Рішення

від 11.02.2021 по справі 903/715/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 лютого 2021 року Справа № 903/715/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Хомич О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 903/715/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель", смт. Торчин, Луцького району, Волинської області

до Приватного підприємства "Вільна Україна-Р", смт. Іваничі, Іваничівського району, Волинської області

про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок та відшкодування шкоди,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

29.09.2020 до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №02-2/363 від 25.09.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель", в якій товариство просить:

- зобов`язати відповідача повернути позивачу самовільно зайняті земельні ділянки, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275 площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041 площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області;

- зобов`язати відповідача разом з самовільно зайнятими земельними ділянками, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275 площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041 площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області передати позивачу незібраний врожай, який знаходиться на цих ділянках;

- стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, завдану самовільним зайняттям земельних ділянок, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275 площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041 площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області в розмірі 9051,26 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" було залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агідель" строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання доказів про сплату судового збору в розмірі 2 102 грн. Господарському суду Волинської області - протягом 5-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

12.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви №02-2/382 від 12.10.2020, до якої позивач додав платіжне доручення про сплату судового збору від 08.10.2020 №410.

Ухвалою від 19.10.2020 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 04.11.2020; встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 02.11.2020 року.

03.11.2020 позивач подав до суду клопотання №02-2/396 від 03.11.2020, в якому просив підготовче засідання проводити за відсутності представника позивача у зв`язку з вирішенням нагальних виробничих питань.

В судове засідання 04.11.2020 представники сторін не з`явилися.

Факт належного повідомлення позивача підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039041094.

Ухвалу суду від 19.10.2020 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, відповідачу за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві: 45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Колгоспна, буд. 24.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем знаходження юридичної особи - ПП "Вільна Україна-Р" є: 45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Колгоспна, буд. 24.

Проте, ухвала суду від 19.10.2020, надіслана відповідачу за вказаною адресою, повернулась з поштовою відміткою "За закінченням терміну зберігання".

З метою забезпечення відповідачу права на захист та для належної підготовки справи для розгляду по суті ухвалою від 04.11.2020 суд постановив відкласти підготовче засідання на 18.11.2020; запропонувати відповідачу в строк до 16.11.2020 року подати суду відзив на позов.

Ухвалу суду від 04.11.2020 було надіслано позивачу на його електронну адресу, зазначену в позовній заяві.

Відповідача було повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 18.11.2020 шляхом розміщення повідомлення на сторінці суду на офіційному веб-порталі "Судова влада України" в мережі Інтернет у зв`язку з відсутністю у суду коштів на відправку поштової кореспонденції.

З метою належного повідомлення відповідача про судовий розгляд в порядку, передбаченому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, та з метою забезпечення відповідачу права на захист, ухвалою від 18.11.2020 суд постановив підготовче засідання відкласти на 02.12.2020.

01.12.2020 на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання б/н від 01.12.2020 представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та ознайомлення з матеріалами справи. В клопотанні представник відповідача зазначає про те, що угоду із адвокатом на представництво інтересів підприємства в суді було укладено 01.12.2020.

В судове засідання 02.12.2020 представники сторін не з`явилися.

Ухвалою суду від 02.12.2020 строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів - до 18.01.2021 включно, відкладено підготовче засідання на 23.12.2020, запропоновано відповідачу в строк до 21.12.2020 року подати суду відзив на позов.

17.12.2020 через відділ документального забезпечення та контролю суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що відповідно до ст. 4 Господарського кодексу України не є предметом регулювання цього кодексу, зокрема, земельні відносини, а у позовній заяві зазначено про повернення земельних ділянок. Разом з цим, у відзиві представник відповідача вказує про те, що з зазначеними позовними вимогами має право звертатися власник земельної ділянки, а не орендар.

В судове засідання 23.12.2020 представник позивача не з`явився.

Ухвалу суду від 02.12.2020 було надіслано позивачу на його електронну адресу, зазначену в позовній заяві.

За змістом ст. 166 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив.

З метою надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом відповідача та подати відповідь на відзив, право на яке передбачене ст. 166 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 13.01.2020; запропоновано позивачу в строк до 11.01.2021 подати суду відповідь на відзив відповідача.

Позивач 11.01.2021 подав відповідь на відзив на позов.

В судовому засіданні 13.01.2021 було розглянуто клопотання представника відповідача, яке міститься у відзиві на позов (а.с.92), про закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України, оскільки земельні відносини не є предметом регулювання Господарського кодексу України та, на думку представника відповідача, із позовними вимогами, зазначеними у позовній заяві, має право звертатися власник земельної ділянки, а не орендар.

У задоволенні клопотання представника про закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Отже, ч.1 ст.231 ГПК України містить перелік підстав, за наявності яких суд закриває провадження у справі.

Обставини, наведені відповідачем, не є підставами для закриття провадження у справі на підставі ст.231 ГПК України.

У позовній заяві позивач посилається на те, що йому на підставі договору від 19.03.2020 належить право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцію) площею 3,8163 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області, кадастровий номер 0721183800:06:000:0275, на підставі договору від 15.04.2020 належить право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) площею 2,9255 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області, кадастровий номер 0721183800:06:000:0041, тобто позивач посилається на те, що йому належить речове право на чуже майно - земельні ділянки.

Позивач стверджує, що фактично земельні ділянки використовує відповідач, не маючи відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду), тобто займає ці земельні ділянки самовільно.

У зв?язку з цим позивач вважає, що відповідач порушує його права як землекористувача.

За змістом п.6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю) , реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З огляду на фактичні обставини справи та враховуючи приписи п.6 ч.1 ст.20 ГПК України спір у справі №903/715/20 належить до юрисдикції господарського суду.

Наявність інших обставин, які наведені у ч.1 ст.231 ГПК України і можуть бути підставою для закриття провадження у справі, відповідач не довів.

Станом на 13.01.2021 інших заяв та клопотань від представників сторін не надходило.

Ухвалою суду від 13.01.2021 було закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 28.01.2021.

В судове засідання 28.01.2021 представник позивача не з`явився.

Ухвалу суду від 13.01.2021 було надіслано сторонам у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення, зокрема, позивачу на поштову адресу, вказану ним же у позовній заяві: 43026, м.Луцьк, вул. Єршова, 11, офіс 711.

Станом на 28.01.2021 відомості про належне повідомлення позивача про судовий розгляд були відсутні.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації позивача є: 45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. Незалежності, буд. 106.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З метою належного повідомлення позивача про судовий розгляд в порядку, передбаченому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання ухвалою від 28.01.2021 було відкладено на 11.02.2021; постановлено копію ухвали суду від 28.01.2021 надіслати позивачу на адресу реєстрації місцезнаходження юридичної особи, на поштову адресу, на електронну адресу та розмістити оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України .

Представники позивача та відповідача в судове засідання 11.02.2021 не з`явилися, про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення суду відповідачу - 04.02.2021, на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення позивачу дата вручення відсутня. Також ухвалу суду було надіслано сторонам на їх електронні адреси.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки і позивач, і відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України спір було вирішено судом за відсутності представників сторін.

Свою правову позицію щодо заявлених до нього позовних вимог відповідач виклав у відзиві на позов.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

19 березня 2020 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір про надання права користування для забудови на праві суперфіцію земельної ділянки, площею 3,8163 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області, кадастровий номер 0721183800:06:000:0275. Договір посвідчено Веремчуком С.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, Волинської області та зареєстровано в реєстрі за № 731. Інше речове право на вказану земельну ділянку зареєстровано 19.03.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 36017264.

15 квітня 2020 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір про надання права користування для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису земельної ділянки, площею 2,9225 га, розташованої на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області, кадастровий номер 0721183800:06:000:0041. Договір посвідчено Веремчуком С.В., приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу, Волинської області та зареєстровано в реєстрі за № 871. Інше речове право на вказану земельну ділянку зареєстровано 15.04.2020 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 36284604.

Як зазначає позивач у позовній заяві, до вересня 2019 року земельні ділянки з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0275, площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041, площею 2,9225 та перебували в користуванні відповідача на підставі договору оренди землі, укладеного між ПП Вільна Україна - Р та ОСОБА_1 , та договору оренди землі, укладеного між ПП Вільна Україна - Р та ОСОБА_2 . У зв`язку із закінченням строку вказані договори втратили свою чинність.

Актом прийому-передачі земельної ділянки від 29.01.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 0721183800:06:000:0275, площею 3,8163 га було передано з оренди; актом прийому-передачі земельної ділянки від 25.02.2020 року земельну ділянку з кадастровим номером 0721183800:06:000:0041, площею 2,9225 га передано з оренди.

22 травня 2020 року позивач в ході здійснення ним господарської діяльності виявив, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0275 та 0721183800:06:000:0041 засіяні сільськогосподарськими культурами (кукурудза) та обробляються одним масивом з сусідніми ділянками.

Позивач посилається на те, що жодних дій з обробітку та сівби на вказаних земельних ділянках ТзОВ Агідель після укладення договорів суперфіцію та емфітевзису не здійснювало.

З метою перевірки вказаних фактів самовільного зайняття земельних ділянок позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Волинській області було здійснено захід державного контролю щодо використання земельних ділянок з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0275, площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041, площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області. Факт самовільного зайняття вказаних земельних ділянок встановлено та підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки №492-ДК/341/АП/09/01-20 від 01.07.2020 року, актом обстеження земельної ділянки №492-ДК/116/АО/Ю/01-20 від 01.07.2020 року та актом обстеження земельної ділянки №492-ДК/117/АО/10/01-20 від 01.07.2020 року.

Під час здійснення заходів державного контролю державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області Щербиком С.М. та державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель у Волинській області Бернацьким А.С. встановлено, що ПП Вільна Україна - Р (код ЄДРПОУ 36523236) в особі керівника Рибінського С.В. на території Павлівської сільської ради (ОТГ), Іваничівського району, Волинської області використовує (обробляє) земельні ділянки приватної власності сільського господарського призначення з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0004, 0721183800:06:000:0042 та суміжні земельні - ділянки приватної власності з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0275 та 0721183800:06:000:0041 . Дані земельні ділянки під час здійснення господарської діяльності ПП Вільна Україна - Р в особі керівника Рибінського С.В. обробляються єдиним масивом (посів сільськогосподарських культур). При цьому будь-які рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання в користування земельних ділянок з кадастровими номерами 0721183800:06:000:0275 та 0721183800:06:000:0041 ПП Вільна Україна - Р в особі керівника Рибінського С.В. відсутні, використання даних земельних ділянок відбувається з порушенням вимог статтей 125,126 Земельного кодексу України, що у вілповідності до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель свідчить про факт самовільного зайняття вище вказаних земельних ділянок загальною площею 6,7388 га.

У пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин господарським судам ро`зяснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку, тощо.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Визначення поняття самовільного зайняття земельної ділянки наведено у статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , де, зокрема, зазначено, що такими є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідач без достатніх на те підстав, за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності відповідного правочину фактично використовує земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,8163 га і 2,9225 га, розташовані на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідач в процесі судового розгляду не надав доказів, які б підтверджували право на використання земельних ділянок.

За приписами статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З огляду на те, що відповідач займає земельні ділянки за відсутності рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу їх у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності відповідного правочину підлягає до задоволення вимога позивача про зобов`язання відповідача повернути позивачу самовільно зайняті земельні ділянки, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275 площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041 площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області.

Статтями 152, 156 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

А тому позивач як землекористувач, якому належить право суперфіцію та емфітевзису, має право вимагати повернути земельні ділянки, самовільно зайняті відповідачем.

Згідно з приписами п. "б" ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статей 156, 211, 212 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 9051,26 грн. шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Розмір шкоди, який є предметом позову, підлягає доведенню, оскільки є оціночним поняттям та підлягає доказуванню у межах розгляду справи.

Пунктом 3 ч.3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунку розміру шкоди позивач не подає.

На обгрунтування розміру шкоди позивач посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №28-3-0.4-6078/2-20 від 07.09.2020 (а.с.43-45), в якому управління зазначило, що орієнтовний розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" становить 9051,26 грн. Проте, лист також не містить розрахунку розміру шкоди.

Як зазначено у Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 (надалі - Методика), на яку посилається управління в листі №28-3-0.4-6078/2-20 від 07.09.2020, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель та для земель житлової та громадської забудови за встановленими формулами, закріпленими у п.4 Методики. При цьому, складові формул для визначення розміру шкоди для земель житлової та громадської забудови та інших категорій земель є різними в залежності від категорії земель за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 Методики розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земель для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови), визначається за такою формулою: Шс = Пс x Нп x Кф x Кі , де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп-середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначається відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 № 738.

Проте, пунктом 7 Методики передбачено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру.

Тобто, Методика визначає порядок розрахунку шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, а не певним суб?єктам господарювання, та визначає конкретні державні органи, які мають право нараховувати шкоди.

Оскільки з позовом про стягнення збитків, заподіяних самовільним зайняттям земельних ділянок, звернувся суб?єкт господарювання самостійно, порядок нарахування шкоди, визначений Методикою, не може бути застосований.

Разом з цим, в листі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №28-3-0.4-6078/2-20 від 07.09.2020 (а.с.43-45) зазначено про те, що 9051,26 грн. - це орієнтовний розмір шкоди.

В цьому ж листі зазначено, що провадження у справі про адміністративне провадження не відкривалось, а тому підстави для нарахування шкоди державними інспекторами відсутнє.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

В процесі судового розгляду позивач у встановленому законом порядку не довів заподіяння йому збитків в розмірі 9051,26 грн., оскільки не подав розрахунку збитків, не зазначив, які саме показники при їх нарахуванні були застосовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 9051,26 грн. збитків до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача разом з самовільно зайнятими земельними ділянками передати позивачу незібраний врожай, який знаходиться на цих ділянках.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 29.09.2020. У позовній заяві позивач зазначає, що він в ході здійснення господарської діяльності 22.05.2020 виявив порушення його права користування земельними ділянками, а саме: було виявлено, що земельні ділянки, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275; 0721183800:06:000:0041 засіяні сільськогосподарськими культурами (кукурудза) та обробляються одним масивом з сусідніми ділянками.

З часу звернення до суду до моменту вирішення судом спору по суті (11.02.2021) позивач позовних вимог не уточнював.

На обгрунтування цієї вимоги позивач посилається на ст.ст. 90, 95, 212 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Таким чином, норма ст.212 Земельного кодексу України не передбачає обов`язку особи, яка самовільно займає земельні ділянки, повернути разом із земельними ділянками й врожай, вирощений на них.

Статтею 90 Земельного кодексу України врегульовано права власників земельних ділянок.

Позивач у справі не є власником земельних ділянок.

Відповідно до п. б ч.1 ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію.

Зі змісту наведеної норми випливає, що землекористувач має право власності на посіви, які він посіяв, а не на посіви інших осіб.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача разом з самовільно зайнятими земельними ділянками передати позивачу незібраний врожай, який знаходиться на цих ділянках, не підлягає до задоволення.

Звертаючись з позовом до суду позивач сплатив 6306 грн. (2102х3) судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог в частині зобов`язання ПП "Вільна Україна-Р" повернути ТзОВ "Агідель" самовільно зайняті земельні ділянки витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2102 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Приватне підприємство "Вільна Україна-Р" (вул. Колгоспна, буд. 24, смт. Іваничі, Іваничівського району, Волинської області, 45300, код ЄДРПОУ 36523236) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агідель" (вул. Незалежності, буд. 106, смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, 45612, код ЄДРПОУ 32498835) самовільно зайняті земельні ділянки, кадастрові номери 0721183800:06:000:0275 площею 3,8163 га та 0721183800:06:000:0041 площею 2,9225 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Павлівської сільської ради, Іваничівського району, Волинської області.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Вільна Україна-Р" (вул. Колгоспна, буд. 24, смт. Іваничі, Іваничівського району, Волинської області, 45300, код ЄДРПОУ 36523236) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агідель" (вул. Незалежності, буд. 106, смт. Торчин, Луцького району, Волинської області, 45612, код ЄДРПОУ 32498835) 2 102 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено: 22.02.2021.

Суддя І. О. Якушева