Рішення

від 16.02.2021 по справі 922/4007/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2021 р.м. ХарківСправа № 922/4007/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес", 04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3 до Фізичної особи-підприємця Набока Анжеліки Едуардівни, АДРЕСА_1 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал", 61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Блюхера, буд. 25, кв. 30 простягнення 137 547,00 грн. за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився;

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал": не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Набоки Анжеліки Едуардівни про стягнення відшкодування шкоди у розмірі 137 547, 00 грн.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (вх. № 4007/20 від 11.12.2020) залишено без руху.

24.12.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 30144) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.12.2020 року відмовлено у клопотання позивача щодо розгляду справи без виклику представників сторін. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4007/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 26.01.2021 року об 11:00 год. Залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача. Зобов`язано позивача, направити на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал" копію позовної заяви разом із доданими до неї документами листом з описом вкладення, докази надати суду у строк до 15.01.2021 року. Встановлено третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал" строк на подання пояснень щодо позову - 3 дні з дня отримання копії позовної заяви. Зобов`язано позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінали документів, копії яких подано разом з позовною заявою. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив.

11.01.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 28.12.2020 року.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року відкладено розгляд справи по суті на "16" лютого 2021 р. о(б) 11:00 год. Запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України. Явку представників учасників справи визнано обов`язковою.

Уповноважений представник позивача у призначене судове засідання 16.02.2021 року з розгляду справи по суті, не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, з якого вбачається. що ухвалу суду від 26.01.2021 року про відкладення розгляду справи позивачем отримано 03.02.2021 року.

Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 16.02.2021 року з розгляду справи по суті не з`явився, своїм правом на подання відзиву не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 26.01.2021 року про відкладення розгляду справи.

Уповноважений представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал" у призначене судове засідання 16.02.2021 року з розгляду справи по суті не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить направлення на адресу останнього копії ухвали суду від 26.01.2021 року про відкладення розгляду справи. Своїм правом на подання до суду пояснень у справі, не скористався.

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Крім того, ухвалою суду від 26.01.2021 року було запропоновано учасникам справи визначитися із своєю участю в судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, будь-яких клопотань від представників сторін, щодо участі у судовому засідання в режимі відеоконференції, зокрема поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи частини 4 статті 197 Господарського процесуального кодексу України до суду не надходило.

Враховуючи, що судом було здійснено усі заходи, щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, досліджено усі докази які надано учасниками справи, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Як зазначає позивач, 12.09.2019 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (страховик, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал" (страхувальник, 3-я особа) було укладено договір № 006-479001/01НТ добровільного страхування наземного транспорту (а.с. 6-8).

Пунктом 8.11 договору, сторони погодили, що строк дії даного договору по 12.09.2020 року.

Предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобіль марка KIA, модель SPORTAGE, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2016 (пункт 4 договору).

Як зазначає позивач, 22.11.2019 року між Фізичною особою - підприємцем Набока А.Е. (наймодавець, відповідач) та ОСОБА_1 (наймач) укладено договір № 9239 прокату автомобіля терміном дії договору до 12 год. 00 хв. 22.12.2019 року (а.с. 9-11).

Відповідно до пункту 1 договору, у порядку та на умовах, визначених договором, наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування автомобіль марки KIA SPORTAGE, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

За твердженнями позивача, у останнього відсутній договір оренди транспортного засобу укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рентал" (3-я особа) та Фізичною особою - підприємцем Набока А.Е. (відповідач), оскільки останній не є стороною договору.

20.12.2019 року відбулась дорожньо - транспортна пригода за участю транспортного засобу "КІА", держаний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу "Опель", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу "Форд", державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

21.12.2019 року було складено повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу за ОСЦПВВНТЗ та складено перелік пошкоджень (а.с. 18-19).

08.01.2020 року було складено протокол (акт) огляду транспортного засобу (а.с. 20-21).

30.07.2020 року було складено страховий акт № 85581/1, справа № 85581, заява від 21.12.2019 року. Пунктом 4 даного акту, визначено, що сума страхового відшкодування на підставі розрахунку (додаток 1) становить 137 547, 00 грн. (а.с. 24-25).

Відповідно до платіжного доручення № 228268 (№543073618601) від 05.08.2020 року було сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал" (3-ї особи) суму страхового відшкодування у розмірі 137 547, 00 грн. (а.с. 26).

За твердженнями позивача, до останнього перейшло право яке у страхувальника виникло до особи, відповідальної за заподіяні збитки (за пошкодження транспортного засобу особою, якій цей транспортний засіб був переданий у користування. У зв`язку із чим, позивач звернувся із даним позовом до Фізичної особи - підприємця Набоки А.Е. (відповідача), оскільки остання на думку позивача, є відповідальною за завдані збитки.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, та стали підставою звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 6 Закону України "Про страхування" визначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов`язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими Уповноваженим органом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування", страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 990 Цивільного кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було виплачено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал" (3-й особі) суму страхового відшкодування у розмірі 137 547, 00 грн. відповідно до договору № 006-479001/01НТ від 12.09.2019 року добровільного страхування наземного транспорту, відповідно до платіжного доручення № 228268 (№543073618601) від 05.08.2020 року (а.с. 68, 26).

Статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Вказана норма статті Кодексу кореспондується із статтею 27 Закону України "Про страхування".

З викладеного слідує, що до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до останнього перейшло право вимоги, яке виникло у страхувальника до особи, відповідальної за заподіяні збитки (за пошкодження транспортного засобу особою, якій цей транспортний засіб був переданий у користування). У зв`язку із чим, за твердженнями позивача відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки.

За змістом частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У якості доказів заявлених позовних вимог до відповідача (фізичної особи-підприємця Набоки А.Е.) позивачем надано до суду копії договору страхування укладеного між позивачем та 3-ю особою, повідомлення про подію (страхувальник/власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал", водій який керував ТЗ під час ДТП ОСОБА_1 ), перелік пошкоджень, протокол (АКТ) огляду транспортного засобу, з якого вбачається, що власником є - ТОВ "УЛФ-Фінанс", рапорт аварійного комісара, рахунок - заказ, страховий акт № 85581/1 від 30.07.2020 року (страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал", водій який керував ТЗ під час події ОСОБА_1 ), розрахунок страхового відшкодування (страхувальник Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал"), платіжне доручення № 228268 від 05.08.2020 року про сплату страхувальнику Товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал" суми страхового відшкодування у розмірі 137 547, 00 грн. (а.с. 6-8, 18-26)

Крім того, позивачем надано копії договору № 9239 прокату автомобіля від 22.11.2019 року терміном дії договору до 12 год. 00 хв. 22.12.2019 року. Укладеного між Фізичною особою - підприємцем Набока А.Е. (наймодавець, відповідач) та ОСОБА_1 (наймач) (а.с. 9-11).

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що з наданої позивачем копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що власником ТЗ є ТОВ "УЛФ-Фінанс (а.с. 12).

З наданих позивачем роздруківок з Єдиного державного реєстру судових рішень - постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 199/18/20 від 26.05.2020 року та постанови Амур - Нижньодніпровського районного суду у справі № 199/18/20 від 29.01.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 13-17).

Враховуючи вищевикладене, позивачем всупереч наведеним приписам законодавства не надано до суду документів, які підтверджують вину відповідача за завдані збитки щодо заявлених позовних вимог, про стягнення відшкодування шкоди у розмірі 137 547, 00 грн. з Фізичної особи - підприємця Набока А.Е.

При цьому, будь-яких інших доказів у підтвердження позовних вимог, позивачем у визначені Господарським процесуальним кодексом України надано до суду не було.

Враховуючи встановлені обставини, суд також враховує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1 та 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, з огляду на вищенаведені приписи процесуального закону норм Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає господарські спори не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, що також узгоджується з закріпленими у статті 14 Господарського процесуального кодексу України принципом диспозитивності господарського процесу.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов подано до неналежного відповідача.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21.11.2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), та від 12.12.2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися з таким позовом до належного відповідача.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, суд надавши оцінку наданим позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог доказів, та у зв`язку із не доведенням факту наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і фактом заподіяної шкоди, вини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 137 547, 00 грн. заявлено до неналежного відповідача, у зв`язку із чим, позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, в які включено і витрати на сплату судового збору, залишаються за позивачем у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 129,183, 236-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Брокбізнес" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ЄДРПОУ 20344871);

відповідач: Фізична особа-підприємець Набока Анжеліка Едуардівна ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 );

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рентал" (61054, Харківська обл., місто Харків, вул. Блюхера, буд. 25, кв. 30, ЄДРПОУ 39077238).

Повне рішення складено "19" лютого 2021 р.

Суддя О.О. Ємельянова