Рішення

від 18.02.2021 по справі 702/579/20

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 702/579/20

Провадження № 2/702/37/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 лютого 2021 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Жежер Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Безелюк А.В., Побережець І.І., Махомети І.С. ,

позивача - ОСОБА_2 ,

представник позивача ОСОБА_3 , представник відповідача СФГ Нова Україна - не з`явивилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства Нова Україна про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна,

в с т а н о в и в :

Представник позивача Домачук В.А. в інтересах позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.

Підставою для звернення вважає те, що він є власником земельних ділянок з кадастровим номером 7123486800:02:001:0428, площею 4,1596 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані на території Теолинської сільської ради, та з кадастровим номером 7123483000:02:001:0006, площею 3,7605 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Копіюватської сільської ради.

Земельна ділянка позивача з кадастровим номером 7123486800:02:001:0428 перебувала в оренді селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" на підставі договору оренди від 07.12.2012, який було укладено на строк 5 років до 19.08.2018. Після спливу строку договору позивач дізнався, що 18.08.2018 між ним та відповідачем укладено додаткову угоду б/н до договору б/н від 07.12.2012, яка була зареєстрована у встановленому порядку. Відповідно до вказаної додаткової угоди було продовжено строк оренди, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 87548,00 грн., а розмір орендної плати у розмірі 4,5% від вартості паю, що становить в грошовому виразі 3940,00 грн. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.04.2019 визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки 7123486800:02:001:0428. Вказане рішення вступило в законну силу 14.09.2019 .

Земельна ділянка позивача кадастровий номер 7123486800:02:001:0006 перебувала в оренді Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна" на підставі договору оренди від 17.06.2012, який було укладено на строк 5 років. Після спливу строку договору позивач дізнався, що 07.02.2019 ним було укладено додаткову угоду б/н до договору та продовжено строк оренди, визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в сумі 157716,00 грн, а розмір орендної плати у розмірі 4,5% від вартості паю, що становить в грошовому виразі 7097,00 грн. Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.01.2020 у справі №702/404/19 визнано недійсною додаткову угоду б/н від 07.02.2019 року до договору оренди земельної ділянки 7123486800:02:001:0006. Вказане рішення вступило в законну силу 28.02.2020.

Під час розгляду справ судами та після вступу рішень судів в законну силу відповідач фактично продовжував користуватись земельними ділянками позивача. При цьому жодної плати за це не вносив.

В грудні 2019 року позивач отримав повідомлення від відповідача з пропозицією отримати орендну плату. В повідомленні відповідач зазначив те, що перерахує кошти через Укрпошту. Але станом на день подання даного позову коштів не перерахував.

23.07.2020 позивач звернувся із вимогою до відповідача про повернення земельних ділянок та виплату коштів. Станом на день подання позову вимогу не задоволено.

За даними з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків відповідач за 2019 рік нарахував позивачеві дохід за надання майна в оренду в сумі 9983,00 грн. та перерахував до бюджету 1796,94 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Нова Україна", на користь позивача 9983 грн доходу, отриманого від безпідставно-набутого майна, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до підготовчого судового розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано докази.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Монастирищенського районного суду Черкаської області, винесеною без виходу до нарадчої кімнати від 18.02.2021 вирішено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві, проти винесення у справі заочного рішення не заперечує. Пояснив, що земельна ділянка розташована на території Теолинської сільської ради повернута йому в 2019 році, приблизно восени, після зібрання вражаю відповідачем; земельна ділянка, яка знаходиться на території Копіюватської сільської ради повернута йому наприкінці 2020 року.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; клопотань про відкладення судового розгляду не подавав.

Представник відповідача селянського (фермерського) господарства Нова Україна в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений за місцем свого знаходження; клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову з ухваленням заочного рішення відповідно до ст. 280-283 ЦПК України .

Суд заслухавши думку позивача, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного .

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_2 є власником земельних ділянок: площею 4,1596 га з кадастровим номером 7123486800:02:001:0428, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Теолинської сільської ради, та площею 3,7605 га з кадастровим номером 7123483000:02:001:0006, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Копіюватської сільської ради.

Згідно з договором оренди землі від 07.12.2012 укладеним між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ Нова Україна (орендар) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Теолинської сільської ради, площею 4,15 га, кадастровий номер 7123486800:02:001:0428, нормативно грошова оцінка 58412,00 грн, з орендною платою у розмірі 3,0% від вартості паю, що становить 1752 грн з терміном дії договору п`ять років (а.с. 44,45).

18.08.2018 було зареєстровано додаткову угоду б/н до договору б/н від 07.12.2012, відповідно до якої було продовжено строк оренди, визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в сумі 87548,00 грн, розмір орендної плати 3940,00 грн, що становить 4,5% від вартості паю.

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 04.04.2019 визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0428, площею 4,1596 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Теолинської сільської ради від 07.12.2012 укладену між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки, рішення суду набрало законної сили 11.09.2019 (а.с.9-11).

Згідно з договором оренди землі від 17.06.2012 укладеним між ОСОБА_2 (орендодавець) та СФГ Нова Україна (орендар) орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в адміністративних межах Копіюватської сільської ради, площею 3,76 га, кадастровий номер 7123483000:02:001:0006, нормативно грошова оцінка 105228,00 грн, з орендною платою у розмірі 3,0% від вартості паю, що становить 3156 грн з терміном дії договору п`ять років (а.с. 42,43).

07.02.2019 було зареєстровано додаткову угоду б/н до договору б/н від 17.06.2012, відповідно до якої було продовжено строк оренди, визначено нормативно грошову оцінку земельної ділянки в сумі 157716,00 грн, розмір орендної плати 7097,00 грн, що становить 4,5% від вартості паю.

Відповідно до рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28.01.2020 визнано недійсною додаткову угоду б/н від 07.02.2019 до договору оренди земельної ділянки № 7123483000:02:001:0006, площею 3,76 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Копіюватської сільської ради від 17.06.2012 укладену між ОСОБА_2 та селянським (фермерським) господарством Нова Україна , яка є підставою для продовження права оренди вище вказаної земельної ділянки, рішення суду набрало законної сили 28.02.2020 (а.с.12-14).

23.07.2020 ОСОБА_2 надіслав до селянського (фермерського) господарства вимогу про повернення земельних ділянок 7123486800:02:001:0428, площею 4,1596 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованій на території Теолинської сільської ради, та з кадастровим номером 7123483000:02:001:0006, площею 3,7605 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Копіюватської сільської ради, у зв`язку із визнанням недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та відшкодування всіх доходів, яке СФГ Нова Україна отримала або могла отримати від цього майна.

Правовою підставою позову позивач зазначає ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Таким чином, загальна умова застосування частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

А якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Судом встановлено, що між сторонами у справі існували договірні відносини із надання в оренду належних на праві власності земельних ділянок позивача, відповідно до договорів оренди земельних ділянок. Укладені між сторонами додаткові угоди: від 18.08.2018 до договору оренди земельної ділянки № 7123486800:02:001:0428 та від 07.02.2019 до договору оренди земельної ділянки № 7123483000:02:001:0006 визнано недійсним в судовому порядку, відповідно до рішень Монастирищенського районного суду від 04.04.2019 та 28.01.2020 відповідно. Тобто, правова підстава для набуття у користування майна (земельних ділянок) в установленому законом порядку існувала, а з визнанням даних рішень незаконними - відпала.

При цьому, такі угоди визнаються недійсними тільки на майбутнє, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями ст. 27 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Таким чином, Законом України Про оренду землі визначені особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Судом встановлено, що до моменту визнання правочину недійсним відбувалось фактичне користування майном на підставі додаткових угод до договорів оренди землі, нарахування орендної плати за договором, що на підставі ст. 21 Закону України Про оренду землі унеможливлює проведення між сторонами двосторонньої реституції, а тому, з огляду положення ч. 2 ст. 236 ЦК України, відповідно до якої, якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Дана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у своїй постанові від 01.07.2015 р. у справі №3-195гс15, вказуючи на можливість визнання договору оренди недійсним лише на майбутнє.

Таким чином, правові наслідки недійсності правочину додаткових угод до договорів оренди землі не можуть бути відновлені з моменту вчинення та застосовуються на майбутнє і пов`язані з набранням рішеннями суду законної сили про визнанням даних правочинів недійсними.

Судом встановлено, що між власником земельних ділянок ОСОБА_2 та СФГ Нова Україна укладено договори оренди земельних ділянок від 07.12.2012 та 17.06.2012 та після закінчення строку договору оренди земельні ділянки продовжували перебувати у користуванні СФГ Нова Україна на підставі додаткових угод від 18.08.2018 та від 07.02.2019 відповідно до визнання їх недійсними за рішеннями суду.

Так, спірні правовідносини, які виникли між сторонами поділяються на договірні (відносини з моменту укладення договору оренди земельної ділянки і до набранням законної сили рішеннями суду про визнання недійсними додаткових угод) та недоговірні (відносини після визнання недійсними договірних відносин між сторонами).

Таким чином, до відносин, які виникли на підставі договору оренди землі, які виникли в період з 07.12.2012 (момент укладення договору оренди земельної ділянки 7123486800:02:001:0428) до 11.09.2019 (набрання рішенням суду законної сили) та в період з 17.06.2012 (момент укладення договору оренди земельної ділянки 7123483000:02:001:0006) до 28.02.2020 (набрання рішенням суду законної сили) суд не може застосувати положення глави 83 ЦК України, оскільки взаємні відносини сторін обумовлювались договором.

Право позивача щодо стягнення з відповідача доходу від безпідставно отриманого майна виникло стосовно земельної ділянки 7123486800:02:001:0428 з 11.09.2019 та стосовно земельної ділянки 7123483000:02:001:0006 з 28.02.2020.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що фактичний користувач земельних ділянок без достатньої правової підстави за рахунок власника цих ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є , зокрема, речі, у тому числі гроші.

Згідно зі статтею 409 ЦК України, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина друга статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

На підтвердження позовних вимог про стягнення отриманого доходу від безпідставно набутого майна у розмірі 9983 грн позивач надав повідомлення СФГ Нова Україна про те, що відповідно до договору оренди земельної ділянки пропонується отримати орендну плату земельної ділянки в 2019 році в грошовій формі та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків, згідно з якими ОСОБА_2 отримував доходи з таких джерел, зокрема дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 розділу IV Кодексу (підпункт 164.2.5 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу) (п.106 наказу Мінфіну від 13.01.2015 р. №4) за період з І кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року. При цьому будь-яких вказівок на земельну ділянку, яка перебуває в оренді, період нарахування орендної плати (договірний, позадоговірний період) повідомлення не містить.

Позивач у прохальній частині позовних вимог не зазначає період користування земельною ділянкою та кадастровий номер земельної ділянки за яку дохід отриманого від безпідставно набутого майна, за текстом позовної заяви посилається на нарахований позивачеві дохід за надання майна в оренду в сумі 9983 грн за 2019 рік.

За змістом повідомлення СФГ Нова Україна (а.с. 15) орендна плата нарахована за 2019 рік, саме згідно договору оренди земельної ділянки, тобто на підставі договірних правовідносин, що не може бути доказом безпідставно набутого майна.

Вимоги про стягнення доходу за надання земельної ділянки в оренду в сумі 9983 грн за 2019 рік по відношенню до земельної ділянки № 7123483000:02:001:0006 суд вважає безпідставними, оскільки договірний характер правовідносин сторін тривав до набрання рішенням суду про визнання недійсною додаткової угоди законної сили, тобто до 28.02.2020.

Суд зазначає, що рішення суду щодо земельної ділянки 7123486800:02:001:0428 набрало законної сили 11.09.2019 і вимога про стягнення доходу від безпідставно набутого майна земельної ділянки 7123486800:02:001:0428, в розумінні ст. 1212 ЦК України, може бути задоволена з 11.09.2019.

Згідно пояснень позивача наданих в судовому засіданні земельна ділянка з кадастровим номером 7123486800:02:001:0428, площею 4,1596 була повернута йому в 2019 році після збору урожаю орендарем СФГ Нова Україна та в цьому ж році ним укладено договір оренди з ТОВ Жильнельфа Вельє . Крім цього, відповідно до відомостей про суми виплачених доходів та утриманих податків (а.с. 22) ОСОБА_2 отримав дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду від ТОВ Жильнельфа Вельє у розмірі 1583,73 грн.

Матеріали справи не містять будь-яких розрахунків того, який дохід отримало СФГ Нова Україна від безпідставно набутого майна (який період майно перебувало у користуванні, за користування якими земельними ділянками має бути стягнуто дохід).

Таким чином, суд позбавлений можливості самостійно визначити дохід отриманий відповідачем СФГ Нова Україна за фактичне користування земельними ділянками позивача, які безпідставно набуті.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

На підставі наведеного суд вважає, що стягнення доходу ориманого від безпідставно набутого майна - за надання земельних ділянок в оренду в сумі 9983 грн за 2019 рік є недоведеним та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 280-284, 352, 354, 355, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до селянського (фермерського) господарства Нова Україна про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна відмовити повністю .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду через Монастирищенський районний суд Черкаської області.

Позивач, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Селянське (фермерське) господарство Нова Україна , місцезнаходження: с. Теолин Монастирищенського району Черкаської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств, установ і організацій України 32033545.

Суддя Ю.М.Жежер