Постанова

від 18.02.2021 по справі 482/1977/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.02.21

22-ц/812/148/21

Провадження № 22-ц/812/148/21 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року м. Миколаїв

справа № 482/1977/18

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Колосовою О.М.

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу за позовом

фермерського господарства Мега-Поле

до ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені та в інтересах яких діє законний представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 (третя особа - орган опіки та піклування Новоодеської районної державної адміністрації)

про визнання договору оренди недійсним

за апеляційною скаргою голови фермерського господарства Мега-Поле

на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області, ухвалене 20 жовтня 2020 року суддею Демінською О.І. в приміщенні цього ж суду (повне рішення складено того ж дня),

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року фермерське господарство Мега-Поле (далі - ФГ Мега-Поле ) звернулось з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , від імені та в інтересах яких діє ОСОБА_4 , та ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним. Третьою особою залучено орган опіки та піклування.

Позивач зазначав, що 28 лютого 2017 року між ФГ Мега-Поле та неповнолітніми ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , в особі їх матері ОСОБА_6 , укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4824882600:01:004:0007 площею 9,2615 га сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області та була успадкована відповідачами від попереднього власника - ОСОБА_7 . Проте у вересні 2017 року йому, позивачу, стало відомо, що 30 січня 2004 року між ОСОБА_7 та приватним підприємцем ОСОБА_5 було укладено договір оренди цієї ж ділянки строком на 15 років. 25 травня 2009 року між цими ж сторонами укладено угоду про зміну та доповнення цього договору.

Посилаючись на те, що умови договору оренди від 30 січня 2004 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , суперечать вимогам закону; угода не містить істотних умов; відсутні додатки, які є невід`ємною частиною договору оренди; і найголовніше, договір не містить підпису орендодавця - ОСОБА_7 , позивач просив визнати цей договір недійсним відповідно до статей 203, 215 ЦК.

Законний представник відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_4 позов не визнав, але пояснень по суті спору не надав (а.с.145).

Відповідач ОСОБА_5 позов не визнав, посилаючись на безпідставність тверджень позивача про відсутність істотних умов в оспорюваному договорі та підпису орендодавця ОСОБА_7 .

Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні 30 січня 2004 року договору оренди землі між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було досягнуто згоду щодо всіх істотних умов оренди, здійснена передача ділянки та межових знаків, що свідчить про укладення правочину та його виконання. Доказів відсутності волевиявлення ОСОБА_7 на передачу землі в оренду не надано. За життя орендодавець отримував оренду плату, жодних претензій щодо угоди не пред`являв. За цих обставин суд дійшов висновку, що на час укладення договору права та інтереси ФГ Мега-Поле , яке не є його стороною, порушені не були, що позбавляє позивача права вимоги про визнання договору оренди недійсним.

В апеляційній скарзі голова ФГ Мега-Поле просив рішення скасувати та задовольнити позов. Апелянт посилався на те, що суд не дав оцінку таким обставинам, як: 1) відсутність у тексті договору істотних умов (умови передачу у заставу та внесення до статутного фонду права оренди); 2) відсутність додатків, які є невід`ємною частиною договору; 3) невідповідність пунктів 10.2 договору оренди вимогам статті 231 ГК щодо розміру пені, 4) відсутність угоди щодо відшкодування орендарю витрат на заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об`єкта оренди. Крім того, в екземплярі договору оренди, який був наданий суду відділом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, відсутній підпис ОСОБА_7 , що засвідчував би волевиявлення орендодавця. Інший екземпляр договору оренди підписаний не ОСОБА_7 , а іншою особою. Цей факт, на думку апелянта, свідчить про неукладеність угоди та її нікчемність. Суд також порушив вимоги процесуального законодавства, не забезпечивши можливість позивачу ознайомитись з висновками почеркознавчої експертизи.

Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались.

В судове засідання апеляційного суду позивач та відповідачі не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Справу розглянуто за участю представника ОСОБА_5 - адковата ОСОБА_8 .

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 30 січня 2004 року між орендодавцем ОСОБА_7 та орендарем - приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено договір оренди землі №10 строком на 15 років, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення на території Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, площею 9,26 га (далі - Договір №10) (а.с.15-16 том 1).

25 травня 2009 року між тими ж сторонами укладено угоду про зміну і доповнення до Договору № 10 (а.с.22 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Спадкоємцями ОСОБА_7 та власниками земельної ділянки стали неповнолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.27-32 том 1).

28 лютого 2017 року між неповнолітніми співвласниками земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , від імені яких діяла їх мати - ОСОБА_6 , та ФГ МЕГА - ПОЛЕ укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 24882600:01:004:0007, площею 9,2615 га, що знаходиться на території Димівської сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

15 березня 2017 року здійснена державна реєстрація права оренди (а.с.33-34 том 1).

Звертаючись до суду, ФГ МЕГА-ПОЛЕ зазначало підставами вимоги про визнання Договору №10 недійсним те, що угода не містить всіх істотних умов, передбачених статтею 15 Закону Про оренду землі , а також недотримано обов`язкової письмової форми договору оренди через відсутність підпису орендодавця. Одночасно позивач посилався на те, що оспорюваний договір через відсутність підпису особисто ОСОБА_7 є неукладеним.

Спірні питання врегульовані загальними нормами цивільного та нормами земельного законодавства.

Так, відповідно до частини 1 статті 2020 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Отже, правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина 3 статті 203 ЦК).

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Відповідно до частини 1 статті 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина 2 статті 207 ЦК). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК).

Правилами статті 14 Закону Про оренду землі (в редакції, яка діяла на час укладення оспорюваної угоди) передбачено, що д оговір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди, які були передбачені статтею 15 Закону Про оренду землі (в тій же редакції), були: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Судовою практикою напрацьовані основні підходи до застосування правил статей 203,215 ЦК та статті 15 Закону Про оренду землі (у діючої на той час редакції) до орендних правовідносин.

Так, Верховний Суд України та Верховний Суд неодноразово звертали увагу на те, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Розглядаючи спір про визнання недійсним договору оренди, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача у зв`язку з відсутністю в оспорюваному договорі оренди певних умов, визначити істотність цих умов і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Тобто, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним обов`язково потрібно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (зокрема, постанова Верховного суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-94цс13, ухвала Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 685/261/17, провадження № 14-608цс19).

Встановивши конкретні обставини цієї справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що протягом тривалого часу кожна із сторін Договору №10 належно виконувала умови оренди, жодних претензій за життя орендодавець ОСОБА_7 , а згодом і його спадкоємці, не висловлювали; вимог про визнання угоди не дійсною не заявляли.

На права ФГ МЕГА-ПОЛЕ впливає не характер умов оренди станом на 2004 рік (істотні або неістотні умови), а сам факт наявності цієї угоди станом на 2017 рік.

За цих обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявність або відсутність у договорі оренди певних умов не порушує прав, свобод або інтересів ФГ МЕГА-ПОЛЕ , а тому не встановив і підстав для визнання Договору №10 недійсним.

Апеляційний суд не може вважати переконливими посилання апелянта на те, що суд не дав оцінку істотності тих умов Договору №10, які або суперечать закону, або взагалі ним не передбачені. Оскільки підставою відмови в позові стала недоведеність порушень прав позивача умовами договору (а не його наявністю), то характер цих умов правового значення не має.

Не може бути підставою для визнання договору №10 недійсним і посилання апелянта на те, що ОСОБА_7 цю угоду особисто не підписував, а тому її у належній формі і не укладав.

Так, відповідно до пункту 12.2 Договору №10 цей договір укладено у 4-х примірникам, один з яких залишається на зберіганні у Новоодеському райвідділі земельних ресурсів, а інші - видаються сторонам.

Відповідач ОСОБА_5 надав апеляційному суду (для огляду) оригінал Договору №10, який містить підпис у графі орендодавець під прізвищем ОСОБА_7 з зазначенням всіх даних його паспорту.

Підпис від імені ОСОБА_7 містить і угода про зміну і доповнення договору №10 від 30 січня 2004 року, укладена 25 травня 2009 року (а.с.22 том 1).

Судом першої інстанції вжиті всі можливі заходи для виявлення порівняльних зразків підпису померлого ОСОБА_7 у період укладення ним оспорюваного договору.

Проте, за повідомленням №127 експерта Миколаївського НДЕКЦ МВС України від 22 травня 2020 року через недостатність порівняльних зразків та відсутність їх достовірності проведення експертизи виявилось неможливим (а.с.134-135 том 2).

Таким чином, належних, достатніх та достовірних доказів на спростування підпису ОСОБА_7 у Договорі №10 суду не надано.

Апеляційний суд не може погодитись з твердженням апелянта про те, що відсутність підпису від імені орендодавця в екземплярі Договору №10, який знаходиться на зберігання в органах Держгеокадастру, є достатньою підставою для визнання його недійсним.

Відсутність підпису однієї із сторін угоди, яка має укладатись у письмовій формі, впливає на доведеність факту вільного волевиявлення цієї сторони та факту досягнення згоди сторонами з усіх істотних умов правочину. Але наявність такого підпису в одному з екземплярів угоди, які мають однакову юридичну силу, такі сумніви усуває та доводить факт належного укладення договору.

За загальним правилом презумпції, визначеним статтею 204 ЦК, Договір№10 є правомірним правочином.

Крім того, слід зауважити, що обраний позивачем спосіб захисту свого права не відповідає змісту права, за захистом якого він звернувся до суду, та характеру його порушення, а тому такий спосіб не може вважатись ефективним.

Так, підставами свого позову господарство зазначало, що ОСОБА_7 істотних умов з орендарем не узгоджував та договір №10 не підписував.

Проте, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16ц, провадження 14-499цс19. Водночас, Верховний Суд відступив від висновку, висловленого у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15, який погодився з застосуванням у подібних правовідносинах правил статті 203 та 215 ЦК щодо визнання договору оренди недійсним.

Отже, основний висновок суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для визнання Договору №10 недійсним з застосування правового механізму, передбаченого стаття 203 та 215 ЦК та статті 15 Закону Про оренду землі , відповідає обставинам справи та вимогам цивільного та земельного законодавства.

Не встановлено апеляційним судом і таких порушень норм процесуального права, які би призвели до неправильного вирішення справи. Посилання апелянта на ненадання судом можливості ознайомитись з висновками (повідомленням) експерта є надуманими.

Підстав для скасування судового рішення та задоволення позову ФК МЕГА-ПОЛЕ апеляційний суд не вбачає.

Керуючись статями 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства Мега-Поле залишити без задоволення.

Рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: В.В.Коломієць

Н.О.Шаманська

--------------------------------

повну постанову складено 19 лютого 2021 року