Рішення

від 19.02.2021 по справі 920/1339/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2021 Справа № 920/1339/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1339/20

за позовом Сумської міської ради (40030, м.Суми, майдан Незалежності, 2; код ЄДРПОУ 23823253),

до відповідача Фізичної особи - підприємця Бойко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ),

про стягнення 50 677 грн. 69 коп.,

Справа розглядається без виклику сторін

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 50677 грн. 69 безпідставно збережених коштів внаслідок користування земельною ділянкою площею 0,1068 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0269, яка знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Машинобудівників,2/3 без оформлення договору оренди за період з 14.03.2018 по 31.08.2020, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.01.2021 відкрито провадження у справі № 920/1339/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позов не подав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на реєстраційну адресу відповідача АДРЕСА_2 , проте повернута на адресу суду з відміткою на поштовому конверті «адресат відсутній за вказаною адресою» .

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Судом вжито всіх заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що ФОП Бойко Сергія Олександровича належним чином повідомлено про розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 237006614 від 15.12.2020 відповідач є власником нежитлового приміщення (цех по виробництву профнастилу) за адресою: м.Суми, вул.Машинобудівників, буд.2/3.

Зазначене майно відповідача розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,1068 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0269, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру № НВ-0004077692019 від 13.11.2019.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Вказаною нормою закріплений загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Згідно ст.792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України відповідач повинен був врегулювати земельні відносини (стосовно оренди земельної ділянки) з власником майна - позивачем, однак договору на оренду спірної земельної ділянки укладено не було.

Відповідно до ст.206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельні ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

25.11.2019 позивач звертався до відповідача листом № 06.01-16/3957 з вимогою про усунення порушень земельного законодавства шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, однак договір укладено не було.

Згідно наданого розрахунку, в наслідок безпідставного використання земельної ділянки відповідачем без оформлення договору оренди, за період з 14.03.2018 по 31.08.2020 нараховано до сплати 50677,69 грн.

Відповідач порушення не усунув, кошти не сплатив, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

На думку суду, відносини з фактичного користування відповідачем спірною земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання позивачем, як власником цієї земельної ділянки, доходів у вигляді орендної плати за своєю природою є кондикційними до моменту оформлення відповідачем, як власником нерухомого майна, права оренди земельної ділянки.

Суд погоджується з позивачем, що у даному випадку у діях відповідача наявні всі ознаки кондикційного зобов`язання.

Відповідач зберіг кошти у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою. Відсутні правові підстави для збереження зазначених коштів, оскільки користування землею є платним, відповідно до ст.ст. 96, 205 ЗК України. Відповідач зберіг кошти саме за рахунок позивача, оскільки власником земельної ділянки є саме позивач.

Відтак, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування цією земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) у нього цих коштів за рахунок їх неодержання позивачем.

Отже, незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем грошових коштів за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем коштів.

Суд дійшов висновку, що відповідач, як фактичний користувач земельних ділянок по вул. Машинобудівників, 2/3 у м. Суми, зберіг за рахунок позивача у себе кошти в розмірі 50677,69 коп., які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти позивачу.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.123, 129, 130, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позов Сумської міської ради до ФОП Бойко С.О. - задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Бойко Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Сумської міської ради (40000, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) 50677,69 грн безпідставно збережених коштів та 2102 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко