Постанова

від 22.02.2021 по справі 922/3200/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2021 р. Справа № 922/3200/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ол Електро", м. Харків, (вх. №3488 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 (суддя Байбак О.І., ухвалене в м.Харків, час ухвалення судового рішення - не зазначено, дата складення повного тексту - не зазначено)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор", Львівська область, Радехівський район, с. Павлів,

до відповідача: Приватного підприємства "Ол Електро", м. Харків,

про стягнення 21891,63грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Ол Електро" про стягнення 16200,00грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 2901-18-02 від 29.01.2018р. в рахунок майбутньої поставки товару позивачем було здійснено передоплату за нього в сумі 16200,00грн., проте, в подальшому відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо поставки товару та проігнорував вимогу позивача про повернення передоплати, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Ол Електро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" 16200,00 грн. заборгованості та судовий збір в розмірі 2102,00грн.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 530, 693, 712 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що відповідач отримавши від позивача суму попередньої оплати не виконав взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару в передбачений договором строк, а позивач у зв`язку із зазначеними обставинами скористався своїм правом на звернення з вимогами про повернення передоплати (лист - вимога № 543 від 13.08.2020) і такі вимоги відповідачем безпідставно не були виконані, у зв`язку із чим місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати товару за договором у сумі 16200,00грн.

Приватне підприємство "Ол Електро" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, що призвело до передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначає, що 10.03.2020р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист за № 142 щодо повернення надлишково перерахованих коштів у сумі 16200,00 грн.

Відповідач зазначає, що після проведених переговорів, сторони вирішили виконати зобов`язання по договору № 2901-18-02 від 29.01.2018р. шляхом постачання вбудованих модулів відбитків пальців та програмного забезпечення.

Однак, 13.08.2020р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 543 про повернення суми передоплати в розмірі 16200,00грн., та 06.10.2020р. відповідачем було повернуто кошти у сумі 10000,00 грн. з призначенням платежу "повернення коштів згідно листа № 142 від 10.03.2020 " , що підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення від 06.10.2020р.

Апелянт наголошує, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, а отримав лише рішення, у зв`язку із чим, зазначені докази не було надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.

Отже, як стверджує апелянт, на момент розгляду справи, позивач знав, що відповідач здійснив часткове повернення коштів у сумі 10000,00грн., але в порушення вимог пункту 4 частини 2 статті 42 ГПК України приховав зазначений доказ від суду першої інстанції, внаслідок чого було ухвалене рішення, яке фактично призведе до подвійного стягнення заборгованості на користь позивача.

До апеляційної скарги скаржником було додано додаткові докази, а саме: копію листа ТОВ "Радехівський цукор" від 10.03.2020р. № 142; копію платіжного доручення від 06.10.2020р. на суму 10000,00грн.

Судова колегія зазначає, що стаття 269 Господарського процесуального кодексу України встановлює мажі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, частина 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України чітко передбачає обов`язковість обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, що об`єктивно не залежали від нього.

Як було зазначено вище, обґрунтовуючи причини неможливості подання додаткових доказів апелянт посилався на те, що не отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, а отримав лише рішення, у зв`язку із чим, зазначені докази не було надано до суду першої інстанції разом з відзивом на позовну заяву.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Вказані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Відповідно до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.10.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали на надання суду відзиву на позов (т.1 а.с.33-34).

Згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Відмітка на ухвалі господарського суду Харківської області від 02.10.2020р. про відкриття провадження у справі, оформлена відповідно до наведених вимог названої Інструкції, а тому зазначеним підтверджується належне надіслання копій процесуальних документів сторонам судового процесу, в тому числі відповідачу.

Зазначена ухвала направлялась відповідачу за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а саме: 61202, Харківська область, м.Харків, просп.Людвіга Свободи, буд.41, кв.43, проте, була повернута до господарського суду першої інстанції з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" 04.11.2020р. (т.1 а.с.36-39).

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі невручення рекомендованого листа, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення.

Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання. У разі, якщо лист направлено стороні за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність ("вибуття") адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якщо його було направлено за належною адресою та який повернувся у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, вимоги, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу поштою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2018р. у справі №910/15442/17.

Отже, відповідач вважається таким, що був повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

В даному випаду колегія суддів також враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Крім того, слід відмітити, що відповідно до пункту 13 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень електронні копії судових рішень надсилаються суддею або відповідальною особою апарату суду не пізніше наступного дня після ухвалення судового рішення або виготовлення його повного тексту.

Перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала суду від 02.10.2020р. у справі №922/3200/20 була надіслана у належні строки та порядку.

Згідно пункту 23 вищевказаного Порядку відповідач має загальний доступ до судових рішень, внесених до реєстру, у тому числі і до оскаржуваної постанови.

Враховуючи наведене, слід відмітити, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, з процесуальними документами у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції було вжито всіх заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, а також вчинено належні дії для інформування сторони про хід судового розгляду справи та її вирішення.

Разом з тим, відповідач правами, передбаченими статтею 4 Господарського процесуального кодексу України не скористався, і не зважаючи про обізнаність судового розгляду справи ухилився від вчинення активних дій, зокрема, отримання поштової кореспонденції, підготовки та направлення відзиву, та надання доказів в обґрунтування своїх заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не приймає додані скаржником до апеляційної скарги додаткові докази, а саме копію листа ТОВ "Радехівський цукор" від 10.03.2020р. № 142 та копію платіжного доручення від 06.10.2020р. на суму 10000,00грн., оскільки останні подані з порушенням вимог чинного Господарського процесуального кодексу України; підстави, на які покликається апелянт щодо їх неподання суду першої інстанції не є винятковими, а сторона справи яка надала суду апеляційної інстанції нові докази не обґрунтувала неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ол Електро" на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20; встановлено позивачу строк до 15.01.2021р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання.

25.01.2021р. позивачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№837), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 залишити без змін.

Судова колегія зазначає, що вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.01.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" (надалі - покупець) та Приватним підприємством "Ол Електро" (надалі - постачальник) було укладено договір (надалі - договір т.1 а. с. 9-11), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується на протязі дії договору поставляти покупцеві товарно-матеріальні цінності (надалі - товар) в асортименті, кількості, якості, строки і на умовах цього договору та додатків до нього, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 2.1 договору, поставка кожної партії товару здійснюється на підставі замовлення (заявки) покупця, направленого (поштою, кур`єром, електронною поштою, факсимільним зв`язком чи по телефону) на адресу постачальника, з зазначенням чіткого асортиментного переліку та кількості товару, який покупець має намір придбати.

Пунктами 4.1,4.2 договору встановлено, що загальна сума договору складається з суми вартостей фактично поставленого відповідно до умов цього договору товару згідно видаткових накладних.

Ціни встановлюються у національній валюті України.

У відповідності до пунктів 5.1., 5.2. договору, розрахунки за даним договором між продавцем та покупцем здійснюється у гривнях, на умовах 100% післяплати протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інші умови не зазначені у специфікації та/або видатковій накладній.

Зобов`язання покупця щодо оплати вважаються виконаними з дати списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 договору, останній вступає в дію з дати його укладання обома сторонами і діє до 31.12.2018р. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим договором в повному обсязі.

У випадку, якщо жодна із сторін не виявила бажання розірвати договір до моменту закінчення терміну дії, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Як зазначав в позовній заяві позивач, позивач в межах зазначеного договору між сторонами було досягнуто домовленості про поставку відповідачем на користь позивача вбудованих модулів відбитків пальців Suprema BM-Slim 2 в кількості 5 шт.

Матеріали справи свідчать про те, що з метою оплати вказаного товару, відповідачем було виставлено відповідачу до сплати рахунок № 709 від 21.08.2019р. на суму 16200,00грн. (т.1 а. с. 12)

Позивачем на виконання умов розділу 5 договору було перераховано на поточний рахунок відповідача оплату в сумі 16200,00грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного доручення № 29200 від 05.09.2019р. (т.1 а. с. 13).

Проте, відповідачем не було здійснено поставку товару в строк, передбачений умовами пункту 2.1. договору.

Як зазначав позивач, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, його виконання втратило для нього інтерес, у зв`язку із чим, 13.08.2020р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 543 про повернення суми передоплати в розмірі 16200,00грн. (т.1 а. с. 14-19).

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ "Укрпошта " та конверту (т.1 а.с.17-19).

Проте, відповіді на вказану вимогу відповідачем надано не було, як і не було сплачено в добровільному порядку суму попередньої оплати, що і стало підставою для звернення 02.10.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Радехівський цукор" до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Ол Електро" про стягнення 16200,00грн. (т.1 а.с.1-30).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у даній справі позов задоволено, з підстав викладених вище (т.1 а.с.40-44).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до пунктами 1 статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено статтею 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Аналогічне положення міститься і в статті 627 Цивільного кодексу України, згідно якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, а саме: вбудованих модулів відбитків пальців Suprema BM-Slim 2 в кількості 5 шт.

За приписами частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було зазначено вище, на підставі рахунку на оплату № 709 від 21.08.2019р., позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача оплату в сумі 16200,00грн., що підтверджується доданою до позовної заяви копією платіжного дорученням №29200 від 05.09.2019р. (т.1 а. с. 13).

Проте, поставка оплаченого товару позивачу, відповідачем здійснена не була, протилежного матеріали справи не містять.

Як зазначав позивач, у зв`язку із невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, його виконання втратило для нього інтерес, у зв`язку із чим, 13.08.2020р. позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 543 про повернення суми передоплати в розмірі 16200,00грн. (т.1 а. с. 14-19).

Факт направлення вказаної вимоги підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ "Укрпошта " та конверту (т.1 а.с.17-19).

Проте, відповіді на вказану вимогу відповідачем надано не було.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (статті 526 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України, встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Отже, виходячи з аналізу приписів статті 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом, доказів поставки товару або повернення грошових коштів, відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, що відповідач отримавши як попередню оплату грошові кошти в сумі 16200,00грн., не надав доказів належного виконання свого зобов`язання щодо поставки товару, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 16200,00грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ол Електро" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2020р. у справі №922/3200/20 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 22 лютого 2021р.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя Т.Д. Геза

Суддя Н.О. Мартюхіна