Рішення

від 28.09.2020 по справі 130/933/20

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/512/2020

130/933/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2020 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Верніка В.М.,

за участі: секретаря Яковець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Жмеринської місцевої прокуратури Гулька А.В. в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Фермерське господарство Жмеринський зернопромисловий комплекс про оскарження наказу та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

04.05.2020 року керівник Жмеринської місцевої прокуратури А.В. Гулько в інтересах держави звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом із вимогами визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства; витребувати у ОСОБА_2 на корить держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Заявлені позовні вимоги обґрунтував тим, що Жмеринською місцевою прокуратурою за результатами вивчення стану законності при розпорядженні земельними ділянками державної власності на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області виявлено порушення вимог земельного законодавства при наданні Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - Головне управління) упродовж 2018-2019 років у приватну власність громадянам України земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, за фактом чого внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №42020021130000003 від 11.01.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Серед іншого встановлено, що наказом Головного управління від 22.06.2018 року №2-8331/15-18-СГ ОСОБА_1 за клопотанням останнього надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення - 01.03). Наказом Головного управління від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, з кадастровим номером 0521084200:05:004:0406, розташовану на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства. На підставі наказу Головного управління від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ державним реєстратором Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області Бойком А.В. 19.11.2018 року зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 . В подальшому, 09.04.2019 року приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Вінницької області Хмель Н.О. посвідчено договір купівлі-продажу №346 земельної ділянки, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, укладеного між ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 , яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 . Ця земельна ділянка наразі перебуває в оренді ФГ "Жмеринський зерно-промисловий комплекс", строком 10 років, на підставі договору оренди від 30.10.2019 року. Вважає, що оспорюваний наказ Головного управління від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ підлягає визнанню незаконним, а відчужена земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_2 на користь держави, оскільки згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі рішення Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області від 16.11.2017 року №190 безоплатно вже отримував у приватну власність земельну ділянку площею 1,5850 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0340, на території Комарівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства. Тобто, ОСОБА_1 на час отримання у власність спірної земельної ділянки використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання, а тому наказ Головного управління від 23.09.2019 року №2-13647/15-18-СГ є незаконним. При цьому ОСОБА_2 придбав вказану земельну ділянку у особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 20.05.2020 року відкрито провадження в даній справі за правилами загального позовного провадження.

19.06.2020 року на адресу суду від представника відповідача Головного управління надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав того, що за результатами розгляду поданого ОСОБА_1 клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства на території Носковецької сільської ради Жмеринського району, Головним управлінням видано наказ від 04.06.2019 року №2-8331/15-18-СГ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. У своєму клопотанні ОСОБА_1 повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки не скористався. Головне управління не наділене функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Крім того, не встановлений обов`язок ведення та моніторингу осіб, які реалізували право безоплатної приватизації земельних ділянок. Наказ Головного управління про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки вичерпав свою дію фактом його виконання, результатом якого є реєстрація речового права на нерухоме майно.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25.06.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

07.07.2020 року до суду надійшла відповідь прокурора на відзив відповідача Головного управління, який вважає необґрунтованими доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Учасники справи за їх належним викликом в судове засідання не з`явились.

Прокурор, представник відповідача Головного Управління та представник третьої особи ФГ "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" попередньо подали заяви щодо розгляду справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_2 також подав до суду заяву, якою позовні вимоги до нього визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення; справу також просив розглянути у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 причин своєї неявки не повідомив, будь-яких клопотань та відзиву на позов не представив.

Відповідності до вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснено у відсутність сторін та представника третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.01.2020 року внесено відомості під №4201902113000003 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України (а.с.18).

Наказом Головного управління від 22.06.2018 року №2-8831/15-18-СГ за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , останньому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтованою площею 2,00 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області (а.с.23-26).

Як вбачається з адресованого начальнику Головного управління клопотання ОСОБА_1 , останній просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га на території Носковецької сільської ради Жмеринського району (а.с.27).

Згідно даних витягу з Державного земельного кадастру від 04.09.2019 року, наданого на запит ТОВ "ВІАТЕРА", інформація про зареєстроване право на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, на території Носківецької сільської ради Жмеринського району в Державному земельному кадастрі відсутня (а.с.28-29).

Наказом Головного управління від 16.10.2018 №2-13647/15-18-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам та надано із земель державної власності у власність ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що розташована на території Носковецької сільської ради Жмеринського району (а.с.30).

09.04.2018 року між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 за нотаріально посвідченою довіреністю, та ОСОБА_4 , яка за нотаріально посвідченою довіреністю діяла від імені ОСОБА_2 , укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, посвідчений приватним нотаріусом Бершадського районного нотаріального округу Хмель Н.О. (а.с.31-38).

На підставі даного договору купівлі-продажу нотаріусом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 09.04.2019 року внесено інформацію про державну реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру від 11.01.2020 року, сформованої на підставі ст.23 Закону України "Про прокуратуру", за відомостями якої вбачається також, що спірна земельна ділянка на підставі договору оренди від 30.10.2019 року передана в оренду ФГ "Жмеринський зерно-промисловий комплекс" строком на 10 років (а.с.19-20).

Відповідно до копії повідомлення Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області від 26.03.2020 року №115 ОСОБА_1 , як учаснику АТО, на підставі рішення Комарівської сільської ради Теплицького району від 16.11.2017 року №190 передано у власність земельну ділянку площею 3,175 га, кадастровий номер 0523783000:01:000:0340, для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Комарівської сільської ради Теплицького району, на підставі наданої ним заяви (а.с.39-43), що також підтверджується копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за відомостями якого ОСОБА_1 також на праві приватної власності на підставі державного акту на право вланості на земельну ділянку ВН 040174, виданого 15.09.2004 року Теплицьким районним відділом земельних ресурсів, належить в цілому земельна ділянка площею 3,1766 га, кадастровий номер 0523783000:02:000:0116, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Комарівської сільської ради Теплицького району (а.с.21-22).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані у встановленому законом порядку та ніким не оспорюються.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб або держави чи суспільних інтересах.

Згідно правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року в справі за № 6-92цс13, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 року ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (п.54).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, згідно ч.1 ст.9 Конституції України, ст.10 ЦК України кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст.13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ч.1 ст.14 Конституції України, ч.1 ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Згідно положень ст. 4,5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування; держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Згідно ч.1 ст.83, ч.1 ст.84, ст.122 ЗК України земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Відповідно до вимог ч.3,4 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.

Статтею 121 ЗК України визначені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: зокрема, для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Згідно ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як "заінтересовані особи" (ст.215, 216 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів є, у тому числі, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (ч.1 ст.388 ЦК України).

Отже, спірні правовідносини, пов`язані з вибуттям земельної ділянки із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес.

У даному випадку суспільний інтерес полягає в поверненні у власність держави земельної ділянки, що є умовою реалізації функцій держави із забезпечення громадян правом власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, забезпечення рівності можливостей усіх громадян використати власне право на землю, явно переважає приватний інтерес щодо неправомірного безоплатного отримання у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки вчергове, тобто всупереч обмеженому законом одноразовому праву, по тому самому виду її цільового призначення, який свідомо порушуючи закон шляхом обману органу державної влади, набув право власності на неї та у подальшому відчужив її на користь ОСОБА_2 .

Водночас, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. (ч.2 ст.19 Конституції України).

На Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області покладено серед іншого функцію державного нагляду (контролю), моніторингу та охорони земель відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області. Суд визнає безпідставними заперечення представника відповідача Головного управління про те, що даний орган державної влади не наділений функціями, повноваженнями та обов`язком перевіряти достовірність інформації про реалізоване право безоплатної приватизації земельних ділянок. Реалізація повноважень Головного управління повинна здійснюватися з неухильним дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне отримання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Отже, іще на стадії погодження розробленого проекту землеустрою, яке здійснювалось Головним управлінням, останнє повинно було перевірити розроблений проект на відповідність вимогам законів, у тому числі положенням ч.4 ст.116, п."б" ч.1 ст.121 ЗК України, та лише в разі встановлення такої відповідності його погоджувати. Також суд визначає неаргументованим посилання представника Головного управління стосовно того, що оспорюваний наказ, як ненормативний правовий акт одноразового застосування не підлягає скасуванню за наслідком вичерпання своєї дії фактом його виконання, оскільки ці твердження вочевидь суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 16.12.2015 року в справі №6-2510цс15, відповідно до якого рішення органу місцевого самоврядування саме у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта, вичерпує свою дію після його реалізації, а вимоги про визнання такого рішення незаконним повинні розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло речове право; у такому випадку вимога про визнання рішення незаконним розглядається як спосіб захисту порушеного цивільного права та повинна пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Вимог ст.387,388 ЦК України власник має право витребувати майно з незаконного володіння набувача, якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому прокурором у зверненні до суду в інтересах держави доцільно обрано спосіб захисту порушених прав шляхом пред`явлення віндикаціного позову в цій частині вимог.

Згідно з практикою ЄСПЛ (до прикладу, рішення у справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства" від 08.07.1986 року) одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації, тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.06.2016 року у справі № 6-1376ц16.

В судовому засіданні встановлено, а також попередньо визнано відповідачем ОСОБА_1 , отримання останнім відповідно до рішення Комарівської сільської ради Теплицького району Вінницької області земельної ділянки з кадастровим номером 0523783000:01:000:0340, площею 1,5850 га для ведення особистого селянського господарства розташованої на території Комарівської сільської ради , шляхом чого ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації для даного виду використання.

Натомість, всупереч вимог ст.116,118,121 ЗК України ОСОБА_1 при його зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням у 2018 року, несумлінно не вказав, що використав особисте право на безоплатну приватизацію земельної ділянки саме для ведення особистого селянського господарства, в межах встановленого законом розміру.

Спірна земельна ділянка площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства, вибула із земель сільськогосподарського призначення державної власності внаслідок незаконного використання відповідачем ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника даної земельної ділянки - держави Україна.

Сукупність наведених обставин визначає в межах заявлених позовних вимог незаконність оспорюваного наказу Головного управління Держгеокастру у Вінницькій області від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ про надання відповідачу ОСОБА_1 додатково до попередньо отриманої іншої земельної ділянки площею 3,175 га також для ведення особистого селянського господарства, з очевидним перевищенням передбаченої законом норми безоплатної передачі у власність земельної ділянки за єдиним видом цільового призначення, відтак даний наказ підлягає скасуванню судом, незалежно від вичерпання його дії за фактом виконання.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Згідно з частинами 5 та 6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказуванню не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши всі обставини, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 зловживаючи своїм правом, набув спірну земельну ділянку у власність внаслідок вчинення неправомірних дій, що полягали у неповідомленні відповідачу Головному управлінню Держегокадастру у Вінницькій області про те, що він раніше скористався правом на безоплатну приватизацію земельної ділянки для аналогічних потреб, на противагу чому ввів в оману вказаний державний орган, неправдиво зазначивши про неотримання раніше земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Відповідно спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406 незаконно вибула з державної власності, із подальшим її відчуженням відповідачем ОСОБА_1 відповідачеві ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 09.04.2019 року.

Укладений між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.04.2019 року правочин щодо відчуження спірної земельної ділянки, кадастровий номером 0521084200:05:004:0406, є нікчемним в силу вимог ст.228 ЦК України, оскільки він порушує публічний порядок, будучи спрямованим на незаконне заволодіння майном держави за відсутності відповідного права заздалегідь у продавця ОСОБА_1 . Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК) та закон не вимагає визнання його недійсності судом.

Таким чином, відповідачі, не могли законно набути права приватної власності на вказану спірну земельну ділянку. Натомість вони набули такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідачів на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади незаконного наказу та наступного укладення договору купівлі-продажу.

З урахуванням сукупності наведеного суд доходить висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 16.10.2018 року №2-13647/15-18-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, а також решти заявлених позовних вимог в частині витребування у добросовісного набувача ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на користь її належного власника - держави Україна в особі Головного управління Держгеокастру у Вінницькій області, оскільки вказаний договір купівлі-продажу від 09.04.2019 року окрім вказаних ознак його нікчемності має відплатний характер.

Пропорційно задоволеним у повному обсязі позовним вимогам, на підставі ст.141 ЦПК України до стягнення на користь Прокуратури Вінницької області підлягють судові витрати за сумою ставок судового збору щодо юридичної особи за вимогами майнового та немайнового характеру (а.с.17) з відповідачів ОСОБА_2 та Головного управління в розмірі 700,67 грн та 1401,33 грн. відповідно. При цьому з урахуванням визнання позову відповідачем ОСОБА_6 суд вважає за необхідне в порядку, передбаченому ч.1 ст.142 ЦПК України, повернути стороні позивача з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що підлягав відшкодуванню даним відповідачем, що становить 700,67 грн.

Решта суми судового збору стягненню з відповідача ОСОБА_1 не підлягають, незалежно від встановленої його цивільної відповідальності в межах заявлених позовних вимог, оскільки останній має статус учасника бойових дій (а.с.25), відтак згідно вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору у даній справі, пов`язаних з обмеженням його прав, з огляду на представлення ним серед іншого копії відповідного посвідчення до свого клопотання, за яким ним отримано у власність спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.10,15, 16, 203, 215, 216, 236, 387, 388 ЦК України, ст.1,4,5,80,83,84,116,118,121,122,152 ЗК України, ст.4, 5, 10, 13, 19, 23, 27, 76,81, 82, 89, 141, 142, 223, 259, 263, 264-266 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №2-13647/15-18-СГ від 16.08.2018 року, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення особистого селянського господарства.

Витребувати у ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на корить держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м.Вінниця, вул. Келецька, 63, ЄДРПОУ 39767547) земельну ділянку, площею 2,00 га, кадастровий номер 0521084200:05:004:0406, що знаходиться на території Носковецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

Стягнути судові витрати із сплати судового збору з Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м.Вінниця, вул. Келецька, 63, код ЄДРПОУ 39767547) в розмірі 1401 гривня 33 копійки та з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) в розмірі 700 гривень 67 копійок на користь Прокуратури Вінницької області (м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувач ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок UA568201720343110002000003988).

Повернути Прокуратурі Вінницької області (м.Вінниця, вул. Монастирська, 33, код ЄДРПОУ 02909909, банк отримувач ДКСУ м.Київ, МФО 820172, рахунок UA568201720343110002000003988) з державного бюджету 700 гривень 67 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подано апеляційну скаргу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, до Вінницького апеляційного суду.

Повне судове рішення складено 17.02.2021 року.

Суддя Вернік В.М.