Постанова

від 09.02.2021 по справі 440/4152/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сич С.С.

09 лютого 2021 р.Справа № 440/4152/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

04.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправними дій та бездіяльність відповідача Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Щербанівська сільська рада, орган місцевого самоврядування) щодо неналежного та тривалого розгляду упродовж з червня 2018 року по травень 2020 року його заяви від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055;

- визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 26.05.2020 року Про відмову в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ;

- зобов`язати Щербанівської сільську раду упродовж місяця з дня вступу рішення суду в законну силу розглянути на сесії та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, у його власність з земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ-01.03) на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області;

- стягнути з Щербанівської сільської ради на його користь 14.716,40 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15.000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має статус учасника бойових дій, у зв`язку з чим має гарантовані державою пільги, передбачені Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Також позивач зазначив, що рішенням Щербанівської сільської ради тридцять третьої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 26.05.2020 року Про відмову в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , йому було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Підставою відмови зазначено те, що рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 13.02.2020 року, земельну ділянку з кадастровим номером 5324086200:00:025:0055 вирішено передати в оренду на земельних торгах (аукціоні).

Позивач вважає, що проект землеустрою повністю відповідає вимогам законодавства, а тому відповідач згідно вимог чинного законодавства може винести лише одне рішення - затвердити проект землеустрою. Вказує, що діями відповідача, які виразилися у тривалому розгляді та неприйнятті рішення про затвердження проекту землеустрою та наданні позивачу у власність земельної ділянки, йому заподіяно матеріальну шкоду, яку позивач оцінив в суму 14.716,40 грн, а також завдано моральну шкоду на суму 15.000,00 грн.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , Щербанівська сільська рада зазначає, що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Отже, орган місцевого самоврядування у відповідності до норм законодавства має право передавати землі сільськогосподарського призначення громадянам в приватну власність або надавати її в користування.

Відповідно до ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Таким чином, відповідач вважає, що положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Земельна ділянка з кадастровим номером 5324086200:00:025:0055 згідно інформації публічної кадастрової кати України знаходиться на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Означена вище земельна ділянка не може бути розпайована, тобто не є паєм, а відповідно і оплата за здачу в оренду вказаної землі не може бути нарахована, як оплата за пай. Ця земельна ділянка знаходиться поза межами земельної ділянки, площею 17.944 га, яка відповідно до Державного акту про право колективної власності на землю № 1-ПЛ № 000006 від 06.12.1995 року належить селянській спілці Тростянець .

Відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про відшкодування йому як матеріальної так і моральної шкоди, посилаючись на недоведеність факту заподіяння шкоди саме діями органу місцевого самоврядування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено, що підставою для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка розташована на території Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка має кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, у оскаржуваному рішенні зазначено ту обставину, що вказану земельну ділянку рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 13.03.2019 вирішено передати юридичним, фізичним особам в оренду на земельних торгах (аукціоні).

Аналіз приписів ст. 136 Земельного кодексу України свідчить про те, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної чи комунальної власності для продажу прав на них на земельних торгах, це є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки та затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Подібний висновок щодо застосування положень Земельного кодексу України сформований у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 806/3708/15, від 17.10.2019 року у справі № 823/1120/16.

У постанові від 24.09.2020 року у справі № 805/3195/17-а, Верховним Судом сформовано правовий висновок про те, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів, тому вирішальним фактором є включення земельних ділянок до переліку земель, які виставлені на земельні торги.

Щодо позовних вимог про стягнення з Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь позивача 14.716,40 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 15.000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, суд зазначив, що відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Однак, позивач не є власником земельної ділянки кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, вказана земельна ділянка перебуває у комунальній формі власності.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції будь-яким чином не надано оцінки наявності конкуренції норм Земельного кодексу України, де ст. 118 цього Кодексу є однозначно спеціальною у питанні безоплатної приватизації землі громадянами, однак, судом першої інстанції, як підставу законності дій та рішення відповідача, було застосовано ч. 3 ст. 136 Земельного кодексу України.

Стосовно посилань суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладених у постановах по справам № 806/3708/15, 823/1120/16 та 805/3195/17-а, позивач зазначив про неможливість застосування їх висновків до спірних правовідносин, оскільки у даній справі спірними є рішення уповноваженого органу про відмову у затверджені проекту землеустрою, як кінцевого етапу приватизації землі, а висновки Верховного Суду по вищевказаним справам стосувались питання початкового етапу отримання земельної ділянки - надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Також позивач зазначив, що органом місцевого самоврядування не було подано жодного доказу про те, що спірна земельна ділянка виставлена на земельні торги, оскільки рішенням останнього від 13.03.2019 Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону) визначено лише організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону), а оголошення про проведення аукціону щодо спірної земельної ділянки на відповідних електронних майданчиках взагалі відсутнє. Саме невиконання вказаного рішення на протязі понад півтора року, дає підстави свідчити про його фіктивність та намагання унеможливити реалізацію конституційного права позивача на приватизацію землі.

Окрім того, судом першої інстанції не враховано того факту, що саме на підставі виготовленого ним проекту землеустрою було зареєстровано право власності територіальної громади на земельну ділянку, як і не було взагалі розглянуто позовну вимогу, стосовно відшкодування вартості її виготовлення.

Стосовно відхилення позовної вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди, останній зазначив, що звернення до суду відбулось не як власника земельної ділянки, а як фізичної особи, права якої були порушені протиправною бездіяльністю та рішенням відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Щербанівська сільська рада просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Доводи, відображені у відзиві на апеляційну скаргу позивача фактично аналогічні наведеним у відзиві на позовну заяву.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України - частковому скасуванню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 28.12.2016 року за № 10463-СГ позивачем ОСОБА_1 отриманий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с. 15).

11.12.2017 року між позивачем та ДП Полтавський науково-дослідний інститут землеустрою укладений договір № 567 на виконання робіт з виготовлення зазначеного вище проекту землеустрою (а.с. 33). 26.03.2018 року учасниками договору № 567 підписаний акт приймання-передачі робіт (а.с. 34).

У січні 2018 року було створено Щербанівську об`єднану територіальну громаду, шляхом злиття Тростянецької та Щербанівської сільських рад.

Рішенням першої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 04.01.2018 року визнані повноваження голови Щербанівської сільської ради та депутатів цього органу місцевого самоврядування (а.с. 110).

Із змісту розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року № 60-р (втратило чинність 16.11.2020 року) вбачається, що даним розпорядженням Уряд доручив Держгеокадастру забезпечити:

- формування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах, визначених перспективним планом формування територій громад, шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності з подальшою передачею зазначених земельних ділянок у комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад згідно із ст. 117 Земельного кодексу України;

- передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, включених до переліку земельних ділянок державної власності, права на які виставлені на земельні торги, в комунальну власність об`єднаних територіальних громад після оприлюднення результатів земельних торгів та укладення договорів оренди таких земельних ділянок;

- здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Виключно на пленарних засіданнях сільської ради відповідно до закону приймаються рішення щодо відчуження комунального майна та вирішуються питання регулювання земельних відносин (пункти 30 і 34 ст. 26 вказаного Закону).

Отже, Щербанівська сільська рада повноважна діяти від імені та в інтересах об`єднаної територіальної громади (назва територіальної громади - Щербанівська сільська) як власник земельної ділянки виключно відповідно до закону, тобто у визначених ним спосіб і межах, враховуючи обмеження та заборони, зокрема ті, що передбачені ЗК України.

17.04.2018 року Щербанівською сільською радою (п`ята сесії сьомого скликання) прийнято рішення про заборону надання у приватну власність земель для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Щербанівської сільської ради.

Разом з тим, рішенням шостої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 22.05.2018 року ГУ Держгеокадастру погоджено питання затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, площею 2 га, у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Щербанівської сільської ради (а.с. 16).

18.06.2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення особистого селянського господарства, на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населеного пункту (а.с. 119).

Рішенням п`ятнадцятої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 01.02.2019 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки знято з порядку денного питання щодо розгляду заяви позивача ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 року по справі № 440/1608/19, що набрало законної сили 23.12.2019 року, задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , - визнано протиправним та нечинним рішення п`ятнадцятої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 01.02.2019 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , в частині зняття з порядку денного питання щодо розгляду заяви позивача ОСОБА_1 від 18.06.2018 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2020 року по справі № 440/2761/19, що набрало законної сили 07.08.2020 року, частково задоволені вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 ..

Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення п`ятнадцятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 01.02.2019 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в частині зняття з порядку денного питання щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Щербанівську сільську раду зобов`язано розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, яка розташована на території Тростянецької сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів, та прийняти рішення відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням шістнадцятої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 13.03.2019 року Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів(аукціону) визначені земельні ділянки комунальної власності орієнтовною площею 468,6057 га (125 земельних ділянок (перелік додається) за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, які розташовані на території Щербанівської сільської ради, право оренди на яку підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні).

З метою підготовки документації до земельних торгів сільській раді на земельні ділянки, зазначені в п. 1 цього рішення: забезпечити розроблення документації із землеустрою; отримати витяг з Державного земельного кадастру прл земельні ділянки; отримати витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельних ділянок; здійснити державну реєстрацію права комунальної власності на земельні ділянки (а.с. 120-124).

Рішенням тридцять третьої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 26.05.2020 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2 га, яка розташована на території Щербанівської сільської ради, яка має кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, у зв`язку із тим, що вказану земельну ділянку рішенням шістнадцятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради від 13.03.2019 року вирішено передати юридичним, фізичним особам в оренду на земельних торгах (аукціоні) (а.с. 11).

Частиною першою ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У частині першій ст. 117 ЗК України зазначено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 118 ЗК України визначений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Так, за правилами ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 ст. 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Відповідно до частини другої цієї ж статті формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України Про землеустрій проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок..

Статтею 186-ЗК України врегульовані питання щодо повноважень органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою про відведення земельних ділянок.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеному в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Згідно з частиною восьмою ст. 186-1 ЗК України у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

З вищенаведених норм ЗК України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому ст. 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Означений правовий висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 27.10.2020 року № 480/313/19.

Відповідно до ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, а відповідно до частини 10 цієї ж статті ЗК України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5324086200:00:025:0055 зареєстровано за територіальною громадою в особі Щербанівської сільської ради виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району і області 05.11.2018 року, № запису про право 28790356 (а.с. 125).

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що приписи ст. 136 ЗК України, якою визначено порядок добору земельних ділянок державної чи комунальної власності та підготовка лотів для продажу на земельних торгах, свідчать про те, що віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Колегія суддів також ураховує висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року по справі № 688/2908/16-ц про те, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

При цьому колегія суддів також звертає увагу на ту обставину, що 26.05.2020 року Щербанівська сільська рада розглядала заяву позивача ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою від 18.06.2018 року і станом на 18.06.2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 5324086200:00:025:0055 не була віднесена відповідачем до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної/комунальної власності для продажу прав на неї на земельних торгах.

Водночас колегія суддів зазначає, що ч. 3 ст. 134 ЗК України унормовано, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 - 21 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту .

Згідно частини 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема п. б), для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.09.2020 року по справі № 688/2908/16-ц зазначено, що відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Відповідно до пунктів б , ґ статті 5 ЗК України земельне законодавство базується на принципах, зокрема, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю. Земля є унікальним обмеженим природним ресурсом. Земля є базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Колегія суддів наголошує, що неприйняття Щербанівською сільською радою до 26.05.2020 року рішення за клопотаннями позивача у строк, закріплений ЗК України, ставить його у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує конституційні права позивача ОСОБА_1 щодо розгляду його звернення органом місцевого самоврядування, а також права на безоплатне отримання земельної ділянки.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог позивача ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача щодо неналежного та тривалого розгляду упродовж з червня 2018 року по травень 2020 року його заяви від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, та про визнання протиправним та скасування рішення тридцять третьої сесії Щербанівської сільської ради сьомого скликання від 26.05.2020 року Про відмову в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , колегія суддів зазначає, що оскаржувані дії/бездіяльність та рішення відповідача зазначеним вище положенням ч. 2 ст. 2 КАС України не відповідають.

З урахуваннями наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині, скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено позивачу у їх задоволенні, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог позивача в цій частині.

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання суду першої інстанції на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду: від 02.10.2018 року по справі № 806/3708/15 та від 17.10.2019 року по справі № 823/1120/16, оскільки предметом спору в означених справах була відмова компетентного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а не відмова затвердити цей проект.

Колегія суддів зазначає, що оцінка рівня моральної шкоди залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача.

У практиці ЄСПЛ порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди.

З огляду на це психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не призвели до тяжких наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що негативні емоції позивача внаслідок тривалого та умисного нерозгляду відповідачем його звернення від 18.06.2018 року та прийняття відповідачем рішень, що не ґрунтуються на вимогах закону, перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з діями Щербанівської сільської ради, а отже, завдають йому моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Встановивши, що позивачу заподіяна моральна шкода, з урахуванням вимог розумності та справедливості, колегія суддів визначає розмір грошової компенсації моральної шкоди в сумі 5.000,00 грн.

З урахуваннями наведеного, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині, скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено у задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 5.000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданою неправомірними діями, рішенням Щербанівської сільської ради, з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог позивача в цій частині.

Колегія суддів також зазначає, що поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами:

1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати … , у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити… , рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо;

2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав;

3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів;

4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У справі що розглядається, позивач просить зобов`язати відповідача прийняти рішення про задоволення його заяви від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.

Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:

…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентовано статтею 118 ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними .

Погоджуючись з загальним висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 в частині вимог фактично про зобов`язання відповідача упродовж місяця з дня вступу рішення суду в закону силу розглянути на сесії та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, і надати йому у власність цю земельну ділянку, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи посвідчують ті обставини, що на протязі двох років відповідач фактично ухиляється від належного розгляду заяви позивача від 18.06.2018 року з прийняттям рішення по суті звернення, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення цього питання (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України). Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд не може підміняти собою орган місцевого самоврядування та надавати оцінку тим обставинам, які не були досліджені цим суб`єктом владних повноважень.

Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За наведених обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог позивача фактично про зобов`язання відповідача упродовж місяця з дня вступу рішення суду в закону силу розглянути на сесії та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, і надати йому у власність цю земельну ділянку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено право суду вийти за межі позовних вимог, це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Рисовський проти України (№ 29979/04) визнав низку порушення п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст.13 Конвенції у справі, а також виклав окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрив елементи змісту принципу доброго врядування . Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі, якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах Beyeler v. Italy № 33202/96, Oneryildiz v. Turkey № 48939/99, Moskal v. Poland № 10373/05).

Керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9 КАС України, з урахуванням означеного вище, колегія суддів дійшла висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог ОСОБА_1 та прийняття рішення про зобов`язання Щербанівської сільської ради на найближчій позачерговій/черговій сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, вирішивши питання щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Отже, чинним законодавством України не передбачено право суб`єкта владних повноважень змінювати встановлений законом режим (періодичність) проведення сесій рад не менше одного разу на місяць у випадку надходження на розгляд до ради документів з питань відведення земельних ділянок (зокрема, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проекту землеустрою на погодження або затвердження тощо). Оскільки останні являються частинами єдиного процесу відведення земельних ділянок, а тому охоплюються терміном питання відведення земельних ділянок .

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення на його користь з відповідача 14.716,40 грн у відшкодування матеріальної шкоди, з яких: 2.800,00 грн - витрати на виготовлення проекту землеустрою, 11.916,40 грн - упущена вигода, оскільки вважає, що вимога про відшкодування 2.800 грн заявлена передчасно, так як питання щодо розгляду його заяви від 18.06.2018 року відповідач повинен розглянути повторно. Що стосується вимоги ОСОБА_1 про відшкодування 11.916,40 грн, як упущеної вигоди від надання в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 5324086200:00:025:0055, колегія суддів зазначає, що на час пред`явлення цієї вимоги позивач в установленому законом порядку не набув права власності або користування означеною вище земельною ділянкою, таким чином, ця вимога стосується заздалегідь не порушених прав позивача.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміна рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року скасувати в частині, якою судом відмовлено в задоволенні вимог адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка полягає у неналежному та тривалому розгляді, упродовж з червня 2018 року по травень 2020 року, заяви ОСОБА_1 від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055; про визнання протиправним та скасування рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26.05.2020 року Про відмову в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою; про стягнення з Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 10.000 грн у відшкодування моральної шкоди з прийняттям нового судового рішення про задоволення цих вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка полягає у неналежному та тривалому розгляді, упродовж з червня 2018 року по травень 2020 року, заяви ОСОБА_1 від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055.

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять третьої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 26.05.2020 року Про відмову в наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.

Стягнути з Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 5.000 (п`ять тисяч) грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року змінити, шляхом доповнення резолютивної частини абзацом наступного змісту:

Зобов`язати Щербанівську сільську раду Полтавського району Полтавської області на найближчій позачерговій/черговій сесії сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.06.2018 року про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки, якій присвоєно кадастровий номер 5324086200:00:025:0055, вирішивши питання щодо якого звернувся ОСОБА_1 , з урахуванням його правової оцінки, наданої судом.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року в частині, якою судом відмовлено у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , змінити з підстав та мотивів його прийняття.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 19 лютого 2021 року.