Рішення

від 15.02.2021 по справі 686/6661/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/6661/20

Провадження № 2/686/135/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Бондарчука В.В.

секретаря Петльованої Л.В.,

з участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Барладіної С.Г.,

ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановив:

10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, посилаючись на те, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №215 від 26 вересня 2019 року його було прийнято на військову службу на посаду начальника сховища відділення зберігання. 07 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримав копію трудової книжки, в якій було зазначено, що на підставі наказу №199-к від 17 жовтня 2019 року його було звільнено за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України за прогули з посади пресувальника брухту та відходів металу ТОВ «ТІН-Імпекс», на якій він перебував з 14 грудня 2010 року до початку проходження військової служби. Вважаючи своє звільнення незаконним, оскільки прогулів ним не допускалось, відсутність на роботі пояснюється проходженням військової служби у лавах Збройних Сил України, про що він повідомляв своє керівництво, роботодавцем було порушено процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, на нього розповсюджуються гарантії, що передбачені ст.119 КЗпП України, позивач просить його позов задовольнити. Крім цього незаконним звільненням позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, розмір якої він визначив у сумі 3000 грн. Відповідно до ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення середнього заробітку, який він просить стягнути за весь час до ухвалення судом рішення.

21.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що ОСОБА_1 дійсно працював на посаді пресувальника брухту та відходів металу ТОВ «ТІН-Імпекс», систематично проходив навчання та підвищення кваліфікації. З 23 вересня 2019 року ОСОБА_1 перестав виходити на роботу, що порушило цикл виробництва на підприємстві, на телефонні дзвінки позивач не відповідав, у зв`язку із чим на ім`я директора була написана доповідна записка, та створена комісія, якій було доручено провести службове розслідування. 25 вересня 2019 року представникам комісії вдалося додзвонитись до ОСОБА_1 який повідомив про те, що його відправляють на навчальні збори на 2 тижні, однак жодних доказів на підтвердження цього надано не було. 1 жовтня 2020 року позивач з`явився на території підприємства, де відмовився надавати пояснення та повідомив, що на даний час документів у нього ще не має. Факт відсутності ОСОБА_1 на роботі без поважних причин з 23.09.2019 року по 17 жовтня 2019 року був підтверджений відповідними актами, у зв`язку із чим комісією із проведення службового розслідування було складено висновок та звільнено позивача із роботи за допущені прогули. Підстави для відшкодуванням моральної шкоди відсутні.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав наведених у відзиві, зокрема звертали увагу суду на те, що позивач жодних доказів на підтвердження проходження військової служби ТОВ «ТІН-ІМПЕКС» не надав, у зв`язку із чим і було прийнято рішення про його звільнення.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, свідків та дослідивши наявні у справі докази, вважає, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 , з 14 грудня 2010 року працював на посаді пресувальника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС».

Наказом №199-к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Факт допущення прогулів ОСОБА_1 роботодавець зафіксував актами про відсутність на робочому місці ОСОБА_1 від 23.09.2019 року, від 24.09.2019 року, від 25.09.2019 року, від 26.10.2019 року, від 27.09.2019 року, від 30.09.2019 року, від 01.10.2019 року, від 02.10.2019 року, від 03.10.2019 року, від 04.10.2019 року, від 07.10.2019 року, від 08.10.2019 року, від 09.10.2019 року, від 10.10.2019 року, від 11.10.2019 року, від 15.10.2019 року, від 16.10.2019 року, від 17.10.2019 року.

Відповідно до наказу №192-ак від 23 вересня 2019 року була створена комісія з розслідування факту вчинення прогулу ОСОБА_1 .

Згідно акту про відсутність на роботі від 25 вересня 2019 року членам комісії вдалося додзвонитись до ОСОБА_1 , і останній повідомив, що його направляють на навчальні збори на два тижні, документи що це підтверджують будуть надані пізніше.

17 жовтня 2019 року комісією було складено акт про результати проведення службового розслідування, згідно якого ОСОБА_1 допустив прогули протягом 18 робочих днів без поважних причин.

Однак, як встановлено в судовому засіданні 23 вересня 2019 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було видано припис старшому прапорщику ОСОБА_1 прибути в строк до 24 вересня 2019 року в розпорядження 169 Навчального центру «Десна».

Відповідно до показань свідка ОСОБА_4 , який познайомився із ОСОБА_1 у Хмельницькому обласному військовому комісаріаті, де вони разом пройшли медичну комісію, отримали особові справи, одночасно отримали приписи та вибули з АДРЕСА_1 , однак по прибуттю, було з`ясовано, що за їхніми спеціальностями не навчають, у зв`язку із чим 24 вересня 2019 року ОСОБА_4 разом із ОСОБА_1 вибули в м. Хмельницький. 25 вересня 2019 року прийшли у військомат, переоформили документи та отримали направлення у в/ч. НОМЕР_1 с. Грузевиця Хмельницького району, де одержавши одноразові перепустки, оформляли документи для укладення контракту на проходження військової служби, а вже 26 вересня 2019 року їх було зараховано до списків вищезазначеної частини та вони приступили до виконання службових обов`язків.

Згідно листа від 13.11.2020 року в/А3013 с. Грузевиця, 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 дійсно перебував на території військової частини.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26 вересня 2019 року №215 старшого прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду начальника сховища зберігання (запасу центру» з 26 вересня 2019 року, на якій він перебуває до цього часу, що підтверджується довідкою військової частини від 02.03.2020 року.

Статтею 119 КЗпП Україниу реакції Кодексу на час видачі оскаржуваного наказу було передбачено, що на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Відповідно до ст.40 Закону України 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України"Про Збройні Сили України","Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей","Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб","Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей"та іншими законами.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". (частина третястатті 119 КЗпП України).

Відповідно до частини другоїстатті 39Закону України«Про військовийобов`язокі військовуслужбу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами третьою та четвертою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 51, частиною п`ятою статті 53, частиною третьою статті 57, частиною п`ятою статті 61 Закону України "Про освіту"..

ОСОБА_1 проходить військовуслужбу законтрактом підчас діїособливого періоду,який діє в Україніз17.03.2014, після оприлюдненняУказу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію»,тому на нього поширюються гарантії, щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, встановленістаттею 119 КЗпП України, частиною другоюстатті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Гарантії щодо збереження за працівником місця роботи (посади) та середнього заробітку на підприємстві, в установі, організації, установлені згідно з вказаними нормами, є безумовними.

Оскільки гарантовані ОСОБА_1 ст.119 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» права щодо збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку були порушені при винесенні наказу про звільнення у зв`язку із допущеними прогулами за 18 робочих днів в період з 23 вересня 2019 року по 17 жовтня 2019 року, оскільки він був відсутній на роботі з поважних причин, а саме перебуванням у розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_2 , направленням на навчання до 169 Навчального Центру «Десна», та до військової частини НОМЕР_1 де проходить війську службу за контрактом до цього часу.

Згідно ч.1 ст.51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

В силу п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Як вбачається із матеріалів справи та про що зазначено відповідачем у відзиві 25 вересня 2019 року ОСОБА_1 в телефонному режимі повідомляв ту обставину, що відбуває на навчальні військові збори на 2 тижні, крім цього позивач з`явився на території підприємства 1 жовтня 2019 року, при цьому відмовився надавати письмові пояснення та повідомив, що на той час у нього відсутні документи для увільнення від роботи.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що десь 18-19 жовтня 2019 року ОСОБА_1 разом із ним їздили до ТОВ «ТІН-ІМПЕКС», де позивач зайшов із документами на територію підприємства, а повернувся вже без них.

Інший свідок ОСОБА_6 , який проходить військову службу разом із ОСОБА_1 у в/ч. НОМЕР_1 також підтвердив, що ОСОБА_1 десь в період з 16 по 20 жовтня 2019 року брав у стройовому відділі копію наказу про зарахування на військову службу, після чого вони разом під`їхали до заводу та позивач заніс документи на територію підприємства.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» час та місце виконання обов`язків військової служби початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, прогулів не допускав, оскільки в період з 23 вересня 2019 року по 17 жовтня 2019 року виконував обов`язки військової служби, мав відповідні направлення із військового комісаріату, а з 26 вересня 2019 року розпочав проходження військової служби за контрактом у в/чА3013.

Згідно ч.ч.1,2ст.235КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до довідки про доходи за вересень-жовтень 2019 року розмір отриманої заробітної плати ОСОБА_1 становив 7363 грн 36 коп. Середньоденний розмір заробітної плати становить 175 грн 32 коп.

Розмір середньоденної заробітної плати судом розраховується відповідно до вимог Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати», зокрема (4 181 грн 77 коп. + 3181 грн 59 коп)/42 робочих дні = 175 грн 32 коп. Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 58 030 грн 92 коп. = 175 грн 32 коп. х 331 (робочих днів за період з 17.10.2019 року по 11.02.2021 року). Зазначений середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Зазначена сума розрахована без урахуванням сум обов`язкових податків та зборів, які роботодавець повинен самостійно розрахувати та утримати від зазначеної суми при виконанні рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання судового рішення у випадку присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; а також поновлення на роботі незаконного звільненого працівника.

Розмір середньомісячної плати ОСОБА_1 згідно довідки ТОВ «ТІН-ІМПЕКС» становить 3681 грн 68 коп. = (4181 грн 77 коп. + 3181 грн 59 коп.)/2.

Ст.2371 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Згідно п.9 цієї Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Оцінюючи глибину, тривалість душевних страждань, кількість часу та зусиль витрачених для вчинення дій необхідних для відновлення порушеного права, систематичність порушення прав позивача, тяжкість вимушеність змін життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, враховуючи вимоги розумності, справедливості, виваженості суд приходить до висновку, що позивачу завдано моральної шкоди, яку слід визначити у розмірі 3000 грн.

Судові витрати по справі становлять 2102 грн, які відповідно до ст.141 ЦПК України слід стягнути з ТОВ «ТІН-ІМПЕКС» на користь держави.

Керуючись ст.ст.36, 119, 233, 2371 КЗпП України, ст.ст. 76, 258, 264, 265, 430 ЦПК України, суд , -

ухвалив:

Позов задоволити.

Скасувати наказ Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС» №199к від 17 жовтня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади пресувальника брухту та відходів металу за прогул без поважних на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді пресувальника брухту та відходів металу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 30190273) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 жовтня 2019 року по 11 лютого 2021 року в сумі 58 030 грн 92 коп. без урахування обов`язкових платежів та зборів, а також моральну шкоду в сумі 3000 грн, а всього 61030 грн 92 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС» (код ЄДРПОУ 30190273) на користь держави судові витрати в сумі 2102 грн 32 коп.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3681 грн 68 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІН-ІМПЕКС», місцезнаходження вул.Курчатова, 120А м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 30190273.

Повний текст рішення виготовлено 16 лютого 2021 року.

Суддя: