Рішення

від 07.02.2021 по справі 916/2917/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2917/20

За позовом: Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (65012, м. Одеса, вул. Пироговська, буд. 11, код ЄДРПОУ - 38296363) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, буд. 6, код ЄДРПОУ - 00034022)

До відповідачів: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65063, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, код ЄДРПОУ - 24980210); Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтертрейд» (65151, м. Одеса, проспект Небесної Сотні, буд. 116-Б, код ЄДРПОУ - 37685740); Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. Олега Оникієнка, буд. 125, офіс 15, код ЄДРПОУ - 40186902); Приватного підприємства «ДОРАГРОБУД-14» (65091, м.Одеса, вул. Комітетська, буд. 14-В, кв. 49)

про визнання договору та угоди недійсними

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Луцюк Р.П.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Біховська М.Ю. на підставі посвідчення №058655 від 14.12.2020р.;

Від позивача: Добров Ю.І. в порядку самопредставництва;

Від відповідача (Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України): Ромашкін С.В. на підставі ордеру серії ОД №110173 від 29.12.2020р.;

Від відповідача (ТОВ «Фірма Інтертрейд»): Малофеєв В.О. директор;

Від відповідача (ПП «Проект-Актів»): Шаповалов О.Ю. на підставі ордеру серії ОД №647060 від 02.11.2020р.;

Від відповідача (ПП «ДОРАГРОБУД-14»): Селіванов С.А. на підставі ордеру серії ОД №634447 від 10.12.2020р.

СУТЬ СПОРУ: Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Південного регіону звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони (далі Південне УКБ МОУ), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фірма Інтертрейд» та Приватного підприємства (далі ПП) «Проект-Актів» про визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. про будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Маршала Жукова, 116-Б у м. Одесі, укладеного між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з ТОВ «Фірма Інтертрейд»; визнання недійсною угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. про зміну сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. про будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Маршала Жукова, 116-Б у м. Одесі, укладеним між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з ТОВ «Фірма Інтертрейд», на ПП «Проект-Актів».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.11.2020р.

Протокольною ухвалою суду від 03.11.2020р. підготовче засідання відкладено на 26.11.2020р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.11.2020р. залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Приватне підприємство (далі-ПП) «ДОРАГРОБУД-14» та відкладено підготовче засідання на 10.12.2020р.

10 грудня 2020р. до суду від Південного УКБ надійшло клопотання про витребування у ТОВ «Проект-Актив» Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. із посиланням на ст.80 ГПК України. При цьому, Південне УКБ зазначає, що у нього відсутній зазначений договір в оригіналі, у зв`язку з чим листом від 01.12.2020р. за вих.303/36/387 воно звернулося до ТОВ «Проект-Актив» та просило надати нотаріально засвідчені копії Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., додаткової угоди №303/36/4 від 04.04.2018р., акту приймання-передачі земельної ділянки від 04.04.2018р., проектно-кошторисної документації на виконання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., або надати ці документи Південному УКБ для виготовлення копій.

В ході судового засідання запропоновано сторонам у справі надати в судове засідання щодо розгляду справи по суті, на стадії дослідження доказів, для огляду в судовому засіданні оригінали Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., додаткової угоди №303/36/4 від 04.04.2018р.

10 грудня 2020р. до суду від Південного УКБ надійшло клопотання про призначення у справі технічної експертизи матеріалів документів.

Протокольною ухвалою суду від 10.12.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29.12.2020р.

Ухвалою суду від 29.12.2020р. відмовлено у задоволенні заяв ТОВ «Проект-Актів» (вх.№34677/20 від 28.12.2020р.) та ПП «ДОРАГРОБУД-14» (вх.34679/20 від 28.12.2020р.) про залишення без розгляду позовної заяви Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону у справі №916//2917/20.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2020р. відмовлено у задоволенні клопотання Південного УКБ про призначення у справі технічної експертизи матеріалів документів

Протокольною ухвалою суду від 29.12.2020р. відкладено підготовче засідання на 11.01.2021р.

Ухвалою суду від 11.01.2021р. залучено до участі у справі у якості співвідповідача ПП «ДОРАГРОБУД-14».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/2017/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2021р.

28 січня 2021р. до суду надійшло клопотання Південного УКБ про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської обласної державної адміністрації. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що виходячи з матеріалів справи, земельна ділянка по вул. Маршала Жукова, 116-б у м. Одесі не оформлена, правовстановлюючі документи на неї відсутні, тому власником цієї земельної ділянки є Одеська обласна державна адміністрації. Таким чином, виходячи з положень ст.50 ГПК України, наявні підстави для залучення Одеської обласної державної адміністрації до участі у справі.

Представник прокуратури підтримує клопотання Південного УКБ щодо залучення третьої особи та зазначає, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Одеської обласної державної адміністрації.

Представник Міністерства оборони України підтримує клопотання Південного УКБ щодо залучення третьої особи та зазначає, що Одеська обласна державна адміністрація здійснює контроль за використанням земельних ділянок, у тому числі і спірної земельної ділянки. Таким чином, на думку позивача, рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Одеської обласної державної адміністрації.

Представник відповідача- ТОВ «Фірма Інтертрейд», залишив вирішення клопотання Південного УКБ на розсуд суду.

Представник відповідача- ТОВ «Проект-Актив», проти задоволення клопотання заперечує, вважає його необґрунтованим, безпідставним, поданим з метою затягування розгляду справи, з порушенням процесуальних строків.

Представник відповідача- ПП «ДОРАГРОБУД-14», проти задоволення клопотання заперечує, вважає його необґрунтованим, безпідставним, поданим з метою затягування розгляду справи, з порушенням процесуальних строків.

Розглянув клопотання Південного УКБ про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської обласної державної адміністрації суд дійшов наступного висновку:

Відповідно до положень ч.2 ст.207 ГПК України, яка регулює питання щодо заяв та клопотань, поданих після відкриття розгляду справи по суті, суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Згідно ч.2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.01.2021р. закрито підготовче провадження у справі №916/2017/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.01.2021р.

Клопотання щодо поновлення пропущеного процесуального строку та обґрунтування наявності поважних причин, які спричинили пропуск встановленого ГПК України строку на подачу клопотання про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог Південним УКБ до суду не надано.

Враховуючи зазначене, клопотання Південного УКБ про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської обласної державної адміністрації залишено судом без розгляду.

Представник прокуратури позовні вимоги підтримує, наполягає на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив ТОВ «Фірма Інтертрейд», що надійшла до суду 18.11.2020р., відповіді на відзив ТОВ «Проект-Актив», що надійшла до суду, пояснень, що надійшли до суду 10.12.2020р., 29.12.2020р., 11.01.2021р.

Позивач Міністерство оборони України, позов прокурора підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях, що надійшли до суду 29.10.2020р., відповіді на відзив ТОВ «Фірма Інтертрейд», що надійшла до суду 25.11.2020р., поясненнях, що надійшли до суду 29.12.2020р., 06.01.2021р.

Відповідач - Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, проти задоволення позову не заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 20.10.2020р.

Відповідач - ТОВ «Фірма Інтертрейд», проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 03.11.2020р., у якому, зокрема, заявляє про застосування строків позовної давності, запереченнях на відповідь на відзив Міністерства оброни України, що надійшли до суду 10.12.2020р., запереченнях на відповідь на відзив Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, що надійшли до суду 10.12.2020р.

Відповідач - ТОВ «Проект-Актів», проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 25.11.2020р., поясненнях, що надійшли до суду 29.12.2020р. Крім того, 25.11.2020р. ТОВ «Проект-Актів» надало до суду заяву про застосування строків позовної давності.

Відповідач - ПП «ДОРАГРОБУД-14», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 26.01.2021р., у якому відповідачем також заявлено про застосування строків позовної давності.

Керівник Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону зазначив, що рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 10.12.1948р. №21 вирішено відновити право користування земельними ділянками, зокрема, площею 286,9 га під шкільним аеродромом у фактично існуючих межах.

Таким чином, прокурор вважає, що цим рішенням підтверджено належність Одеському військовому округу земельної ділянки аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військове містечко №10, розташоване у м.Одеса, пр. Небесної Сотні). Земельна ділянка перебуває на обліку Квартирно- експлуатаційного відділу міста Одеси, закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 та на зазначеній земельній ділянці розташовано військове містечко №10 із об`єктами нерухомого військового майна.

Виходячи з положень ст.ст.18,19, 77, 84 Земельного кодексу України, ст.ст.9,14 Закону України «Про Збройні Сили України» прокурор зазначив, що земельна ділянка військового містечка №10, розташована за адресою: м.Одеса, пр. Небесної Сотні, належить до категорії земель оборони та належить на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України.

З метою організації управління і оптимізації системи єдиного замовника з капітального будівництва у Збройних Силах України та максимального заощадження бюджетних коштів, Міністерством оборони України було створено Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України та наказом від 16.06.2003р №21 було затверджено Положення про Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України, яке, відповідно до п.1 цього Положення, призначене для забезпечення виконання завдань капітального будівництва житла для військовослужбовців і членів їх сімей, об`єктів військового призначення для потреб Збройних Сил України з метою підтримання їх у стані бойової та мобілізаційної готовності. Південне УКБ виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому чинним законодавством України та цим Положенням, залучається до вирішення питань з придбання та обміну житла в Одеській, Кіровоградській, Миколаївській та Херсонській областях.

Як зазначає прокурор, на виконання рішення Міністра оборони України від 09.11.2004р. «Про надання права замовникам капітального будівництва МО України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України у місті Одесі» військова частина НОМЕР_1 передала Південному УКБ частину земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 (м.Одеса, пр. Маршала Жукова (зараз пр. Небесної Сотні) площею 5 га з розташованими на ній будівлями та спорудами для здійснення будівництва житла для безквартирних військовослужбовців відповідно до чинного законодавства, що підтверджується актом приймання-передачі від 10.05.2005р.

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015р. №7090-УІ надано дозвіл Південному УКБ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5 га, за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова (територія військового містечка №10) для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України.

За вказаною земельною ділянкою зарезервовано адресу: м.Одеса, просп. Маршала Жукова, 116-б. Після виготовлення документації із землеустрою, визначення площі земельної ділянки, земельній ділянці площею 3,7 га присвоєно кадастровий номер 5110136900:14:006:0028.

Прокурор зазначив, що 05.07.2016р. між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «Фірма Інтертрейд» було укладено Договір №303/36/385УКБ про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса, предметом якого, відповідно до п.1.1., є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків по вул. Маршала Жукова, 116-б; передача Південним УКБ ТОВ «Фірма Інтертрейд» передбачених цим Договором функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав та об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності.

Відповідно до п.2.1 Договору фактична площа обєкта буде встановлена на підставі обмірів, виконаних сертифікованим спеціалістом з технічної інвентаризації (виготовлення технічної документації на нерухомість) після завершення будівництва та прийняття обєкта в експлуатацію.

За умовами п.3.1 Договору кількість квадратних метрів загальної площі житла, що підлягає отриманню південним УКБ після завершення будівництва визначається за опосередкованою вартістю новозбудованого житла для Одеської області, яка встановленим порядком визначена Мінрегіонбудом на момент здійснення фінансування (пайового внеску).

Згідно п.3.4 Договору після завершення будівництва, введення обєкта в експлуатацію та підписання Акту приймання-передачі, та розподілу об`єкту Південному УКБ підлягає безумовному отриманню загальної площі житла (квартир) для заселення військовослужбовцями Збройних Сил України в кількості 10% від загальної площі збудованого житла. При цьому, якісний стан зазначен6орго житла (квартир) повинен відповідати встановленим санітарно-технічним вимогам (під «Ключ»).

При цьому, відповідно до п.3.7 Договору після завершення будівництва, введення обєкта в експлуатацію та підписання Акту приймання-передачі та розподілу об`єкту ТОВ «Фірма Інтертрейд» набуває право власності на весь обєкта без врахування тієї частини, яка за умовами цього Договору передається Південному УКБ.

У подальшому, 04.04.2018р. між Південним УКБ, ТОВ «Фірма Інтертрейд» та ПП «Проект-Актив» було укладено Угоду №303/36/4 про заміну сторони у зобов`язанні за договором №303/36/385УКБ про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул.Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса, відповідно до п.2 якої після підписання сторонами цієї Угоди ПП «Проект-Актив» є повним правонаступником ТОВ «Фірма Інтертрейд» як сторони за Договором і приймає на себе в повному обсязі всі права та обов`язки сторони, визначені Договором №303/36/385УКБ.

Прокурор вважає, що Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. та Угода №303/36/4 від 04.04.2018р. мають бути визнані судом недійсними, як такі що суперечать вимогам законодавства, та зазначає, що згідно з ч. ч.1,3 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Крім того, прокурор зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Прокурор вважає, що під час укладення Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. та Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. було порушено загальні вимоги ст.203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Зокрема, відповідно до ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715 затверджено Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, відповідно до п.3 якого будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла і організатором конкурсу є Міністерство оборони України, інший орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ або Служба зовнішньої розвідки.

Але, як зазначає прокурор, в порушення п.3 Порядку, замовником будівництва житла відповідно до умов Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. є Південне УКБ, а не Міністерство оборони України.

Таким чином, прокурор вважає, що Договір та Угоду укладено особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Також прокурор зазначив, що відповідно до п.5 Порядку, на підставі погодженого з Кабінетом Міністрів України переліку земельних ділянок, на яких заплановано будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, Міністр оборони або інший центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ або Голова Служби зовнішньої розвідки утворює конкурсну комісію.

Разом з тим відсутні відомості про включення земельної ділянки військового містечка №10, закріпленої за Південним УКБ, до відповідного переліку земельних ділянок, на яких заплановано будівництво житла для військовослужбовців, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Перед укладенням Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. відповідний конкурс із дотриманням вимог Порядку не проводився, інформація про проведення та результати конкурсу в засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті організатора конкурсу не була опублікована.

За таких обставин, прокурор зазначає, що Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. та укладена на його підставі Угода №303/36/4 від 04.04.2018р. є такими, що суперечать положенням ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, ст.179 Господарського кодексу України, Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715, у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Крім того, прокурор зазначив, що 07 лютого 2020р. між Південним УКБ, ТОВ «Проект-Актив» та ПП «ДОРАГРОБУД-14» було укладено Угоду №303/36/5 про заміну сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Прокурор також зауважив, що згідно ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Системний аналіз норм права та судової практики свідчить про те, що початок перебігу позовної давності пов`язаний не з часом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв`язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.

Прокурор вважає, що у даному випадку Міністерству оборони України, яке не є стороною Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. та не погоджувало його укладення, не було і не могло бути відомо про порушення інтересів держави внаслідок укладення цього Договору Південним УКБ, Про порушення свого права Міністерство дізналося (могло дізнатися) лише після отримання листа Військової прокуратури Південного регіону України від 10.06.2020р. за №05/3-1928вих-20.

Враховуючи зазначене, прокурор вважає, що позов ним подано до спливу строку позовної давності.

Позивач - Міністерство оборони України, позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі та додатково зазначає, що Південне УКБ при укладанні Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. діяло всупереч інтересам Міністерства оборони України, не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладання договору будівництва житла, оскільки не було замовником будівництва житла і організатором конкурсу. Міністром оборони України рішення про погодження укладання спірного договору не приймалося.

Відповідно до п.7 Положення про Південне УКБ Управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання майна Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, укладає договори на пайову участь у будівництві об`єктів іншими замовниками; вишукує та залучає кошти інвесторів у будівництво об`єктів у визначеному чинним законодавством України та цим Положенням порядку та укладає договори (контракти), які узгоджуються з управлінням капітального будівництва та придбання майна Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України.

Згідно листа Головного управління майна та ресурсів від 17.07.2020р. №503/24/4988 Міністерством оборони України не погоджувались Південному УКБ питання щодо укладання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Крім того, відомості про включення земельної ділянки військового містечка №10, закріпленого за південним УКБ, до переліку земельних ділянок, на яких заплановано будівництво житла для військовослужбовців, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відсутні.

Таким чином, позивач вважає, що Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. та Угода №303/36/4 від 04.04.2018р. є такими, що укладені всупереч положень п.п.3, 5 Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, Законів України «Про оборону України», «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Також позивач зауважив, що військове нерухоме майно, що знаходиться на території військового містечка, яке передано під забудову, не було розібране і перебуває на обліку КЕВ м.Одеси.

Міністерство оборони України проти застосування судом строків позовної давності заперечує, посилаючись на те, що сам факт укладення Договору між Південним УКБ та ТОВ «Фірма Інтертрейд» не свідчить про обізнаність Міністерства оборони України про вчинення цього правочину, оскільки останнє не було стороною Договору. Посилання ТОВ «Фірма Інтертрейд» на теоретичну можливість Міністерства оборони України бути обізнаним про укладення договору не можуть бути покладені судом в обґрунтування судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки суд зобов`язаний встановити початковий момент перебігу строку позовної давності та звернення позивача до суду після закінчення строку позовної давності.

Позивач зазначив, що лише листом від 10.06.2020р. за №05/3-1928вих.20 Військова прокуратура Південного регіону України поінформувала Міністерство оборони України про порушення вимог законодавства під час укладення Південним УКБ Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Отже, позов прокурором подано в межах встановленого законом строку для захисту порушеного права власності держави на земельну ділянку.

Відповідач Південне УКБ позов визнає у повному обсязі та зазначає, що у Південного УКБ відсутні будь-які документи, відповідно до яких Міністерство оборони України доручає йому виступати у якості замовника будівництва на земельній ділянці вул. Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса чи згідно яких Міністерство оборони України виступає замовником будівництва на вказаній земельній ділянці.

Відповідач - ТОВ «Фірма Інтертрейд», проти позову заперечує, посилаючись на те, що Південне УКБ мало достатній обсяг цивільної дієздатності для укладання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., що підтверджується Положенням про Південне УКБ, затвердженим наказом Державного Секретаря Міністерства оборони України №24 від 17.06.2003р. (зі змінами), відповідно до якого Південне УКБ є державною госпрозрахунковою організацією Міністерства оборони України.

Земельну ділянку кадастровий номер 5110136900:14:006:0028 було закріплено за Південним УКБ на праві оперативно- господарського управління рішенням Міністерства оборони України від 09.11.2004р. про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оборони України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України в м.Одесі. Актом приймання-передачі від 10.05.2005р. земельну ділянку площею 5 га за адресою: м.Одеса, пр.Маршала Жукова, 116-б було передано від військової частини НОМЕР_1 до Південного УКЬ саме з метою забудови цієї земельної ділянки.

Таким чином, на думку відповідача, ще у 2005р., задовго до прийняття Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715, Південне УКБ було наділено повноваженнями замовника будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, та укладанням Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. лише передало частину своїх прав як замовника ТОВ «Фірма Інтертрейд».

За таких обставин, відповідач вважає, що Південним УКБ правомірно було передано цю земельну ділянку ТОВ «Фірма Інтертрейд» на виконання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

ТОВ «Фірма Інтертрейд» зазначає, що відповідно до ч.2 ст.628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідач вважає, що Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, а тому на нього не розповсюджується дія Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715, який визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.4 Закону України «Про використання земель оборони» землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Виходячи з положень ст.ст.15, 16, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що вимога про визнання правочину недійсним може бути пред`явлена однією зі сторін правочину або заінтересованою стороною, права якої порушені укладенням спірного правочину.

Як зазначає відповідач, відчуження земель оборони умовами Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. не передбачено, а право користування земельною ділянкою внаслідок виконання цього Договору не переходить до ТОВ «Фірма Інтертрейд», яке має право використовувати цю земельну ділянку виключно як будівельний майданчик відповідно до вимог законодавства у сфері містобудування.

За таких обставин, відповідач вважає, що у даному випадку Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. не порушується право власності на земельну ділянку по вул.Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса, яка закріплена за Південним УКБ Міністерства оборони України на праві оперативно-господарського управління.

Крім того, ТОВ «Фірма Інтертрейд» зазначає, шо Міністерство оборони України було зобов`язане здійснювати своєчасний, повний та достовірний контроль за обліком, цільовим використанням та збереженістю військового нерухомого майна. Отже, Міністерству оборони України ще з 05.07.2016р. мало бути відомо про укладення Договору №303/36/385УКБ.

Відповідач зауважив, що листом від 10.04.2017р. №303/8/32/338 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, яке здійснює облік земель оборони згідно Положення, затвердженого Наказом Міністра оброни України від 29.08.2016р. №448, та за Інструкцією, затвердженою Наказом Міністра оброни України від 19.12.2017р. №680, а отже, є органом Міністерства оборони України, погодило договір між південним УКБ Міністерства оборони України та ТОВ «Фірма Інтертрейд» про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул.Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса.

За таких обставин, виходячи з положень ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що звертатись з позовом про визнання цього Договору недійсним позивач та прокурор могли не пізніше ніж 05.07.2019р., але не більш ніж на рік пізніше з моменту спливу строку позовної давності. Позовну ж заяву Спеціалізованою прокуратуро у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до суду подано лише 09.10.2020р. З урахуванням зазначеного, відповідач просить суд про застосування строків позовної давності, та, як наслідок, відмову у задоволенні позову.

Також у тексті відзиву на позовну заяву відповідач зауважив, що зі слів колишнього директора ТОВ «Фірма Інтертрейд» Буньо Ю.С. Угоду №303/36/4 від 04.04.2018р. до Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. він ніколи не підписував, та печатку підприємства при її оформленні не використовував. За таких обставин, ТОВ «Фірма Інтертрейд» вважає, що станом на даний час чинним є Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., стороною за яким є ТОВ «Фірма Інтертрейд».

Відповідач - ТОВ «Проект-Актив», проти позову заперечує, посилаючись на те, що виходячи з положень абз.3 п.1 Положення про Південне УКБ Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.06.2003р №21, при укладанні Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Південне УКБ виконувало свої функції як замовника Міністерства оборони України. Зазначене, на думку відповідача, підтверджується довіреностями, виданими Міністерством оборони України у 2015, 2016, 2018 роках, якими уповноважено начальника Південного УКБ Мироненка А.Г. та т.в.о. начальника Південного УКБ Помазановського І.Ю., зокрема, укладати договори (додаткові угоди, додаткові договори) підряду на будівництво (реконструкцію) житлових об`єктів,

Також відповідач зазначив, що як вбачається з угоди №303/36/5 від 07.02.2020р, укладеної між Південним УКБ, ТОВ «Проект-Актив» та ПП «ДОРАГРОБУД-14», окрім заміни сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., сторонами у п.4 також було зафіксовано, що станом на дату підписання зазначеної угоди її сторони погодили та засвідчують, що на виконання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. його сторонами (Південним УКБ та ТОВ «Проект-Актив») виконано проектно-вишукувальні роботи та частину проектних робіт.

Відповідно до п.1.5 Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Південне УКБ передає, а ТОВ «Проект-Актив» бере на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав ТОВ «Проект-Актив» на нерухомість, що буде створена в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкта будівництва та його частин за Південним УКБ та ТОВ «Проект-Актив», визначені виключно цим договором, зокрема, але не виключно.

За умовами п.1.5.2 Договору ТОВ «Проект Актив» отримало повноваження на укладання будь-яких угод на виконання цього договору з підрядниками, субпідрядниками, проектними організаціями, міськими службами, постачальниками будівельних матеріалів, обладнання та комплектуючих на умовах, визначених ТОВ «Проект-Актив» на власний розсуд.

Відповідач зазначив, що на виконання цих умов Договору 20.05.2019р. між ТОВ «Проект-Актив» та ПП «КАПІТЕЛЬ-М» був укладений договір №36/05.2019 про створення на замовлення проектної документації, платіжним дорученням №382 від 23.05.2019р. перераховано аванс за передпроектні роботи, а 27.06.2019р. складено акт надання послуг №14 про виконання передпроектних робіт.

Таким чином, відповідач вважає, що відбувалося реальне виконання умов Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

При цьому, відповідач зауважив, що у позовній заяві у справі №916/2694/20 за позовом Південного УКБ до ТОВ «Проект-Актив» про розірвання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. в обґрунтування позову Південне УКБ не стверджувало про його недійсність та зазначало про те, що при укладанні цього Договору воно діяло в межах наданих повноважень.

Крім того, ТОВ «Проект-Актив» подало заяву про застосування строків позовної давності, у якій зазначає, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.

Як вбачається з копії витягу з журналу реєстрації договорів Південного УКБ, 05 липня 2016р. у цьому журналі за порядковим номером 385 було зареєстровано Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Враховуючи положення п.1 Положення про Південне УКБ, відповідач вважає, що при укладанні Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Південне УКБ виконувало функції замовника Міністерства оборони України, у зв`язку з чим Міністерство оборони України знало та/або могло знати про укладання цього Договору.

За таких обставин, відповідач вважає, що саме з 05.07.2016р. починає свій відлік строк, у межах якого Міністерство оборони України могло звернутися до суду з вимогами про захист свого права в межах Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Враховуючи те, що позов прокурором подано лише 09.10.2020р., ТОВ «Проект-Актив» вважає, що прокурором пропущено встановлений ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора у справі №916/2917/20.

Відповідач - ПП «ДОРАГРОБУД-14», проти позову заперечує, підтримує позицію ТОВ «Проект-Актив» у даній справі, та зазначає, що при укладанні Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Південне УКБ діяло у межах наданих йому повноважень та виконувало функції замовника Міністерства оброни України як то передбачено п.1 Положення про Південне УКБ Міністерства оброни України.

Крім того, відповідач вважає, що Порядок організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715, не застосовується до взаємовідносин, що склалися за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., адже, як вбачається з п.3.5 цього Договору, на момент його укладання за бюджетні кошти було виготовлено проектно-кошторисну документацію багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Жукова, 116-б у м. Одесі.

ПП «ДОРАГРОБУД-14» також звернуло увагу суду на те, що в Угоді №303/36/5 від 07.02.2020р., яка була укладена між Південним УКБ, ТОВ «Проект-Актив» та ПП «ДОРАГРОБУД-14», окрім заміни сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., сторонами у п.4 було зафіксовано, що станом на дату підписання даної Угоди її сторони погодили та засвідчують, що на виконання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. його сторонами (Південним УКБ Міністерства оборони України та ТОВ «Проект-Актив») виконано проектно-вишукувальні роботи та частину проектних робіт.

Зазначене також підтверджується договором №36/05.2019 про створення на замовлення проектної документації від 20.05.2019р., укладеним між ТОВ «Проект-Актив» та ПП «КАПІТЕЛЬ-М», платіжним дорученням №382 від 23.05.2019р. щодо перерахування авансу за передпроектні роботи та актом надання послуг №14 про виконання передпроектних робіт.

У якості підтвердження погодження Південним УКБ Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. до Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. відповідач посилається на її подальше виконання сторонами та зазначає, що листом від 03.05.2018р. за №14/П ПП «Проект-Актив» повідомляло Південне УКБ про те, що приступило до виконання робіт, пов`язаних із розбиранням, демонтажем, підготовкою майданчика для підключення до інженерних мереж по тимчасовій схемі на період до проектних та вишукувальних робіт, укладення договору про створення проектної документації. Листом від 18.02.2019р. за №09/П ПП «Проект-Актив» повідомляло Південне УКБ про прийняття рішення про проведення реорганізації шляхом зміни організаційно-правової форми. Листом від 04.03.2019р. за №12/П ТОВ «Проект-Актив» повідомило Південне УКБ про те, що є правонаступником ПП «Проект-Актив» та листом від 02.01.2020р. за №02 повідомило про зміну юридичної адреси. Крім того, 10.02.2020р. між Південним УКБ Міністерства оборони України, яке виконувало функції замовника Міністерства оборони України, та ПП «ДОРАГРОБУД-14» було підписано акт прийому-передачі будівельного майданчика та об`єкту будівництва багатоповерхових житлових будинків м.Одеса, пр. Небесної Сотні, 116-б (раніше пр. Маршала Жукова, 116-б).

Таким чином, відповідач вважає, що наявне наступне схвалення оскаржуваного правочину Південним УКБ Міністерства оборони України як особою, яка виконувала функції замовника Міністерства оборони України, що створило цивільні права та обов`язки для сторін правочину з моменту його вчинення, що відповідає ст.241 Цивільного кодексу України.

Відповідач також вважає, що позов прокурором подано після спливу встановленого ст.257 Цивільного кодексу України строку позовної давності, адже, оспорюваний Договір було зареєстровано в журналі реєстрації договорів південного УКБ Міністерства оброни України справа №07-00-2003 05.07.2016р. під порядковим номером 385. Отже, враховуючи п.1 Положення про Південне УКБ Міністерства оброни України, Міністерство оборони України знало та/або могло знати про укладення Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

На думку ПП «ДОРАГРОБУД-14», підтвердженням того, що Міністерству оборони України було відомо про укладання Договору, а начальник Південного УКБ діяв від імені Міністерства оброни України є довіреності, видані Міністерством оброни України на ім`я начальника Південного УКБ.

Таким чином, відповідач вважає, що строк позовної давності щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. у даному випадку сплив ще 06.07.2019р.

Таким чином, відповідач просить суд про застосування строку позовної давності до вимог спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, заявлених у справі №916/2917/20, та як наслідок, відмову у позові.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено, що рішенням звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №21 від 10.02.1948р. «О восстановлении права 5-й ВА на пользование земельными участками на площади: Одесса, центральный аэродром -308,2 га и Одесса- Школьный аэродром -326,7 га» вирішено відновити право користування земельними ділянками 5 Повітряній Армії на площі 303, 2 га під центральним аеродромом Одеса, на площі 286,9 га під Шкільним аеродромом Одеса, у фактично існуючих межах, зазначених на кресленнях, що є додатком, враховуючи, що відновленням права користування 5ПА земельними ділянками на площі 1).-303, 2 га та 2) 286,9 га не порушується користування колгоспами землею, що закріплена за ними згідно держактів.

Рішення було прийнято відповідно до вказівки виконкому Облради депутатів трудящих від 24.06.1948р. №0219, яка ґрунтувалася на вказівці Ради Міністрів УРСР від 20.09.1947р. №001148, та відповідно до Порядку, встановленого директивою Ради народних комісарів УРСР від 2/4.6.1945р. №0260 та постанови Ради народних комісарів УРСР від 29.11.1945р. №1890/062.

Положення Глави ІІІ Земельного кодексу УРСР 1922р. не містили правових норм про необхідність видачі державних актів та реєстрації прав землекористування. Таким чином, оскільки чинне на той час законодавство не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування у зв`язку із прийняттям рішення про надання земель у користування, на думку суду, право постійного користування земельною ділянкою площею 286,9 га під Шкільним аеродромом Одеса у 5 Повітряної Армії виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих №21 від 10.02.1948р.

Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970р., 1990р.) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Крім того, прямої вказівки у законі, відповідно до якої всі землекористувачі були зобов`язані оформити право землекористування, яке вони набули на підставі раніше діючого законодавства УРСР, а у випадку нездійснення цього позбавлялися наданого раніше права, чинне законодавство на той час не містило.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Земельний кодекс 1990р. вперше закріпив визначення поняття земель оборони як земель, наданих для розміщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, інших військових формувань та внутрішніх військ.

Відповідно до п.6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року №563-XII громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані до введення в дію Земельного кодексу Української РСР, повинні до 15.03.1994р. оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 (у справі №1-17/2005) у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), визнано неконституційними положення пункту 6 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення та положення пункту 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року №563-XII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

При цьому, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»).

Так, Міністерство оборони України відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 26.11.2014 р. N671 (редакція, що була чинною станом на дату укладання спірного правочину) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міноборони є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Згідно п.4 Положення Міноборони відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює в межах повноважень, передбачених законом, функції з управління об`єктами державної власності, які належать до сфери управління Міноборони; веде облік об`єктів державної власності, які належать до сфери управління Міноборони.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

За ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління. Вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за ст. 9 вказаного вище Закону відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

За приписами ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Законами України «Про оборону України» (ст.9) та «Про Збройні Сили України» (ст. 9) передбачено, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок надання Збройним Силам України, іншим військовим формуванням у користування державного майна, в тому числі земельних ділянок, інших природних, енергетичних ресурсів тощо. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України у галузі земельних відносин, закріплений ст. 13 Земельного кодексу України, не є вичерпним. До них належать повноваження із нормативно-правового регулювання земельних відносин у випадках, визначених законом; прийняття визначених законом індивідуально-правових актів у сфері земельних відносин; загальна виконавчо-розпорядча діяльність Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади (в тому числі й розпорядження землями державної власності).

Відповідно до цих приписів, наведених у Законі України «Про оборону України» та Законі України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування земельною ділянкою військового аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_1 » залишається за Міністерством оборони України, ці землі відносяться до земель оборони, належать Державі на праві власності та закріплені за відповідними військовими формуваннями.

Згідно п.1 Положення про Південне УКБ Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.06.2003р. №21, Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Одеській, Кіровоградській, Миколаївській та Херсонській областях.

Відповідно до п.6 Положення основними завданнями Управління є, зокрема, виконання завдань з будівництва та реконструкції житлових будинків, об`єктів освіти, охорони здоров`я, зв`язку, військового господарства, об`єктів культурно-побутового й іншого призначення та ефективного використання капітальних вкладень, що спрямовуються на ці цілі.

Рішенням директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оброни України про надання права замовникам капітального будівництва Міністерства оброни України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони у місті Одесі, затвердженим Міністром оборони України та першим заступником Міністра оброни України 09.11.2004р, військове містечко №10, розташоване за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова, (Шкільний аеродром), із площею земельної ділянки 5,00 га, включено до переліку військових містечок, що знаходяться в оперативному управлінні Південного УКБ та щодо яких надано право замовникам капітального будівництва Міністерства оброни України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони у місті Одесі.

За матеріалами справи, на підставі рішення Міністра оборони України від 09.11.2004р. «Про надання права замовникам капітального будівництва МО України на проектування та забудову територій військових містечок Міністерства оборони України у місті Одесі», відповідно до затвердженого титульного списку капітального будівництва Південного УКБ Міністерства оборони України та листа Одеського міськвиконкому №03-33/3622 від 08.02.2005р., військова частина А 3571 передала, а Південне УКБ Міністерства оборони України прийняло земельну ділянку в м. Одесі, пр-т Маршала Жукова (військове містечко №10), площею 5,0 га, з розташованими на ній будівлями та спорудами для здійснення будівництва житла для безквартирних військовослужбовців відповідно з чинним законодавством, про що було складено Акт приймання-передачі від 10.05.2005р., погоджений заступником командувача військами Південного ОК по будівництву та розквартируванню військ-начальником управління, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_3 .

Рішенням Одеської міської ради від 10.09.2015р. №7090-УІ надано дозвіл Південному УКБ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 5 га, за адресою: м.Одеса, пр. Маршала Жукова (територія військового містечка №10) для розміщення та постійної діяльності підрозділів Збройних Сил України.

За вказаною земельною ділянкою зарезервовано адресу: м.Одеса, просп. Маршала Жукова, 116-б. після виготовлення документації із землеустрою, визначення площі земельної ділянки, земельній ділянці площею 3,7 га присвоєно кадастровий номер 5110136900:14:006:0028.

Судом встановлено, що 05.07.2016р. між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України та ТОВ «Фірма Інтертрейд» було укладено Договір №303/36/385УКБ про будівництво багатоповерхових житлових будинків по вул. Маршала Жукова, 116-б у м.Одеса.

Предметом Договору, відповідно до п.1.1., є співпраця і участь сторін у будівництві багатоповерхових житлових будинків по вул. Маршала Жукова, 116-б; передача Південним УКБ ТОВ «Фірма Інтертрейд» передбачених цим Договором функцій замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав та об`єкти нерухомого майна, що будуть створені в майбутньому, введення в експлуатацію, оформлення права власності.

У п.1.5 Договору сторони домовилися, що Південне УКБ передає, а ТОВ «Фірма Інтертрейд» бере на себе зобов`язання здійснювати функції замовника щодо проектування, будівництва, реалізації майнових прав Південного УКБ на нерухомість, що буде створена у майбутньому, введення її в експлуатацію, оформлення права власності на об`єкта будівництва та його частини за Південним УКБ та ТОВ «Фірма Інтертрейд» визначені виключно цим Договором, зокрема, але не обмежуючись.

Згідно ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст.627 цього Кодексу відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Виходячи в предмету Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., цей Договір є змішаним, адже містить положення як передачі Південним УКБ своїх функцій Замовника будівництва ТОВ «Фірма Інтертрейд», набуття ТОВ «Фірма Інтертрейд» функцій замовника будівництва та, як наслідок положення договору підряду щодо будівництва багатоквартирного житлового будинку на визначеній у п.2.3 Договору земельній ділянці, містить положення щодо розподілу житлової площі між сторонами за Договором.

За приписами ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Звертаючись до суду з позовом щодо визнання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. недійсним, прокурор послався на відсутність у представника Південного УКБ повноважень на укладення такого Договору.

З тексту Договору вбачається, що від імені Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України Договір підписано начальником Мироненко Андрієм Григоровичем, що діяв на підставі Положення про Південне УКБ, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.06.2003р. №21.

Як зазначалося вище, згідно п.1 Положення про Південне УКБ Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16.06.2003р. №21, Управління виконує функції замовника Міністерства оборони України на будівництво об`єктів житлово-комунального, соціального, загальновійськового призначення, а також у порядку, встановленому законодавством України та цим Положенням залучається до вирішення питань придбання та обміну житла в Одеській, Кіровоградській, Миколаївській та Херсонській областях.

Відповідно до п.11 Положення начальник Управління, зокрема, за погодженням з управлінням капітального будівництва та придбання житла Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України, укладає угоди на капітальне будівництво та ремонт, інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, придбання та обмін квартир, надання послуг та інші угоди в межах своєї компетенції.

Матеріали справи містять копію довіреності Міністерства оборони України №220/252/д від 10.06.2016р., якою Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України, уповноважило начальника Південного УКБ Міністерства оборони України Мироненка Андрія Григоровича на підписання від імені Міністерства оборони України договорів, додаткових угод на будівництво (реконструкцію) житлових об`єктів, на виконання проектно-вишукувальних робіт, на коригування проектно-кошторисної документації та проведення її експертизи, на об`єкти, фінансування яких здійснюється в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.05.2016р. №352-р «Про розподіл коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України» на 2016 рік, за погодженням з начальником Головного квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, що розташовані, зокрема, за адресою: м.Одеса, пр-т Маршала Жукова, - 80- квартирний житловий будинок, позамайданчикові інженерні мережі (шифри О-10-1, О-10-інж).

Прокурор та позивач - Міністерство оборони України, заперечували щодо надання зазначеній копії довіреності статусу доказу у справі, посилаючись на неможливість надання представником відповідача оригіналу (для огляду) зазначеної довіреності, а також відсутність доказів щодо законності джерела отримання копії такого доказу.

За приписами ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з положень ст.79 ГПК України, враховуючи всі матеріали справи, суд вважає, що більш вірогідним є те, що така довіреність Міністерством оборони України видавалася, враховуючи наявність інших довіреностей, виданих у період з 2015 по 2018 роки.

Крім того, наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013р. №448 було затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, відповідно до якого Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України віднесено до квартирно-експлуатаційних органів Збройних Сил України. Згідно п.2.2 Положення Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України є органом військового управління і призначене для реалізації у Збройних Силах України державної, військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, розвитку системи технічної експлуатації фондів військових містечок з метою підтримання військ у стані високої бойової та мобілізаційної готовності. Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України організовує роботу, пов`язану з будівництвом військових об`єктів, експлуатацією і ремонтом фондів військових містечок, забезпечує використання земельних ділянок.

Відповідно до п.1 Положення про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України 29 серпня 2016 року №448, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України є органом військового управління, призначеним для забезпечення життєдіяльності і функціонування Збройних Сил України з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення, розвитку системи технічної експлуатації казармено-житлового фонду та комунальних споруд, забезпечення розквартирування (забезпечення надання на праві оперативного управління будівель і споруд та надання на праві постійного користування земельних ділянок) для підтримання військ (сил) у високій бойовій та мобілізаційній готовності, реалізації державної політики щодо забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), осіб, звільнених з військової служби в запас або відставку, членів їх сімей, які мають право на отримання житла за рахунок Міністерства оборони України (далі - Міністерство оборони).

Головне управління в межах, наданих Міністром оборони України та начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України повноважень, є відповідальним за формування і виконання (співвиконавцем) бюджетних програм (підпрограм) у системі фінансового забезпечення потреб Збройних Сил за функціональними напрямами діяльності з постачання (придбання) товарів, робіт та послуг.

Відповідно до п.4 Положення Головне управління, зокрема, вивчає потребу Збройних Сил в будівництві житла, проводить моніторинг та оцінку стану забезпечення житлом військовослужбовців, можливості залучення коштів інвесторів для виконання Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей; здійснює перспективне та поточне планування будівництва (придбання) житла, реконструкції об`єктів житлового, загальновійськового та іншого призначення в рамках державної програми реформування та розвитку Збройних Сил, Комплексної програми забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей, інших програм (планів) Міністерства оборони, організовує їх виконання; розробляє та обґрунтовує пропозиції щодо обсягу бюджетних асигнувань на капітальне будівництво, придбання житла для військовослужбовців, готує та подає Міністру оборони України проект наказу із переліком житлових об`єктів, які передбачається фінансувати за рахунок коштів відповідних бюджетних програм; у встановленому порядку здійснює облік об`єктів незавершеного будівництва житлового, загальновійськового та іншого призначення; проводить перевірки та погодження титулів будов, будівництво яких розпочинається, перехідних будов, внутрішньобудівельних титульних списків, титульних списків на виконання проектно-вишукувальних робіт для будівництва, перевіряє розроблену проектно-кошторисну та передпроектну документацію, яка надається установами (організаціями), функціонально підпорядкованими Головному управлінню, для проведення процедур закупівлі; в установленому порядку здійснює надані (делеговані) повноваження щодо будівництва (придбання) житла для військовослужбовців та членів їх сімей, функції замовника будівництва (реконструкції) та капітального ремонту об`єктів житлового, загальновійськового та іншого призначення; веде оперативний облік та аналіз наявності і якісного стану, правильного та раціонального використання казармено-житлового фонду, земель, комунальних споруд та іншого квартирного майна; організовує облік земель оборони, наданих у користування військовим частинам, військовим навчальним закладам, установам, організаціям Збройних Сил для їх розміщення (у тому числі тимчасового) та постійної або тимчасової діяльності, та здійснює контроль за їх цільовим використанням і охороною; готує для розгляду Міністром оборони України пропозиції та проекти актів Кабінету Міністрів України щодо переліку земельних ділянок, що належать до земель оборони, на яких планується будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей; у межах виділених бюджетних асигнувань укладає відповідно до встановленого в Міністерстві оборони порядку договори (контракти) підряду на будівництво (реконструкцію), придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей, будівництво, реконструкцію, переобладнання та капітальний ремонт військових об`єктів, розроблення відповідної документації, закупівлю паливно-енергетичних ресурсів, майна та обладнання квартирно-експлуатаційного забезпечення. У межах компетенції та наданих повноважень укладає інші договори (контракти), а також вчиняє інші дії, пов`язані з використанням зазначених об`єктів.

За матеріалами справи, листом від 10.04.2017р. за №303/8/32/338 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, керуючись Положенням про Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України та наказом Міністерства оборони України від 15.12.2016р. №690 «Про затвердження Переліку відповідальних за формування і виконання бюджетних програм (підпрограм) Міністерства оборони України, за якими Головне управління визначене відповідальним виконавцем бюджетної програми 2101190 «Будівництво придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України», не заперечувало щодо реалізації договору між Південним УКБ, яке виконує функції Замовника будівництва, та ТОФ «Фірма Інтертрейд», яке виконує будівельно-монтажні роботи, інші зобов`язання, оформлення права власності, укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна (квартири та ін.), яке буде створено у майбутньому, виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених договором, враховуючи те, що в рамках цього договору будівництво об`єкту буде здійснюватися на земельній ділянці за адресою: м.Одеса, вул. Маршала Жукова, 116-б, за небюджетні кошти.

Згідно ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

На думку суду, лист Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 10.04.2017р. за №303/8/32/338 є наступним схваленням Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., тому відсутні підстави вважати, що від Південного УКБ він був укладений неуповноваженою особою.

При цьому, суд вважає за необхідне надати оцінку листу Головного управління майна та ресурсів від 04.01.2021р. за №503/25/2, що був наданий як відповідь на запит Міністерства оборони України від 10.12.2020р. №310, та на який у якості заперечень на доводи відповідачів посилається Міністерство оборони України. Даний лист містить посилання на загальні положення Положення про Південне УКБ, ст.96 Цивільного кодексу України, містить інформацію щодо розформування Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, правонаступником якого, відповідно до спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 30.03.2020р. №Д-322/1/6дск, стало Головне управління майна та ресурсів, яке визначено здійснювати функціональне управління Південним УКБ Міністерства оборони України, а також містить думку Управління щодо повноважень Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, виходячи з аналізу законодавства.

При цьому, з даного листа вбачається, що у Головного управління майна та ресурсів відсутня інформація про наявність повноважень заступника начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України Каюна Ю.В. на погодження проекту договору. Крім того, факт реєстрації листа Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України від 10.04.2017р. №303/8/32/338 не підтверджується через наявність журналів обліку вихідної кореспонденції лише з серпня 2017р.

Таким чином, зазначеним листом Головного управління майна та ресурсів від 04.01.2021р. за №503/25/2 не спростовується факт наявності у Південного УКБ повноважень на укладення договорів на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, а також факт погодження спірного Договору Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України листом від 10.04.2017р. №303/8/32/338.

Крім того, наказом Міністра оборони України від 14.07.2008р. №245 було затверджено Інструкцію про порядок дій та вжиття заходів щодо недопущення самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони або нерухомого військового майна, яка встановлювала чіткий алгоритм дій та обов`язки командирів військових частин, керівників підприємств, організацій або установ Збройних Сил України та начальників квартирно-експлуатаційних відділів (квартирно-експлуатаційних частин районів) при фактах самовільного захоплення, незаконного вилучення земель оборони в тому числі при виявленні незаконних рішень органів місцевого самоврядування.

Відповідно до п.5.1 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 19 грудня 2017 року N 680 (із змінами та доповненнями) з метою організації належного обліку, руху та якісного стану земельних ділянок, формування фактичного земельного фонду Міністерства оборони України, контроль за веденням обліку земельних ділянок здійснюється з метою забезпечення його своєчасності, повноти, достовірності й точності, а також законності та використання за призначенням, збереження земель і правильності їх зняття з обліку і покладається на Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України, територіальні квартирно-експлуатаційні управління, Київське квартирно-експлуатаційне управління. Під час здійснення контролю Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України також надається консультативна допомога посадовим особам квартирно-експлуатаційної служби у виконанні обов`язків щодо обліку земель.

Відповідно до п.5.3 Інструкції документальні та фактичні перевірки стану обліку земельних ділянок проводяться Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України, територіальними квартирно-експлуатаційними управліннями.

При цьому, згідно п.5.4 Інструкції перевірці підлягають: фактична наявність облікових, звітних та інвентаризаційних документів земель оборони; використання земельних ділянок за цільовим призначенням; операції, пов`язані з прийманням (передачею), зміною якісного стану і зняттям з обліку земель оборони; організація контролю за обліком земель, їх утриманням та збереженістю; стан ведення електронного обліку земельних ділянок.

Перевірка законності здійснення операцій із земельними ділянками виконується шляхом аналізу оформлення та зберігання облікових документів. При цьому на кожному перевіреному документі, а також на останньому аркуші справи з обліковими документами робиться відмітка «Перевірено», яка підписується особою, що здійснює перевірку із зазначенням відповідної дати. (п.5.5. Інструкції).

Згідно п.5.9. Інструкції документальна звірка обліку земельних ділянок, які надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військових навчальних закладів та організацій Збройних Сил України і Міністерства оборони України, проводиться щорічно до 01 квітня начальниками територіальні квартирно-експлуатаційні управління квартирно-експлуатаційними відділами, квартирно-експлуатаційними частинами спільно з територіальними управліннями земельних ресурсів.

Начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, Київського квартирно-експлуатаційного управління подають щорічно до 01 травня до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України узагальнену за підпорядковані підрозділи Відомість щодо розбіжностей в обліку площі земельних ділянок, які обліковуються за Міністерством оборони України. Начальники територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, Київського квартирно-експлуатаційного управління щоквартально (до 20 числа наступного місяця) подають до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України узагальнену за підпорядковані підрозділи Відомість щодо захисту інтересів Міністерства оборони України за фактами самовільного зайняття та неправомірного вилучення земельних ділянок. (п.5.10, п.5.11 Інструкції).

Отже, Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України мало бути повідомлене про існування Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. і, у випадку незгоди з цим Договором, повідомити про це Міністерство оборони України.

З тексту позовної заяви вбачається, що ще однією підставою визнання недійним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. прокурор та позивач вважають укладення Договору без дотримання Порядку організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.07.2011р. №715, відповідно до п.3 якого будівництво житла здійснюється на конкурсних засадах. Замовником будівництва житла і організатором конкурсу є Міністерство оборони України, інший орган виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, СБУ або Служба зовнішньої розвідки.

Слід зауважити, що відповідно до п.1 Порядку цей Порядок визначає процедуру організації будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на земельних ділянках, що належать до земель оборони.

При цьому, як вже зазначалося вище, Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. є змішаним Договором і, в першу чергу, є договором передачі Південним УКБ ТОВ «Фірма Інтертрейд» функцій замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку. Отже, замовником будівництва до укладення оспорюваного договору, було Південне УКБ, яке наділено функціями замовника будівництва відповідно до Положення про Управління, яке, як вже зазначалося вище, є додатком до наказу Міністерства оборони України від 16.06.2003р.№21. Таким чином, Міністерство оборони України делегувало частину своїх повноважень, зокрема, щодо функцій замовника будівництва, Південному УКБ, як спеціально створеному органу.

Крім того, відповідно до п.4 Порядку дія цього Порядку не поширюється на будівництво житла, яке здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

При цьому, у Порядку не зазначено, чи будівництво здійснюється повністю за бюджетні кошти, чи частково.

Відповідно до п.3.1 Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. Південне УКБ за довіреністю Міністерства оборони України, має пріоритетне право участі у фінансуванні будівництва об`єкту за умови передбачення та виділення фінансового ресурсу на будівництво цього об`єкту у відповідному бюджетному році за рахунок державних капітальних вкладень за бюджетною програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України».

Крім того, у якості компенсації витрат, пов`язаних з організацією та супроводженням будівництва, зокрема, виготовлення та коригування проектно-кошторисної документації багатоквартирного житлового будинку по вул. Маршала Жукова, 116-б, м.Одеса, ТОВ «Фірма Інтертрейд» зобов`язується перерахувати Південному УКБ кошти у сумі 2 083 845 грн 73 коп., у тому числі ПДВ.

З зазначених положень Договору випливає, що, по-перше, Південним УКБ вже було понесено витрати, пов`язані з організацією та супроводженням будівництва, зокрема, виготовлення та коригування проектно-кошторисної документації багатоквартирного житлового будинку у розмірі 2 083 845 грн 73 коп., у тому числі ПДВ. По-друге, Південне УКБ, як орган уповноважений Міністерством оброни України виконувати функції замовника будівництва, мало намір брати участь у фінансуванні будівництва об`єкту за умови передбачення та виділення фінансового ресурсу на будівництво цього об`єкту у відповідному бюджетному році за рахунок державних капітальних вкладень за бюджетною програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України».

Слід також зауважити, що як вбачається з угоди №303/36/5 від 07.02.2020р, укладеної між Південним УКБ, ТОВ «Проект-Актив» та ПП «ДОРАГРОБУД-14», окрім заміни сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., сторонами у п.4 також було зафіксовано, що станом на дату підписання зазначеної угоди її сторони погодили та засвідчують, що на виконання Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. його сторонами (Південним УКБ та ТОВ «Проект-Актив») виконано проектно-вишукувальні роботи та частину проектних робіт.

За таких обставин, на думку суду, дія Порядку не поширюється на Договір №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Посилання прокурора на наявність інших договорів про будівництво житлових об`єктів, фінансування яких здійснюється за рахунок бюджетної програми КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України», які містять інший зміст та умови, не може бути підставою для визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., адже, згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію у справі Південного УКБ, яке визнає позовні вимоги прокурора та зазначає, про відсутність у Південного УКБ як оригіналу Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., так і інших документів, що стосуються цього Договору, а також журналу реєстрації договорів. При цьому, Південним УКБ не наведено обставин, за яких ця документація відсутня в Управлінні. Зокрема, відсутній акт знищення документації, протокол виїмки тощо.

Матеріали справи містять належним чином засвідчені підписом тво. начальника Південного УКБ Мироненко, із проставлянням печатки Південного УКБ, копії аркушів журналу реєстрації договорів Південного УКБ, з яких вбачається як реєстрація Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., так і реєстрація Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. та Угоди №303/36/5 від 07.02.2020р.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

З урахуванням зазначеного, на думку суду, Південне УКБ не сприяло своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що є порушенням ч.2 ст.42 ГПК України.

Враховуючи все викладене вище, на думку суду, відсутні підстави для визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

Вимогу про визнання недійсної Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. про зміну сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. про будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Маршала Жукова, 116-Б у м. Одесі, укладеної між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України, ТОВ «Фірма Інтертрейд» та ПП «Проект-Актів», заявлено прокурором як похідну від вимоги про визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р.

За таких обставин, у зв`язку із відсутністю підстав для визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., відсутні підстави для визнання недійсною Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р.

Відповідачами у справі заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог прокурора про визнання недійсними Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р., Угоди №303/36/4 від 04.04.2018р.

Однак, застосування положень про позовну давність та відмова у позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові втрати по сплаті судового збору покласти на прокуратуру згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інтертрейд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів», Приватного підприємства «ДОРАГРОБУД-14» про визнання недійсним Договору №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. про будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Маршала Жукова, 116-Б у м. Одесі, укладеного між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з ТОВ «Фірма Інтертрейд»; визнання недійсною угоди №303/36/4 від 04.04.2018р. про зміну сторони у зобов`язанні за Договором №303/36/385УКБ від 05.07.2016р. про будівництво багатоквартирних житлових будинків на вул. Маршала Жукова, 116-Б у м. Одесі, укладеним між Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України з ТОВ «Фірма Інтертрейд», на ПП «Проект-Актів» - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Повний текст рішення складено 18 лютого 2021 р.

Суддя Рога Н.В.