Постанова

від 09.02.2021 по справі 640/13375/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/13375/20 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Земляної Г.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав", Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Іноземного підприємства "І-АР-СІ" до Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України, третя особа Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Іноземне підприємство "І-АР-СІ" звернулось з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (відповідач-1), Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарств України (відповідач-2), третя особа - Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав", в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організацій колективного управління Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частини (уривків), оформлене в протоколу №5 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 лютого 2020 року №268 "Про акредитацію організацій колективного управління";

- зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України виключити з Реєстру організацій колективного управління інформацію про сферу акредитації Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) (наказ Мінекономіки від 18 лютого 2020 року №268).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення Комісії від 21 грудня 2019 року про акредитацію Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографчіне відтворення творів та їх частин (уривків) було прийняте з порушеннями чинного законодавства, як щодо порядку формування персонального складу Комісії, так і з порушенням Мінекономіки порядку організації, а Комісією - проведення конкурсу про акредитацію у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) , а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом. Також, позивач зазначає, що Наказ № 268 від 18 лютого 2020 року Про акредитацію організації колективного управління всупереч вимогам статті 19 Конституції України був прийнятий Мінекономіки не у відповідності до Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав №2415-VIII від 15 травня 2018 року та з перевищенням Мінекономіки повноважень, наданих Законом №2415, а відтак є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. При цьому, на момент прийняття Наказу №268 діяла ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 лютого 2020 року у справі №640/2497/20, якою вирішено зупинити дію наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 375 від 14 листопада 2019 року Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління . Позивач наголосив про наявність законного інтересу, порушеного відповідачами шляхом прийняття оскаржуваних рішень, оскільки позивачем у відповідності до розміщеного Мінекономіки оголошення від 04 березня 2020 року до відповідача-2 (Мінекономіки) подано заяву про реєстрацію позивача для участі в переговорах про встановлення попередніх тарифів Третьої особи - Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство авторських Прав".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зазначає, що Наказ № 268 від 18 лютого 2020 року є правовим актом індивідуальної дії та поширюються лише на Всеукраїнську громадська організація Всеукраїнське Агентство Авторських Прав , а у позивача відсутнє порушення суб`єктом владних повноважень його прав, свобод та інтересів. Також відповідачем зазначено, що діяльність щодо забезпечення заходів з акредитації організацій колективного управління здійснювалася відповідно до Закону №2415 та наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 14 листопада 2019 року № 375 Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління , який станом на сьогоднішній день, як і на дату проведення засідання Комісії з акредитації був чинним.

Крім того з апеляційною скаргою на вказане рішення звернулась третя особа - Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав". Зазначає, що у позивача відсутнє порушення суб`єктом владних повноважень його прав, свобод та інтересів; відповідач в особі Комісії з акредитації організацій колективного управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не є належним відповідачем у справі; Наказ №268 стосується виключно третьої особи, а тому немає підстав для задоволення позову в частині його скасування; як на дату проведення засідання комісії, так і станом даний час Наказ №375, яким керувалася Комісія є чинним. Також зазначено, що саме Мінекономіки, а не Комісія з акредитації розміщує оголошення про початок відкритого конкурсу і приймає заяви про акредитацію організацій колективного управління; визнання протиправним наказу №8 від 04 січня 2019 року не зупиняє дію оголошення про початок відкритого конкурсу.

Позивачем подано відзиви на вказані апеляційні скарги, де висловлено незгоду з ними. Підприємство просить залишити скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 вересня 2019 року на офіційному веб-сайті Мінекономіки було опубліковано повідомлення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) .

05 грудня 2019 року на сайті Мінекономіки було розміщено Оголошення про формування персонального складу комісії з акредитації організацій колективного управління відповідно до наказу Мінекономіки від 14 листопада 2010 року № 375 у відповідності із яким було опубліковано інформацію про початок прийому пропозицій щодо кандидатур для включення до складу комісії представників від громадських об`єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників, від громадських об`єднань, асоціацій, що представляють користувачів, а також міжнародних організацій у сфері авторського права та міжнародних організацій у сфері суміжних прав, які делегують своїх членів для участі в роботі комісії.

13 грудня 2019 року відповідно до наказу Мінекономіки №676 було утворено Комісію з акредитації.

21 грудня 2019 року Комісією з акредитації організацій колективного управління, керуючись Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , Положенням про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженим наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14 листопада 2019 року № 375, прийнято рішення, оформлене Витягом з протоколу №5, яким вирішено:

1. Акредитувати організацію колективного управління Всеукраїнську громадську організацію Всеукраїнське агентство авторських прав (вул. Довнар-Запольського, 4, кв. 102, м. Київ, Україна, 04116, код ЄДРПОУ 26547262) у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків).

В даному Рішенні вказано, що воно набирає чинності з дати його затвердження наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

18 лютого 2020 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України прийнято наказ № 268 Про акредитацію організації колективного управління , яким, відповідно до статті 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , наказів Міністерства від 21 листопада 2018 року № 1741 Про затвердження Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління , від 14 листопада 2019 року № 375 Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління , з урахуванням пункту 4.2 Протоколу №5 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року, вирішено:

1. Акредитувати організацію колективного управління Всеукраїнську громадську організацію всеукраїнське агентство авторських прав (вул. Довнар-Запольського, 4, кв. 102, м. Київ, Україна, 04116, код ЄДРПОУ 26547262) у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків), строком на три роки.

2. Департаменту розвитку сфери інтелектуальної власності протягом трьох робочих днів унести відомості про акредитацію Всеукраїнської громадської організації Всеукраїнське агентство авторських прав .

Вважаючи такі рішення відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Щодо доводів апелянтів про відсутність у позивача порушених прав.

Так, скаржники вказують про відсутність порушення права позивача з боку відповідачів. Посилаючись на статтю 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав № 2415-УІІ, відповідач 2 вказує, що прийняте рішення про акредитацію ОКУ може бути оскаржене до Установи іншими організаціями, що брали участь у конкурсі, протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення такого рішення, а тому позивач не є суб`єктом оскарження та не має права на таке оскарження у відповідності до Закону № 2415.

Слід зазначити, що спеціальний порядок оскарження рішення про акредитацію ОКУ встановлений для суб`єктів, що брали участь у конкурсі, що не позбавляє позивача права на звернення за захистом судом його порушених прав, свобод або законних інтересів до суду, а не до відповідача 2. При цьому, оскарження рішень відповідачів позивачем здійснюється не в порядку, передбаченому ч.9 статті 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Згідно ч.1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.9 ч.1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

Відповідно до п.8 ч.1 статті 3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

У Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є користувачем та суб`єктом правовідносин в сфері колективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав з огляду на здійснювану ним діяльність з імпорту на митну територію України обладнання та матеріальних носіїв.

Правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначаються Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав №2415-VIII від 15 травня 2018 року (надалі також - Закон №2415), відповідно до статті 1 якого обов`язкове колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Оскаржуваними рішеннями відповідачів акредитовано організацію колективного управління Всеукраїнську громадську організацію всеукраїнське агентство авторських прав у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків), строком на три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 12 Закону №2415 організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, з наведеного вбачається, що позивач має і право, інтерес на укладення із належним чином акредитованою організацією колективного управління договору про виплату винагороди (відрахувань).

Оскільки за наслідками акредитації позивач, як користувач, у розумінні Закону №2415, зобов`язаний вступати у правовідносини щодо участі у переговорах із встановлення розміру відрахувань, а згодом - зі сплати відрахувань із акредитованою відповідачами організацією колективного управління, то дотримання суб`єктами владних повноважень публічної процедури акредитації такої організації має вирішальне значення в питаннях правомірності її подальшої діяльності, отже дії відповідачів по акредитації третьої особи безпосередньо впливають на права та законні інтереси позивача в частині сплати відрахувань акредитованій організації.

Зазначене вище свідчить, що прийняті відповідачем 1 та відповідачем 2 у вищевказаних правовідносинах рішення породжують безпосередні юридичні наслідки як для третіх осіб, так і для позивача, а відтак - і право на захист від таких наслідків, тобто право на звернення з адміністративним позовом щодо їх оскарження.

З урахуванням наведеного, суд вважає твердження відповідачів щодо відсутності права позивача на оскарження спірних рішень безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, адже в такому випадку акредитація будь-якої особи, навіть з порушенням законодавчо встановленого порядку, не може бути перевірена на предмет законності в суді, а відтак, захист судом прав, свобод та законних інтересів позивача не є можливим, що суперечить вимогам законодавства України. Наведене вказує на те, що оскільки відповідачі є суб`єктами владних повноважень, а захист прав та інтересів позивача від порушень його прав, свобод або законних інтересів з боку суб`єктів владних повноважень, зокрема, шляхом визнання протиправними та нечинними як нормативно-правових актів, так і визнання протиправними та індивідуальних актів, здійснюється адміністративним судом, в порядку адміністративного судочинства України, позивач є належним позивачем в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо тверджень апелянта про те, що оскаржуваний наказ відповідача є актом індивідуальної дії та поширюється лише на третю особу та відповідача 2.

Відповідно до ч.1, 2 статті 16 Закону №2415 акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі - комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку. Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується Установою.

Відповідно до п.1 розділу II Наказу №375 до складу комісії з акредитації організацій колективного управління входять вісім членів комісії, а саме: Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (або заступник Міністра) - голова комісії; від Мінекономіки - одна особа; від Міністерства культури, молоді та спорту України - одна особа; від Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення - одна особа; від громадських об`єднань, асоціацій, що представляють користувачів, - одна особа; від громадських об`єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників, - одна особа; від міжнародних організацій у сфері авторського права або від міжнародних організацій у сфері суміжних прав - дві особи, які беруть участь у розгляді питань відповідно до їх компетенції. Громадські об`єднання, асоціації, творчі спілки, що представляють правовласників, громадські об`єднання, асоціації, що представляють користувачів, а також міжнародні організації у сфері авторського права або міжнародні організації у сфері суміжних прав делегують своїх членів для участі в роботі комісії.

Таким чином, суб`єктами правовідносин, які склалися у сфері визначення організації колективного управління, є не тільки відповідач 2 та третя особа, але і інші учасники (організації колективного управління), які за результатами проведеного конкурсу не отримали акредитацію у відповідній сфері та вважають рішення Комісії протиправним, а також користувачі, яких в Комісії представляють громадські об`єднання або асоціації.

Скаржником зазначено, що позивач не надав жодного належного і допустимого доказу в обґрунтування виникнення у нього процесуального права на звернення до адміністративного суду. Однак, крім загальнодоступної інформації щодо того, що позивач є імпортером, зокрема, обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити репрографічне відтворення творів та оптовим постачальником такого обладнання на території України, що міститься на офіційному веб-сайті позивача, до позовної заяви додані докази про реєстрацію позивача для участі в переговорах про встановлення попередніх тарифів третьої особи - Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" у відповідності до розміщеного Мінекономіки оголошення від 04 березня 2020 року, що також підтверджує статус позивача як користувача у вказаній сфері правовідносин та наявність його індивідуального інтересу у вказаній справі.

В той же час, при з`ясуванні статусу позивача як потерпілого , слід керуватися практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття потерпілий має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає:

a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви;

або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово жертва в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуванні порушення.

Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 201.1).

Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід зачіпає його безпосередньо (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Верден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008).

Отже, з наведеного випливають такі ознаки потерпілого від порушення законного інтересу:

(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Так, інтерес позивача щодо дотримання законодавчо визначених процедур безпосередньо пов`язаний з господарською діяльністю, яку він здійснює, приймаючи участь як користувач у процедурі акредитації третьої особи шляхом делегації представників до складу Комісії, яка визначає на відкритому конкурсі юридичну особу, яка буде збирати відрахування з користувачів.

Крім того, позивач зазначив про неминучість впливу розглядуваного порушення на нього, оскільки брати участь у переговорах із встановлення тарифів та сплачувати відрахування належить саме позивачу на користь акредитованої організації. Порушення процедури призначення та негативний вплив від сплати позивачем відрахувань на користь юридичної особи, яка у незаконний спосіб отримує право, тісно пов`язані між собою, а отже право на доступ до правосуддя не повинно бути обмежене з посиланням на загальність такої вимоги.

Також, на думку суду, не заслуговують на увагу твердження Мінекономіки про те, що пред`явлення позову позивачем носить штучний характер і може свідчити про зловживання ним процесуальними правами з метою уникнення здійснення відповідних відрахувань, оскільки реалізація позивачем права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень жодним чином не змінює або не припиняє встановленого законом обов`язку позивача на сплату відрахувань.

Щодо суті спору, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч.2 статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також репрографічне відтворення літературних, фотографічних, образотворчих та інших подібних творів без згоди суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав, але з виплатою їм винагороди у порядку, встановленому законом. Особливості виплати винагороди у таких випадках визначені Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

Згідно ч.2, 3 статті 23 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав збір винагороди за приватне копіювання (відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, а також аудіовізуальних творів) здійснюється з виробників і (або) імпортерів цифрового, аналогового та іншого обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, на умовах, передбачених Законом України Про авторське право і суміжні права .

Виплата винагороди за приватне копіювання здійснюється у формі відрахувань частки (у вигляді відсотків) вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити таке відтворення, крім: 1) професійного обладнання і (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; 2) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; 3) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв сплачують відрахування акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері протягом 30 календарних днів з дня митного оформлення обладнання і (або) матеріальних носіїв.

Виробники та імпортери зазначених у цій статті обладнання і (або) матеріальних носіїв подають акредитованій організації колективного управління у відповідній сфері документально підтверджені дані про кількість вироблених або ввезених на територію України обладнання і матеріальних носіїв. Установа і акредитована організація колективного управління мають право запитувати такі дані.

Судом встановлено, що Іноземне підприємство "І-АР-СІ" є імпортером, зокрема, обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можливо здійснити репрографічне відтворення творів, та оптовим постачальником такого обладнання на території України, на яких поширюються вимоги статті 23 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , відтак позивач зобов`язаний сплачувати відрахування в акредитовану організацію колективного управління та виконувати інші встановлені законом обов`язки, в тому числі і подавати на запит акредитованої організації документально підтверджені дані про кількість ввезених на територію України обладнання і матеріальних носіїв.

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав акредитована організація колективного управління визначається на відкритому конкурсі, що організовується Установою та проводиться постійно діючою комісією з акредитації організацій колективного управління (далі - комісія з акредитації) у визначеному цим Законом порядку. Порядок формування, строк повноважень та правила і процедури комісії з акредитації визначаються в положенні про комісію з акредитації організацій колективного управління, що затверджується Установою.

На виконання вимог вказаної статті 14 листопада 2019 року Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства наказом №375, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04 грудня 2019 року за № 1203/34174, було затверджено Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління .

Так, з метою формування персонального складу комісії з акредитації організацій колективного управління 05 грудня 2019 року на сайті Мінекономіки було розміщено Оголошення про формування персонального складу комісії з акредитації організацій колективного управління відповідно до наказу Мінекономіки від 14 листопада 2010 року № 375 відповідно до якого було опубліковано інформацію про початок прийому пропозицій щодо кандидатур для включення до складу комісії представників від громадських об`єднань, асоціацій, творчих спілок, що представляють правовласників, від громадських об`єднань, асоціацій, що представляють користувачів, а також міжнародних організацій у сфері авторського права та міжнародних організацій у сфері суміжних прав, які делегують своїх членів для участі в роботі комісії.

Відповідно до цього оголошення пропозиції щодо зазначених кандидатур для включення до складу комісії приймаються з 09 до 11 грудня 2019 року (включно).

13 грудня 2019 року відповідно до наказу Мінекономіки № 676 було утворено нову комісію з акредитації організацій колективного управління.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що оголошення про формування персонального складу комісії відповідно до наказу Мінекономіки від 14 листопада 2010 року № 375 було опубліковано на сайті Мінекономіки 05 грудня 2019 року, в той час, як власне сам Наказ Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління № 375 від 14 листопада 2019 року, яким затверджено Положення №375, набрав чинності з дня його офіційного опублікування в Офіційному віснику України, тобто 06 грудня 2019 року.

Тобто, Положення №375 набуло чинності пізніше, ніж Мінекономіки було вчинено дії щодо опублікування оголошення про формування персонального складу комісії з акредитації організацій колективного управління відповідно до наказу Мінекономіки від 14 листопада 2010 року № 375.

Судом першої інстанції також вірно зауважено, що в оголошенні від 05 грудня 2019 року про початок прийому пропозицій щодо кандидатур для включення до складу комісії визначено кінцевий строк подання таких пропозицій - 11 грудня 2019 року включно.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, представництво якої в Комісії з акредитації у кількості 1 особи визначено ч.2 статті 16 Закону № 2415, подало свою кандидатуру - начальника юридичного управління ОСОБА_1 - 12 грудня 2019 року, тобто, після закінчення кінцевого строку, що підтверджується листом вказаної Нацради № 24/158 та була включена до Комісії з акредитації та, як свідчить витяг з протоколу №5 від 21 грудня 2019 року, брала участь у прийнятті рішень.

Зазначені обставини свідчать, що дії Мінекономіки по формуванню Комісії були вчинені не у спосіб, встановлений чинним законодавством України та з допущенням порушень.

Крім того, ще 23 вересня 2019 року на офіційному веб-сайті Мінекономіки було опубліковано повідомлення про початок відкритого конкурсу для визначення акредитованої організації колективного управління у сфері обов`язкового колективного управління репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) .

Відповідно до вказаного повідомлення заяви про акредитацію організації колективного управління приймаються з 27 вересня 2019 року. Дата закінчення прийому заяв про акредитацію організації колективного управління - 28 жовтня 2019 року. Засідання комісії з акредитації організацій колективного управління у зазначеній сфері відбудеться 14 листопада 2019 року о 14:00 в залі засідань департаменту інтелектуальної власності Мінекономіки.

04 січня 2019 року відповідно до статті 16 Закону № 2415, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України наказом № 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2019 року за № 77/33048, затверджено Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління .

Однак, до дати закінчення прийому заяв (28 жовтня 2019 року) та одночасно до дати засідання комісії (12 листопада 2019 року), рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2019 року у справі №640/6326/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, визнано протиправним та нечинним наказ Мінекономрозвитку №8 від 04 січня 2019 року та зобов`язано Міністерство юстиції України виключити з Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів України вказаний Наказ.

При цьому, Міністерством не приймалось рішення про скасування конкурсу, який був розпочатий, зокрема, на підставі скасованого в судовому порядку наказу №8 від 04 січня 2019 року, а продовжувалось прийняття заяв зацікавлених осіб для участі у конкурсі до 28 жовтня 2019 року.

Отже, Міністерство фактично не розмістило оголошення про початок нового відкритого конкурсу відповідно до Наказу № 375, а продовжило свої дії на підставі оголошення, що було здійснено відповідно до нормативного акта, який скасовано.

Таким чином, наведене вказує на те, що рішення Комісії від 21 грудня 2019 року про акредитацію Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографчіне відтворення творів та їх частин (уривків) було прийняте з порушеннями чинного законодавства як щодо порядку формування персонального складу Комісії, так і щодо порядку проведення конкурсу про акредитацію у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) .

Відтак, протиправним є рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організацій колективного управління Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частини (уривків) , оформлене протоколом №5 засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року, тому наявні підстави для його скасування.

Щодо посилання Мінекономіки на те, що Комісія не може виступати у статусі сторони адміністративного спору, оскільки не є органом державної влади або іншим державним органом, слід зазначити таке.

Згідно п.7, 9 ч.1 статті 4 КАС України відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14 листопада 2019 року № 375, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом Мінекономіки, що в межах повноважень, визначених Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , проводить відкритий конкурс на визначення акредитованої організації колективного управління.

Комісія у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, цим Положенням та іншими актами законодавства.

Оскільки фактично Комісії делеговано в межах повноважень, визначених Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , проводити відкритий конкурс на визначення акредитованої організації колективного управління, а Комісія при здійсненні повноважень керується, в тому числі і Конституцією України, отже не може діяти в будь-який інший спосіб, окрім як в межах повноважень, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що Комісія є суб`єктом владних повноважень в цій частині.

Крім того, п.11 розділу ІІІ Положення № 375 передбачено можливість оскарження рішень Комісії, внаслідок чого доводи Мінекономіки в цій частині є помилковими.

Щодо скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 лютого 2020 року №268 "Про акредитацію організацій колективного управління".

За ч.9 статті 16 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав прийняте Комісією рішення про акредитацію організації колективного управління затверджується наказом Установи.

При цьому, Законом та/або Положенням не передбачено обов`язку Мінекономіки перевіряти правомірність рішення Комісії про акредитацію організації.

Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов висновку про протиправність рішення Комісії від 21 грудня 2019 року, воно не має створювати жодних правових наслідків, а тому розпорядчий документ, яким затверджено протиправне рішення, також підлягає визнанню протиправним та скасуванню, адже саме Наказом №268 "Про акредитацію організацій колективного управління" протиправне рішення Комісії введено в дію.

Крім того, як вбачається зі змісту Наказу №268, останній прийнято, в тому числі, на підставі Порядку № 375 від 14 листопада 2019 року.

Проте, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 лютого 2020 року по справі №640/2497/20 зупинено дію наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 375 від 14 листопада 2019 року Про затвердження Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління .

За таких обставин, прийняття розпорядчого документа на підставі нормативного акта, дію якого зупинено в судовому порядку, не можна вважати правомірним, що також сприймається судом як додаткова підстава для скасування наказу № 268.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18 лютого 2020 року №268 "Про акредитацію організацій колективного управління" підлягають задоволенню.

Згідно ч. 11 статті 16 Закону №2415 інформація про акредитацію організації колективного управління вноситься до Реєстру організацій колективного управління.

Статтею 17 Закону №2415, встановлено, що Установа (Мінекономіки) є держателем та адміністратором і забезпечує ведення Реєстру організацій колективного управління, до якого постійно забезпечується вільний доступ. Технічне забезпечення функціонування реєстру здійснює Установа.

Відтак, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України виключити з Реєстру організацій колективного управління інформацію про сферу акредитації Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське агентство авторських прав" у сфері обов`язкового колективного управління - репрографічне відтворення творів та їх частин (уривків) є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також колегія суддів зауважує, що третя особа, зазначаючи про необґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилається на правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 у справі № 9901/226/19, від 05 листопада 2019 року у справі №9901/864/18, від 20 листопада 2019 року у справі №9901/175/19 та у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі №804/577/18.

Однак, фактичні обставини, які формують зміст правовідносин у вищезазначених справах та у розглядуваній справі №640/13375/20, не є подібними. Крім того, скаржник посилається на правові висновки у справах, в яких на даний час не прийнято остаточне рішення.

Таким чином, апелянт посилається на нерелевантні у розумінні п.5 статті 242 КАС України висновки Великої Палата Верховного Суду та Верховного Суду.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року по справі №522/3665/17 сформулював загальні підходи до визначення законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві та надав додаткову вказівку про стандарт доказування - поза межами розумного сумніву для обґрунтування відсутності законного інтересу у потерпілого.

Так, Верховний Суд дійшов висновку, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки:

має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

є визначеним - благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу);

суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Водночас обставинами, що свідчать про очевидну відсутність у позивача законного інтересу (отже, й матеріально-правової заінтересованості), є:

незаконність інтересу - його суперечність Конституції, законам України, принципам права,-

не правовий характер вимог - вимоги не породжують правових наслідків для позивача;

встановлена законом заборона пред`явлення позову на захист певного інтересу (наприклад, заборона оскаржувати рішення дисциплінарної палати ВРП особою, яка подала скаргу на суддю);

коло осіб, які можуть бути позивачами, прямо визначено законом, і позивач до їх числа не належить (це свідчить про відсутність матеріальної правоздатності);

позивач звернувся за захистом інтересів інших осіб - держави, громади, фізичної або юридичної особи без відповідних правових підстав або в інтересах невизначеного кола осіб.

Верховний Суд дійшов висновку, що у разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження. Якщо очевидних ознак відсутності матеріально-правової заінтересованості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової заінтересованості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження.

Оскільки йдеться про обмеження доступу до судочинства, очевидність відсутності у позивача законного інтересу повинна бути поза межами обґрунтованого сумніву. Якщо такий сумнів є, він повинен тлумачитися на користь позивача, а отже у цьому випадку суд повинен розглянути справу по суті. Це питання повинно вирішуватися, на думку ВС, насамперед, судом першої інстанції, який має широку дискрецію.

Як зазначалося раніше, позивач довів, що він є постраждалим від порушення з боку суб`єкта владних повноважень, зокрема, має місце безпосередній негативний суттєвий вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське агентство авторських прав", Міністерства розвитку економіки, торгівлі на сільського господарства України - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено 15 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Г.В. Земляна

Є.І. Мєзєнцев