що для звернення до адміністративного суду визначається строк, у тому числі, з моменту, коли особа дізналась або мала дізнатись про порушення своїх прав та інтересів. При цьому, особливості відліку строку звернення із позовом суб`єкта владних повноважень полягають у тому, що цей строк обчислюється з дня виникнення підстав у такого суб`єкта на звернення до суду. Проведення перевірки, яка засвідчує факт правопорушення та подання позовної заяви до адміністративного суду, визначені законом як єдиний спосіб реагування суб`єкта владних повноважень на порушення підприємством вимог ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні . Ні спеціальним, ні адміністративним процесуальним законодавством не передбачається, що перед поданням адміністративного позову проведення заходів для досудового врегулювання спору Фондом є обов`язковим. З огляду на те, що термін подання Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за формою №10-ПІ за 2018 рік сплив 01.03.2018 року, а в силу положень ч. 4 ст. 20 ЗУ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, звернення із цим позовом 21.11.2019 року відбулось з пропуском установленого строку та у суду першої інстанції не виникло правових обставин для його поновлення.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів посилається на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність обставин для скасування судового рішення за наведених відповідачем обставин.

Також, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що підприємства, установи та організації, які використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, зобов`язані реєструватись у відділеннях Фонду у встановленому порядку; виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; звітувати Фонду про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому законом. З огляду на те, що відповідач ухиляється від виконання виконаного порядку та обов`язків, нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені відбулось обґрунтовано та на законних підставах, а тому у суду першої інстанції були всі правові обставини для задоволення адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" посилається на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність обставин для скасування судового рішення за наведених позивачем обставин.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, 11.09.2019 року відповідач звернувся МОВ ФСЗІ із заявою про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів та подав звіт форми №10-ПІ Про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік .

Згідно наданого звіту, у 2018 році середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила 14 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні становить 1 особу.

Проте, жодної особи з інвалідністю відповідачем працевлаштовано не було.

Враховуючи, що 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю, залишається не зайнятим, на думку позивача, відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб, виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника, з урахуванням пені за затримку їх сплати.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

За правилами ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Аналіз наведених норм показав, що звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.

Особливості перебігу строку реалізації суб`єктом владних повноважень права на звернення до суду обумовлюється днем виникнення підстав, що дають такому суб`єкту пред`явити визначені законом вимоги.

Разом з цим, пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.

Водночас, обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась із адміністративним позовом.

Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини та реалізація позивачем владних управлінських функцій у цій справі пов`язана із недотриманням підприємством, яке використовує найману працю, обов`язку забезпечити працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.1 Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна звітність) Звіт зайнятість і працевлаштування інвалідів , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року №42 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Отже, річний звіт за формою № 10-ПІ щодо кількості працевлаштованих осіб з інвалідністю за 2018 рік відповідач повинен був надати позивачу не пізніше 01 березня 2019 року та розрахувати і сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, - до 15 квітня 2019 року.

Таким чином, 16 квітня відповідного року у Фонду виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку і на подання такого позову поширюється саме строк звернення до суду, встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на наведене, відлік строку на звернення до суду для позивача, як суб`єкта владних повноважень, почався не з моменту, коли він дізнався про порушення, а з дня виникнення підстав, що дають право на пред`явлення передбачених законом вимог, тобто 16 квітня 2018 року.

У зв`язку із чим, звернувшись із адміністративним позовом 21.11.2019 року, суб`єктом владних повноважень пропущено тримісячний строк, визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Аналогічна правова позиції Верховного Суду, викладена в постанові від 8 серпня 2019 року по справі № 809/1931/16.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із доводами апелянта - ТОВ ТД ЛАКМА , що звернення до суду із цим позовом відбулось поза межами установленого адміністративним процесуальним законодавством.

Разом з цим, судом першої інстанції помилково прийнято до уваги вжиття позивачем усі необхідних заходів задля одержання інформації про працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю за 2018 рік як на причину поважності пропуску строку звернення із позовом, оскільки відповідно до положень ч. 8 ст. 19 Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року №875-XII Фонд не має законодавчих підстав для здійснення вищевказаних перевірок у разі порушення роботодавцем вказаних вимог Закону, а саме: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у т.ч. шляхом зарахування.

Такі повноваження з 16.10.2012 року перейшли до Державної інспекції України з питань праці.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 року №877-У підставами для здійснення позапланових заходів є неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів.

З матеріалів справи вбачається, що підприємство не подавало звіти за формою №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2016, 2017 роки, відтак це було підставою для проведення позапланових заходів в 2018 році на підставі вимог Закону України "Про основи засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877.

Позивач звертався до Управління Держпраці у Миколаївській області з проханням провести позапланову перевірку відповідача лише 11.06.2019 року та у серпні 2019 року Управлінням Держпраці у Миколаївській області було проведено перевірку ТОВ ТД ЛАКМА і встановлено порушення.

Разом з цим, функції в порядку обміну та витребування необхідної інформації, яка може бути використана під час їх реалізації, у тому числі до органів пенсійного фонду з метою отримання інформації про порушення прав позивача залежить від волевиявлення самого позивача та не може відтерміновувати визначений строк звернення до суду.

Аналогічна правова позиція щодо кваліфікації поважних причин пропуску строку звернення до суд, була викладена Великою Палатою Верховного суду у постановах від 04.09.2019 року у справі №9901/174/19, від 14.02.2019 року у справі №П/9901/896/18 та від 03.04.2019 року у справі №9901/896/18.

При цьому, відповідно до вимог п. ч. 1 п. 3 розділу ІІ Порядку взаємодії державних органів та установ щодо професійної реабілітації, зайнятості та працевлаштування інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 03.06.2014 року №347 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Відділення Фонду соціального захисту інвалідів надають (щороку до 01 травня року, наступного за звітним) регіональним центрам зайнятості інформацію про роботодавців, які не виконали нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, із зазначенням кількості не створених ними робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах установленого нормативу.

Отже, за вищенаведеними правилами не передбачається подання інформації виключно про тих роботодавців, які подали до Відділень Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПІ.

Відповідно до приписів п. 6 Положення про Миколаївське обласне відділення соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Фонду соціального захисту інвалідів від 18.09.2017 року №55, Миколаївське обласне відділення соціального захисту інвалідів здійснює збір сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З огляду на зазначене, невчасне звернення позивача із запитом до ГУ Пенсійного фонду України у Миколаївській області щодо середньооблікової чисельності штатних працівників відповідача є невиконанням завдань покладених чинним законодавством на Відділення Фонду та вплинуло на термін строків звернення до суду.

З огляду на те, що позивачем необґрунтовано вжиття усіх необхідних заходів для отримання інформації про працевлаштування позивачем осіб з інвалідністю за 2018 рік для здійснення розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій з подальшим зверненням до суду для реалізації покладених завдань зі стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у разі невиконання роботодавцем встановленого нормативу за рік, у тому числі не знаходять свого підтвердження обставини, які можуть вплинути на поважність причин пропуску установленого строку, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були всі правові підстави для залишення позову без розгляду згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ ТД ЛАКМА підлягає задоволенню, судове рішення відповідно до ст. 317 КАС України - скасуванню з ухваленням нового про залишення позову без розгляду.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 3 ч. 1 ст. 315, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ЛАКМА" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Т.М. Танасогло