Постанова

від 18.02.2021 по справі 640/31876/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/31876/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Університет державної фіскальної служби, Державна навчально-наукова установа Академія фінансового управління про визнання дій протиправними та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, в якому просять:

- визнати протиправними дії Міністерства фінансів України щодо реорганізації Університету державної фіскальної служби України шляхом злиття з Державною навчально-науковою установою Академія фінансового управління та складення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України Про утворення закладу вищої освіти Державний податковий університет від 10 листопада 2020;

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 р. № 1518-р Про утворення Державного податкового університету .

Одночасно позивачами подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони всім державним реєстраторам у розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії/приймати будь-які рішення щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно Університету державної фіскальної служби України та Державної навчально-наукової установи Академія фінансового управління .

В обґрунтування поданої заяви позивачі зазначали, що дії Міністерства фінансів України щодо реорганізації Університету державної фіскальної служби України шляхом злиття з Державною навчально-науковою установою Академія фінансового управління та складення проекту розпорядження Міністерства фінансів України щодо складення проекту розпорядження Кабінету Міністрів України Про утворення державного податкового університету здійснені всупереч положенням та встановленому Порядку утворення, реорганізації та ліквідації державних наукових установ , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про утворення, реорганізацію та ліквідацію державних наукових установ від 4 липня 2018 року № 529, Закону України Про вищу освіту , Конституції України, а відтак, з огляду на критерії правомірності дій суб`єкта владних повноважень, наведених в частині 2 статті 2 КАС України, є очевидно протиправними.

Крім того, на переконання позивачів, розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2020 року № 1518-р Про утворення Державного податкового університету є прийнятим з порушенням Регламенту КМУ, а отже протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Поруч з цим, заявники стверджували, що Розпорядження Кабінету Міністрів України про реорганізацію Університету ДФС України неминуче вплине на можливість безперешкодної реалізації права на освіту понад 6000 здобувачами вищої освіти та численної кількості професорсько-викладацького складу, оскільки у результаті ліквідації Університету державної фіскальної служби, та як наслідок анулювання ліцензії Університету, виникне велика загроза неотримання дипломів майже 1000 студентами у січні-лютому 2021 року. Також, реорганізація в обов`язковому порядку тягне за собою визнання недійсними студентських квитків та позбавлення пільг осіб, що здобувають вищу освіту в Університеті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено державним реєстраторам у розумінні Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вчиняти будь-які реєстраційні дії/приймати будь-які рішення щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань будь-яких змін стосовно Університету державної фіскальної служби України.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційних скаргах Кабінет Міністрів України та Міністерство фінансів України, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просять скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апелянти зазначають, що судом першої інстанції не зазначено, яка саме шкода може бути заподіяна позивачам та яким чином невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невиконання судового рішення.

Крім того, апелянта вказують, що нормами КАС України встановлено пряму заборону зупинення дії актів Уряду в межах вжиття заходів забезпечення позову, а також встановлення будь-якої заборони чи обов`язку вчиняти певні дії.

Апелянти звертають увагу, що позивачами не надано відповідних документів (на які вони фактично посилаються в підтвердження обґрунтування заяви), які б підтверджували зміни у освітньому процесі, зміну рівня акредитації, форму власності, що могло б безпосередньо вплинути на їх права. Більш того, пунктом другим оскаржуваного розпорядження КМУ визначено, що особи, які навчаються в Університеті ДФС України та Державній ННУ Академія фінансового управління продовжують навчання в Державному податковому університеті, що свідчить про відсутність порушених прав позивачів, адже права студентів жодним чином не порушуються.

Поруч з цим, апелянти зазначають, що твердження позивачів базуються на припущеннях (здогадках) та посиланнях останніх на імовірність настання негативних наслідків в майбутньому.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягає задоволенню виходячи з наступного.

За приписами частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина 2 статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.

В свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Звертаючись до фактів цієї справи колегія суддів звертає увагу на позовні вимоги з якими позивачі звернулися до суду та зазначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, у разі задоволення вказаних позовних вимог оскаржуваний акт буде скасований судом та таке рішення суду не передбачатиме його виконання, що в свою чергу свідчить, що невжиття заходів забезпечення даного позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання такого рішення суду.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачами не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких вони звернувся до суду.

Посилання заявників на те, що розпорядження КМУ про реорганізацію Університету ДФС України неминуче вплине на можливість безперешкодної реалізації права на освіту є абстрактними та такими, що не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Доказів того, що на момент подання заяви про забезпечення позову порушуються права позивачів на освіту, або їх права як студентів, суду не надано.

В свою чергу, відповідно до пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2020 р. № 1518-р Про утворення Державного податкового університету особи, які навчаються в Університеті Державної фіскальної служби України та Державній навчально-науковій установі Академія фінансового управління продовжують навчання в Університеті.

Таким чином, на переконання колегії суддів, доводи позивачів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно вплинути на реалізацію їх права на освіту є припущеннями на майбутнє, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову за викладених заявниками доводів та обставин цієї справи, та не свідчать про наявність обставин, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.

При цьому, обґрунтування вимог заявників щодо невідповідності оскаржуваних дій та рішення суб`єктів владних повноважень вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті. Наявність ознак протиправності дій відповідачів в межах оскаржуваного рішення та їх наслідків може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також вважає за необхідне наголосити, що забезпеченням позову у такий спосіб, суд першої інстанції фактично зупинив оскаржуваний акт Кабінету Міністрів України, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 151 КАС України не допускається.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційні скарги Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 грудня 2020 року скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 19 лютого 2021 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко