Рішення

від 19.02.2021 по справі 915/1520/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 915/1520/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-а; адреса для листування: 04119, м. Київ, вул. Деревлянська, буд. 8, оф. 82; ідентифікаційний код 41018061)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Екогрейн (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 36; ідентифікаційний код 41990610)

про: стягнення 156938,56 грн,

Суть спору:

14.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем звернулося б/н від 09.12.2020 (вх. № 15944/20) (з додатками), в якій просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екогрейн (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 36; код ЄДРПОУ 41990610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем (код ЄДРПОУ 41018061, 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-а) суму основного боргу - 104939,88 грн, пені 7758,19 грн, 48 % річних - 32525,85 грн, штрафу - 10493,98 грн, всього разом - 156938,56 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екогрейн (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 36; код ЄДРПОУ 41990610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем (код ЄДРПОУ 41018061, 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-а) сплаченого судового збору в розмірі - 2354,08 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору поставки № 11 від 09.04.2019; видаткових накладних № 135 від 07.05.2019, № 466 від 25.05.2020; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 07.05.2019; застосування норм статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором поставки.

Ухвалою суду від 21.12.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1520/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.

Так, позивач отримав копію ухвали 12.01.2021, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142371797 у сукупності за даними з офіційного вебсайту Акціонерного товариства Укрпошта .

Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 22.01.2021 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: за закінченням терміну зберігання (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142371770).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою Вручити особисто , рекомендовані листи з позначкою Судова повістка приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою Судова повістка , рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст. 11, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариство з обмеженою відповідальністю Екогрейн копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 21.12.2020 у справі № 915/1520/20 є 22.01.2021.

Станом на час розгляду справи будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.

Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 21.12.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

З вищевикладеного, датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 22.01.2021.

За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача, з урахуванням вихідних днів, тривав до 08.02.2021 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Лайф Форс Україна (ідентифікаційний код 41018061), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Екогрейн (ідентифікаційний код 41990610), як покупцем, був укладений Договір поставки № 11 (далі - Договір), відповідно до предмету якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язався поставити (передати) у власність покупця товар, вказаний в Специфікації (додатку) та/або видатковій накладній, що є невід`ємними додатками до цього Договору, а покупець взяв на себе зобов`язання прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

За умовами наведеного Договору:

- найменування (асортимент, номенклатура) товару, його кількість, ціна, строки та умови поставки, строки оплати товару (доларовий еквівалент), а також інші умови, визначаються в Специфікації (додатку), що є невід`ємним додатком до цього Договору. У разі відсутності Специфікації (додатку) товар поставляється на умовах EXW (Інкотермс 2010) за найменуванням (асортиментом, номенклатурою), у кількості та за ціною, що зазначено у видатковій накладній, та підлягає оплаті покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару (п. 1.2);

- поставка товару здійснюється партіями. Під партією слід розуміти ту кількість товару, яка зазначена у Специфікації (додатку) та/або у видатковій накладній (п. 1.3);

- у випадку здійснення поставки товару після отримання 100% передоплати від покупця Специфікація (додаток) сторонами не підписується. Постачальник залишає за собою право здійснити поставку товару без отримання передоплати, при цьому така партія товару має бути оплачена покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару (п. 1.5);

- датою поставки є дата видаткової накладної. покупець зобов`язаний надати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, якою уповноважує певну особу на отримання товару. товар може бути відвантажений постачальником без довіреності у випадку підписання видаткової накладної уповноваженою особою, повноваження якої підтверджені іншим документом (п. 1.6);

- загальна ціна Договору складається з суми вартості всіх партій товару, поставлених постачальником протягом строку дії даного Договору, із врахуванням вимог пунктів 2.2-2.3 Договору, що є беззаперечним правом постачальника. Застереження: Сторони встановлюють, що ціни на непоставлений/неоплачений товар, визначені на день підписання Специфікації (додатну) та/або видаткової накладної втрачають свою силу у випадку та в день введення державою нових, або зміни існуючих ставок обов`язкових платежів/зборів, зміни умов функціонування валютного ринку, зростання цін на сировину, енергоносії або курсу валют тощо. У такому випадку покупець повідомляється про зміну ціни шляхом виставлення нового рахунку на товар засобами факсимільного або електронного зв`язку, що узгоджені Сторонами в цьому Договорі (п. 2.1);

- оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.5);

- цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома Сторонами і діє до 31 грудня 2019 р. а в частині зобов`язань за Договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання Сторонами цих зобов`язань за Договором (п. 4.1);

- Договір автоматично (без укладання додаткової угоди) продовжує свою дію на кожний наступний рік, якщо за один місяць до зазначеної в п.4.1. цього Договору дати ні одна із Сторін не заявить свій намір про його припинення (п. 4.2);

- у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більш ніж 30 календарних днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару (п. 6.2);

- покупець на вимогу постачальника у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань сплачує на користь постачальника проценти в розмірі 48 процентів річних з простроченої суми та відшкодовує інфляційні втрати (п. 6.3).

Вищенаведений Договір скріплено підписами та печатками постачальника та покупця.

Суд зауважує, що рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Форс Україна (ідентифікаційний номер 41018061) від 11.11.2019 № 12 було змінено найменування Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Форс Україна на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем .

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, щодо стягнення з відповідача, як покупця, заборгованості за договором поставки, а також штрафних санкцій та відсотків річних внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання по укладеному між сторонами договору.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині повноти та своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір поставки № 11 від 09.04.2019;

- видаткові накладні № 135 від 07.05.2019, № 466 від 25.05.2020;

- довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 07.05.2019.

Відповідач, як було зазначено вище, відзив на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв у власність товар на загальну суму 104939,88 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видатковими накладними:

- № 135 від 07.05.2019 на суму 11549,88 грн;

- № 466 від 25.05.2020 на суму 93390,00 грн.

Додатково на підтвердження факту постачання відповідачу товару позивачем надано до матеріалів справи копію довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 3 від 07.05.2019.

За даними позивача, відповідач оплати за поставлений товар не здійснив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Товариство з обмеженою відповідальністю Екогрейн не спростувало вимоги позивача, не надало суду жодних доказів, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором поставки № 11 від 09.04.2019 товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму основної заборгованості в розмірі 104939,88 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов`язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):

1. Пеню на загальну суму 7758,19 грн, у тому числі:

- за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 на суму 1971,07 грн за період з 10.05.2019 по 09.11.2019;

- за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 на суму 5787,12 грн за період з 28.05.2020 по 27.11.2020.

2. 48 % річних на загальну суму 32525,85 грн, у тому числі:

- за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 на суму 8764,98 грн за період з 10.05.2019 по 07.12.2020;

- за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 на суму 23760,87 грн за період з 28.05.2020 по 07.12.2020.

3. Штраф на загальну суму 10493,98 грн, у тому числі:

- за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 на суму 1154,98 грн за період з 10.05.2019 по 07.12.2020;

- за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 на суму 9339,00 грн за період з 28.05.2020 по 07.12.2020.

Додатково, суд відмічає, що позивачем у розрахунку позовних вимог, наданому до позовної заяви, наведено розрахунок інфляційного збільшення суми боргу в загальному розмірі 1220,66 грн, у тому числі: за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 на суму 384,29 грн за період з 10.05.2019 по 07.12.2020; за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 на суму 836,37 грн за період з 28.05.2020 по 07.12.2020. Водночас, ні мотивувальна, ні резолютивна (прохальна) частини позовної заяви не містить мотивацій та вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат. З урахуванням наведеного, вказаний розрахунок не береться судом до уваги при розгляді даної справи.

Щодо заявленої до стягнення суми 48 % річних у розмірі 32525,85 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річні, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до умов п. 6.3 Договору поставки № 11 від 09.04.2019 сторони встановили інший, ніж передбачений ст. 625 ЦК України розмір процентів - 48 процентів річних.

Таким чином, на підставі ст. 625 ЦК України та умов укладеного між сторонами Договору, позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 48 процентів річних.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування відсотків річних в розмірі 32525,85 грн, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Так, при нарахуванні 48 % річних позивачем не були враховані вимоги ст. 253 ЦК України, відповідно до яких, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами п. 1.5 Договору партія товару має бути оплачена покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару.

Таким чином, оскільки товар за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 був поставлений 07.05.2019, то останнім днем строку оплати покупцем відповідного товару є 10.05.2019, а, отже, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 11.05.2019.

Аналогічно, оскільки товар за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 був поставлений 25.05.2020, то останнім днем строку оплати покупцем відповідного товару є 28.05.2020, а, отже, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 29.05.2020.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок розміру 48% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою 48% річних є 32388,18 грн (у тому числі 8764,98 грн за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 та 23638,39 грн за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020).

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 48% річних в сумі 137,67 грн.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 7758,19 грн та штрафу в розмірі 10493,98 грн, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як уже було наведено, за умовами п. 6.2 Договору у разі прострочення грошового зобов`язання за цим Договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання за весь період прострочки. Положення ч. 6. ст. 232 ГК України у даному випадку не застосовуються. Крім того, при простроченні оплати товару тривалістю більш ніж 30 календарних днів покупець сплачує додатково постачальнику штраф у розмірі 10 відсотків від неоплаченої в установлений строк вартості товару.

Тобто, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок штрафу в розмірі 10493,98 грн та встановлено, що позивачем відповідну суму визначено правильно.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування пені в розмірі 7758,19 грн, який заявляє позивач, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Так, при нарахуванні пені позивачем не були враховані вимоги ст. 253 ЦК України, відповідно до яких, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За умовами п. 1.5 Договору партія товару має бути оплачена покупцем протягом 3 банківських днів з моменту поставки партії товару.

Таким чином, оскільки товар за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 був поставлений 07.05.2019, то останнім днем строку оплати покупцем відповідного товару є 10.05.2019, а, отже, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 11.05.2019.

Аналогічно, оскільки товар за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020 був поставлений 25.05.2020, то останнім днем строку оплати покупцем відповідного товару є 28.05.2020, а, отже, днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 29.05.2020.

З урахуванням наведеного, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою пені є 7706,29 грн (у тому числі 1960 грн за видатковою накладною № 135 від 07.05.2019 та 5746,29 грн за видатковою накладною № 466 від 25.05.2020).

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 51,90 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Суд відмічає, що позивачем при поданні позовної заяви б/н від 09.12.2020 (вх. № 15944/20) було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2354,08 грн (1,5% від вказаної позивачем ціни позову: 156938,56 * 1,5% = 2354,08).

Водночас, з урахуванням редакції мотивувальної та резолютивної (прохальної) частин позовної заяви, позивачем фактично було заявлено до стягнення заборгованість у загальному розмірі 155717,90 грн (основний борг - 104939,88 грн, пеня - 7758,19 грн, 48% річних - 32525,85 грн, штраф - 10493,98 грн). За такого, за подання відповідної позовної заяви підлягав сплаті судовий збір у сумі 2335,77 грн (1,5% від фактично заявленої до стягнення суми: 155717,90 * 1,5% = 2335,77).

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у сумі 18,31 грн (2354,08 - 2335,77) може бути повернутий за клопотанням позивача за ухвалою суду в даному випадку у зв`язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, розподілу у даній справі підлягає сума судового збору у розмірі 2335,77 грн.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2333,20 грн ((155528,33 / 155717,90) * 100 %= 99,89 %; 99,89 % * 2335,77 = 2333,20) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Екогрейн (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 36; ідентифікаційний код 41990610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-а; ідентифікаційний код 41018061) суму основного боргу 104939,88 грн, пені - 7706,29 грн, 48 % річних - 32388,18 грн, штрафу - 10493,98 грн, всього разом - 155528,33 грн, а також 2333,20 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 51,90 грн та 48 % річних в сумі 137,67 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Лайф Біохем (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, будинок 2-а; ідентифікаційний код 41018061);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Екогрейн (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 19, кв. 36; ідентифікаційний код 41990610).

Повне рішення складено та підписано судом 19.02.2021.

Суддя О.Г. Смородінова