Ухвала

від 17.02.2021 по справі 120/1083/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 120/1083/20-а

17 лютого 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Франовської К.С.

суддів: Боровицького О. А. Совгири Д. І.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж груп +" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року позов задоволено. Рішення відповідачем отримано 28 серпня 2020 року, отже строк на апеляційне оскарження розпочався 29.08.2020 і завершився 28.09.2020.

Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу 27 листопада 2021 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження з клопотанням про поновлення пропущеного строку, покликаючись на захворюваність працівників апарату ДПС на Covid-19.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, ухвалою від 15.01.21 року апеляційну скаргу суд залишив без руху, надавши термін для подання заяви, в якій необхідно вказати інші підстави для поновлення такого строку.

На виконання вимог ухвали, 08 лютого 2021 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло повторне клопотання Державної податкової служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому заявник не навів інших поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ніж ті, які наведені при поданні апеляційної скарги, а обґрунтував поважність причин фактом захворюваності серед особового складу працівників ДПС та проведенням протиепідемічних заходів щодо запобіганню поширення коронавірусної хвороби. На підтвердження зазначеного, заявником до клопотання долучено результати досліджень тесту на COVID-19 працівника ОСОБА_1 .

Розглянувши подане клопотання, суд приходить до висновку, що наведені у заяві причини для поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду не дають достатніх підстав для визнання їх поважними, виходячи з наступного.

Так, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі, спрямовані на підготовку апеляційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 Пономарьов проти України зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах Науменко проти України від 9 листопада 2004 року, Полтораченко проти України від 18 січня 2005 року та Тімотієвич проти України від 08 листопада 2005 року.

Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, №17160/06 та №35548/06, § 34 від 21 грудня 2010 року).

У справах Осман проти Сполученого королівства та Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Введення в країні карантину та запровадження у зв`язку з цим обмежувальних протиепідемічних заходів не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, за яких заявник не подав апеляційну скаргу у передбачений законом строк оскільки робота апарату відповідача в обумовлений період не зупинялась, а перебування окремих відповідальних працівників в самоізоляції не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Питання кадрового забезпечення є внутрішніми питаннями належної організації роботи установи заявника та, як наслідок, не є виправданням для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, а також з огляду на відсутність належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в даній справі, колегія суддів вважає, що заявником пропущено встановлений процесуальним законом строк на апеляційне оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж груп +" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Франовська К.С. Судді Боровицький О. А. Совгира Д. І.