Постанова

від 16.02.2021 по справі 460/6713/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 460/6713/20 пров. № А/857/15564/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Копанишин Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, головуючий суддя - Головатчик А.А., ухвалене о 16:46 год. у м. Рівне, повний текст якого складено 20.11.2020 року, у справі за адміністративним позовом Рокитнівської районної ради до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року позивач - Рокитнівська районна рада звернулася в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис №РВ8157/947/АВ/П від 16.07.2020 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для його винесення, а також ним була порушена процедура проведення перевірки. У період проведення інспекційного відвідування законність розпорядження про звільнення ОСОБА_1 була предметом судового розгляду, а це виключає перевірку таких питань інспекторами праці. ОСОБА_1 займав у школі лише одну посаду - директора, яку суміщав з викладанням учням фізичної культури. Така робота здійснювалась ним без укладення додаткового трудового договору і не є сумісництвом. Керівникам навчальних закладів дозволяється викладати предмети без відриву від основної роботи не більше 480 годин на рік, що і робив ОСОБА_1 за суміщенням. Враховуючи викладене, позивач не міг його звільнити з посади вчителя фізкультури, яку він фактично не займав. Відтак, порушень норм трудового законодавства ним допущено не було, а висновки викладені відповідачем в акті перевірки є помилковими. Також зауважувала, що постановою Апеляційного суду Рівненської області від 15.09.2020 року у справі №571/521/20 розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади директора школи визнано законним, що додатково свідчить про підставність позовних вимог.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Рівненській області №РВ8157/947/АВ/П від 16.07.2020 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Управління Держпраці у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до наказу від 03.09.2004 року №249 ОСОБА_1 не суміщував роботу вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, а мав години викладацької роботи з педагогічним навантаженням, відтак відповідачем правомірно прийнято оскаржений припис.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Відповідно до виписки з наказу №249 по Рокитнівському відділу освіти від 03.09.2004 року ОСОБА_1 переведено з посади вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів на посаду директора цієї ж школи та дозволено працювати вчителем фізкультури (а.с. 32). Разом з тим, трудовий договір з ОСОБА_1 на виконання роботи вчителя фізкультури додатково не укладався.

Розпорядженням голови районної ради від 13.03.2020 року №02/03-22к було звільнено ОСОБА_1 директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів Рокитнівської районної ради Рівненської області з роботи 13.03.2020 року за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України (а.с.30-31).

Згідно з листом Рокитнівської районної державної адміністрації, надісланим позивачу від 23.07.2020 року №835/01-28, ОСОБА_1 не працював вчителем фізичної культури за сумісництвом, оскільки згідно з наказом про його переведення №249 він мав право читати такий предмет на постійній основі (а.с.71).

У період з 15 липня 2020 року по 16 липня 2020 року, на підставі наказу від 14 липня 2020 року №576 та направлення на інспекційне відвідування від 14 липня 2020 року №451-Н/09-27 (а.с.106-107), Управлінням Держпраці у Рівненській області було проведено інспекційне відвідування Рокитнівської ради на предмет додержання вимог законодавства про працю та зайнятість населення, за результатами якого складено акт від 16 липня 2020 року №РВ8157/947/АВ (а.с.10-18).

На дату проведення відповідачем перевірки, законність звільнення ОСОБА_1 з посади директора школи була предметом судового розгляду на стадії апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції (а.с.33-70, а.с.122-126).

Підставою для проведення такої перевірки стала заява ОСОБА_1 від 06 квітня 2020 року, в якій він просив провести перевірку дотримання норм трудового законодавства під час винесення заступником голови Рокитнівської районної ради ОСОБА_2 розпорядження, яким заявника звільнено з посади директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів (а.с.108), лист Держпраці України від 10.04.2020 року 32128/3.3/3.1-зв-20 (а.с.111-112), лист Сарненської місцевої прокуратури від 10.04.2020 року №36/6-684вих-20 щодо можливого порушення законодавства про працю посадовими особами Рокитнівської районної ради (а.с.114-115).

У розділі ІІІ (Опис виявлених порушень) акту перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, яке полягало у тому, що при звільненні ОСОБА_1 з посади директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів Рокитнівської районної ради, його одночасно звільнили з посади вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів безпідставно. Розпорядженням від 13.03.2020 року №02/03-22К не зазначено звільнення позивача з посади вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів (а.с.10-18).

З метою усунення виявлених порушень інспектором винесено припис від 16.07.2020 року №РВ8157/947/АВ/П, в якому голову Рокитнівської районної ради ОСОБА_3 зобов`язано до 14.08.2020 року вжити заходів щодо усунення вказаних порушень. (а.с.8).

23 липня 2020 року позивачем було надіслано до Управління Держпраці у Рівненській області зауваження до акту інспекційного відвідування №РВ8157/947/АВ від 16.07.2020 року, у якому зазначено, що рада не погоджується з висновками викладеними в акті щодо порушень трудового законодавства і вважає, що ОСОБА_1 працював лише на одній посаді, а саме, директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів, і виконував основну роботу відповідно до своїх функціональних обов`язків, яку суміщав з виконанням роботи вчителя фізкультури цієї ж школи. Звільнення його з посади директора школи (основної роботи) автоматично тягне за собою скасування виконання означеної додаткової роботи. Окремий трудовий договір за суміщеною посадою не укладають, у тому числі він не укладався із ОСОБА_1 на посаді вчителя фізкультури, а тому не міг бути розірваний. Відтак, та обставина, що в розпорядженні про звільнення директора ОСОБА_1 не зазначено про звільнення з посади вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ І-ІП ступенів фактично не є порушенням положень трудового законодавства. Крім того зауважено, що перевірка позивача була проведена з порушенням процедури її здійснення. Так, всупереч вимогам законодавства інспектори перевіряли питання, яке є предметом судового розгляду у Рокитнівському районному суді Рівненської області у справі №571/521/20. З огляду на наведене позивач просив відповідача врахувати ці зауваження при ухваленні подальших рішень (а.с.22-24).

У цю ж дату Рокитнівською районною радою було направлено відповідачу скаргу на припис від 16.07.2020 року №РВ8157/947/АВ/П, у якій позивач просив його скасувати. Доводи зазначені в цьому документі зводились до аргументів вже викладених у зауваженнях до акту перевірки (а.с.19-21).

У відповіді від 21.08.2020 року №04-09/5309 на вказані вище зауваження і скаргу відповідачем зазначено, що проаналізувавши обставини викладені в акті інспекційного відвідування, він дійшов висновку, що при звільнені ОСОБА_1 з посади директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів його одночасно звільнено з посади вчителя фізкультури, що безпідставно не зазначено у розпорядженні від 13.03.2020 року №02/03-22К. Вказано, що Рокитнівським районним судом Рівненської області звільнення ОСОБА_1 , як вчителя фізкультури не досліджувалось. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що акт інспекційного відвідування і припис складені з дотриманням норм чинного законодавства (а.с.25-27).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 обіймав у Сновидовицькій ЗОШ 1-3 ступенів Рокитнівської районної ради лише одну посаду - директора, з якої і був звільнений розпорядженням позивача. При цьому, з посади вчителя фізичної культури його ніхто не звільняв і не міг звільнити, тому що він її не займав, а читав цей предмет за суміщенням. До того ж, Рокитнівська районна рада зазначала про такі обставини у зауваженнях на акт перевірки і у скарзі на припис, однак її доводи залишились поза увагою контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Частиною 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст. 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Частиною 3 статті 40 КЗпП передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

У статті 105 КЗпП України визначено, що працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

У разі суміщення професій (посад): робота за другою посадою не відображається в табелі обліку використання робочого часу; друга посада залишається вакантною; для допущення працівника до роботи за суміщенням посад, за загальним правилом, достатньо подання заяви працівником та видачі керівником наказу про суміщення; окремий трудовий договір не укладається, запис у трудову книжку про суміщення не вноситься; порядок оплати праці встановлюється на підставі положень колективного договору та вказується у наказі про суміщення; оплата роботи за другою посадою на законодавчому рівні класифікується як надбавка до заробітної плати.

Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням

Згідно з пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженим спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у підприємця-фізичної особи.

Відповідно до пункту 91 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.1993 №102 керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу чи заняття з гуртками в цьому закладі, але не більше 9 годин та тиждень (360 годин на рік), якщо вони по основній посаді отримують повний посадовий оклад (ставку). У сільській місцевості директори і їх заступники при відсутності вчителів або викладачів з відповідних предметів можуть вести викладацьку роботу в обсязі не більше 12 годин на тиждень (480 годин на рік) з дозволу відповідного органу управління освіти.

Суміщення професій (посад), на відміну від сумісництва, - це виконання працівником на тому ж підприємстві поряд із основною роботою, встановленою його трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) без укладення додаткового трудового договору.

Як видно з матеріалів справи, відповідно до виписки з наказу №249 по Рокитнівському відділу освіти від 03.09.2004 року ОСОБА_1 переведено з посади вчителя фізкультури Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів на посаду директора цієї ж школи та дозволено працювати вчителем фізкультури. Разом з тим, суміщення посад директора (основної роботи) і вчителя фізкультури (додаткової роботи) було належно оформлено цим наказом.

Виконання роботи ОСОБА_1 за суміщенням також підтверджується листом Рокитнівської районної державної адміністрації, надісланим позивачу від 23.07.2020 року №835/01-28, відповідно до якого він не працював вчителем фізичної культури за сумісництвом, оскільки згідно з наказом про його переведення №249 мав право читати такий предмет на постійній основі.

Розпорядженням голови районної ради від 13.03.2020 року №02/03-22к було звільнено ОСОБА_1 директора Сновидовицької ЗОШ 1-3 ступенів Рокитнівської районної ради Рівненської області з роботи 13.03.2020 року за систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором, згідно пункту 3 статті 40 КЗпП.

Звільнення працівника роботодавцем за своєю правовою природою є розірвання з ним укладеного трудового договору з підстав передбачених законодавством.

Колегія суддів звертає увагу на те, що трудовий договір з ОСОБА_1 , як вчителям фізкультури не укладався, а тому такий договір не міг бути розірваний вказаним розпорядженням, як помилково зазначає у акті відповідач.

З урахуванням наведеного, вірним є висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач не допустив порушення норм трудового законодавства, не зазначивши у розпорядженні від 13.03.2020 року №02/03-22К про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя фізкультури, через що оскаржений припис №РВ8157/947/АВ/П від 16.07.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі №460/6713/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов Н. В. Ільчишин

Повний текст постанови складено 19.02.2021 року.