Рішення

від 11.02.2021 по справі 920/929/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.02.2021 Справа № 920/929/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/929/20

за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі філії Сумської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (40003, м. Суми, площа Привокзальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 22981300),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» (40011, м.Суми, пр-т Т.Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 41558242),

про розірвання договору оренди та примусове виселення з приміщення

за участю представників:

від позивача: Гончаренко Я.Ю. (довіреність від 22.01.2021 № 149),

від відповідача: Пейков В.П. (ордер серії СМ № 112 від 17.11.2020),

справа розглядається у порядку загального позовного провадження,

УСТАНОВИВ :

08.09.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить розірвати договір оренди нерухомості № 21-1317 від 27.11.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Сумської дирекції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» та примусово виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» з приміщення, розташованого в місті Суми на першому поверсі 3-поверхового будинку № 5 по пл. Привокзальній, загальною площею 48,1 м 2 (приміщення № 83, 84 згідно з планом за поверхами), а також стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 14.09.2020 № 920/929/20 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано п`ятиденний строк з моменту отримання судової ухвали для усунення недоліків шляхом подання суду доказів сплати судового збору за другу позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/929/20 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 29.10.2020, 12:45; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.

16.11.2020 відповідачем подано суду відзив на позовну заяву (вх № 10089/20 від 16.11.2020), відповідно до якого проти позову заперечує повністю, вважає вимоги позивача протиправними.

17.11.2020 позивачем надано відповідь на відзив (вх № 10139/20 від 17.11.2020), в якій позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.

24.11.2020 відповідачем подано клопотання (3566к від 24.11.2020) про відкладення розгляду справи, в якому він просить суд надати додатковий строк для примирення сторін та укладення мирової угоди.

Ухвалою суду від 24.11.2020 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 920/929/20 на 24.12.2020.

У підготовчому судовому засіданні в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 11.02.2021.

У судовому засіданні 11.02.2021 встановлено:

Представники сторін у судове засідання прибули, позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання заяв по суті справи та доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

27.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Сумської дирекції (орендодавець - позивач) та Товарситвом з обмеженою відповідальністю Трейд-Фуд (орендар - відповідач) укладено договір оренди нерухомості № 21-1317 (далі - договір), предметом якого є строкове платне користування нерухомістю, яка розташована в місті Суми на першому поверсі 3-поверхового будинку № 5 по пл. Привокзальній, загальною площею 48,1 м 2 (приміщення № 83, 84 згідно з планом за поверхами) для розміщення магазину.

На виконання п. 2.1 договору 27.11.2018 року позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі майна.

В подальшому, між сторонами спору укладено додаткову угоду № 1 від 31.03.2020 та додаткову угоду № 2 від 01.07.2020 до договору оренди нерухомості від 27.11.2018 № 21-1317 щодо зміни умов розрахунку за даним договором

Пунктом 11.1 договору визначено строк дії договору до 27.10.2021 року.

17.02.2020 позивач надіслав відповідачу лист № 21-05/22/1, в якому звернувся до ТОВ Трейд-Фуд як до орендаря приміщення за договором з питанням про дострокове припинення договору оренди нерухомості №21-1317 від 27.11.2018.

29.07.2020 відповідач надіслав позивачу лист-відповідь №2907, в якому висловив свої заперечення та небажання розривати договір оренди нерухомості №21-1317 від 27.11.2018.

Пунктом 11.4.2 договору передбачено можливість дострокового припинення Договору Орендодавцем або Орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій Стороні письмового повідомлення про дострокове припинення Договору не менш ніж за 180 календарних днів до дати припинення.

На підставі п. 11.4.2 договору, враховуючи строк завчасного попередження про намір розірвати договір (180 днів), позивач вважає , що договір достроково припинив свою дію 15.08.2020.

Пунктом 2.3 договору визначено, що Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшення, які неможливо відокремити від майна, в належному стані, з урахуванням природного зносу, не пізніше останнього дня строку дії Договору. При цьому сторони підписують акт приймання-передачі майна.

Розділом 9 договору передбачено, що усі спірні питання та розбіжності, які виникають між Сторонами в процесі виконання цього Договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі коли Сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

На виконання пункту 2.3. договору сторонами акт приймання-передачі майна не підписаний, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом про розірвання договору оренди та примусове виселення з приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передані майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно п. 3. ч. ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом положень ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічні приписи містить ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України ; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) .

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припиненні договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності підстав для розірвання договору, оскільки сторони самостійно передбачили таке право як для орендаря, так і для орендодавця пунктом 11.4.2 підписаного ними договору оренди нерухомості від 27.11.2018 № 21-317.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи принципи свободи договору та обов`язковості договору, передбачені ст. 627 ЦК України та ст. 629 ЦК України, зміст пункту 11.4.2 договору, укладеного між сторонами даного спору, яким передбачена можливість дострокового припинення договору, в т.ч. з ініціативи орендодавця, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір в розмірі 4204,00 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди нерухомості № 21-1317 від 27.11.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством «Укрпошта» в особі Сумської дирекції та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» .

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» (40011, м.Суми, проспект Тараса Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 41558242) з приміщення, розташованого в місті Суми на першому поверсі 3-поверхового будинку № 5 по пл. Привокзальній, загальною площею 48,1 м 2 (приміщення № 83, 84 згідно з планом за поверхами).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд-Фуд» (40011, м.Суми, проспект Тараса Шевченка, 11, код ЄДРПОУ 41558242) на користь Акціонерного товариства «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 22, код ЄДРПОУ 21560045) в особі філії Сумської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (40003, м. Суми, площа Привокзальна, буд. 3, код ЄДРПОУ 22981300) 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири грн 00 коп.) судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.02.2021.

Суддя В.Л. Котельницька