Постанова

від 16.02.2021 по справі 580/3919/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3919/19 Суддя (судді) першої інстанції: П.Г. Паламар

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю. та Сорочка Є.О.,

за участю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-Інвест до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Олімп-Інвест (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 29.03.2019 року №0003461304, №0003591401, №0003631401, №0003661401.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Олімп-Інвест з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 31.12.2017.

За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 12.02.2019 № 49/23-00-14-0807/35091382, яким зафіксовано порушення позивачем:

-пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п. 5 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 Зобов`язання , п. 5, п. 7, п. 21 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 Дохід , пп. 8 та 9 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №9 Запаси , п. 11, п. 17, п. 20 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №16 Витрати в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1592811 грн., в т.ч. за 2015 рік на суму 64375 грн., за 2016 рік на суму 736332 грн., за 2017 рік на суму 792104 грн.;

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1412333 грн., в т.ч.: за лютий 2016 року на суму 2666 грн., за березень 2016 року на суму 25402 грн., за травень 2016 року на суму 2272 грн., за липень 2016 року на суму 287052 грн., за вересень 2016 року на суму 72180 грн., за жовтень 2016 року на суму 143995 грн., за листопад 2016 року на суму 107991 грн., за грудень 2016 року на 162743 грн., за лютий 2017 року на суму 94782 грн., за березень 2017 року на суму 15792 грн., за травень 2017 року на суму 93196 грн., за червень 2017 року на суму 20122 грн., за серпень 2017 року на суму 28161 грн., за вересень 2017 року на суму 120224 грн., за жовтень 2017 року на суму 24938 грн., за листопад 2017 року на суму 146839 грн., за грудень 2017 року на суму 63978 грн.;

-п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198,2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 97312 грн., в т.ч.: за грудень 2017 року на суму 97312 грн.;

-вимог п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 б ст. 176 Податкового кодексу України, в частині повноти та достовірності відображення інформації в Податковому розрахунку за формою №1-ДФ за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 року:

- №0003461304, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 510,00 грн. за неповне відображення як податковим агентом сум доходу, нарахованого на користь платників податку;

- №0003591401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 97312,00 грн.;

- №0003631401, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток на 1910545,00, у тому числі 1528436,00 за основним платежем та 382109,00 - за штрафними санкціями;

- №0003661401, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача з податку на додану вартість на 2114500,00 грн., у тому числі 1409667,00 грн. за основним платежем та 704833,50 грн. - за штрафними санкціями.

Рішенням ДФС України від 12.07.2019 №32348/6/99-99-11.04.01-25, податкові повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003591401, №0003461304, №0003661401 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003631401 в частині встановлених перевіркою порушень по взаємовідносинах з ТОВ Астіон Девелопмент та ТОВ Ресурс Кепітал у відповідній частині штрафних санкцій скасоване.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, між ТОВ Олімп-Інвест в перевіряємий період мало взаємовідносини та які відображено у податковому обліку придбання (надання) послуг на підставі договорів підряду, субпідряду та транспорно-експедиційного обслуговування між ТОВ Олімп-Інвест та контрагентами ТОВ ТМКомпані (код ЄДРПОУ 38812902), ТОВ Монолітбудсервіс Центр (код ЄДРПОУ 39732577), ТОВ Інвест Компані (код ЄДРПОУ 40471116), ТОВ ЕНЕРДЖИ УКРЕЙН (код ЄДРПОУ 39924800), ТОВ Вільнос Компані (код ЄДРПОУ 40456412), ТОВ Спецбудмаркет (код ЄДРПОУ 40396249), ТОВ Пром Буд Тех (код ЄДРПОУ 40104175), ТОВ Баратеон (код ЄДРПОУ 40635883), ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), ТОВ БК Євро Буд-Інвест (код ЄДРПОУ 40538272), ТОВ Астіон Девелопмент (код ЄДРПОУ 39315905), ТОВ Фьюжн Кейтерінг (код ЄДРПОУ 40756250), ТОВ Алабама (код ЄДРПОУ 40109524), ТОВ Сільвер-Буд (код ЄДРПОУ 40473490), ТОВ Трі АЗ (код ЄДРПОУ 40697143), ТОВ Монсіті Компані (код ЄДРПОУ 40404818), ТОВ ТПК Алькор (код ЄДРПОУ 37378434), ТОВ Екоспецресурс (код ЄДРПОУ 40011568), ТОВ Ресурс Кепітал (код ЄДРПОУ 39597164).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано: зареєстровані податкові накладні, акти прийому-передачі виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, виписки з банківського рахунку позивача, товарно-транспортні накладні, які були дослідженні судом першої інстанції в ході судового розгляду справи.

Матеріали справи свідчать, що надані первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити, визначені законом.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що товари та послуги отримані від контрагентів мали реальний і товарний характер та були використані в межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях.

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортна накладна є лише дотриманням чи не дотримання правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства і не впливає на визначення податкових зобов`язань, тим більше вказане не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Також обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що у контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, відсутнє власне чи орендоване нерухоме майно, суб`єкт господарювання відсутній за податковою адресою, виявленою не відповідністю придбаних та реалізованих товарів, робіт, послуг.

Колегія суддів зауважує, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Разом з тим, такі обставини, як відсутність у контрагентів трудових ресурсів, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов`язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Згідно постанови Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 810/3790/17 податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Також, судом першої інстанції вірно відхилено посилання податкового органу на надані пояснення посадових осіб контрагентів про непричетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Так, факт наявності кримінального провадження, або отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Доказів наявності вироків суду відносно контрагентів позивача за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції, а договори, укладені між позивачем з вказаними контрагентами недійсними не визнавались.

Один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів ч. 6 ст. 78 КАС України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 826/24815/15, від 26.03.2020 року у справі № 826/9967/16, від 04.02.2020 року у справі № 810/847/16.

В той же час посилання відповідача в апеляційній скарзі на наявну у контролюючого органу податкову інформацію колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального закону.

Так, податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов`язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Крім того, колегія суддів враховує, що Головним управлінням ДФС України в Черкаській області не здійснено коригування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2019 №0003631401 на підставі рішення ДФС України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про відсутність реального здійснення операцій по взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами є безпідставними та непідтвердженими належними доказами.

Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення адміністративного позову.

Таким чином, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 19.02.2021 року.