Постанова

від 18.02.2021 по справі 915/396/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 915/396/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Павленко М.Ю., Мозжерін Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Павленко Миколи Юрійовича

на рішення господарського суду Миколаївської області від 30.09.2020, суддя в І інстанції Коваль С.М., повний текст якого складено 12.10.2020 в м. Миколаєві

у справі № 915/396/20

за позовом: Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок

до фізичної особи-підприємця Павленко Миколи Юрійовича,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2020 року Миколаївська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок (далі - Організація) звернулася до господарського суду Миколаївської області з позовом до фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Юрійовича про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження 52/100 частки у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Лермонтова, 1 шляхом виселення відповідача з нежитлових приміщень в літері А-1, загальною площею 61,7 кв.м., яка складається з частини коридору № 1 площею 12.9 кв.м., магазину № 2 площею 31,3 кв.м., кладової №3 площею 9,7 кв.м., кабінету № 4 площею 7,8 кв.м. та звільнити вказані приміщення від майна фізичної особи-підприємця Павленка Миколи Юрійовича.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору оренди № 10 від 02.01.2018 не сплачував орендну плату за користування приміщеннями протягом трьох місяців підряд з січня по березень 2019 року та без згоди позивача самовільно прибудував складське приміщення до задньої стіни об`єкта оренди без відповідних дозвільних документів, перемістив металевий гараж та зніс огорожу, у зв`язку з чим позивач користуючись своїм правом, наданим законом та умовами договору, надіслав відповідачеві повідомлення про дострокове розірвання договору оренди з вимогою повернути орендований об`єкт, яку останній залишив без задоволення. Тому на підставі ст. 785 ЦК України позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.09.2020 позов задоволено повністю. Зобов`язано фізичну особу-підприємця Павленко М.Ю. усунути перешкоди Миколаївській обласній організації Українського товариства мисливців і рибалок у здійсненні права користування та розпорядження 52/100 частки у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Лермонтова, 1 шляхом виселення з нежитлових приміщень в літері А-1, загальною площею 61,7 кв.м., яка складається з частини коридору № 1 площею 12.9 кв.м., магазину № 2 площею 31,3 кв.м., кладової №3 площею 9,7 кв.м., кабінету № 4 площею 7,8 кв.м. та звільнити вказані приміщення від майна фізичної особи-підприємця Павленка М.Ю. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Павленка М.Ю. на користь Миколаївської обласної організації Українського товариства мисливців і рибалок грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2102 грн.

Рішення суду мотивовано встановленими по справі обставинами невиконання ФОП Павленко М.Ю. свого обов`язку з повернення займаних приміщень після розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 02.01.2018, на підставі яких суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, матеріалами справи доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

ФОП Павленко М.Ю. у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним, яке було прийнято внаслідок порушення норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, що мають суттєве значення для прийняття рішення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що факт несплати орендної плати спростовується банківськими документами та підтвердженням отримання орендної плати позивачем, докази чого були надані до суду першої інстанції. Також у зв`язку з тим, що у листопаді 2019 орендодавець не направив орендарю попередження про припинення договору в зв`язку з закінченням строку його дії, договір, на думку відповідача, є автоматично пролонгованим на строк до 31.12.2020р.

У відзиві на апеляційну скаргу Організація заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Позивач, зокрема, вказує, що в порушення п.5.2. договору орендна плата не сплачувалась відповідачем протягом 3-х місяців підряд з січня по березень 2019 року. У зв`язку цим позивач 16.04.2019 в порядку п.8.2. договору оренди надіслав відповідачеві повідомлення про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №10 від 02.01.2018р., яке було доставлено та вручено відповідачу відповідним підрозділом Укрпошти 18.04.2019 року. Згідно п.8.2. договору договір вважається розірваним з моменту отримання, у тому числі надіслано поштою, іншою стороною повідомлення про розірвання договору або про відмову від договору. Таким чином, з моменту отримання відповідачем вищевказаного повідомлення 18.04.2019р. договір оренди нежитлового приміщення №10 від 02 січня 2018р. є розірваним. Обставини щодо розірвання договору оренди та отримання відповідачем повідомлення позивача від 16.04.2019р. за №10 підтверджуються претензією - пропозицією відповідача від 21.02.2020 року. Таким чином з 19.04.2019 адміністративна будівля відповідачем не повернута та незаконно використовується ним в його господарській діяльності, чим обмежується право власності позивача на вказаний об`єкт нерухомості.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте позивач не скористався наданим законом правом на участь свого представника в засіданні суду.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.01.2018 між Організацією (орендодавець) та ФОП Павленко М.Ю. (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №10, згідно з п. 1.1 якого орендодавець на правах власника передав, а орендар прийняв у строкове платне користування адміністративний будинок площею 97,2 кв.м. (без «збройної кімнати» площею 13 кв.м.) та гараж, з прилеглою територією (504 кв.м.) згідно свідоцтва про право власності від 24.05.2000 № 61 (далі - об`єкт), за адресою: смт. Братське, вул. Лермонтова, 1, Братський район, Миколаївська область.

Відповідно до п. 2.1 договору, об`єкт передається орендарю для використання його в господарській діяльності з метою ведення підприємницької діяльності.

Згідно з п.п. 4.1, 4.3 договору, строк оренди складає з 02 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін в місячний термін до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на 1 рік.

За умовами п.п. 5.1-5.2 договору, орендар зобов`язався сплачувати орендну плату у розмірі 1200 грн. передплатою за місяць перерахуванням на розрахунковий рахунок не пізніше 15 числа поточного місяця.

Пунктом 6.2.3 договору передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору оренди у випадках, передбачених даним договором.

Відповідно до п.п. 7.1.3, 7.1.5, 7.1.10 договору, орендар зобов`язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендні платежі та затрати орендодавця по комунальним послугам відповідно до умов договору; не проводити ніяких конструктивних змін (модернізацій) об`єкта; після закінчення дії договору повернути орендодавцю об`єкт оренди.

Пунктами 8.1, 8.2, 8.3, 8.3.1, 8.3.2, 8.8, 8.9 договору визначено, що даний договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, встановлених у даному договорі; договір вважається розірваним з моменту отримання, у тому числі надісланого поштою іншою стороною повідомлення про розірвання договору або про відмову від договору; на вимогу орендодавця договір може бути розірвано якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом 2 місяців підряд, а також якщо він користується майном і таке користування завдає шкоди майну; повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється протягом 3 днів з моменту закінчення дії даного договору, у тому числі дострокового його розірвання, і оформлюється двостороннім актом приймання-передачі об`єкта; протягом зазначеного строку орендар зобов`язаний у присутності представників орендодавця звільнити об`єкт та передати його орендодавцю за актом прийому передачі.

Того ж дня, зазначене у даному договорі майно було передано орендареві від орендодавця за актом приймання - передачі.

У наступному, згідно з п. 4.3 договору строк його дії автоматично було пролонговано на 2019 рік.

Рішенням виконавчого комітету Братської селищної ради Братського району Миколаївської області від 11.05.2018 № 20 за результатами розгляду звернення Павленко М.Ю. було відмовлено йому в наданні дозволу на розміщення тимчасової споруди в зв`язку з відсутністю відведення земельної ділянки під тимчасову споруду, недотримання протипожежних норм під час будівництва та відсутності дозволу власника об`єкта нерухомості на проведення будівельних робіт, зобов`язано в термін протягом 10-ти днів демонтувати незаконно збудовані споруди.

З листа Братського відділу поліції Головного управління національної поліції в Миколаївській області від 18.05.2018 № 3051/56-2018 вбачається, що в період з 20.04.2018 по 24.04.2018 ФОП Павленко М.Ю. без дозвільних документів почав прибудову складського приміщення до задньої стіни будівлі Організації, орендованої ним за договором № 10 від 02.01.2018.

16.04.2019 позивач надіслав відповідачеві повідомлення № 10, в якому з посиланням на умови п. п. 7.1.3, 8.1, 8.2, 8.3, 8.3.1 договору, а також на те, що орендна плата не сплачувалась останнім протягом трьох місяців підряд з січня по березень 2019 року та самовільно здійснена прибудова до об`єкту оренди, повідомив про дострокове розірвання договору оренди та виклав вимогу протягом трьох днів з дати отримання цього повідомлення повернути орендований об`єкт.

У наступному, 14.05.2019 та 02.10.2019 позивач надсилав відповідачеві листи № 15 та № 30 відповідно, в яких повторно вимагав у порядку визначеному пунктом 8.9 договору терміново повернути орендований об`єкт.

Доказами надсилання відповідачеві зазначених повідомлення та листів є відповідні описи вкладення у цінний лист, засвідчені відбитком поштового штемпелю.

У відповідь на ці звернення, 21.02.2020 року відповідач надіслав позивачу претензію - пропозицію, в якій з посиланням на те, що отримане ним повідомлення про розірвання договору оренди суперечить умовам договору, не відповідає вимогам законодавства та порушує його права, оскільки у листопаді 2019 року орендодавець не направив орендарю попередження про припинення договору у зв`язку з закінченням строку його дії, договір вважається автоматично пролонгованим на строк до 31.12.2020 року, виклав пропозицію укласти правочин щодо відчуження йому приміщення, яке перебуває у нього в оренді.

14.11.2019 року комісією у складі представників орендодавця та посадових осіб виконавчого комітету Братської селищної ради було проведено огляд адміністративної будівлі та прилеглої до неї території розташованої за адресою: смт. Братське, вул. Лермонтова, 1, Братський район, Миколаївська область, за результатами якого складено акт № 1, в якому зазначено, що станом на 14.11.2019 року адміністративна будівля ФОП Павленко М.Ю. не повернута власникам та незаконно використовується ним в своїй господарській діяльності, чим обмежується право власності на вказаний об`єкт нерухомості.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 між Організацією (продавець) та Полінкевичем М.А. (покупець) було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав у власність покупця, а останній прийняв у спільну часткову власність нерухоме майно, а саме 48/100 часток у праві власності на адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Лермонтова, 1. Сторони домовились, що у користування до покупця переходить 48/100 часток у праві власності на цю будівлю, загальною площею 48,5 кв.м.

Того ж дня, цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1009.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 164300432 від 19.04.2019, позивачу належить на праві власності 52/100 частки у праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна - адміністративну будівлю, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Братський район, смт. Братське, вул. Лермонтова, 1.

За змістом бухгалтерської довідки Організації № 2 від 06.03.2020, в порушення п. 5.2 договору орендарем ФОП Павленко М.Ю. не сплачувалась орендна плата протягом 3-х місяців підряд, а саме за період січень - березень 2019 року.

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень, що орендувалися ним за договором оренди № 10 від 02.01.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після розірвання договору оренди на вимогу орендодавця у зв`язку з не внесенням плати за користування майном протягом трьох місяців підряд відмовляється у добровільному порядку звільнити та повернути позивачеві займане ним нерухоме майно, чим чинить перешкоди в користуванні позивачем майном, що було об`єктом оренди, та порушує його права.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 ГК України, визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату не пізніше 15 числа поточного місяця встановлено в пунктах 5.2, 7.1.3 договору оренди.

Відповідно до частини 3 статті 291 ГК договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 782 ЦК передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

За встановлених у справі обставин, аналогічні за змістом умови наведено і у пунктах 8.3, 8.3.1 договору оренди від 02.01.2018, укладеного між сторонами.

Зокрема, умовами п.п. 8.3, 8.3.1 договору передбачено, що на вимогу орендодавця договір може бути розірвано якщо орендар не вносить плату за користування майном протягом 2 місяців підряд.

Згідно з п.п. 8.1, 8.2 договору, даний договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін з підстав, встановлених у даному договорі; договір вважається розірваним з моменту отримання, у тому числі надісланого поштою іншою стороною повідомлення про розірвання договору або про відмову від договору.

При цьому порушення відповідачем умов договору оренди нерухомого майна щодо своєчасного і в повному обсязі внесення платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за змістом статті 3 ЦК належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди нерухомого майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Умовами п.п. 8.8, 8.9 договору встановлено, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється протягом 3 днів з моменту закінчення дії даного договору, у тому числі дострокового його розірвання, і оформлюється двостороннім актом приймання-передачі об`єкта; протягом зазначеного строку орендар зобов`язаний у присутності представників орендодавця звільнити об`єкт та передати його орендодавцю за актом прийому передачі.

Судом установлено, що згідно з п. 4.3 договору оренди строк його дії автоматично було пролонговано на 2019 рік.

Відповідно до бухгалтерської довідки Організації № 2 від 06.03.2020, в порушення п. 5.2 договору орендарем ФОП Павленко М.Ю. не сплачувалась орендна плата протягом 3-х місяців підряд, а саме за період січень - березень 2019 року.

Викладене в апеляційній скарзі твердження відповідача, що факт несплати орендної плати спростовується банківськими документами та підтвердженням отримання орендної плати позивачем, докази чого були надані до суду першої інстанції, не відповідає установленим судом обставинам справи, оскільки жодного платіжного документа чи будь-якого іншого доказу на підтвердження належного виконання свого обов`язку зі сплати орендної плати позивачеві за користування майном у вказаний період, відповідачем до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. При цьому, факт несплати орендної плати протягом січня-березня 2019 року ФОП Павленко М.Ю. підтвердив у засіданні суду апеляційної інстанції.

Також судом установлено, що 16.04.2019 позивач надіслав відповідачеві повідомлення № 10, в якому з посиланням на умови п. п. 7.1.3, 8.1, 8.2, 8.3, 8.3.1 договору, а також на те, що орендна плата не сплачувалась останнім протягом трьох місяців підряд з січня по березень 2019 року та самовільно здійснена прибудова до об`єкту оренди, повідомив про дострокове розірвання договору оренди та виклав вимогу протягом трьох днів з дати отримання цього повідомлення повернути орендований об`єкт.

У наступному, 14.05.2019 та 02.10.2019 позивач надсилав відповідачеві листи № 15 та № 30 відповідно, в яких повторно вимагав у порядку визначеному пунктом 8.9 договору терміново повернути орендований об`єкт.

Проте, відповідач залишив ці звернення без відповіді і задоволення та після дострокового розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього продовжив безпідставно користуватись нерухомим майном, що підтверджується актом огляду № 1 від 14.11.2019.

Судом установлено, що факт продовження користування відповідачем займаними приміщеннями, після припинення договору оренди, також підтверджується і самим відповідачем.

Відтак, встановивши, що відповідачем не виконано обов`язку щодо звільнення займаних приміщень та повернення їх позивачу шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про доведеність вимог Організації та правомірно задовольнив позов.

Аргументи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи та не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції у даній справі.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини даної справи, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги.

Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 3153 грн. покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30 вересня 2020 у справі № 915/396/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Павленко Миколи Юрійовича - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 19.02.2021.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Філінюк І.Г.