Рішення

від 16.02.2021 по справі 600/2794/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2794/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Миронець Н.Я., позивача ОСОБА_1 та її представника Шепелько Т.М., представника відповідача Смутняка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування приписів, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати припис №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року; визнати протиправним та скасувати припис №677-ДК/0262Пр/03/01-20 від 27 жовтня 2020 року; визнати протиправною та скасувати постанову державного інспектора контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Ковальського С.Й. від 06 листопада 2020 року №677-ДК/0267По/08/01-20 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 .

В обґрунтування протиправності оскаржуваних приписів позивач зазначила, що такі складені з порушенням вимог чинного законодавства. Позивач вказувала, що земельною ділянкою, відносно якої виник даний спір (по АДРЕСА_1 ), вона не користується, нею не встановлювалась металева огорожа та не облаштовувався паркан на тротуарі. Факт самовільного зайняття земельної ділянки не встановлено. Вказане, зокрема, вбачається з того, що у 2017 році органом місцевого самоврядування закрито адміністративного провадження щодо встановленої огорожі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Крім цього, позивач звертала увагу на те, що огорожа з металевими стовпчиками та сіткою встановлена попередніми власниками, а тому вона не зобов`язана здійснювати демонтаж огорожі. Разом з цим позивач вказала, що станом на час прийняття оскаржуваного припису від 27 серпня 2020 року №579-ДК/0199Пр/03/01-20, вона перебувала за межами України й не надавала пояснень особам, які проводили перевірку, та не отримувала припис того ж дня. Крім цього, на думку позивача, всупереч вимогам статті 144 Земельного кодексу України відповідачем 27 серпня 2020 року не було складено протокол про адміністративне правопорушення. Також протиправним, на думку позивача, є і припис від 27 жовтня 2020 року, складений з вимогою, аналогічною до вимоги, викладеної у приписі від 27 серпня 2020 року. Стосовно протиправності оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення позивач посилалась на те, що така видана на підставі незаконного, на її думку, припису. Позивач вважає, що відповідач при складенні оскаржуваних приписів та постанови діяв протиправно, необґрунтовано, недобросовісно, з порушенням принципу рівності та не врахував її право на участь у процесі прийняття рішення.

Ухвалою суду від 30 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що саме позивач як власник нерухомого майна зобов`язана демонтувати огорожу з металевими стовпчиками, оскільки саме нею відбувається фактичне використання самовільно зайнятої земельної ділянки. Необґрунтованим, на думку відповідача, є ототожнення позивачем проведеної у 2020 році перевірки з адміністративним провадженням, яке розглядалось органом місцевого самоврядування у 2017 році. Зазначено, що оскаржувані рішення ухвалені посадовими особами відповідача з дотримання положень чинного законодавства. Вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними, відповідач просив суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

У поданій до суду відповіді на відзив позивач зазначила про безпідставність покладення на саме на неї обов`язку демонтувати огорожу, оскільки вона не є власницею всього будинку, а лише квартири у цьому будинку, і нею не була встановлена металева огорожа. Наполягала на задоволенні позовних вимог у зв`язку з необґрунтованістю наведених у відзиві доводів.

Ухвалами суду від 26 січня 2021 року, постановленими без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано у відповідача оригінали всіх документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, а у Чернівецької міської ради - оригінали матеріалів по справі про адміністративне правопорушення, по якій Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради 24 лютого 2017 року прийнято постанову №5 про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач та її представник заявлений позов підтримали з підстав, викладених у ньому. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29 липня 2020 року до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області громадянином ОСОБА_2 подано скаргу, в якій, серед іншого, зазначено прохання вжити заходів щодо усунення громадянкою ОСОБА_1 порушень у сфері земельного законодавства, містобудівної діяльності, охорони культурної спадщини щодо самовільного захоплення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , та притягнути її до відповідальності.

У зв`язку із поданим зверненням та відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України Про державний контроль за використанням та охороною земель , Про охорону земель , Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 (із внесеними змінами від 20 лютого 2020 року №53) Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області видано наказ від 21 серпня 2020 року №579-ДК, яким зобов`язано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, шляхом проведення перевірки законності використання земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 (поруч із 7310136600:04:003:0042). Доручено державним інспекторам у сфері державного контролю а використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в термін з 27 серпня 2020 року по 09 вересня 2020 року здійснити захід державного контролю за використанням земельного законодавства та охороною земель.

Державними інспекторами контрою за використанням та охороною земель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , поруч із кадастровим номером 7310136600:04:003:0042, за результатами якої складено акт №579ДК/449/АП/09-01-20 від 27 серпня 2020 року.

Так, у вказаному акті зазначено, зокрема, про те, що по АДРЕСА_2 встановлено стовпчики та огорожу (металеву сітку) чим огороджено земельну ділянку комунальної власності площею 0,001 га та приєднано до будинку АДРЕСА_1 .

В акті вказано про надання ОСОБА_1 пояснень про те, що вона ніяких дій щодо облаштування огорожі не проводила, така була встановлена попередніми власниками, а мешканці будинку АДРЕСА_1 (сусіди) підтвердили твердження ОСОБА_1 .

Особи, які проводили перевірку, дійшли висновку про необхідність демонтажу металевої огорожі.

Водночас в акті вказано про встановлення факту використання ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаною вище адресою без зареєстрованого в установленому законодавством порядку речового права.

Вказаними діями, на їх думку, порушено вимоги статей 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акта 27 серпня 2020 року видано припис №579-ДК/0199Пр/03/01-20, яким зобов`язано ОСОБА_1 в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення земельного законодавства шляхом демонтажу металевої огорожі або оформленням права користування земельною ділянкою. Зобов`язано повідомити про виконання припису до 27 вересня 2020 року.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 вересня 2020 року №677-ДК зобов`язано здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель, шляхом проведення перевірки виконання припису посадової особи від 27 серпня 2020 року №579-ДК/0199Пр/03/01-20 ОСОБА_1 . Доручено державним інспекторам у сфері державного контролю а використанням та охороною земель і дотриманням вимог земельного законодавства України про охорону земель Забленді Олександру Олександровичу та ОСОБА_4 в термін з 28 вересня 2020 року по 02 жовтня 2020 року здійснити захід державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.

Державними інспекторами контрою за використанням та охороною земель ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки щодо виконання умов припису посадової особи від 27 серпня 2020 року №579-ДК/0199Пр/03/01-20 щодо усунення порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_1 поруч із кадастровим номером 7310136600:04:003:0042 гр. ОСОБА_1 .

За результатами проведеної перевірки складено акт №677ДК/0568/АП/09/01-20 від 02 жовтня 2020 року.

У вказаному акті зазначено, що гр. ОСОБА_1 не виконала умови припису посадової особи від 27 серпня 2020 року №579-ДК/0199Пр/03/01-20 щодо усунення порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки по АДРЕСА_2 . Категорія земель: землі житлової та громадської забудови. Не демонтувала металеву огорожу, яка розміщена на земельній ділянці комунальної власності орієнтовною площею 0,001 га навпроти квартири АДРЕСА_3 та не вжила заходів щодо оформлення права користування зазначеною земельною ділянкою. Такими діями гр. ОСОБА_1 порушила вимоги статті 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

27 жовтня 2020 року видано припис №677-ДК/0262Пр/03/01-20, яким зобов`язано ОСОБА_1 в 15-денний термін з дня отримання припису усунути вказане порушення земельного законодавства шляхом демонтажу металевої огорожі або оформленням права користування вказаною земельною ділянкою. Зобов`язано повідомити про виконання припису до 11 листопада 2020 року. Припис надіслано поштою 27 жовтня 2020 року.

Крім цього, 27 жовтня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області складено протокол про адміністративне правопорушення №677-ДК/0251П/07/01-20 за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зі змісту протоколу вбачається, що від його підписання та отримання ОСОБА_1 відмовилась.

06 листопада 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №677-ДК/0267По/08/01-20, згідно з якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 188-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач не погоджується з приписами та постановою суб`єкта владних повноважень, прийнятих за результатом здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використання та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Так, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель від 19 червня 2003 року №963-IV.

Відповідно до статті 2 вказаного Закону основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 вказаного Закону органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: - проведення перевірок; - розгляду звернень юридичних і фізичних осіб;- участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об`єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель;- розгляду документації із землеустрою, пов`язаної з використанням та охороною земель;- проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України.

Згідно частини першої статті 144 Земельного кодексу України у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 5-1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право, зокрема, давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень.

Аналіз вказаних положень дає підстави для висновку, що відповідач наділений повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності. При цьому об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання, зокрема, фізичними особами. Державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було встановлено наявність по АДРЕСА_2 стовпчиків та огорожі (металевої сітки) чим огороджено земельну ділянку комунальної власності площею 0,001 га та приєднано до будинку АДРЕСА_1 . Особи, які проводили перевірку, дійшли висновку про необхідність демонтажу металевої огорожі та про використання ОСОБА_1 земельної ділянки за вказаною адресою без зареєстрованого в установленому законодавством порядку речового права, тобто про порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності.

Проте у ході судового розгляду відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано належних та достовірних у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України доказів на підтвердження висновків, вказаних в акті перевірки №579ДК/449/АП/09-01-20 від 27 серпня 2020 року.

Як відомості вказаного акту перевірки, так і надані відповідачем в ході судового розгляду справи матеріали перевірки не дають підстав для висновку про порушення саме позивачем вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України щодо використання земельної ділянки, на якій розміщена металева огорожа, за вказаною адресою.

Суд звертає увагу на суперечливість та необґрунтованість висновків, наведених у акті перевірки №579ДК/449/АП/09-01-20 від 27 серпня 2020 року, з обставинами, які були встановлені під час її проведення.

Так, зі змісту акту вбачається про встановлення під час перевірки факту наявності стовпчиків та огорожі (металевої сітки) по АДРЕСА_4 , яка на праві власності належить позивачу.

Указані обставини визнавались сторонами справи та підтверджуються її матеріалами.

Поряд з цим особами, які проводили перевірку, було взято до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що вона ніяких дій щодо облаштування огорожі не проводила й така була встановлена попередніми власниками, а також пояснення мешканців будинку АДРЕСА_1 (сусіди), які підтвердили твердження ОСОБА_1 .

Однак, не зважаючи на зміст цих пояснень та за відсутності належних доказів (письмових, показань інших фізичних осіб) посадові особи дійшли необґрунтованого висновку про використання саме ОСОБА_1 земельної ділянки, на якій розміщена металева огорожа, за вказаною вище адресою без зареєстрованого в установленому законодавством порядку речового права, та, як наслідок, про зобов`язання саме ОСОБА_1 усунути порушення земельного законодавства шляхом демонтажу металевої огорожі або оформленням права користування земельною ділянкою, про що складено оскаржуваний припис №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

Та обставина, що металева огорожа по АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_1 , не дає підстав для безумовних висновків як про незаконне встановлення указаної огорожі позивачем, так і про використання саме ОСОБА_1 (чи лише ОСОБА_1 ) земельної ділянки, на якій ця металева огорожа встановлена, без зареєстрованого в установленому законодавством порядку речового права, тобто про порушення останньою вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Також в ході судового розгляду справи встановлено та визнавалось сторонами в судовому засіданні те, що при проведенні перевірки пояснення, про які вказано в акті перевірки, у ОСОБА_1 та мешканців будинку АДРЕСА_1 фактично не відбрилась, а були взяті з матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Так, судом встановлено, що Адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради здійснювався розгляд протоколу про адміністративне правопорушення №848 від 07 лютого 2017 року стосовно ОСОБА_1 , за результатами якого винесено постанову №5 від 24 лютого 2017 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Вказана постанова набрала законної сили 07 березня 2017 року.

Зі змісту постанови №5 від 24 лютого 2017 року вбачається, що згідно протоколу ОСОБА_1 здійснила облаштування паркану на тротуарі, чим порушила тимчасові правила благоустрою м. Чернівців (п. 13.5 додатку до правил). Гр. ОСОБА_1 на засідання з`явилася та пояснила, що жодного паркану вона не встановлювала. Разом з тим, зазначила, що при покупці квартири в 1998 року паркан вже стояв. Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 підтвердили слова гр. ОСОБА_1 в тому, що вона не встановлювала огорожувальну сітку. Крім того, зазначили, що дана сітка існувала на момент купівлі квартири гр. ОСОБА_1 24.07.1998 році.

За відсутності доказів вчинення саме ОСОБА_1 адміністративного правопорушення вирішено закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Отже, при проведенні 27 серпня 2020 року перевірки позивач не надавала пояснень відносно виявленого відповідачем порушення вимог земельного законодавства та фактично була відсутня при її проведенні, що підтверджується матеріалами справи (змістом акту перевірки, копією закордонного паспорту позивача) та визнавалось її учасниками в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків, зроблених за результатом проведеної перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , поруч із кадастровим номером 7310136600:04:003:0042, та, як наслідок, про незаконність припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

На переконання суду, відповідачем було надано неправильну оцінку суб`єктного складу виявлених порушень та безпідставно зобов`язано саме позивача усунути порушення земельного законодавства шляхом демонтажу металевої огорожі або оформлення права користування земельною ділянкою, про що зазначено в оскаржуваному приписі №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

Перевірюючи вказане рішення суб`єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, установленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що при його прийняті відповідач діяв не на підставі, та не у спосіб, що визначені законами України; не обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; без урахування права особи на участь у процесі прийняття цього рішення.

Крім цього, суд звертає увагу і на ту обставину, що у разі прийняття відповідачем висновку про порушення позивачем земельного законодавства державний інспектор відповідно до вимог частини першої статті 144 Земельного кодексу України повинен був скласти протокол про порушення та видати його особі, яка допустила порушення, тобто позивачу.

Однак у даному випадку при виявленні порушення земельного законодавства, що мало місце на думку відповідача з боку позивача, указаний протокол відносно ОСОБА_1 не складався, що свідчить про недотримання відповідачем приписів частини першої статті 144 Земельного кодексу України при видачі вказівки про усунення порушення, тобто при прийнятті оскаржуваного припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

Водночас судом встановлено, що у названому приписі відсутні відомості про його надіслання та отримання ОСОБА_1 , при цьому позивач у позові наголошувала також і на тому, що такий припис вона отримала лише 10 листопада 2020 року.

У ході судового розгляду справи відповідачем не надано суду жодних доказів направлення та вручення позивачу припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

Зазначене фактично унеможливлювало ОСОБА_1 його виконати, а саме: в 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути порушення земельного законодавства шляхом демонтажу металевої огорожі або оформленням права користування земельною ділянкою та повідомити про виконання припису до 27 вересня 2020 року.

Відповідачем, в силу встановленого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доводи правомірність оскаржуваного рішення (дій, бездіяльності), не спростовано тверджень позивача про отримання лише 10 листопада 2020 року припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

За таких обставин суд вважає безпідставними висновки відповідача про наявність підстав для прийняття припису №677-ДК/0262Пр/03/01-20 від 27 жовтня 2020 року як похідного від указаного вище припису, та постанови про накладення адміністративного стягнення №677-ДК/0267По/08/01-20 від 06 листопада 2020 року, прийнятої за невиконання умов припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року.

Враховуючи викладене, зважаючи на незаконність як припису №579-ДК/0199Пр/03/01-20 від 27 серпня 2020 року, так і похідних від нього припису №677-ДК/0262Пр/03/01-20 від 27 жовтня 2020 року та постанови про накладення адміністративного стягнення №677-ДК/0267По/08/01-20 від 06 листопада 2020 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для їх скасування.

Отже, позов підлягає задоволенню повністю.

Згідно положень частини першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів наявність підстав для задоволення позову.

Натомість доводи відповідача, викладені у відзиві, не свідчать про обґрунтованість, а відтак і про законність оскаржуваних приписів та постанови.

Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно наявної у справі квитанції від 29 грудня 2020 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2522,40 грн.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат у виді судового збору в розмірі 2522,40 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області приписи від 27 серпня 2020 року №579-ДК/0199Пр/03/01-20 та від 27 жовтня 2020 року №677-ДК/0262Пр/03/01-20.

Визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області постанову про накладення адміністративного стягнення від 06 листопада 2020 року №677-ДК/0267По/08/01-20.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2522,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 19 лютого 2021 року.

Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.П. Лелюк