Постанова

від 17.02.2021 по справі 918/391/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 року Справа № 918/391/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Петухов М.Г.

судді Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Орловська Т.Й.

за участю представників:

прокурор: Безпалов А.В,

позивача 1: не з"явився

позивача 2: не з"явився

позивача 3: не з"явився

відповідача: Дяденчук А.І. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 (суддя Церковна Н.Ф., м.Рівне, повний текст складено 20.11.2020 року)

за позовом Заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу

до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс"

про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 грн

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст вимог і рішення суду першої інстанції.

1. Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Державною екологічною інспекцією у Рівненській області у період з 08.11.2017 року по 21.11.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом «Селянський ліс» вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з веденням лісового господарства, за результатами якої виявлено порушення вимог ст. 69 Лісового кодексу України, що відображені в акті перевірки №1.

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 позов задоволено. Стягнуто з Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" завдані збитки внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 387 261, 84 грн на спеціальний рахунок місцевого бюджету "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності": р/р UA668999980333199331000017225, код 37959370, МФО 988889, УК в Костопільському районі, код бюджетної класифікації 24062100. Стягнуто з Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на користь Рівненської обласної прокуратури - 5 808, 93 грн витрат по сплаті судового збору

4. Рішення господарського суду мотивоване тим, що з встановлених судом обставин справи вбачається, що за даними ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, площа земель, які перебувають у постійному користуванні "Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на території Костопільського району становить 7075, 9843 га, у тому числі на території Головинської сільської ради - 80,6 га. Право постійного користування Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" земельними ділянками на території Головинської сільської ради Костопільського району площею 80, 6 га посвідчено Державним актом на право постійного користування землею І-РВ №000755 від 27.12.2001 року.

5. З акту перевірки щодо додержання відповідачем вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів. Доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем заходів для забезпечення збереження та охорони лісу та недопущення самовільної рубки дерев відповідачем не подано.

6. Шкода у заявленому розмірі обрахована правомірно на підставі такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665, при цьому у даній постанові відсутнє застереження про застосування такс та положень лише до осіб, які безпосередньо вчиняють незаконну вирубку.

7. Враховуючи викладене та беручи до уваги те, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Нарахований розмір шкоди 387 261, 84 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу шляхом незаконної рубки дерев підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

ІІ. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

8. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив "Селянський ліс" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/391/20 за позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 гривень скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 гривень відмовити у повному обсязі.

9. Вважає, що судом першої інстанції зроблено неправомірний висновок про те, що матеріали справи містять докази, які підтверджують наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та необхідності застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України. Так, на думку скаржника позивач не довів наявність в діях відповідача СВСК Селянський ліс" неправомірної поведінки (бездіяльності).

10. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що саме відповідач вияв самовільну порубку дерев та повідомив про це в поліцію. В ухвалі Костопільського районного суду Рівненської області від 03 листопада 2017 року по справі № 564/1958/17 зазначається, що в 2017 році до Костопільського районного суду надійшло клопотання слідчого СВ Костопільського ВП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенанта поліції Веремчука Д.В., яке погоджено з начальником Костопільського відділу Здолбунівської місцевої прокуратури юристом 1 класу Незнамович В.В. про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 12017180150000963 від 06.09.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.246 КК України. В обґрунтування даного клопотання зазначається, що 06.09.2017 року в Костопільський ВП ГУНП в Рівненській області надійшов лист голови кооперативу СВСК Селянський ліс про те, що 26.07.2017 року в кварталі 23 виділ 6 Звіздівського лісництва виявлено факт незаконної порубки сироростучих дерев. Таким чином, відповідач СВСК Селянський ліс , виявивши самовільну порубку дерев, негайно повідомив про вчинене порушення та активно сприяв подальшому встановленню всіх обставин справи.

11. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не було доведено, в чому полягає бездіяльність відповідача і чи була реальна можливість запобігти настанню шкідливих наслідків. Доказів на підтвердження неправомірної поведінки чи протиправної бездіяльності відповідача (в особі його працівників) матеріали справи не містять. З наведеного вбачається, що відповідач СВСК Селянський ліс вчинив залежні від нього дії з виявлення незаконної рубки лісу, належно повідомив правоохоронні органи про факт правопорушення, що спростовує доводи позовної заяви про протиправну поведінку відповідача у вигляді бездіяльності.

12. Відповідач вважає, що акт позапланової перевірки №1 не є доказом, який підтверджує наявність складу цивільного правопорушення в діях відповідача. Навпаки, відповідний акт містить положення стосовно виконання відповідачем вимог законодавства щодо охорони навколишнього середовища.

13. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення позову були відсутні: вина відповідача не встановлена, тому останній не може нести деліктну відповідальність, відповідачем вживалися належні заходи щодо охорони лісів від незаконних порубок, доказом чого є повідомлення про вказаний факт поліції; акт позапланової перевірки не встановлює того, що порушення вимог природоохоронного законодавства сталося з вини відповідача.

14. Поряд з цим, відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу суду на те, що в порушення ст.23 Закону України Про прокуратуру судом не було перевірено повноваження прокурора щодо можливості представництва інтересів держави.

ІІІ. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та заперечень інших учасників справи.

15. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі № 918/391/20 та розгляд апеляційної скарги призначено на 13 січня 2021 року.

16. 11 січня 2021 року від Здолбунівської місцевої прокуратури надійшов відзив в якому просить суд апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 у справі №918/391/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 залишити без змін.

17. 13 січня 2021 року від адвоката Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою останнього. В підтвердження вказаного клопотання додав довідку з медичного закладу.

18. В судовому засіданні 13.01.2021 року прокурор щодо задоволення клопотання адвоката відповідача про відкладення розгляду справи не заперечував.

19. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 17 лютого 2021 року.

20. Адвокат відповідача в судовому засіданні 17.02.2021 року підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просив суд рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/391/20 за позовом заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 гривень скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області, Державної екологічної інспекції Поліського округу до Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс про стягнення шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 гривень відмовити у повному обсязі.

21. Прокурор в судовому засіданні 17.02.2021 року заперечив вимоги викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі та надав відповідні пояснення. Просив суд апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу Селянський ліс на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 у справі №918/391/20 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 залишити без змін.

22. В судове засідання 17.02.2021 року Головинська сільська рада, Державна екологічна інспекція у Рівненській області та Державна екологічна інспекція Поліського округу своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

23. Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

24. Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

25. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

26. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Головинської сільської ради, Державної екологічної інспекції у Рівненській області та Державної екологічної інспекції Поліського округу.

27. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

28. Заслухавши пояснення прокурора та адвоката Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" в судовому засіданні 17.02.2021 року, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 залишити без змін, виходячи з наступного.

ІV. Мотивувальна частина постанови.

29. Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.2.3.1. Статуту СВСК «Селянський ліс» (далі - Статут), затвердженого протоколом №01/18-1 зборів членів (засновників) кооперативу 01.03.2018 року, предметом діяльності Кооперативу є охорона і захист лісу, надання послуг державі по охороні та захисту лісів, веденню лісового господарства та захисного лісорозведення, виконання комплексу лісокультурних і лісогосподарських робіт, передбачених перспективними планами ведення лісового господарства та державними планами природоохоронних заходів(а.с. 33-38 т.1).

30. У пункті 1.15 Статуту зазначено, що підприємство несе відповідальність за своїми зобов`язаннями усім належним йому майном.

31. Право постійного користування СВСК «Селянський ліс» земельними ділянками на території Головинської сільської ради Костопільського району загальною площею 80,6 га посвідчено Державним актом на право постійного користування землею І-РВ №000755 від 27.12.2001 року(а.с. 39-40 т.1).

32. Згідно п.10.1 Статуту, контроль за діяльністю кооперативу здійснюють відповідні органи державної влади в межах своєї компетенції, встановленої чинним законодавством.

33. Державною екологічною інспекцією у Рівненській області у період з 08.11.2017 року по 21.11.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Селянський ліс" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з веденням лісового господарства.

34. Перевіркою виявлено порушення природоохоронного законодавства, а саме допущено незаконну вирубку дерев, всупереч вимог Лісового кодексу України. За результатами перевірки державним інспектором Легкобитом І.Й. було виявлено, що в кварталі 23 виділ 6 Звіздівського лісництва на орієнтованій площі 0,4 га проведена суцільна вирубка ввірених Спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Селянський ліс" під охоронну та збереження дерев різних порід (граб, береза, клен, вільха осика, дуб, липа) в загальній кількості 425 дерев без спеціального дозволу - лісорубного квитка, про що складено Акт №1(а.с.25-27 т.1).

35. У подальшому Державною екологічною інспекцією у Рівненській області на підставі такс для обчислення розміру шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року №665 проведено розрахунки розміру шкоди, заподіяної в результаті незаконної рубки дерев загальна сума яких склала 387 261, 84 грн.(а.с. 32 т.1).

36. У Єдиному реєстрі досудових розслідувань 27.01.2018 року зареєстровано кримінальне провадження №12018180150000054 за фактом службової недбалості майстра лісу Звіздівського лісництва СВСК «Селянський ліс» ОСОБА_1 , яка виразилась у неналежній охороні лісу від незаконних порубок 425 дерев, що завдали тяжких наслідків державним інтересам, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.

37. Ухвалою Костопільського районного суду від 13.03.2018 року у справі №564/213/18 ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, кримінальне провадження закрито.

38. У вказаній ухвалі встановлено, що дії, а саме неналежне виконання Никончуком П.О. своїх службових обов`язків щодо здійснення охорони лісу від самовільних рубок у ввіреній йому під охорону дільниці кваліфіковано за ч. 2 ст. 367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та державним інтересам(а.с. 41-43 т.1).

39. Отже, враховуючи вищевикладене, заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури вважаючи що саме СВСК "Селянський ліс" має нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев у розмірі 387 261, 84 грн на користь держави.

40. Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів зазначає наступне.

41. Що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

42. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано в статті 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає в здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, в випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). В разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

43. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

44. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

45. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

46. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

47. Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

48. Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави та відповідачем, не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, в якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу в протиправній бездіяльності.

49. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

50. В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, Заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури, посилаючись на ст.23 Закону України "Про прокуратуру" зазначає, що право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. ст. 13, 142, 145 Конституції України, ст. ст. 15, 19, 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 33 Закону України "Про місцеве, самоврядування в Україні". Прокурор стверджує, що ні Державна екологічна інспекція у Рівненській області, Державна екологічна інспекція Поліського округу, ні Головинська сільська рада, як орган місцевого самоврядування не виконують надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Рівненській області, Державною екологічною інспекцією Поліського округу та Головинською сільською радою, внаслідок чого виникає законне право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

51. Відповідно до п. й ч.2 ст.20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить вживати в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

52. Таким органом, відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №275 від 19.04.2017 є Державна екологічна інспекція України.

53. Поряд з цим, прокурор в позові посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Питання реалізації Концепції реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища» №102 від 21.02.2018 року, вирішено утворити як юридичні особи публічного права міжрегіональні територіальні органи державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 1, а саме: Державна екологічна інспекція Столичного округу (м. Київ та Київська область). Державна екологічна інспекція Карпатського округу (Івано-Франківська та Чернівецька області), Державна екологічна інспекція Центрального округу (Полтавська та Черкаська області), Державна екологічна інспекція Поліського округу (Житомирська та Рівненська області). Державна екологічна інспекція Кримсько-Чорноморського округу; ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної екологічної інспекції за переліком згідно з додатком 2, зокрема. Державна екологічна інспекція у Рівненській області.

54. Наказом Державної екологічної інспекції України №257 від 27.11.2018 року затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу.

55. Відповідно до вказаного Положення, завдання та повноваження новоствореного територіального органу Держекоінспекції України відповідають завданням та повноваженням Державної екологічної інспекції у Рівненській області, що ліквідується.

56. Вказане свідчить, що фактично відбулася реорганізація шляхом ліквідації територіального органу Державної екологічної інспекції у Рівненській області з одночасним створенням Державної екологічної інспекції Поліського округу як структурного підрозділу Державної екологічної інспекції України.

57. Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.01.2021 року №330991758259 - Державна екологічна інспекція у Рівненській області перебуває у стані припинення.

58. Повноваження органів місцевого самоврядування щодо контролю за додержанням природоохоронного законодавства ґрунтуються на приписах ст.33 Закону Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст.15,19,47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища .

59. Відповідно до ст.18-1 Закону Про місцеве самоврядування в Україні орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

60. Отже, прокурор у позовній заяві вірно визначив позивачів, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

61. З матеріалів справи вбачається, що листом №354/02-16 від 24.02.2020 року Головинська сільська рада Костопільського району Рівненської області, повідомила орган прокуратури про те, що сільська рада не зверталася до судових органів, та не буде звертатися з позовом про стягнення з постійного лісокористувача СВСК "Селянський ліс" шкоди завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 387 261, 84 грн, у зв`язку з нестачею коштів для сплати судового збору (а.с.44 т.1).

62. Листом №35/4-582вих-20 від 27.04.2020 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив Головинську сільську раду про те, що шкода, заподіяна державі внаслідок неналежної охорони лісу від незаконних рубок дерев в сумі 387261,84 грн., не відшкодована. В той же час, Головинською сільською радою не вжито відповідних заходів цивільно-правового характеру, що свідчить про нездійснення останньою неналежним чином своїх повноважень. У зв`язку з цим, Здолбунівська місцева прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси шляхом звернення до суду з позовом(а.с. 45-46 т.1).

63. Листом №20/09-10/20 від 24.04.2020 року Державна екологічна інспекція у Рівненській області повідомила орган прокуратури про те, що у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору Державна екологічна інспекція у Рівненській області не має можливості в судовому порядку стягнути з постійного лісокористувача СВСК Селянський ліс шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу в розмірі 387261,84 грн.(а.с.85-86 т.1)

64. Листом №35/4-584вих-20 від 27.04.2020 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив Державну екологічну інспекцію у Рівненській області про те, що шкода, заподіяна державі внаслідок неналежної охорони лісу від незаконних рубок дерев в сумі 387261,84 грн., не відшкодована. В той же час, Державною екологічною інспекцією у Рівненській області не вжито відповідних заходів цивільно-правового характеру, що свідчить про нездійснення останньою неналежним чином своїх повноважень. У зв`язку з цим, Здолбунівська місцева прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом(а.с. 48-49 т.1).

65. Листом №1-02/1348 від 21.04.2020 року Державна екологічна інспекція Поліського округу повідомила орган прокуратури про те, що Державна екологічна інспекція Поліського округу не має повноважень, для здійснення заходів спрямованих на стягнення з постійного лісокористувача СВСК Селянський ліс шкоди, завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 387261,84 грн. у судовому порядку(а.с.87-88 т.1).

66. Листом №35/4-585вих-20 від 27.04.2020 року заступник керівника Здолбунівської місцевої прокуратури в порядку ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив Державну екологічну інспекцію Поліського округу про те, що шкода, заподіяна державі внаслідок неналежної охорони лісу від незаконних рубок дерев в сумі 387261,84 грн., не відшкодована. В той же час, Державною екологічною інспекцією Поліського округу не вжито відповідних заходів цивільно-правового характеру, що свідчить про нездійснення останньою неналежним чином своїх повноважень. У зв`язку з цим, Здолбунівська місцева прокуратура вважає за необхідне захистити інтереси держави шляхом звернення до суду з позовом(а.с. 50-52 т.1).

67. Таким чином, за змістом вказаних листів позивачі в даній справі фактично повідомили прокурора про те, що ними не буде здійснюватися звернення до суду.

68. Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.10.2019 року у справі №903/129/18, сам факт не звернення відповідного органу до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави в даному випадку, може свідчити про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з відповідним позовом.

69. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

70. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

71. Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

72. Як встановлено судом апеляційної інстанції з відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень за інтернет посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/78928322 - ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.12.2018 залишено без розгляду позов Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головинської сільської ради до СВСК Селянський ліс за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної екологічної інспекції у Рівненській області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 387261,84 грн. з підстав не підтвердження прокуратурою бездіяльності Головинської сільської ради, як передумови для звернення з позовом до суду саме прокуратурою.

73. Отже, орган місцевого самоврядування в даному випадку - Головинська сільська рада ще з грудня 2018 року було відомо про несплату СВСК Селянський ліс коштів, нарахованих Державною екологічною інспекцією в області за порушення вимог лісового законодавства та не вжито відповідних заходів цивільно-правового характеру для її стягнення, що беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

74. Крім того, матеріалами справи встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Рівненській області у період з 08.11.2017 року по 21.11.2017 року проведено позапланову перевірку дотримання Спеціалізованим виробничим сільськогосподарським кооперативом "Селянський ліс" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів при здійсненні господарської діяльності, пов`язаної з веденням лісового господарства, за результатами якої виявлено порушення вимог ст.69 Лісового кодексу України, що відображені в Акті перевірки №1(а.с.25-32 т.1).

75. Таким чином, володіючи відповідними повноваженнями для захисту інтересів держави, ні Головинська сільська рада, ні Державна екологічна інспекція у Рівненській області, а в подальшому Державна екологічна інспекція Поліського округу тривалий час з позовом до суду для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною вирубкою дерев, не звертались, внаслідок чого порушуються інтереси держави, у вигляді ненадходження коштів до спеціальних фондів державного та місцевих бюджетів.

76. Саме така пасивна поведінка уповноважених органів, яка може призвести до спливу строків позовної давності (Акт позапланової перевірки №1 проведеної у період з 08.11.2017 по 21.11.2017), що унеможливить в подальшому стягнення з відповідача завданої шкоди, спонукала прокурора в даній справі до захисту інтересів держави в судовому порядку.

77. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

78. Поряд з цим, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що прокурором не дотримано порядку повідомлення Державної екологічної інспекції у Рівненській області та Державної екологічної інспекції Поліського округу, передбаченого частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру з підстав отримання прокурором від вказаних юридичних осіб листів-відповідей 28.04.2020 року, оскільки позов в даній справі подано Заступником керівника Здолбунівської місцевої прокуратури до Господарського суду Рівненської області наручно - 04.05.2020 року, про що свідчить відповідний реєстраційний штамп суду(а.с.1 т.1), а вказана обставина не спростовує факту обізнаності прокурора з листами №20/09-10/20 від 24.04.2020 року Державної екологічної інспекції у Рівненській області та №1-02/1348 від 21.04.2020 року Державної екологічної інспекції Поліського округу, які надійшли на адресу прокуратури - 28.04.2020 року, тобто за 5 (п`ять) днів до дня подання позову.

79. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що, судом апеляційної інстанції встановлено, що зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з позивачами з якого вбачається, що компетентні органи в даному випадку Державна екологічна інспекція у Рівненській області та Державна екологічна інспекція Поліського округу були достеменно обізнані з фактом порушення інтересів держави, проте не мають можливості самостійно захистити інтереси держави в суді внаслідок об`єктивних причин, пов`язаних з відсутністю в коштів для сплати судового збору.

При цьому, Головинська сільська рада Костопільського району Рівненської області листом №354/02-16 від 24.02.2020 року, повідомила орган прокуратури про те, що сільська рада не зверталася до судових органів та не буде звертатися з позовом про стягнення з постійного лісокористувача СВСК "Селянський ліс" шкоди завданої навколишньому природному середовищу в розмірі 387 261, 84 грн, у зв`язку з нестачею коштів для сплати судового збору, що на думку прокурора є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи уповноважених компетентних органів про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про стягнення шкоди з відповідача, сам факт незвернення вказаних компетентних органів до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства свідчить, що вказані органи неналежно виконують свої повноваження.

80. Суд апеляційної інстанції вважає також звернути увагу на те, що згідно з інформації отриманої судом з відкритих джерел - Єдиного державного реєстру судових рішень за інтернет посиланням - https://reyestr.court.gov.ua/Review/89903949 Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19, зокрема в п.88 зазначила, що доводи позивача про відсутність підстав для заявлення ним як прокурором цивільного позову в інтересах держави з огляду на те, що шкоду завдано не державі, а підприємству-лісокористувачу, не ґрунтуються на вимогах закону. Виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач СВСК Селянський ліс є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

81. Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи містять повідомлення заступника керівника Здолбунівської місцевої прокуратури про наміри звернення прокуратури з позовом до суду (а.с. 45-46, 48-49, 50-52), колегія суддів дійшла висновку, що прокурором дотримано порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що спростовує доводи апеляційної скарги що у прокурора були відсутні правові підстави для подачі позову у даній справі. Колегія суддів зазначає, що вказані дії прокуратури є достатнім аргументом для представництва прокурором інтересів держави в суді. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 12.08.2020 у справі №924/1222/18, від 28.08.2020 у справі № 914/1000/19, від 23.09.2020 у справі №910/5699/19.

82. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної самовільною порубкою дерев в сумі 387 261, 84 грн., колегія суддів зазначає наступне.

83. Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, що знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

84. Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

85. За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

86. Приписами статті 20-2 цього Закону до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення в межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону, захист, використання та відтворення лісів; про природно-заповідний фонд.

87. Відповідно до статті 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

88. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі за текстом - Положення №275), відповідно до якого Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (надалі - КМУ) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Основними завданнями Держекоінспекції є: здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони, захисту, використання і відтворення лісів.

89. Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами; вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (пп.3,8,9 п.4 Положення №275).

90. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.7 Положення №275).

91. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належить: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

92. Згідно з ч. 1 ст. 29 Бюджетного кодексу України до доходів Державного бюджету України включаються доходи бюджету, за винятком тих, що згідно із статтями 64, 66, 69, 69-1 та 71 цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами, при цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є - 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності (п. 7 ч. 3 ст. 29).

93. Згідно матеріалів справи, вбачається, що квартал 23 виділ 6 Звіздівського лісництва знаходиться на території Головинської сільської ради, що і не заперечується сторонами. Враховуючи вищевикладене, заподіяна шкода повинна стягуватися до відповідного місцевого бюджету Головинської сільської ради відповідно до розміру заподіяної шкоди.

94. Як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Рівненській області від 24.04.2020 року №20/09-10/20 на виконання ухвали слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області Олійник П.В. від 03 листопада 2017 року (справа №564/1958/17) Державною екологічною інспекцією у Рівненській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів СВСК Селянський ліс , про що складено відповідний Акт №1(а.с. 25-31, 85-86 т.1).

95. З вказаного акту №1 вбачається, що 07.11.2017 року державному інспектору з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області Легкобиту І.Й. видано направлення №312 для проведення у термін з 08 по 21 листопада 2017 року заходів державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства.

96. У ході проведених заходів в кварталі 23 виділ 6 Звіздівського лісництва на орієнтованій площі 0.4 га виялено суцільну вирубку дерез різних порід (граб, клен, береза, вільха, осика, липа, дуб) в загальній кількості 425 дерев без спеціального дозволу -лісорубного квитка.

97. На підставі акту №1 розраховано розмір шкоди, заподіяної лісу внаслідок проведення незаконних рубок дерев в кварталі 23 виділі 6 СВСК Селянський ліс , відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665, додаток №1.

98. Загальна сума шкоди відповідно до проведеного розрахунку становить 387261,84 грн, що стало підставою для звернення прокурора до суду.

99. За фактом незаконної порубки дерев, 27.01.2018 року внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом службової недбалості майстра лісу Звіздівського лісництва СВСК Селянський ліс ОСОБА_1 , яка виразилась у неналежній охороні лісу від незаконних порубок 425 дерев, що завдали тяжких наслідків державним інтересам, що передбачено ч.2 ст. 367 Кримінального кодексу України (далі за текстом - КК України) (номер кримінального провадження 12018180150000054).

100. Ухвалою Костопільського районного суду від 13.03.2018 року у справі №564/213/18 ОСОБА_1 на підставі ст. 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із зміною обстановки, кримінальне провадження закрито.

101. У вказаній ухвалі (з урахуванням ухвали Костопільського районного суду від 27.09.2018 року у справі №564/213/18 про внесення виправлення - https://reyestr.court.gov.ua/Review/76805857) встановлено, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов`язків щодо здійснення охорони лісу від самовільних рубок у ввіреній йому під охорону дільниці, а саме у кварталі 23 виділ 6 Звіздівського лісництва СВСК Сельнський ліс , вказаним майстром лісу не було виявлено та притягнуто до встановленої законом відповідальності осіб, що в липні 2017 року здійснили самовільну рубку 425 дерев різних порід, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам, що виразилося у не притягненні до встановленої законом відповідальності осіб, які вчинили лісо порушення та завдали навколишньому природному середовищу шкоди на загальну суму 387 261 грн. 84 коп. Як встановлено, ОСОБА_1 на даний час звільнений з посади майстра лісу, що стверджується наказом СВСК "Селянський ліс" №10 від 31.01.2018 року, СВСК "Селянський ліс" претензій до нього немає, що підтверджено листом від 12.03.2018 року, тобто внаслідок зміни обстановки, вчинене діяння ОСОБА_1 втратило характер суспільно небезпечного, а особа перестала бути суспільно небезпечною.

102. Таким чином, надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

103. Колегія суддів звертає увагу, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

104. Частинами 1-3 статті 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліс - тип природних комплексів (екосистема), в якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані в своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

105. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

106. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

107. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються приписами Земельного кодексу, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (ч.2 ст. 3 ЗК України).

108. За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (п. е ч. 1 ст. 19 ЗК України).

109. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 ЛК України).

110. Водночас, у ч.2 ст.5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.

111. Отже, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

112. Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатися згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

113. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. б ч. 1 ст. 164 ЗК України).

114. Отже, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням.

115. Відповідно до статей 16 та 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

117. Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

118. Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

119. Статтею 63, п.5 статті 64 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

120. Згідно частин 1 та 5 статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

121. Охорону і захист лісів на території України здійснюють зокрема лісова охорона постійних лісокористувачів і власників лісів (стаття 89 Лісового кодексу України).

122. Статтею 93 Лісового кодексу України передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є забезпечення реалізації державної політики в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами; забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами; запобігання порушенням законодавства в сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

123. Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

124. Відповідно до положень статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

125. За змістом п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

126. Положеннями статті 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, в розмірах і порядку, визначених законодавством України.

127. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

128. Права і обов`язки, що склалися між сторонами спору, виникли з позадоговірного зобов`язання.

129. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено в статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

130. Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1) неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду зокрема підстав невиконання завдавачем шкоди покладених на нього обов`язків; 2) наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; 4) вина особи, що завдала шкоду.

131. З огляду на наведене, предметом доказування в даній справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

132. Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

133. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений в формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

134. Виходячи зі змісту абзацу 2 частини 1 статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

135. Спеціалізований виробничий сільськогосподарський кооператив Селянський ліс відповідно до Статуту, затвердженого протоколом №01/18-1 зборів членів (засновників) кооперативу 01 березня 2018 року(а.с.33-38 т.1), є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створений зокрема для ведення лісового господарства(пункт 1.1.Статуту). Одним із предметів діяльності кооперативу є: охорона і захист лісу, надання послуг державі по веденню лісового господарства та захисному лісорозведенню, виконання комплексу лісокультурних і лісогосподарських робіт передбачених перспективними планами ведення лісового господарства та державними планами природоохоронних заходів, лісогосподарське та сільськогосподарське виробництво (вирощування), переробка та реалізація товарної продукції і сировини(підпункт 2.3.1 пункту 2.3 Статуту).

136. Відповідно до ст. ст. 56, 57 ЗК України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, в яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

137. Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які поширюється особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.

138. Згідно з положеннями ст. 17 ЛК України, у постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

139. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Державного акту на право постійного користування землею І-РВ №000755 від 27.12.2001 року(а.с. 39-40 т.1) СВСК «Селянський ліс» є постійним користувачем земельними ділянками на території Головинської сільської ради Костопільського району загальною площею 80,6 га. Землі надано у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 11 грудня 2001 року№308.

140. З огляду на вищевикладене, колегія суддів встановлено, що наведені докази в їх сукупності дають підстави для висновку, що земельна ділянка, на якій було виявлено самовільну рубку лісу належить відповідачеві.

141. Зі змісту статей 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України слідує, що постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу. Забезпечення охорони та захисту лісів серед інших покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

142. Виходячи з системного аналізу положень п.1 частини 2 статті 19, п.5 статті 64, частин 1 та 5 статті 86, п.5 частини 2 статті 105 та статті 107 Лісового кодексу України лісові господарства як постійні лісокористувачі мають нести відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.

143. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

144. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності в вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16 та у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

145. Факт порушення вимог природоохоронного законодавства зафіксований в Акті складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1, який підписаний Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Рівненської області Легкобитом І.Й., головою СВСК Селянський ліс Максимовим В.О., головним лісничим СВСК Селянський ліс без будь-яких зауважень щодо його змісту чи виявлених перевіркою порушень вимог лісового законодавства. Дії Державної екологічної інспекції у Рівненській області щодо проведення на території СВСК Селянський ліс заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства вчинені в межах компетенції даного органу з урахуванням вимог чинного законодавства відповідачем у судовому порядку не оскаржувались.

146. Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб`єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008 року, акт перевірки -це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

147. Крім того, доказів оскарження вищезазначеного акта №1 у встановленому законом порядку матеріали справи не містять, а відтак, на час вирішення спору він є чинним, відомості, зазначені в акті, відповідачем за допомогою належних і допустимих доказів не спростовані. Таким чином, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави відхилення акта №1 в якості неналежного доказу по справі.

148. Отже, судом апеляційної інстанції відхиляються доводи відповідача про те, що акт №1 складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є неналежним доказом у справі та не доводить наявності встановленого судами в діях відповідача складу правопорушення, оскільки, по-перше, відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольних йому лісових ділянках, по-друге, такі доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 року у справі №909/976/17.

149. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з СВСК "Селянський ліс" 387 261,84 грн. завданої шкоди.

150. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

151. У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана природному навколишньому середовищу шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду).

152. Розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки дерев здійснено у відповідності до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу , додаток №1 (далі - Постанова №665).

153. Постановою №665 затверджено Порядок проведення індексації такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами за яким індексація такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, проводиться починаючи з 1 січня 2009 р. за формулою Ні = Нп х І / 100, де Ні - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у поточному році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; Нп - проіндексований розмір такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу у попередньому році, гривень з копійками (з округленням до двох десяткових знаків) за одну одиницю; І - індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік, відсотків.

154. У разі коли індекс споживчих цін (індекс інфляції) за попередній рік не перевищує 100 відсотків, індексація такс не проводиться. Під час проведення індексації базовим вважається значення такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, що утворилося станом на 31 грудня 2008 року, а для нововведених такс - на 31 грудня року їх введення (п. 2 та 3 Порядку).

155. Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок розміру заподіяної шкоди суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказаний розрахунок виконано у відповідності до Постанови №665 і він є арифметично вірним.

156. Поряд з цим, у п. 88 постанови Велика Палата Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі №9901/93/19 зазначила, що виходячи з вимог частини другої статті 19, статей 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09 серпня та 19 вересня 2018 року у справах № 909/976/17, 925/382/17, лісокористувач СВСК Селянський ліс є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

157. Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

158. За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

159. Обов`язок доказування і подання доказів установлено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

160. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

161. З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

162. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

163. За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

164. Отже, враховуючи, що належними та допустимими доказами, зокрема, Актом складеного за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів №1, ухвалою Костопільського районного суду від 13.03.2018 року у справі №564/213/18, підтверджується склад цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача, яка виражається в неналежному виконанні своїх обов`язків щодо охорони та захисту лісу; розмір шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу, обрахований відповідно до чинних такс, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 №665; безпосередній причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання природоохоронного законодавства; а також вина відповідача, що полягає в протиправній бездіяльності та неперешкоджанні його посадовими особами незаконному вирубуванню лісових насаджень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі в сумі 387261,84 грн.

165. На думку суду покладення відповідальності виключно на осіб, що безпосередньо здійснюють незаконне вирубування, та звільнення від юридичної відповідальності, як засобу державного примусу, лісокористувачів знівелює принцип невідворотності покарання за неналежну охорону ввіреного в їх користування лісового фонду та призведе до втрати найбільш дієвого механізму стимулювання стосовно самих лісокористувачів до належного виконання покладених на них обов`язків з охорони лісу.

166. Кірм того, колегія суддів відзначачає, що аргумент скаржника про те, що матеріалами справи не доведена вина відповідача у вчиненні незаконної рубки дерев, не може бути прийнято до уваги з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, а також на положення чинного законодавства відповідно до якого цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства несуть не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а і постійні лісокористувачі, які допустили протиправну бездіяльність щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 року у справі №920/1106/17.

167. Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

168. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

169. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

170. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Спеціалізованого виробничого сільськогосподарського кооперативу "Селянський ліс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.11.2020 року у справі №918/391/20 без змін.

2. Справу №918/391/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.