Рішення
від 18.02.2021 по справі 630/687/20
ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/687/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Тімченко Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів про захист прав споживачів,

встановив:

Позивач звернулася до суду із позовної заявою, у якій просить: визнати Договір позики укладений між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів недійсним.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів було укладено договір, відповідно до якого відповідач надав позивачу позику. Позивач вважає вищезазначений договір недійсним, зважаючи на наступне: відповідачем було надано фінансову послугу позивачу шляхом укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, однак позивач не підписувала даний договір; укладений договір містить ознаки кредитного договору; в оспорюваному договорі не була вказана ціна та сукупна вартість кредиту; відповідачем введено в оману позивача на рахунок істотних умов договору, а зокрема, на рахунок відсоткової ставки за користування кредитом, крім того розмір нарахованих відсотків, за кредитним договором, перевищує розмір заборгованості за кредитом.

Відповідач не погодившись із позовними вимогами подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про те, що 25.04.2018 року між ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів та ОСОБА_1 укладено договір позики № 178626, відповідно до якого позивач отримала грошові кошти у розмірі 1 000,00 грн. Договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. До моменту укладення договору позичальнику надавалася можливість ознайомитись з умовами договору та Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на веб-сайті товариства. 25.04.2018 позичальником було підписано (акцептовано) оферту, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору. На момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов позики та, в подальшому, прийняв надані товариством кошти. Згідно умов договору позики, а саме додаток № 1 до договору містить розрахунки платежів за позикою: сума позики -1 000 грн, нарахований процент - 3, 00 грн, сума до сплати -1 003, 00 грн. Згідно умов договору розмір нарахованого процент за весь строк користування позикою становить 3,00 грн, що становить 0,01 % за кожен день користування. Враховуючи викладене, представник відповідача просив у позові відмовити в повному обсязі.

Відповіді на відзив позивач не подала.

Позивач в судове засідання не з`явилась, разом із позовною заявою подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

В статті 3 Закону України Про електрону комерцію зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.1, 2 ст.6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Згідно ст. 12 цього Закону України Про електрону комерцію якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1 ст.3 вказаного Закону визначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що кредитний договір може бути укладений в електронній формі шляхом заповнення його сторонами усіх необхідних електронних документів та накладення електронного підпису.

З матеріалів справи суд вбачає, що 25 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів шляхом реєстрації позивача на веб-сайті товариства в мережі Інтернет, виконання всієї послідовності дій та підписання договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором укладено договір позики № 178626, відповідно до якого позивачу було надано кредит у розмірі 1 000,00 грн.

Згідно з п.1 договору, кредит надавався строком на 30 днів., та строк спливає 25.05.2018. Проценти від суми позики -фіксовані незмінні проценти у розмірі 0,01 %. Річна процентна ставка складає 3,65 %.

Згідно з пунктом 6.1 договору позики № 178626 від 25.04.2018, невід`ємними частинами Договору є Правила надання грошових коштів у позику Позикодавця, згода на збір та обробку персональних даних та пам`ятка позичальника, розміщенні на веб-сайті за адресою: http://mycredit.ua/ru/about/documents-license/.

Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають його порядок і умови, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Так, пунктом 3 Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів , встановлений порядок надання кредиту.

За умовами пункту 3.10 вищевказаних Правил, договір позики укладається та підписується в особистому кабінеті, доступ до якого здійснено з використанням логіну особистого кабінету та паролю особистого кабінету. З моменту кліку на Згодний підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма істотними умовами договору позики.

Пунктом 3.1 Правил встановлено, що відповідно до частини IV 11 Закони України Про електронну комерцію правила є публічною пропозицією товариства укласти договір позики на умовах повернення, строковості, платності, а також на умовах, визначених договором позики та правилами.

Договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України Про електронну комерцію .

Відповідно до п. 11.2 правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів , договір позики, а також інші документи у електронному вигляді, якими обмінюються сторони, підписані позичальником за допомогою логіну та паролю позичальника в якості електронного підпису одноразовим ідентифікатором в порядку інформаційно-технічної взаємодії та електронного документообігу мають таку саму юридичну силу, що і підписані власноручним підписом позичальника примірники таких документів у паперовій формі, у зв`язку з чим створює для нього такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Таким чином, твердження позивача про те, що вона не підписувала даний договір, є необґрунтованими, оскільки без ознайомлення з вказаними умовами та накладенням електронного підпису укласти кредитний договір неможливо.

Зазначені кошти були передані шляхом переказу на банківський рахунок позичальника невідкладно після того як позичальник підписав цей договір електронним цифровим підписом одноразовим цифровим ідентифікатором (п.4 Договору позики).

Факт отримання кредитних коштів позивачем не оспорюються та підтверджується у поданому позові.

Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про не укладення оскаржуваного договору.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 3 Закону України Про споживче кредитування (в редакції на момент укладення спірного договору) дія даного закону не поширюється на: кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

Під загальним розміром кредиту визначено суму коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит (п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ Про споживче кредитування ).

Враховуючи, що загальний розмір кредиту за договором, укладеним між сторонами, складає 1 000 грн, а розмір мінімальної заробітної плати на момент укладення договору становив 3 723,00 грн відповідно до ст. 8 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік , суд погоджується з твердженням відповідача про те, що на укладений між сторонами договір не розповсюджується дія Закону України Про споживче кредитування .

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про несправедливість умов договору відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів щодо нарахування занадто великого розміру пені через невиконання позивачем своїх зобов`язань за договором, оскільки позивач була ознайомлена із умовами договору, у тому числі із наслідками порушення його умов, до його підписання.

Інші доводи позовної заяви висновків суду не спростовують.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення прав з боку відповідача, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України Про захист прав споживачів споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням звільнення позивача від сплати судового збору у разі залишення позову без задоволення судовий збір компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів про захист прав споживачів відмовити.

Судові витрати компенсуються за рахунок держави.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його складання мають право подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня вручення їм повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Харківського апеляційного суду до або через Люботинський міський суд Харківської області.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Люботинським МВ ГУМВС України в Харківській області, 26.04.2012, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю 1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів , юридична адреса: м. Київ, площа Арсенальна 1-Б, код ЄДРПОУ 39861924.

Суддя О.В. Зінченко

Дата ухвалення рішення18.02.2021
Оприлюднено19.02.2021

Судовий реєстр по справі —630/687/20

Рішення від 18.02.2021

Цивільне

Люботинський міський суд Харківської області

Зінченко О. В.

Ухвала від 23.12.2020

Цивільне

Люботинський міський суд Харківської області

Зінченко О. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні