Постанова

від 17.02.2021 по справі 260/1933/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1933/20 пров. № А/857/12803/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Марцинковської О.М.,

представника позивача Острика С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Калинич Я.М.; складене у повному обсязі 08 вересня 2020 року) в адміністративній справі № 260/1933/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним і скасування наказу та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, відповідач), згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.04.2020 за № 2764-сг, у наданні йому дозволу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03) із земель, що розташовані на території Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, та скасувати цей наказ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 23.04.2020 № 2623-сг Про включення до переліку земельних ділянок для продажу права на них на земельних торгах ;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути його клопотанням від 26.03.2020 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок категорії земель КВЦГІЗ 01.03, рілля, землі запасу, яка розташована за адресою: Колочавська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, кадастровий номер 2122482100:02:008:0075, із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, та з обов`язковим урахуванням висновків, наведених в мотивувальній частині судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на його звернення до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок категорії земель КВЦГІЗ 01.03, рілля, землі запасу, яка розташована за адресою: Колочавська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, кадастровий номер 2122482100:02:008:0075, наказом відповідача № 2764-сг від 29.04.2020 йому було необґрунтовано та незаконно відмовлено у задоволенні цього клопотання у зв`язку з тим, що наказом від 23.04.2020 № 2623-сг вказані у клопотанні землі включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах. Проте, така підстава для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не передбачена, при тому, що перелік підстав для такої відмови, визначених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує загалом тими ж доводами, що й вимоги позовної заяви. Також вказує, що листом від 18.03.2020 відповідач підтвердив, що земельна ділянка, щодо якої він просив надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, є вільною, а вже на час звернення з відповідним клопотанням про надання такого дозволу відповідно до наказу відповідача від 23.04.2020 така була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, тобто в кінці строку розгляду його клопотання та всупереч вимогам частини третьої статті 134 Земельного кодексу України, чому суд першої інстанції не надав оцінку та залишив поза увагою вказані доводи позивача. Також й інша ділянка, про яку відповідач вказував, що вона є вільною, на яку він подавав клопотання, виявилась включеною до іншого переліку нібито наказом, оформленим через 2 дні після надсилання його відповіді про те, що вона є вільною. Маючи обґрунтовані підстави вважати, що таким способом відповідач створив його штучні підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою, він звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Львові із заявою про злочини, передбачені статтями 191, 366 Кримінального кодексу України.

Представник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подав відзив на апеляційну скаргу та, з покликанням на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 19.02.2019 у справі № 815/905/17 та від 13.07.2017 у справі № 821/445/16, вказав, що включення у передбаченому законодавством порядку спірної земельної ділянки до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону, виключає можливість від-чуження цієї земельної ділянки її розпорядником (відповідачем) до завершення торгів.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з невідповідністю місця розташування спірної земельної ділянки вимогам Земельного кодексу України (така включена до Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону), можна дійти висновку про те, що Головне управління правомірно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної.

Також вказав, що позовна вимога щодо зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою є втручанням в його дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Тому просив в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити повністю.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що пояснення у відзиві, які повторюють позицію відповідача у суді першої інстанції, не спростовують доводів апеляційної скарги про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.

З покликанням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц, та практику Європейського суду з прав людини вважає поведінку відповідача недобросовісною та дискримінаційною. Проте суд першої інстанції дійшовши висновку про формальну законність оскаржуваного наказу, не звернув увагу на те, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв з порушенням прав позивача, зокрема з явним дисбалансом та на користь свого підрозділу, а не з дотриманням прав та інтересів людини та громадянина, права і свободи якого та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Просить врахувати викладене при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , яку підтримує та просить її задовольнити.

Також представник позивача подав до суду заяву про приєднання до матеріалів справи витягу з постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 р. у справі № 688/2908/16-ц, за висновком якої не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, 10 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області з запитом на отримання інформації щодо вільних земельних ділянок для передачі у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства на території Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області.

Листом від 18 березня 2020 року за № ПІ-46/0-111/0/63-20 ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області листом повідомило позивача, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру та за інформацією відділу у Міжгірському районі ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 18.03.2020 № 369/407-20-0.22 станом на той час проведено інвентаризацію вільних земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Колочавської сільської ради Міжгірського району, які можуть бути використані для ведення особистого селянського господарства.

Серед таких, зокрема, ділянка з кадастровим № 2122482100:02:008:0075 (а. с. 10).

26 березня 2020 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок категорії земель КВЦГІЗ 01.03, рілля, землі запасу, яка розташована за адресою: Колочавська сільська рада Міжгірського району Закарпатської області, кадастровий номер 2122482100:02:008:0075 (а. с. 9).

Наказом від 29 квітня 2020 року № 2764-сг Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ГУ Держгеокадастр у Закарпатській області відмовлено позивачу в наданні дозволу на розроблення з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно з класифікацією видів цільового призначення земель - 01.03) із земель, що розташовані на території Колочавської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, з огляду на те, що вказані у клопотанні землі включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах наказом від 23.04.2020 року № 2623-сг Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах (а. с. 8).

Не погоджуючись з таким наказом відповідача і відмовою у наданні йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою та вважаючи їх неправомірними і необґрунтованими, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідачем надано належні та допустимі докази того, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122482100:02:008:0075 дійсно включена до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах, що виключає можливість задоволення клопотання позивача про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою такої.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а на звернення позивача надав обґрунтовану та вичерпну відповідь.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

За вимогами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою, другою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини четвертої статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із пунктом 4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області.

Із наведених приписів видно, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території області.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 118 ЗК України, яка встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За вимогами частини першої статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

А частиною другою 134 ЗК України визначено випадки, коли земельні ділянки державної або комунальної власності не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідно до приписів частин першої - третьої статті 136 ЗК України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.

У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об`єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Аналіз цих приписів дає підстави вважати, що в разі віднесення земельної ділянки до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, вказане є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки.

Частиною третьою статті 135 ЗК України визначено, що організатором земельних торгів є, зокрема, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів, що дає підстави для висновку про те, що відповідач, як розпорядник земель сільськогосподарського призначення державної власності є організатором земельних торгів та згідно вимог законодавства наділений повноваженнями визначати перелік земельних ділянок державної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги.

Як зазначено вище, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою було те, що земельна ділянка, яку він виявив бажання отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, станом на час розгляду його заяви була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах наказом від 23.04.2020 року № 2623-сг Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах , що в силу приписів частини третьої статті 136 ЗК України є самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відтак, відсутні підстави для задоволення позову в частині протиправності відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою та зобов`язання його повторно розглянути клопотання позивача.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 23.04.2020 року № 2623-сг Про включення до переліку земельних ділянок для продажу прав на них на земельних торгах колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Абзацом другим частини першої статті 136 ЗК України передбачено, що у переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги, окремими лотами зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.

Тобто, перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та прав на них, які виставляються на земельні торги, визначається організатором земельних торгів і заборона щодо відчуження встановлена саме на ті земельні ділянки, які включені до переліку. До вказаного переліку може бути включено земельну ділянку лише за умови присвоєння їй кадастрового номеру, тобто сформовану земельну ділянку, оскільки об`єктом продажу на аукціоні може бути земельна ділянка, яка є об`єктом цивільних прав.

Як встановлено судом, земельна ділянка, щодо якої просить надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою позивач, є сформованою, зокрема, визначено її кадастровий номер, площу, цільове призначення, місце розташування, що дає підстави вважати про правомірність включення спірної земельної ділянки до вказаного переліку, а відтак і правомірність оскаржуваного наказу. Також строки прийняття цього наказу на його законність не впливають, позаяк таке знаходиться в межах повноважень відповідача і не отримано жодних доказів, що таке пов`язано зі зверненнями позивача із клопотанням.

Вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 815/3059/17, від 22.10.2020 у справі № 815/7279/16, від 19.02.2019 у справі № 815/905/17 та від 13.07.2017 у справі № 821/445/16.

Також суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги покликання на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 28.05.2020 у справі № 819/654/17, з огляду на відмінність фактичних обставин у цій справі та справі, що розглядається.

Відмінними є й фактичні обставини та правові висновки й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, а відтак колегія суддів апеляційного суду не бере їх до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що в спірних правовідносинах відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; його відмова ґрунтується на законних підставах, що має наслідком відмову в задоволенні позову.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2020 року в адміністративній справі № 260/1933/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді Н. В. Ільчишин В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 19 лютого 2021 року.