Постанова

від 09.02.2021 по справі 500/2972/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2972/20 пров. № А/857/668/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Улицького В.З., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.,

представника позивача Денисюка В. В.,

представника відповідача Тістечко Ю. Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Галицької митниці Державної митної служби на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року (ухвалене головуючим - суддею Чепенюк О.В. о 10 год. 27 хв. у м. Тернопіль, повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року) у справі № 500/2972/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тертекс до Галицької митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/600081/2 від 15.09.2020 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209210/2020/00360 від 15.09.2020.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що ним при здійсненні митного оформлення ввезених товарів надано всі необхідні та достатні документи в підтвердження заявленої їх митної вартості, однак відповідач, всупереч вимогам Митного кодексу України безпідставно відмовив в прийнятті митної декларації та прийняв оскаржуване рішення, яким визначив митну вартість імпортованих товарів.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що оскільки позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме, фактурну вартість товару, було розпочато процедуру консультацій з декларантом. Разом з тим для її підтвердження не подано банківських платіжних документів, страхових документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника товару, висновку про вартісні характеристики товару. Джерелом інформації для визначення митної вартості товарів використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на те, що відповідач належно не обгрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом, унеможливлюють застосування першого методу визначення митної вартості товару. У зв`язку з цим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 20.02.2020 між ТОВ Тертекс (покупець) і компанією AUTOTRANS Piotr Jamski (Польща) (продавець) укладений контракт №2002-2020. На умовах, визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів компанія AUTOTRANS PiotrJamski упродовж лютого-вересня 2020 року здійснювала постачання товарів (текстильні матеріали технічного призначення: кріплення та тентова фурнітура для транспортних засобів) позивачу.

На виконання цього зовнішньоекономічного контракту згідно з рахунками-фактурами від 07.09.2020 № FV/1928/2020/09, від 07.09.2020 № FV/1929/2020/09, від 07.09.2020 № FV/1930/2020/09 позивачем на митну територію України ввезено товар: текстильні матеріали технічного призначення в асортименті.

14.09.2020 уповноваженою особою ТОВ Тертекс , агентом з митного оформлення ОСОБА_1 було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA209210/2020/018273, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення 14 позицій товарів, серед яких під номером 4 такий товар: кріплення та фурнітура з недорогоцінних металів, що використовується у кузовах транспортних засобів: арт. 01.30 бортова скоба овальна нерухома Н-30 (500szt) -2500 шт. (5 короб.); арт. 80.62 кріпильний пломбувальний трос d-6mm l-250m -3750м (15 рулонів); арт. 01.25 бортова скоба овальна нерухома Н-25 (500szt) -1500шт. (З короб.); арт. 24.51 гачок плоский малий (500szt) - 4000 шт. (8 короб.); арт. 07.25 бортова скоба поворотна стандартна Н-25 (300szt) - 3000 шт. (10 короб.); арт. 80.62 кріпильний пломбувальний трос d-6mm 1 - 500m - 5000 м (10 рулонів); шарнір підіймальний металевий L-570 - 30 шт. (З короб.); арт. 06.30 бортова скоба квадратна H-30(500szt) -2000 шт. (4 короб.); арт. 14.25 бортова скоба повздовжня нерухома Н-25 (500szt) - 2500 шт. (5 короб.); арт. 09.204.27 кріпильна алюмінієва штанга 27 L-3,3m - 20 шт. (20 упак.); арт. 11.19 бортова скоба рухома Н-17+19 (300szt) - 900 шт. (З короб.); арт. 09.37 бортова скоба повздовжня рухома Н-37 (300szt) - 1500 шт. (5 короб.); арт. 92.01 наконечник штанги алюмінієвий H-8mm (lOOOszt) - 5000 шт. (5 короб.); арт. 92.02 наконечник штанги алюмінієвий H-lOmm (lOOOszt) - 5000 шт. (5 короб.); арт. 29.26 наконечник пломбувального троса з карабінчиком d6 l-90mm (l OOszt) -500 комп. (5 упаковок); арт. 29.08 наконечник пломбувального троса з карабінчиком d8 1-110mm (100szt) - 500комп. (5 упаковок). Виробник VERTON MICHAL MOROZOW /EU. арт. 23.06 наконечник пломбувального троса bozamet d-6 l-58mm (l00szt) - 1500 комп. (15 упаковок). Виробник Bozamet Sp.z o.o. /EU. Торговельна марка 'Verton', 'Bozamet'. Під номером 9 наступний товар: текстильні матеріали технічного призначення просочені полівінілхлоридом: арт. 14.100.00 Зварювальна стрічка шириною 45mm L-100m - 2000 м (20 рулонів). Всього 90 м.кв. Використовується як клейка стрічка при виробництві автотентів. Торговельна марка FABRI-MOLL. Виробник Fabri Planen GmbH & Co. KG /EU (а.с.86-90).

Як слідує з інформації, що міститься в графі 44 митної декларації №UA209210/2020/018273 від 14.09.2020, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: пакувальний лист № FV/1928/2020/09 від 07.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) № FV/1928/2020/09 від 07.09.2020; автотранспортна накладна № б/н від 08.09.2020; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR. 1 № PL/MF/AR 0272555 від 08.09.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2002-2020 від 20.02.2020; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 від 03.08.2020; пакувальний лист № FV/1930/2020/09 від 07.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) № FV/1930/2020/09 від 07.09.2020; декларація про походження товару № FV/1930/2020/09 від 07.09.2020; пакувальний лист № FV/1929/2020/09 від 07.09.2020; рахунок-фактура (інвойс) № FV/1929/2020/09 від 07.09.2020; договір про надання послуг митного брокера № 06/03/2020-1 від 06.03.2020; заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що до продукції не входять технічні засоби, призначені для передавання та/або приймання радіосигналів радіослужбами № 1 від 14.09.2020; інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом єдиного вікна з використанням електронних засобів передачі інформації - № 5934297 від 10.09.2020; копія митної декларації країни відправлення № 20PL34101E0195617 від 08.09.2020.

За результатами опрацювання митницею поданих документів під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками АСМО Інспектор було згенеровано форми митного контролю: 101-1 Витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів ; 103-1 Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби ; 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів ; 106-2 Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів .

АСМО Інспектор посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур, зокрема: По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару: (4, 9). Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до МК України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 № 689 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України . Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 статті 53 МК України.

14.09.2020 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі ТОВ Тертекс направлено електронне повідомлення про надання оригіналів товаросупровідних документів згідно вимог пункту 2 статті 264 МК України та додаткових документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару 4, 9, згідно вимог пункту 3 статті 53 МК України, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунок-проформу; банківські платіжні документи. У разі відсутності вище зазначених документів, надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок щодо вартісних характеристик, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вимогу митниці уповноваженою особою декларанта було додатково надано наступні документи: копію митної декларації Республіки Польща № 20PL34101E0195617 від 08.09.2020 та характеристики товару. Інших, витребовуваних митницею документів, уповноваженою особою позивача не було надано.

В подальшому вартість товарів за позиціями 4 та 9 у митній декларації №UA209210/2020/018273 від 14.09.2020 була визначена митницею самостійно за резервним методом.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 15.09.2020 № UA209000/2020/600081/2.

У рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено наступне: Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: для підтвердження фактурної вартості декларантом не подано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів. У митного органу виникли обгрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного товару у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів, які підтверджують числове значення складової митної вартості товару 4, 9 згідно вимог пункту 2, 3 статті 53 МК України, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; рахунок-проформу; банківські платіжні документи. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно частин 2, 3 статті 53 МК України, а саме: банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновок про вартісні характеристики підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 статті 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно: товар № 4 - ЕМД № UA100300/2020/417341 від 31.08.2020 на рівні 6,312157 євро/кг; товар № 9 - ЕМД № UA100380/2020/713532 від 12.08.2020 на рівні 7,099263 євро/кг (8,84 євро/од) (а.с.11-12).

У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UА209210/2020/00360.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.

Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію України товару позивачем надано, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2002-2020 від 20.02.2020 з доповненням до нього від 03.08.2020; пакувальні листи від 07.09.2020, рахунки-фактури (інвойси) від 07.09.2020, автотранспортну накладну від 08.09.2020, сертифікат з перевезення (походження) товару від 08.09.2020, декларація про походження товару від 07.09.2020,

Слід зазначити, що подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Апеляційний суд вважає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Слід зазначити, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17.

Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за відсутності належного обґрунтування та підстав витребував у позивача додаткові документи, що свідчить про невідповідність таких дій вимогам статті 54 Митного кодексу України.

Як слідує з умов контракту, оплата за товар, узгоджена сторонами контракту, передбачає її здійснення після фактичного отримання товару протягом 30 днів.

Відтак, ненадання декларантом позивача митниці платіжних документів на момент митного оформлення товару (07.09.2020) не може бути підставою для відмови у визнанні митної вартості товару за основним методом, позаяк - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України надаються декларантом лише тоді, коли рахунок сплачено.

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, банківські документи свідчать про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчать про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тому, ненадання декларантом банківських документів, що засвідчують факт перерахування коштів, не може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

Апеляційний суд враховує також позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18, де суд відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Щодо ненадання страхових документів, то, як зазначив суд першої інстанції, такі відсутні, оскільки товар 4 та 9 не страхувався, його страхування і не передбачене, а тому такі обставини не впливають на митну вартість товару.

При цьому, відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

З огляду на викладене, позивачем подано митному органу всі належні та допустимі докази на підтвердження митної вартості ввезеного на митну території України товару.

Зазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA209000/2020/600081/2 від 15.09.2020 зазначено про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п`ятим методами. Джерелом інформації для визначення митної вартості товарів за резервним методом використано рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.04.2019 № 815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

З огляду на встановлене та практику Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки декларантом у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації чи містять розбіжності, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за методом обраним позивачем.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Галицької митниці Державної митної служби залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року у справі № 500/2972/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді В. З. Улицький Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 17 лютого 2021 року.