Рішення

від 02.11.2020 по справі 910/12273/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2020Справа № 910/12273/20

Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В. , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справиза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна"

до Державного підприємства "Укрліктрави"

про стягнення 211 180,17 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрліктрави" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 211 180,17 грн, з яких 102 129,12 грн становить сума основної заборгованості, 82 862,58 грн - пеня, 18 067,70 грн - індекс інфляції та 8 120,77 грн - 3% річних. Позивачем також заявлено про стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, за твердженням позивача, виконанням відповідачем умов Договору поставки № 70 від 27.07.2017 в частині здійснення своєчасно та в повному обсязі оплати за отриманий товар.

Ухвалою Господарського суду від 28.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12273/20 для розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

10.09.2020 до канцелярії суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" про повернення зайво сплаченої суми судового збору.

Ухвалою від 15.09.2020 задоволено клопотання позивача та повернуто суму зайво сплаченого судового збору.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28.08.2020 про відкриття провадження у справі № 910/12273/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 була отримана уповноваженим представником відповідача 10.09.2020, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Підприємство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.07.2017 між Підприємством та Товариством був укладений договір поставки № 70, за умовами якого останнє взяло на себе обов`язок поставити відповідачу племінні (генетичні) ресурси, на умовах і в порядку, передбачених даною угодою, у кількості та якості, згідно супровідних документів, які є невід`ємною частиною цієї угоди, а Підприємство - прийняти і своєчасно оплатити вказану продукцію. Даний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Умовами пунктів 2.1-2.6 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється окремими партіями. Найменування, асортимент, вартість продукції, строк та умови поставки окремої партії продукції здійснюється відповідно до поданих Покупцем та погоджених Постачальником заявок. Постачальник розглядає подану заявку на продукцію та погоджується на поставку (часткову поставку) відповідної партії продукції. Заявка вважається погодженою, якщо Постачальник виставив Покупцю відповідний рахунок- фактуру відповідно до пунктів 5.3, 5.4 даного договору. Поставка продукції за цим Договором здійснюється відповідно до Правил Інкотермс в редакції 2010 року на умовах (базисі) поставки EXW-EX WORKS - склад продавця: Київська область, м.Переяслав- Хмельницький, вул. Гостинна, 13. Сторони в окремих випадках можуть домовитись про інші умови поставки. Приймання продукції за кількістю проводиться у відповідності з Інструкцією Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю , затвердженою постановою Держарбітражу № П-6 від 15 червня 1965 року із змінами та доповненнями, за якістю - у відповідності з Інструкцією Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за якістю , затвердженою постановою Держарбітражу № П-7 від 25 квітня 1966 року із змінами, в тій їх частині, що не суперечать умовам цього Договору. Приймання продукції по кількості та якості здійснюється згідно даним, зазначеним у видаткових накладних та племінному свідоцтві, що надається Постачальником. Право власності на продукцію та усі ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту поставки. Моментом поставки є дата підписання Сторонами видаткової накладної на продукцію та отримання продукції відповідальною особою Покупця на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. У випадку несплати суми поставки продукції в строк, вказаний в пункті 5.4 Договору, Постачальник має право зупинити наступну поставку Покупцю до повної оплати ним всієї раніше придбаної продукції.

Кількість та асортимент продукції відображається в рахунках-фактурах, видаткових та податкових накладних на кожну окрему партію продукції, які є невід`ємними частинами цього договору (пункт 3.1 договору).

Продукція придбана за зовнішньоекономічним контрактом за іноземну валюту-Долар США. Вартість генетичної продукції та матеріалів для штучного осіменіння встановлюється по ринкових цінах, в національній валюті України (гривня), з визначенням грошового еквіваленту в іноземній валюті (долар США) за офіційним курсом долара США, встановленим Національним банком України, яка склалась на момент виставлення рахунка- фактури Покупцю на оплату. Покупець оплачує поставлену Постачальником продукцію за цінами, які вказуються в рахунках- фактурах та видаткових накладних на кожну окрему партію продукції. Загальна сума кожної поставки зазначається в видаткових накладних. Суму договору складає сума вартості всієї продукції, що постачається Постачальником Покупцю на умовах даного Договору на протязі терміну його дії. Загальна сума договору не обмежується (пункт 4.1-4.3 договору).

Розділом 5 договору сторони погодили порядок розрахунків, зокрема, розрахунки за кожну поставлену партію продукції по даному договору здійснюється Покупцем на підставі виставленого рахунка-фактури. Розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, в національній валюті України (гривня), при цьому сума за кожну поставлену партію продукції; що підлягає сплаті,- визначається за офіційним курсом долара США. встановленим Національним банком України на момент виставлення Покупцю рахунка-фактури на оплату. Порядок оплати: Покупець зобов`язується здійснити попередню оплату в розмірі 100% вартості продукції, зазначеної в рахунку-фактурі Постачальника на оплату. В окремих випадках, за погодженням сторін, продукція може постачатись Покупцеві з відстрочкою платежу строком до 10 (десяти) календарних днів з моменту її прийняття. При цьому у рахунку-фактурі проставляється дата кінцевого розрахунку за продукцію. Днем оплати вважається день надходження коштів на поточний рахунок Постачальника. Грошові кошти, що надходять від Покупця як оплата за отриману по договору Продукцію, зараховується Постачальником в рахунок погашення заборгованості Покупця послідовно, починаючи з першої за датою видачі неоплаченої видаткової накладної, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного правочину позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 136 075,20 грн.

Факт поставки вказаного товару підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями видаткових накладних, актів надання послуг, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печаткою Товариства, а саме: видаткової накладної № 1073 від 31.07.2017 на суму 32 776,08 грн, згідно акта надання послуг № 1074 від 31.07.2017 транспортні витрати на суму 1 170,00 грн; видаткової накладної № 1094 від 01.08.2017 термостат біологічний вартістю 2 988,00 грн; видаткової накладної № 1419 від 28.09.2017 на суму 31 173,12 грн, згідно акта надання послуг № 1420 від 28.09.2017 транспортні витрати на суму 1 404,00 грн; видаткової накладної № 1596 від 25.10.2017 на суму 33 727,20 грн, згідно акта надання послуг № 1597 від 25.10.2017 транспортні витрати на суму 1 404,00 грн; видаткової накладної № 170 від 01.12.2017 на суму 28 797,60 грн; згідно видаткової накладної № 171 від 01.12.2017 на суму 2 635,20 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки № 70 від 27.07.2017, також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Відповідачем у порушення умов укладеного договору лише частково сплатив вартість поставленого товару, а саме у розмірі 33 946,08 грн , згідно платіжного доручення №734 від 26.09.2017.

18.04.2019 Товариство звернулося до Підприємства з претензією щодо оплати заборгованості за поставлену останньому продукцію.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом від 02.05.2019 № 15 повідомив позивача про те, що визнає вищевказану заборгованість та у зв`язку з фінансовими труднощами просив надати йому тимчасову відстрочку щодо погашення цієї заборгованості, а також зобов`язався погасити борг до 31.05.2019.

Проте всупереч положенням вищенаведеного правочину покупець взятий на себе обов`язок по оплаті вартості поставленого йому товару не виконав, заборгувавши таким чином Товариству 102 129,12 грн.

Крім суми основного боргу Товариство також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 82 862,58 грн пені за період з 03.12.2017 до 27.07.2020, 8 120,77 грн три проценти річних за період 03.12.2017-27.07.2020 та 18 067,70 грн інфляційних втрат за період грудень 2017 року - червень 2020 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором поставки № 70 від 27.07.2017, яка складає 102 1229,12 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, визнана відповідачем і дане Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної поставки товару, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 8 120,77 грн три проценти річних за період 03.12.2017-27.07.2020 та 18 067,70 грн інфляційних втрат за період грудень 2017 року - червень 2020 року на вищевказану суму основного боргу.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

Водночас при досліджені матеріалів справи судом було встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованих у період з 03.12.2017 по 27.07.2020 на суму основного боргу в розмірі 102 129,12 грн, останнім невірно визначений початок періоду нарахування з грудня 2017 року. Так, суд відзначає, що розрахунок інфляційних втрат здійснюється за повний календарний місяць, оскільки початок періоду нарахування 03.12.2017 - місяць грудень не входить до періоду розрахунку вказаної компенсаційної втрати. Здійснивши перерахунок суми інфляційних втрат за період січень 2018 року - червень 2020 року, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних втрат у загальному розмірі 16 877,63 грн.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 82 862,58 грн пені, нарахованої на суму основного боргу за період 03.12.2017-27.07.2020.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів, робіт, чи послуг (частина 4 статті 231 ГК України).

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом пунктів 6.1 та 6.3 договору у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, встановлених цим Договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До регулювання правовідносин, які неврегульовані цим Договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України. У випадку порушення строку оплати продукції Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день такого прострочення.

Сторони встановили строк позовної давності для вимог про стягнення неустойки в три роки (пункт 6.6 договору).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням вищевказаних норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку про те, що вказана штрафна санкція розрахована вірно, а тому сума пені у розмірі 82 862,58 грн підлягає стягненню з Підприємства на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" до Державного підприємства "Укрліктрави" про стягнення 211 180,17 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Укрліктрави" (01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1; ідентифікаційний код 37471692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімекс Альянс Україна" (08401, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький (Переяслав), вулиця Гостинна, будинок 13; ідентифікаційний код 37517349) 102 129,12 грн (сто дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 12 копійок) основної заборгованості, 82 862,58 грн (вісімдесят дві тисячі вісімсот шістдесят дві гривні 58 копійок) пені, 16 877,63 грн (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 63 копійки) інфляційних втрат, 8 120,77 грн (вісім тисяч сто двадцять гривень 77 копійок) три проценти річних та 3 149,85 грн (три тисячі сто сорок дев`ять гривень 85 копійок) судового збору.

3. У іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.02.2021.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ