Рішення

від 27.01.2021 по справі 910/15654/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2021Справа № 910/15654/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. , за участі секретаря судового засідання Гарашко Т.В., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (пл. Івана Франка, буд.5, Київ 01001, код ЄДРПОУ 40538421)

до Спільного українсько-канадського підприємства "ВЕЗУВІО ЛТД." (вул. Чкалова, буд. 47-В, Київ 01034, код ЄДРПОУ 14299913)

про стягнення 128 317, 32 грн,

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Спільного українсько-канадського підприємства "ВЕЗУВІО ЛТД." стягнення 128 317, 32 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та п. 44 Правил користування теплової енергії відповідач здійснював бездоговірне споживання теплової енергії (централізоване гаряче водопостачання) за адресою вул. Рейтарська, буд. 25, про що складено акт №27-08/2019 а також невиконанням своїх зобов`язань щодо оплати фактичного спожитих житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим позивачем нараховано до стягнення з відповідача 124 435, 39 грн основної заборгованості, 1 721, 37 грн інфляційних втрат та 2 160, 56 грн трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 за клопотанням Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" призначено судове засідання у справі №910/15654/20 на 29.12.2020.

23.12.2020 до відділу діловодства суду представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме пропозиції відповідача про укладення мирової угоди у справі №910/15654/20.

У судовому засіданні 29.12.2020 оголошено перерву розгляду справи по суті до 20.01.2021.

19.01.2020 через відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про розстрочення виконання рішення у справі №910/15654/20, яке обґрунтоване тим, відповідач є закладом громадського харчування - піцерією, та введені постановою КМУ від 09.12.2020 №1236 протиепідемічні заходи на території України через пандемію COVID-19 значно погіршили фінансовий стан відповідача, зокрема відповідно до п. 3. постанови додатково у період з 08.01.2021 до 25.01.2021 повністю заборонено приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування.

У судовому засіданні 20.01.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, питання щодо задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення залишив на розсуд суду, представник відповідача проти задоволення позову не заперечив, просив суд врахувати подане ним клопотання про розстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву розгляду справи по суті до 27.01.2021.

26.01.2020 відповідачем подано через відділ діловодства суду докази на підтвердження обставин, викладених у клопотанні відповідача про розстрочення виконання рішення у справі №910/15654/20, а саме банківську виписку по рахунку відповідача у період з 28.12.2019 по 03.01.2020.

У судове засідання 27.01.2021 прибув представник позивача, представник відповідача у засідання не прибув, хоча про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.

За приписами частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи і не повідомив суду про причини неявки, суд на місці постановив розгляд справи по суті проводити за його відсутності.

Разом з цим суд зазначає, що у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду ані відзив на позов, ані клопотання про продовження строку на його подання, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ Київенерго .

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1. цього статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО", позивач є виконавцем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у житловому будинку за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 25.

20.08.2019 за результатами проведення рейдової роботи нежитлових приміщень позивачем складено акт №48-08/2019, відповідно до якого за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 25 на момент обстеження встановлено, що на першому поверсі житлового будинку розташована піцерія Візувіо (власником якої є відповідач у справі). При обстеженні ГВП (гарячого водопостачання) встановлено, що нежитлове приміщення підключене до загальнобудинкової системи гарячого водопостачання. В приміщенні розташовані 2 глибоких мийки та один рукомийник.

Із вказаним актом ознайомлено відповідача, про що свідчить підпис його уповноваженого представника.

20.08.2019 позивачем складено акт №27-08/2019 про порушення споживачем правил користування теплової енергії та/або умов договору, відповідно до якого споживач (відповідач) порушив п. 44 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ №1198, - бездоговірне споживання теплової енергії (централізоване гаряче водопостачання) піцерія Візувіо , розташована на першому поверсі житлового будинку. Графік роботи: 7 днів на тиждень, з 10:00-22:00.

Пунктом 3.3 вказаного акту запропоновані заходи щодо ліквідації порушення - укласти договір з КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО".

Із вказаним актом ознайомлено відповідача, про що свідчить підпис його уповноваженого представника та керівника.

Доказів укладення договору на постачання теплової енергії між позивачем та відповідачем матеріали справи не містять.

На підставі акту №27-08/2019 від 20.08.2019 та у зв`язку з подальшим користуванням відповідачем послугами ГВП позивачем було здійснено нарахування по особовому рахунку відповідача за спожиті послуги з постачання гарячої води у період з травня 2018 по серпень 2020 року на загальну суму 124 435, 39 грн, а саме згідно актів надання послуг з централізованого постачання гарячої води: від 30.09.2019 на суму 441, 34 грн, від 31.10.2019 на суму 547, 26 грн, від 30.11.2019 на суму 120 689, 13 грн (до якого включений перерахунок по кількості з грудня 2018 по квітень 2019), від 31.12.2019 на суму 443, 28 грн, від 31.01.2020 на суму 465, 18 грн, від 29.02.2020 на суму 399, 32 грн, від 31.03.2020 на суму 399, 50 грн, від 30.04.2020 на суму 503, 12 грн, від 31.05.2020 на суму 547, 26 грн.

31.08.2020 на вказану суму позивачем, також, було виставлено відповідачу відповідний рахунок на оплату заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води.

Втім, вказана заборгованість за спожиті послуги централізованого гарячого водопостачання без укладання договору відповідачем сплачена не була, що і стало причиною звернення з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 275 Господарського кодексу України та Законом України Про теплопостачання споживання теплової енергії можливе лише на підставі договору з теплопостачальною організацією.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/4239/16 від 21.08.2019).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Так, відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Законом України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).

У відповідності до положень Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг.

Згідно п. 5. ч. 3 статті 7 Закону споживач зобов`язаний, зокрема, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

За приписами ст. 9. вказаного закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з п. 18. Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку (п. 20 Правил).

У разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства (п. 21 Правил).

Зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Втім, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, оплату спожитих послуг централізованого гарячого водопостачання у встановлені строки не здійснив.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

З огляду на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 124 435, 39 грн.

Окрім того, оскільки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 1721, 37 грн та 3% річних в розмірі 2160, 56 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм право на подання відзиву на позовну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Водночас, відповідачем подано клопотання про розстрочення виконання рішення у даній справі у відповідності до статті 331 Господарського процесуального кодексу України з огляду на свій скрутний матеріальний стан, що зумовлений введеними на території України протиепідемічними заходами, зокрема повною забороною приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3-5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Так, судом встановлено, що відповідач є закладом громадського харчування (види діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 10.72 Виробництво сухарів і сухого печива; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами).

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 28.02.2021 на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211, від 20 травня 2020 р. № 392 та від 22 липня 2020 р. № 641.

Зокрема п. 3. вказаної постанови в період з 00 годин 00 хвилин 8 січня 2021 р. до 00 годин 00 хвилин 25 січня 2021 р. на території України забороняється: 1) приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень, замовлень на винос та закладів громадського харчування в аеропортах.

Наразі, судом враховано фінансовий стан відповідача (підтверджений банківською виписку за період з 01.01.2020 по 20.01.2021), а також відсутність доказів того, що розстрочення виконання рішення суду у даній справі, зокрема, в частині основного боргу, вплине на фінансовий стан позивача.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та розглянувши клопотання про розстрочку виконання рішення, суд визнає причини, з яких рішення суду не може бути виконано у встановлений термін, поважними, та приходить до висновку про можливість задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання даного рішення суду шляхом сплати відповідачем основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та судових витрат рівними частинами по 10 000 грн щомісячно та останній платіж у розмірі 20419, 32 грн строком на 1 рік.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" до Спільного українсько-канадського підприємства "ВЕЗУВІО ЛТД." задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Спільного українсько-канадського підприємства "ВЕЗУВІО ЛТД." (вул. Чкалова, буд. 47-В,Київ 01034, код ЄДРПОУ 14299913) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (пл. Івана Франка, буд.5, Київ 01001, код ЄДРПОУ 40538421) 124 435 (сто двадцять чотири тисячі чотириста тридцять п`ять) грн 39 коп. основного боргу за спожиті послуги з постачання гарячої води, 1 721 (одну тисячу сімсот двадцять одну) грн 37 коп. інфляційних втрат, 2 160 (дві тисячі сто шістдесят) грн, 56 коп. 3% річних та 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/15654/20 в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та судового збору в загальній сумі 130 419, 32 грн. рівними частинами по 10 000, 00 грн. щомісячно та останній платіж у розмірі 20 419, 32 грн строком на 1 рік згідно наступного графіку:

25.02.2021 - 10 000, 00 грн.

25.03.2021 - 10 000, 00 грн.

25.04.2021 - 10 000, 00 грн.

25.05.2021 - 10 000, 00 грн.

25.06.2021 - 10 000, 00 грн.

25.07.2021 - 10 000, 00 грн.

25.08.2021 - 10 000, 00 грн.

25.09.2021 - 10 000, 00 грн.

25.10.2021 - 10 000, 00 грн.

25.11.2021 - 10 000, 00 грн.

25.12.2021 - 10 000, 00 грн.

25.01.2022 - 20419, 32 грн.

4. .Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2021

Суддя Н.І. Ягічева

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом IV ГПК України.