Рішення

від 19.02.2021 по справі 916/2975/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2021Справа № 916/2975/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ

до Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВА УКРАЇНІ-Ф

про стягнення 44 581, 80 грн

Без повідомлення (виклику) учасників судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство УКРТЕЛЕКОМ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВА УКРАЇНІ-Ф 44 581, 80 грн заборгованості, з яких 42 501, 48 грн основного боргу з урахуванням коефіцієнтів інфляції, 1 823, 40 грн пені, 256, 92 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна від 27.11.2019 № 51Е100-1634/19 в частині внесення орендної плати в період з 30.11.2019 по 30.04.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні, яке призначено на 17.11.2020.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17 листопада 2020 року, справу № 916/2975/20 передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України.

16 грудня 2020 року матеріали справи № 916/2975/20 надійшли до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2020 матеріали справи № 916/2975/20 передано на розгляд судді Комарової О.С.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2020 справу № 916/2975/20 прийнято до провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 21.12.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02223, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 22.

Однак, конверт з ухвалою суду був повернутий відділенням поштового зв`язку у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю СЛАВА УКРАЇНІ-Ф звернулось до Одеської філії Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ із проханням розглянути можливість надання в оренду приміщення, яке знаходиться за адресою: Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, буд. 62, корпус В, загальною площею 81.3 кв.м.

14.11.2019 сторонами підписано акт приймання-передачі майна, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, на першому поверсі 1-поверхового будинку № 62, корпус В , загальною площею 81.3 кв.м., а саме:

- приміщення № І - загальною площею 23.3 кв.м.;

- приміщення № ІІ - загальною площею 20.5 кв.м.;.

- приміщення № ІІІ - загальною площею 10.5 кв.м.;

- приміщення № ІV - загальною площею 15.5 кв.м.;

- приміщення № V - загальною площею 11.5 кв.м.

В подальшому, 27.11.2019 між Публічним акціонерним товариством УКРТЕЛЕКОМ в особі директора Одеської філії Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю СЛАВА УКРАЇНІ-Ф (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 51Е100-1634/19 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, на першому поверсі 1-поверхового будинку № 62, корпус В , загальною площею 81.3 кв.м., для використання у якості торгової точки.

Згідно п. 2.1 Договору передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 3.1 Договору за користування орендованим майном орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю орендну плату, що складається з:

плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 35,88 грн за 1 кв.м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 3 500, 45 грн за 81.3 кв.м. за місяць (пп. 3.1.1 Договору);

плати за надання орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої визначено у Додатку № 2 до Договору (пп. 3.1.2 Договору).

У пункті 3.7 Договору визначено, що щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим орендодавець надає орендарю рахунок-акт, яким підтверджується обсяг та вартість послуг з оренди та послуг з утримання орендованого майна за розрахунковий місяць.

Згідно п. 3.8 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом її перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок орендодавця у наступному порядку:

орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця (пп. 3.8.1 Договору);

плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяця наступного за розрахунковим (пп. 3.8.2 Договору).

Як погоджено сторонами у п. 3.9 Договору орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надається/надсилається/передається орендодавцем орендарю, в тому числі який надсилається орендарю за допомогою електронного сервісу обміну документами. У разі не отримання орендарем рахунку акту від орендодавця орендар зобов`язаний здійснити оплату орендної плати не пізніше 20 числа місяця, у якому має бути здійснена така оплата. При цьому розмір плати за надання послуг з утримання орендованого майна визначається у розмірі, що дорівнює попередній оплаті за надання таких послуг (з подальшим коригуванням переплати/недоплати орендодавцем).

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі порушення строків виконання грошових зобов`язань за цим Договором, орендар на вимогу орендодавця сплачує пеню від суми простроченого зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за весь час прострочення.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 13 листопада 2020 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору).

13 грудня 2019 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди комерційної нерухомості № 51Е100-1634/19 від 27.11.2019, внаслідок чого внесено зміни до пунктів 1.1.1 та 3.1.1 Договору.

Таким чином збільшено площу орендованого майна до 134,4 кв.м. та, відповідно, розмір плати за користування нерухомим майном, який збільшився до 5 786, 72 грн за 134.4 кв.м.

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 01.12.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, на першому поверсі 1-поверхового будинку № 62, корпус В , загальною площею 134,4 кв.м., а саме:

- приміщення № І - загальною площею 23.3 кв.м.;

- приміщення № ІІ - загальною площею 20.5 кв.м.;.

- приміщення № ІІІ - загальною площею 10.5 кв.м.;

- приміщення № ІV - загальною площею 15.5 кв.м.;

- приміщення № V - загальною площею 11.5 кв.м.;

- приміщення № VІ - загальною площею 16.9 кв.м.;

- приміщення № VІІ - загальною площею 21.8 кв.м.;

- приміщення № VІІІ - загальною площею 14.4 кв.м.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконано обов`язок щодо сплати орендної плати, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість за період з 14.11.2019 до 30.04.2020 в розмірі 42 213, 37 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. (ч. 1 ст. 181 ГК України)

За змістом ч. 1 ст. 175 ГК України цивільно-правовими зобов`язаннями визнаються також майново-господарські зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до положень частини 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з ч. 3 ст. 283 ГК України об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного договору сторони підписали акти приймання-передачі майна від 14.11.2019 та від 01.12.2019, відповідно до яких орендодавець передав, а орендар прийняв нерухоме майно.

Отже, з моменту підписання вказаних актів, відповідно до п. 2.1 Договору між сторонами виникли правовідносини щодо оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: Одеська область, смт. Захарівка, вул. Одеська, на першому поверсі 1-поверхового будинку № 62, корпус В , загальною площею 81, 3 кв.м., а згодом 134,4 кв.м.

На виконання пунктів 3.7, 3.9 Договору позивачем виставлялись рахунки-акти на сплату орендної плати та послуг з утримання орендованого майна, а саме: № 51008/1911-264 від 30.11.2019 на суму 1 984, 37 грн; № 51008/1912-155 від 31.12.2019 на суму 5 786, 72 грн; № 51008/2001-158 від 31.01.2020 на суму 8 609, 94 грн; № 51008/2002-150 від 29.02.2020 на суму 10 958, 82 грн; № 51008/2003-146 від 31.03.2020 на суму 8 408, 94 грн; № 51008/2004-162 від 30.04.2020 на суму 6 464, 58 грн.

Разом з цим, доказів оплати за цими рахунками матеріали справи не містять.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем неодноразово направлялись листи про сплату заборгованості, копії яких наявні в матеріалах справи. Востаннє, листом від 22.05.2020 № 266-37, який отримано відповідачем 05.06.2020, позивач просив погасити суму заборгованості у розмірі 42 213, 37 грн. Проте, відповідь на вказаний лист в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору, не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати орендних платежів, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 42 213, 37 грн перед позивачем, що не було спростовано відповідачем.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту неналежного виконання відповідачем обов`язку зі сплати орендної плати за Договором оренди нерухомого майна № 51Е100-1634/19 від 27.11.2019, факту наявності боргу, відсутності доказів його оплати, а також не спростування відповідачем доказів позивача, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором на суму 42 213, 37 грн є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись пунктом 6.2 Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 1 823, 40 грн.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов`язань можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки, судом встановлено наявність порушення відповідачем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Разом з цим, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені знайшов арифметичну помилку, у зв`язку з чим вимоги в цій частин підлягають задоволенню в сумі 1 823, 38 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 256, 92 грн та 288, 11 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд не виявив у ньому помилок, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 288, 11 грн.

Разом з цим, розрахунок 3% річних містив арифметичну помилку, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі 256, 71 грн.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим наявні підстави для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 44 581,57 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 101, 99 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЛАВА УКРАЇНІ-Ф (02223, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 22; ідентифікаційний код 42797875) на користь Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства УКРТЕЛЕКОМ (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 39; ідентифікаційний код 01186691) 42 213, 37 грн (сорок дві тисячі двісті тринадцять гривень 37 коп.) основного боргу, 1 823, 38 грн (одна тисяча вісімсот двадцять три гривні 38 коп.) пені, 256, 71 грн (двісті п`ятдесят шість гривень 71 коп.), 3% річних, 288, 11 грн (двісті вісімдесят вісім гривень 11 коп.) інфляційних втрат та 2 101, 99 грн (дві тисячі сто одна гривня 99 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення в повному обсязі складено 19.02.2021.

Суддя О.С. Комарова