Постанова

від 10.02.2021 по справі 753/3239/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2021 року місто Київ.

Справа 753/3239/17

Апеляційне провадження № 22-ц/824/565/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.

при секретарі Міщенко Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року (у складі судді Мицик Ю.С. інформація щодо дати складання повного тексту відсутня )

в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М , приватного акціонерного товариства Страхова компанія Україна , треті особи: ОСОБА_2 , акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в:

В лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М (далі - відовідач 1, ТОВ КОМПАНІЯ ЕКСПО-М ), приватного акціонерного товариства Страхова компанія Україна (далі - відповідач 2, ПАТ Страхова компанія Україна про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 07.04.2016 на 26 кілометрі автодороги Київ - Чернігів Броварського району Київської області, відбулась ДТП за участю автомобіля DAF X-F 430, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Тойота, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а позивач тілесні ушкодження.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016, що набрала законної сили 12.12.2016, ОСОБА_2 , було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП).

ОСОБА_2 на час вчинення ДТП перебував в трудових відносинах з ТОВ КОМПАНІЯ ЕКСПО-М .

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 171/4-16 від 28.04.2016 (дата оцінки - 20.04.2016) складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за підсумками технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, вартість матеріальної шкоди заподіяної позивачу, внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП дорівнює 658 524,00 грн.

02.06.2016 позивач отримав страхове відшкодування від АТ ПРОСТО-Страхування в межах договору страхування за ризиком КАСКО в сумі 405 556,38 грн.

Позивач вважає, що втрати яких він зазнав та витрати, які він зробив/мусить зробити для відновлення свого порушеного права у повному обсязі підлягають стягненню з відповідача 1 та складають 252 967,62 грн., що дорівнює різниці між загальною вартістю матеріального збитку (658 524,00 грн.) та виплаченим страховим відшкодуванням в межах договору №1/16 (405 556,38 грн).

Просив стягнути з відповідача 1 в якості відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 20 000,00 гривень, оскільки позивач внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної рани в правій лобній ділянці, забою тканин в ділянці лівого плеча, забою, пошкодження зв`язок гомілково-ступневого суглобу. Внаслідок зазначених ушкоджень позивач був госпіталізований та знаходився на стаціонарному лікуванні в Київський міський клінічній лікарні №1 з 08.08.2016 по 18.04.2016, постійно відчував головні болі, головокружіння, запаморочення, нудоту та втрачав свідомість. Крім цього, внаслідок ДТП позивач зазнав душевних страждань пов`язаних з ушкодженням автомобіля та неможливістю його використання, у зв`язку з чим змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого звичного життя.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві СТРАХОВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА , згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5616754.

Позивач письмово повідомив відповідача 2 про ДТП, проте останній у визначений законом строк для огляду автомобіля позивача не з`явився та представника не направив. Таким чином відповідач 2 повинен відшкодувати позивачу витрати, які він зробив для замовлення оціночного дослідження з визначення розміру завданої йому майнової шкоди, згідно квитанції № 171/4-16 в розмірі 1500 гривень.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 1000 грн. 00к., моральну шкоду в розмірі 7 000 грн. 00 к. та судовий збір в розмірі 234 грн. 00 к.

В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить про його скасування з постановленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Вважає, оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права та процесуального права, внаслідок неправильної оцінки доказів та невідповідності висновків суду обставинам справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що матеріалами справи не доведено, що транспортний засіб потерпілого є фізично знищеним, адже відповідно до Звіту №171/4-16 від 28.04.2016р. вартість відновлювального ремонту складає 604 563,64 грн. та не перевищує ринкову вартість транспортного засобу позивача 937 161,00 гривень, а тому транспортний засіб ТОЙОТА р.н. НОМЕР_2 не може бути визнаний як фізично знищений в силу Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що якби Договору добровільного страхування не було, позовні вимоги Позивача до Відповідача-1 були б у розмірі повної вартості матеріального збитку - 658 524,00 гривень, однак Позивач скориставшись правом укладення Договору добровільного страхування, частину коштів отримав від Страховика, з яким в нього Договірні відносини на умовах Договору, однак це не звільняє Позивача від права отримання не відшкодованого матеріального збитку з особи, яка відповідальна за заподіяну шкоду за Законом. Оскільки ОСОБА_2 під час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "КОМПАНІЯ ЕКСПО-М" та безпосередньо виконував трудові обов`язки, що не заперечувалось учасниками справи, відшкодовувати залишок матеріального збитку має саме Відповідач-1 - ТОВ "КОМПАНІЯ ЕКСПО-М".

Також вказує, на той факт, що Позивач звернувшись до АТ СК Просто-страхування за Договором добровільного страхування передав право АТ СК Просто-страхування на отримання страхового відшкодування у рамках страхової суми за Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від ПрАТ СК Україна, в силу ст. 993 ЦК України та ст 27 Закону України "Про страхування". Тому, Відповідач-І має відшкодувати недоплачений розмір матеріальної шкоди у повному обсязі.

Звертає увагу на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача 1 була застрахована в Приватному акціонерному товаристві СТРАХОВА КОМПАНІЯ УКРАЇНА , згідно з Полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ 5616754. Той факт, що ПрАТ СК Україна визнано банкрутом рішенням Господарського суду м. Києва від 17.07.2018 року не звільняє суд першої інстанції від встановлення факту боргу Страховика перед Позивачем за витрати по проведенню оцінки та стягнення зазначених витрат у розмірі 1500 грн. з Страховика.

Крім того вказує, щодо необхідності перегляду розміру моральної шкоди, що стягнута судом першої інстанції та збільшення такої . Так як, внаслідок значних ушкоджень Позивач був госпіталізований та знаходився на стаціонарному лікуванні в Київський міський клінічній лікарні №1 з 08.04.2016р. по 18.04.2016 року, постійно відчував головні болі, головокружіння, запаморочення, нудоту та втрачав свідомість.

Просить суд звернути увагу на Постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року по справі 344/7069/15-ц.

16 січня 2021 року ТОВ КОМПАНІЯ Експо-М подало відзив на апеляційну скаргу в якому посилається на те, що рішення суду є законним, з них правомірно стягнута лише франшиза, так як позивач отримав повне відшкодування завданої йому шкоди від СК "Просто страхування", та погодився на те, що його автомобіль є фізично-знищеним, оскільки саме за таким ризиком отримав відшкодування від СК "Просто страхування". Також відповідач посилається на те, що оскільки цивільна відповідальність застрахованого транспортного засобу була застрахована з лімітом відповідальності 100 000 грн. В межах цієї суми має відповідати СК "Україна". У відзиві вказано, що задоволена судом шкода в розмірі 7000 грн. є справедливою та достатньою для відшкодування тих незручностей, які були завдані позивачупрацівником ТОВ КОМПАНІЯ ЕКСПО-М . Просить суд, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.08.2020 року без змін

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Інші учасники процесу в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч.2 ст.372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам Закону оскаржуване рішення в повному обсязі не відповідає.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В ст. 1188 ЦК України вказано, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили /а.с. 52/.

У відповідності до вказаної постанови, ОСОБА_2 07.04.2016 близько 11:00 год., керуючи автомобілем DAF X-F 430, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем Тойота, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 29.11.2016.

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі- ДТП) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ КОМПАНІЯ ЕКСПО-М та безпосередньо виконував трудові обов`яки, що не заперечувалося учасниками справи, а тому це не підлягає додатковому доказуванню (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 171/4-16 від 28.04.2016 (дата оцінки - 20.04.2016) складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 за підсумками технічного огляду пошкодженого транспортного засобу Тойота, д.н.з. НОМЕР_3 , вартість матеріальної шкоди заподіяної позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля у ДТП дорівнює 658 524,00 грн., вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу - 604 563,64 грн., ринкова вартість автомобіля становить 937 161,00 грн., величина втрати товарної вартості 53 960,36 грн.

Позивачем 06.10.2015 року було укладено з АТ "ПРОСТО- СТРАХУВАННЯ" Договір добровільного страхування майна за ризиком КАСКО №1/16, відповідно до якого був застрахований транспортний засіб ТЗ Тоуоtа, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Страховик АТ СК "ПРОСТО-СТРАХУВАННЯ" за Договором Каско сплатило позивачу 405 556,38 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову до винної особи, суд першої інстанції виходив з того, що позивач з урахуванням, отриманих від власної страхової компанії коштів, та ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування, має право вимагати від винної особи лише франшизу в розмірі 1000 грн. Ухвалюючи таке рішення, суд також вважав встановленим, що автомобіль позивача є фізично знищеним.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як він не відповідає ні вимогам закону ні обставинам справи.

Виходячи з принципу повного відшкодування завданої шкоди, а також виходячи з того, що дані вимоги закону направлені на захист прав потерпілого, то слід вважати, що потерпілому належить право вибору способу відшкодування шкоди у даному випадку.

Перший спосіб відшкодування шкоди, це відшкодування повної вартості втраченого майна (фактично знищеним вважається майно, якщо відновлювальний ремонт перевищує його вартість). У такому разі особа, що відшкодувала шкоду у розмірі повної вартості знищеного майна, має право на отримання собі залишків майна.

Другий спосіб відшкодування шкоди у разі фактичного знищення майна передбачений законом Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для визначення регламентної виплати - це відшкодування різниці між вартістю майна до пошкодження і вартістю залишків майна.

Третій спосіб відшкодування шкоди, який відповідає вимогам ст.1192 ЦК - це відновлення пошкодженої речі або відшкодування витрат на її відновлення.

Відповідно до п. 30.1. ст. 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №171/4-16 від 28.04.2016р., який є єдиним належним доказом визначення розміру завданої позивачу шкоди, ринкова вартість ТЗ Тоуо tа, реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 937 161,00 грн.,вартість відновлювального ремонту - 604 563,64 грн., величина втрати товарної вартості - 53 960,36 грн., а вартість матеріальної шкоди заподіяної Позивачу внаслідок пошкодження його автомобілю у ДТП дорівнює 658 524,00 гривень.

Зазначений Звіт не спростований жодним з відповідачів.

Отже, як вбачається з вказаного Звіту №171/4-16 від 28.04.2016 рокувартість відновлювального ремонту (604563,64 грн .) не перевищує ринкову вартість транспортного засобу Позивача (937161,00 грн. .). а тому транспортний засіб Тоуоtа реєстраційний номер НОМЕР_2 не є таким, що фізично знищений і потерпіла особа має повне право вимагати від винної особи відшкодування вартості відновлювального ремонту та суми втрати товарної вартості транспортного засобу за мінусом отриманих сум за договором добровільного страхування майна.

Посилання відповідача на те, що за договором добровільного страхування майна позивач погодився на те, щоб шкода йому була відшкодована за ризиком фізичне знищення майна, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

За Договором добровільного страхування за ризиком КАСКО №1/16 дійсно було встановлено, що в разі перевищення суми вартості відновлювального ремонту 65% від страхової суми транспортний засіб вважається знищеним, за Договором КАСКО та виплата відбувається як різниця між страховою сумою, вартості залишків ТЗ та франшизою. Таким чином, Страховиком було правомірно сплачено 405 556,38 грн., однак це не призводить до позбавлення права потерпілої особи, отримати від винної особи суму, необхідну для відновлення власного транспортного засобу.

Право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним. Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди, що перевищує ліміт відповідальності страховика, і сумою виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу (ЦК) України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати . які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З викладеного випливає, що відшкодуванню Позивачу підлягає саме повна вартість відновлювального ремонту та розмір втрати товарної вартості, що за висновком спеціаліста становить 658 524,00 грн.

З огляду на отримання позивачем за договором майнового страхування суми 405 556,38 грн, не відшкодованою залишається різниця між вартістю матеріального збитку відповідно до Звіту №171/4-16 від 28.04.2016р. та отриманою позивачем сумою - 252 967.62 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до договору страхування цивільної відповідальності, укладеним між ТОВ "Компанія Експо-М" та ПАТ СК "Україна" від 02 червня 2015 року зі строком дії з 03 червня 2015 року до 02 червня 2016 року, ліміт відповідальності за шкоду завдану майну становить 50 000 грн., а не 100 000 грн.. як зазначав представник відповідача 1.

Виходячи з того, що відповідно до ст. 993 ЦК України до СК "Просто страхування" з урахуванням проведеної виплати, перейшло право вимоги до винної особи, а в даній справі до юридичної особи, з якою винна перебувала в трудових відносинах, то сума ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності має враховуватись при встановленні обов`язку винної особи сплатити СК "Просто страхування" виплачену ними суму за мінусом ліміту відповідальності СК "Україна", який за договором добровільного страхування , укладеним з відповідачем становить за шкоду майну 50 000 грн. Така позиція повністю буде відповідати правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-176цс18 .

Колегія суддів, також враховує, що за обставинами даної справи відповідальність відповідача застрахована лише в межах суми 50 000 грн.. а завдана шкода потерпілій особі становить суму, що перевищує 600 000 грн.

Відповідно права винної особи в межах ліміту не можуть бути захищені двічі і у відносинах зі страховою компанією до якої перейшло право вимоги позивача, і у відносинах з позивачем, завдана шкода якому перевищує і суму виплачену за договором майнового страхування і суму ліміту відповідальності за договором обов`язкового страхування.

Доречними та такими, що заслуговують на увагу, колегія вважає посилання представника позивача на те, що потерпіла особа в разі ухвалення рішення в даній справі за мінусом ліміту відповідальності вже втратила право звернення до СК "Україна", оскільки минув річний строк передбачений ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності". Вказаний строк є при січним і відновленню не підлягає, а тому з урахуванням засад розумності та справедливості, а також права потерпілої особи на повне відшкодування завданих йому збитків, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача 1 різницю між визначеним спеціалістом розміром завданої шкоди та отриманою потерпілою особою сумою страхового відшкодування за договором майнового страхування.

Отже доводи апеляційної скарги в частині безпідставного незадоволення позову про відшкодування збитків знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Оскільки ОСОБА_2 під час ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ "КОМПАНІЯ ЕКСПО-М" та безпосередньо виконував трудові обов`язки, що не заперечувалось учасниками справи, відшкодовувати залишок матеріального збитку має саме Відповідач-1 - ТОВ "КОМПАНІЯ ЕКСПО-М".

На вказане суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 252 967.62 грн. збитків, тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

В частині стягнення з відповідача 2 витрат на оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспорту, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, та приходить до висновку, що з відповідача 2 не підлягають стягненню вказані витрати, оскільки розмір майнової шкоди стягується з відповідача 1, а відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати відшкодовуються пропорційно до задоволених вимог.

Доводи апеляційної скарги стосовно збільшення суми відшкодування моральної шкоди також є безпідставні тому, що на думку колегії суддів стягуючи у відшкодування моральної шкоди 7 000 грн., суд першої інстанції врахував стан здоров`я та інші обставини та визначив суму відшкодування з урахуванням засад розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М у відшкодування майнової шкоди 252 967 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України , якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вимог ст.141 ЦПК України , з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 2544 грн. 70 к. та апеляційної скарги в розмірі 960 грн. 00 к.

Відповідно до ч.3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення з ціною позову, що не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, окрім випадків передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 381-383, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в частині вирішення позову про відшкодування майнової шкоди та судових витрат скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М про відшкодування майнової шкоди задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 252 967 грн. (двісті п`ятдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят сім гривень) 62 коп.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу позову та апеляційної скаргиу загальному розміри 3504 грн. ( три тисячі пятсот чотири гривні) 70 коп.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М моральної шкоди залишити без змін.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року в частині вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства Страхова компанія Україна про стягнення витрат на оцінку транспортного засобу залишити без змін.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .

Відповідач 1: товариство з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ЕКСПО-М , місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Свердлова, 155, приміщення 178, ЄДРПОУ: 31743321.

Відповідач 2: приватне акціонерне товариство Страхова компанія Україна , місцезнаходження: м. Київ, вул. Ревуцького, 42г, ЄДРПОУ: 30636550.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 лютого 2021 року.

Головуючий суддя:

Судді: