Рішення

від 19.02.2021 по справі 910/17030/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2021Справа № 910/17030/20 Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321, код ЄДРПОУ 34161760)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 5-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 43025856)

про стягнення 44 077,89 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" про стягнення заборгованості, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки у розмірі 44 077,89 грн.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 09.11.2020 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.

20.11.2020 до суду від позивача через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що сторони належним чином повідомлялися про здійснення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши подану позивачем позовну заяву та додані до неї документи заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пунктами 1, 2, 4, 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

Необхідність всебічного з`ясування обставин справи унеможливлює швидке вирішення даної справи.

При цьому, суд зауважує, що судове рішення за результатами вирішення спору не може бути абстрактним або умовним, а повинно містити відповідні закону або договору способи захисту прав та інтересів позивача за чітко визначеним переліком вимог.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 запропоновано позивачу подати письмові пояснення з належними та допустимими доказами, якими підтверджується поставка товару позивачу (видаткова накладна, акт прийому-передачі товару).

15.02.2021 через відділ діловодства суду позивачем подані письмові пояснення по справі, в яких він зазначає, що товар, а саме дріт в`язальний вагою 411 кг був доставлений до складу Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 321 перевізником ТОВ ТК САТ 21 серпня 2020, що підтверджується товарно-транспортною накладною (накладною на вантаж одержувача) № 299002491, копія якої долучена до позовної заяви. Товар від імені Товариства з обмеженою відповідальністю ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД було прийнято начальником дільниці Казмірук Богданом Васильовичем. Позивач також зазначає, що враховуючи, що відповідач не надав жодних інших документів на товар, крім рахунку на оплату та ТТН, позивачем було складено відповідний акт про приймання матеріалів та бухгалтерську довідку від 21.08.2020 про здійснення приймання товару та його оприбуткування на склад товариства. Позивачем до письмових пояснень додано копію акту про приймання матеріалів від 21.08.2020 (типова форма М-7) та копію бухгалтерської довідки від 21.08.2020, копію податкової накладної ТОВ "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" №76 від 19.08.2020, роздрукованої з Автоматизованої системи Єдине вікно подання електронних документів .

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" у визначений судом строк відзив на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" (далі - позивач, покупець) до Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" (далі - відповідач, постачальник) на підставі усних домовленостей та виставленого постачальником рахунку №15219 від 19.08.2020 на суму 105 499, 89 грн, 19.08.2020 було здійснено оплату товару в розмірі 52 749,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 19.08.2020.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, зазначені кошти у розмірі 52 749,99 грн сплачені за поставку товарів найменування та кількість яких, зазначено в рахунку №15219 від 19.08.2020.

Відповідно до рахунку на оплату № 15219 від 19.08.2020 вартість товару у кількості 5 т складає 105 499, 89 грн, з розрахунку, що ціна за 1 т дроту складає 17 583,33 грн без ПДВ.

21.08.2020 відповідачем через перевізника ТОВ ТК САТ доставлено позивачу товар у кількості 411 кг., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 299002491 від 21.08.2020.

Проте, як зазначає позивач, відповідачем свої зобов`язання щодо поставки товару виконано не в повному обсязі, зокрема, частина оплаченого товару на суму 44 077,89 грн відповідачем не поставлена.

15.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 46/09 від 14.09.2020 щодо про здійснення у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги поставки товару на суму 44 077, 89 грн або повернути позивачу оплачені грошові кошти. Докази направлення даної вимоги та отримання відповідачем останньої містяться в матеріалах справи.

Проте відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, поставку товару не здійснив, грошові кошти в розмірі 44 077,89 грн не повернув.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача суму грошових коштів за непоставлений товар у розмірі 44 077,89 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Дослідивши обставини щодо правової природи правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір поставки у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем рахунку №15219 від 19.08.2020 на оплату товару та здійснення позивачем 19.08.2020 оплати товару за цим рахунком (платіжне доручення № 260).

У відповідності до ст. 712 ЦК України, за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку №15219 від 19.08.2020, 19.08.2020 було здійснено попередню оплату товару частково в розмірі 52 749,99 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 260 від 19.08.2020 та податковою накладною № 76 від 19.08.2020.

Відповідно до рахунку на оплату № 15219 від 19.08.2020 вартість товару у кількості 5 т складає 105 499, 89 грн, з розрахунку, що ціна за 1 т дроту складає 17 583,33 грн без ПДВ.

Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи рахунок №15219 від 19.08.2020 не має підпису відповідача по справі, втім, такий рахунок сплачений позивачем з посиланням на нього у призначенні платежу платіжного доручення № 260 від 19.08.2020, сплачені кошти отримані відповідачем по справі та не були повернуті останнім як такі, що отримані помилково.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" до Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" було досягнуто усної домовленості про поставку товарів згідно найменування та кількості, що зазначена в рахунку № 15219 від 19.08.2020.

21.08.2020 відповідачем через перевізника ТОВ ТК САТ доставлено позивачу товар у кількості 411 кг, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 299002491 від 21.08.2020.

Вартість поставленого товару у кількості 411 кг, виходячи із ціни, зафіксованої в рахунку на оплату № 15219 від 19.08.2020, складає 8 672,10 грн. з ПДВ.

Також в матеріалах справи міститься Акт про приймання матеріалів та бухгалтерську довідку від 21.08.2020 про здійснення приймання товару та його оприбуткування на склад товариства.

Крім того, судом встановлено, що відповідачем за результатами отриманої від позивача передоплати у сумі 52 749, 99 грн було складено та зареєстровано в ЄРПН 09.09.2020 за реєстраційним № 9224848821 податкову накладну № 76 від 19.08.2020, в якій зазначено:

- у графі Постачальник (продавець) - Товариство з обмеженою відповідальністю ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ СТАЛЬІНВЕСТ

- у графі Отримувач (покупець) - Товариство з обмеженою відповідальністю ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД ,

- у рядку І розділу А Загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість - 52 750,00 грн;

- у графі 2 розділу Б опис (номенклатура) товарів/послуг постачальника (продавця) - проводка 3 вяз;

- у графі 4 розділу Б одиниця виміру товару/послуги, умовне позначення - т.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В свою чергу, приписами ст. 664 ЦК України встановлено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Окрім цього, згідно ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України, пп. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено - якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом, встановленим законом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок чого припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

В свою чергу, відповідач, документів, що спростовують твердження позивача в частині неналежного виконання зобов`язань з поставки товару чи надання доказів виконання вимоги позивача щодо повернення грошових коштів до суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та доведеність обставин щодо виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем не в повному обсязі, а саме часткової поставки товару, зокрема, дроту в`язального вагою 411 кг, та не повернення суми передньою сплачених грошових коштів в розмірі 44 077, 89 грн, а також не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст. 193 ГК України).

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СТАЛЬІНВЕСТ" (03113, м. Київ, провулок Артилерійський, 5-А, офіс 11, код ЄДРПОУ 43025856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТОРРЕСУРСИ ЗАХІД" (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 321, код ЄДРПОУ 34161760) грошові кошти в розмірі 44 077 (сорок чотири тисячі сімдесят сім) грн 89 коп. та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.02.2021

Суддя І.О. Андреїшина