Постанова

від 17.02.2021 по справі 904/3730/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2021 року м.Дніпро Справа № 904/3730/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.,

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Гільбурд Р.Ю., довіреність № 01 від 04.01.2021 р., адвокат;

від відповідача: не з"явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 , ухвалене суддею Загинайко Т.В., м. Дніпро, повний текст якого підписаний 09.12.2020, у справі №904/3730/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" , м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод", м. Дніпро

про стягнення 916 114 грн. 77 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" 916 114 грн. 77 коп., з яких: 834 165 грн. 14 коп. - основного боргу за трубну продукцію, поставлену відповідно до умов договору від 23.10.2019 № 133/19, 58 378 грн. 97 коп. - пені, 9 857 грн. 16 коп. - 3 % річних та 13 713 грн. 50 коп. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки № 133/19 від 23.10.2019 в частині оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 у справі №904/3730/20 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" 834 165 грн. 14 коп. - основного боргу, 58 098 грн. 89 коп. - пені, 9 787 грн. 14 коп. - річних, 13713 грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань та 13736 грн. 47 коп. - витрат зі сплати судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський агрегатний завод", в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування обставин справи, просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що під час винесення оскаржуваного рішення господарським судом не було вжито заходів для встановлення та з`ясування наявності заборгованості на час розгляду справи та встановлення її розміру саме на дату прийняття рішення у справі; не було витребувано акт звірки взаєморозрахунків, тощо.

Вважає, що судом було неповно досліджено обставини справи та неправильно надана оцінка наявним в матеріалах справи доказам.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", правом, передбаченим ст. 263 ГПК України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав. У судовому засіданні представник позивача просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як таке, що було винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2021 (суддя Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав не подання доказів оплати судового збору у встановленому порядку та розмірі (20612,58,00 грн), неподання доказів направлення скарги позивачу листом з описом вкладення, з наданням відповідачу строку на усунення недоліків скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2021 (колегія суддів у складі: головуючий Іванов О.Г. (доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 у справі №904/3730/20; розгляд справи призначений в судовому засіданні на 17.02.2021.

Відповідач (скаржник), належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання, призначене на 17.02.2021, не з`явився.

Натомість, 16.02.2021 представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що з ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження він ознайомився лише за день до судового засідання з Єдиного державного реєстру судових рішень. Через це відповідач не має можливості направити свого представника для участі у розгляді даної справи судом або підготувати технічну можливість для участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції та подати про це відповідне клопотання; не може подати своїх заперечень на відзив позивача на апеляційну скаргу.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечив, вважає, що відповідач, зловживаючи своїми правами, навмисно затягує розгляд справи.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Як вбачається з клопотання відповідача, він повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, та єдиною підставою для відкладення розгляду справи зазначає неможливість направити свого представника у судове засідання або підготувати технічну можливість для участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції та подати про це відповідне клопотання. Про фізичну неможливість прибуття у судове засідання, перебування на лікарняному, тощо відповідач не зазначає.

Проте, вирішуючи питання щодо можливості відкладення розгляду справи, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до відомостей Державного реєстру судових рішень, ухвала про відкриття апеляційного провадження від 01.02.2021 оприлюднена 02.02.2021.

Про призначення апеляційної скарги до розгляду розміщено повідомлення на офіційному веб-сайті суду.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 та 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання. Для доступу до судових рішень Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб- порталі судової влади України.

При чому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.

Як зазначалось вище, ухвала про відкриття апеляційного провадження була оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому скаржник завчасно мав змогу ознайомитися з її змістом, в тому числі із датою та часом судового засідання.

Також відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Справа "Пономарьов проти України", "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України" та ін.).

Таку позицію також викладено в ряді рішень Верховного суду (ухвали від 22.01.2021 у справі № 911/1902/17, від 25.01.2021 у справі № 922/614/19, від 25.01.2021 у справі № 910/18950/19 та ін.).

Зокрема, відповідно до цих ухвал сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

Отже, заявник апеляційної скарги, який був ініціатором апеляційного провадження та, відповідно, достеменно знав про його наявність, не був позбавлений об`єктивної можливості дізнатися про рух судової справи, користуючись засобами поштового зв`язку, відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень, тощо, тобто в розумні інтервали часу мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан даного апеляційного провадження та зобов`язаний сумлінно користуватися наданими йому процесуальними правами.

З огляду на те, що на час призначення судового засідання у даній справі - 17.02.2021 на території Дніпропетровської області були послаблені протиепідемічні заходи, дозволено регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні, колегія суддів вважає, що відповідач, який знаходиться у м. Дніпро, мав можливість прибути до приміщення суду, взяти участь у судовому засіданні як особисто, через представника, так і шляхом участі в судовому засіданні у режимі відеоконференції, як у суді, так і поза межами суду.

Будь-яких причин неможливості взяти участь у судовому засіданні з використанням вищезазначених механізмів відповідач не зазначив.

При цьому, Відповідачем не зазначено об`єктивних причин, які б безпосередньо перешкоджали йому взяти участь у судовому засіданні, тоді як саме по собі посилання на неможливість направити свого представника у судове засідання або підготувати технічну можливість для участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції, не є підставою для відкладення розгляду справи, оскільки керівник відповідача, який безпосередньо подав апеляційну скаргу та клопотання про відкладення, мав можливість прибути до приміщення суду та взяти участь у судовому засіданні особисто.

Неспроможність відповідача підготувати технічну можливість для участі у судовому розгляді в режимі відеоконференції залежить виключно від волевиявлення останнього, та жодним чином не впливає на обґрунтованість неявки представника у судове засідання.

В даному випадку, судом дотримано основних засад господарського судочинства, забезпечена рівність учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, забезпечено право на апеляційний перегляд рішення суду. Сторони мали рівну можливість подати письмові заяви по суті справи, зокрема, позовну заяву, відзив на позов, заперечення на відзив, пояснення та клопотання, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу.

В свою чергу, саме відповідач не забезпечив участі представника (будь-якого, як в порядку самопредставництва, так і представником - зі статусом адвоката). Отже, вказані обставини є суто суб`єктивними, які залежали виключно від волевиявлення Відповідача, тому не можуть бути визнані поважними.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, неявку його представника у судове засідання, враховуючи, що повідомлені відповідачем причини неявки не визнаються судом поважними, беручи до уваги строки розгляду апеляційної скарги, передбачені ст. 273 ГПК України, а також відсутність передбачених ч. 11 ст. 270 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи, враховуючи, що наявні у справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги та про можливість в порядку ч. 12 ст. 270 ГПК України розглянути справу у відсутність представників сторін.

В судовому засіданні 17.02.2021 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

23.10.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна", як продавцем, та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський агрегатний завод", як покупцем було укладено договір №133/19 (надалі - Договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність, а покупець - прийняти та оплатити трубну продукцію (далі - товар), найменування, сортамент, кількість, ціна якої вказані у специфікаціях, оформлених у вигляді Додатків до договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що товар поставляється партіями на умовах та у строки, узгоджені сторонами у Додатках до договору.

За умовами пункту 3.3. Договору продавець передає покупцю такі товаросупровідні документи: - рахунок-фактуру; - товарну накладну; - сертифікат якості заводу-виробника.

Відповідно до пункту 3.6. Договору товар передається від продавця до покупця за актом приймання-передачі або іншому товаросупровідному документу з відміткою покупця про приймання товару.

Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки товарної накладної (пункт 3.8. Договору).

Згідно з пункту 4.1. Договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця в порядку та строки, вказані у Додатках до договору.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його уповноваженими представниками сторін, а також скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020р., а в частині невиконаних зобов`язань - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (пункту 10.1. Договору).

Специфікацією №1 від 23.10.2019 до договору (Додаток №1) сторони узгодили найменування товару, його кількість, ціну, вартість, строк та порядок оплати, строк поставки. Так, найменування товару - труби сталеві безшовні гарячедеформовані ГОСТ 8732-78, ГОСТ 8731-74, гр.В, а саме діаметром 273х36х5850, м/ст 30ХГСА, діаметром 194х20х5500, м/ст 30ХГСА; загальна вартість поставленого товару складає 1 420 635 грн. 97 коп. з ПДВ; строк поставки - листопад 2019 року, за умови внесення передплати до 30.10.2019р.; покупець здійснює оплату товару, зазначеного у Специфікації, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості товару на рахунок продавця у такому порядку:

- 30% передплати вартості товару протягом 3-х банківських днів з дати підписання цього Додатку;

- залишок грошових коштів, які підлягають оплаті, перераховуються на рахунок продавця протягом 60-ти календарних днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата виписки товарної накладної.

25.10.2019 відповідач сплатив позивачу попередню оплату у розмірі 426 190 грн. 00 коп. (а.с. 25).

На виконання умов Договору та Специфікації від 23.10.2019 №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 428 580 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень накладними від 18.11.2019 №4086170 на суму 306 054 грн. 32 коп. та від 27.11.2019 № 4193170 на суму 1 122 525 грн. 82 коп., довіреністю від 13.11.2019 ДАЗ №050424 (а.с. 21, 23, 24).

Позивач зазначає, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару виконав частково, а саме 07.02.2020 сплатив 30 000 грн. 00 коп. та 48 225 грн. 00 коп., 13.02.2020 - 70 000 грн. 00 коп., 24.06.2020 - 20 000 грн. 00 коп. (а.с. 26-29), у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 834 165 грн. 14 коп.

На підставі пункту 7.2. Договору позивач нарахував пеню у розмірі 58 378 грн. 97 коп. за період з 14.02.2020 по 03.07.2020.

Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував 3% річних у розмірі 9 857 грн. 16 коп. за період з 14.02.2020 по 03.07.2020, та інфляційні втрати у розмірі 13 713 грн. 50 коп. за період з лютого по травень 2020 року.

Наведені обставини стали причиною звернення позивача з позовом та є предметом спору у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності підтверджують поставку позивачем товару відповідачу за договором від № 133/19 від 23.10.2019, а також неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо його оплати в сумі 834 165 грн. 14 коп.

Згідно здійсненої судом перевірки пеня за період з 14.02.2020 по 03.07.2020 (без включення до періоду дня часткової оплати суми боргу - 24.06.2020) складає 58 098 грн. 89 коп.

Згідно здійсненої судом перевірки річні за період з 14.02.2020 по 03.07.2020 (без включення до періоду дня часткової оплати суми боргу - 24.06.2020) складають 9 787 грн. 14 коп., а інфляційні нарахування з лютого по травень 2020 року - 13 713 грн. 50 коп.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору поставки товару позивачем поставлено відповідачу товару на суму 1 428 580 грн. 14 коп., що підтверджується підписаними сторонами без будь-яких зауважень накладними від 18.11.2019 №4086170 на суму 306 054 грн. 32 коп. та від 27.11.2019 № 4193170 на суму 1 122 525 грн. 82 коп. (а.с. 21, 23, 24).

Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) та відбитком печатки Відповідача на відповідних накладних без зауважень та заперечень, а також довіреністю від 13.11.2019 ДАЗ №050424.

При отриманні товару відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Для здійснення оплати за поставлений товар позивачем були сформовані та надані Відповідачу рахунки № 4086170 від 18.11.2019 на суму 306 054 грн. 32 коп. та № 4193170 від 27.11.2019 на суму 1 122 525 грн. 82 коп. (а.с. 20, 22).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки укладений між позивачем та відповідачем договір поставки є оплатним, то обов`язку продавця передати у власність товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість отриманого товару.

Зобов`язання відповідача, щодо оплати за отриманий товар передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до Специфікації №1 залишок грошових коштів, які підлягають оплаті, перераховуються на рахунок продавця протягом 60-ти календарних днів від дати відвантаження. Датою відвантаження вважається дата виписки товарної накладної.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що обов`язок відповідача оплатити товар за накладною від 27.11.2019 № 4193170 на суму 1 122 525 грн. 82 коп. виникає відповідно до Специфікації № 1 протягом 60-ти календарних днів від дати його прийняття, а саме з 28.11.2019 по 27.01.2020. Прострочення починається з 28.01.2020.

Отже, за результатами аналізу видаткових накладних господарський суд дійшов правильного висновку, що строк оплати товару отриманого за видатковими накладними є таким, що настав.

Доказів повної оплати товару в сумі 1 428 580 грн. 14 коп. або доказів повернення вказаного товару Позивачу Відповідачем до суду не надано.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару, а саме 07.02.2020 сплачено 30 000 грн. 00 коп. та 48 225 грн. 00 коп., 13.02.2020 - 70 000 грн. 00 коп., 24.06.2020 - 20 000 грн. 00 коп. У зв`язку з чим, з урахуванням здійсненої передплати, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 834 165 грн. 14 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Доводи заявника апеляційної скарги про те, що під час винесення оскаржуваного рішення господарським судом не було вжито заходів для встановлення та з`ясування наявності заборгованості на час розгляду справи та встановлення її розміру саме на дату прийняття рішення у справі, є безпідставними, оскільки будь-яких інших доказів погашення заборгованості за поставлений товар матеріали справи не містять, а відповідачем навіть із апеляційною скаргою не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання, або не виконав його у строк встановлений договором, або законом.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов підставного висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" 834 165 грн. 14 коп. - основного боргу за поставлений товар за договором поставки № 133/19 від 23.10.2019 є обґрунтованими, доведеними, заснованими на договорі і законі та є такими, що підлягають задоволенню.

Відсутність складеного між сторонами акту звірки взаємних розрахунків не спростовує висновків господарського суду про розмір основної заборгованості, оскільки акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, що підтверджують господарські операції між сторонами.

В даному випадку розмір заборгованості підтверджено саме первинними документами (видатковими накладними, платіжними дорученнями).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2. Договору у випадку несвоєчасного здійснення розрахунків за договором покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочки.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв`язку із простроченням Відповідачем строку оплати поставленого товару Позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки (а.с. 10-11).

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 58 098 грн. 89 коп. - пені за загальний період з 14.02.2020 по 03.07.2020; 9 787 грн. 14 коп. - 3% річних за період з 14.02.2020 по 03.07.2020 та 13 713 грн. 50 коп. - інфляційних нарахувань за період з лютого по травень 2020 року, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача мало місце.

Крім того, колегія суддів констатує, що рішення суду в частині правильності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені заявником апеляційної скарги не оскаржується, відповідачем власного контррозрахунку не надано.

Колегія суддів звертає увагу на відсутність в тексті апеляційної скарги обґрунтування неправильності вирішення справи по суті судом першої інстанції. Скаржник не зазначає, які саме обставини справи не були досліджені судом першої інстанції, яким обставинам була надана неналежна оцінка, в чому полягає неправильність та необ`єктивність рішення по суті.

Апеляційна скарга взагалі не наводить норм матеріального права, які на думку Апелянта, могли бути порушені судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 у справі №904/3730/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2020 у справі №904/3730/20 - залишити без змін.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський агрегатний завод", м. Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 22.02.2021.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна