Постанова

від 10.02.2021 по справі 289/697/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 289/697/18

провадження № 61-567св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Вишевичі ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області

від 30 квітня 2018 року у складі судді Невмержицького І. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 рокуу складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі (далі - ТОВ Вишевичі ) про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що 19 лютого 2015 року між нею та ТОВ Вишевичі ; укладено два договори оренди земельних ділянок площею 1,3000 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0262 та площею 0,3800 га, кадастровий номер 1825081800:02:000:0304. З дня укладення договорів вона жодного разу не отримувала орендну плату, що є істотним порушенням умов договорів, а відтак і підставою для їх розірвання.

ОСОБА_1 просила розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,3000 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0262

від 19 лютого 2015 року та договір оренди земельної ділянки площею 0,3800 га з кадастровим номером 1825081800:02:000:0304 від 19 лютого 2018 року, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки - площею 1,3000 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0262, індексний номер 22423064 від 26 червня

2015 року, номер запису про інше речове право - 10200115, яка розташована на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі , право оренди на яку зареєстроване 26 червня 2015 року.

Розірвано договір оренди земельної ділянки - площею 0,3800 га, кадастровий номер 1825081800:02:000:0304, індексний номер 22421759 від 25 червня

2015 року, номер запису про інше речове право - 10199501, яка розташована на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладений 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі , право оренди на яку зареєстроване 26 червня 2015 року.

Стягнуто з ТОВ Вишевичі на користь ОСОБА_1 кошти сплаченого останньою судового збору у розмірі 1 409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав покладених на нього договором зобов`язань зі своєчасної сплати позивачу орендної плати, чим допустив порушення істотної умови договорів оренди землі, що є підставою для їх розірвання.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Вишевичі задоволено частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Вишевичі про дострокове розірвання договорів оренди землі задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 1,3000 га з кадастровим номером 1825081800:01:000:0262 від 19 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі .

Розірвано договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,3800 га з кадастровим номером 1825081800:02:000:0304 від 19 лютого 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі .

Стягнуто із ТОВ Вишевичі на користь ОСОБА_1 1 409,60 грнсудового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про існування підстав для розірванні оспорених договорів відповідають вимогам закону. Разом із тим, апеляційним судом установлено, що під час розгляду справи районний суд допустив порушення норм процесуального права, належним чином не повідомивши ТОВ Вишевичі про час і місце судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в даній справі з ухваленням нового судового рішення. За наслідком розгляду справи суд апеляційної інстанції вказав на доведеність позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ Вишевичі , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду, скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі закрити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку заявника, не повно дослідили зібрані у справі докази та дійшли помилкових висновків про задоволення позову. Судами порушені правила юрисдикції розгляду даного спору. На момент подання позову та відкриття провадження у даній справі відносно ТОВ Вишевичі було порушено провадження про його банкрутство господарським судом Житомирської області. У зв`язку з чим, дана справа не могла бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір повинен розглядатися господарським судом, в межах справи про банкрутство відповідача. Орендуючи земельні ділянки, відповідач має можливість здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток та направляти отримані грошові кошти на погашення грошових вимог кредиторів боржника. Разом з тим, з винесенням ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство пов`язуються певні правові наслідки. Зокрема, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому Законом; арешт майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження майном боржника можуть застосовуватися виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство. Установлення юрисдикційності всіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може реалізувати своєчасно свої права і отримати задоволення своїх вимог.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Радомишльського районного суду Житомирської області.

08 лютого 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ Вишевичі на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 30 квітня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого

2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 1,3000 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0262 та площею 0,3800 га, кадастровий номер 1825081800:02:000:0304, цільове призначення - для ведення селянського господарства, розташованої на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.

19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Вишевичі були укладені договори оренди вищевказаних земельних ділянок строком на 10 років. Копії даних договір були долученні до матеріалів справи під час апеляційного розгляду представником позивача.

На виконання зобов`язань, визначених у пункті 20 договорів ОСОБА_1 передала ТОВ Вишевичі в строкове платне користування на 10 років належні їй земельні ділянки, що не заперечується відповідачем.

Згідно пунктів 9 та 11 договору орендна плата за користування земельною ділянкою площею 1,3000 га, кадастровий номер 1825081800:01:000:0262, становить 1 300,00 грн, а за користування земельною ділянкою площею

0,3800 га, кадастровий номер 1825081800:02:000:0304 - 400,00 грн, обчислюється з урахуванням індексації і вноситься до 31 грудня поточного року.

У разі невнесення орендної плати або внесення у неповному розмірі у строки, визначені договорами оренди, справляється пеня у розмірі 0,2 % несплаченої суми за кожен день прострочення платежу але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (пункт 14 договору).

Пунктом 29 договору оренди землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а пункт 39 надає право припинити дію договору шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Надаючи оцінку аргументам, наведеним у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо юрисдикції спору

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня

2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно правил статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, а саме є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При цьому, суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.

06 березня 2017 року господарський суд Житомирської області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ Вишевичі .

Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон № 2343-ХІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, яким визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договорів оренди земельних ділянок. Спір за такою вимогою не входить до числа тих, що відповідно до вимог Закону № 2343-XII та ГПК України належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям власність за змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового.

З матеріалів справи не вбачається, а судами не встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно ТОВ Вишевичі , яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ТОВ Вишевичі , а отже, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26 червня 2018 року у справі № 372/3584/16-ц (про визнання майнових прав на квартиру як об`єкт інвестування) і від 31 жовтня 2018 року у справі

№ 564/1770/13-ц (про визнання правочинів недійсними, а іпотеки припиненою), а також висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 922/4379/16 (про звільнення земельних ділянок), на які звертає увагу відповідач у своїй касаційній скарзі, не можна застосувати у даній справі (про розірвання договору оренди), зокрема, з огляду на відмінність у предметах позовів, відповідно до яких визначається предметна юрисдикція спорів, які може розглядати господарський суд у межах справи про банкрутство.

Отже, необґрунтованими є доводи касаційної скарги щодо юрисдикційної належності спору господарським судам. Суди першої й апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що справу слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12, 19 і

26 червня 2019 року у справах № 289/233/18, № 289/2210/17, № 289/2227/17, від 03 липня 2019 року у справі № 289/2204/17, від 28 серпня 2019 року у справі

№ 289/2212/17.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

У зв`язку із тим, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово приймала правові висновки щодо спору з аналогічних підстав у вказаних вище справах, які враховані під час касаційного перегляду даної справи, і підстав для відступу від указаних висновків не наведено учасниками справи та не встановлено колегією суддів, клопотання ТОВ Вишевичі про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Щодо розгляду спору по суті

Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 15 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV) орендна плата є істотною умовою договору оренди землі.

Частиною першою статті 32 Закону № 161-XIV передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об?єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з пунктом д) частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки відповідачем систематично не сплачувалась орендна плата, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову та розірвання договору оренди внаслідок невиконання відповідачем істотних умов договору щодо сплати орендної плати.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості, зокрема, рішення апеляційного суду спростовуються змістом спірних договорів, матеріалами справи, які не містять доказів виконання відповідачем його договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати, а також обґрунтованими висновками суду апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Доводи касаційної скарги є аналогічними аргументам апеляційної скарги, які суд апеляційної інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків апеляційного суду.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються із дослідженими судами попередніх інстанцій матеріалами справи, які не містять належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджували б обставини, якими обґрунтовано вимоги скаржника.

Згідно вимог частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи касаційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду, невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом апеляційної інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду

від 03 грудня 2018 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Вишевичі залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков В. С. Жданова А. Ю. Зайцев В. М. Коротун