Рішення

від 11.02.2021 по справі 910/16726/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021 Справа № 910/16726/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву до громадської організації "Екологічний контроль АСУ" про стягнення 76 421,71 грн. та виселення,

за участі представників:

позивача: Василюка Д.М. за довіреністю від 6 серпня 2020 року № 26;

відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Відділення) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2015 року між ним та громадською організацією "Екологічний контроль АСУ" (далі - Організація) було укладено договір № 7229 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано нерухоме майно - нежитлове приміщення на 5-му поверсі адміністративного будинку (кімнати 514, 516, 516а, 16 та 17), загальною площею 61,0 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, та перебуває на балансі державного підприємства "Спецагро" (далі - Підприємство). Враховуючи закінчення строку дії цього договору 1 жовтня 2018 року, а також заперечення орендодавця проти продовження строку дії цієї угоди, Відділенням на адресу Товариства було направлено заяву від 11 жовтня 2018 року № 30-06/9957 про припинення чинності наведеного правочину. Оскільки Організація після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнила орендовані приміщення, позивач, посилаючись на статті 16, 391, 526, 549, 611, 629, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та статті 17, 26, 27, 29, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" (далі - Закон), просив суд виселити відповідача з вищезазначеного орендованого приміщення. Крім того, позивач, на підставі статей 193, 216, 217, 230, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Організації неустойку в розмірі 76 421,71 грн., нараховану в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2020 року позовну заяву Відділення прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/16726/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 листопада 2020 року.

Засідання у справі № 910/16726/20, призначене на 26 листопада 2020 року, не відбулося в зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Павленка Є.В.

Оскільки підстави, через які не відбулося вказане засідання, відпали, суд ухвалами від 17 грудня 2020 року повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 28 січня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2021 року підготовче провадження у справі № 910/16726/20 було закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 11 лютого 2021 року.

У судовому засіданні 11 лютого 2021 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву у визначений судом строк не подав, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2015 року між Організацією та Відділенням було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 7229, за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на 5-му поверсі адміністративного будинку (кімнати 514, 516, 516а, 16 та 17), загальною площею 61,0 кв.м, яке розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, та перебуває на балансі Підприємства.

Зазначена угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

Пунктом 1.1 наведеного правочину встановлено, що вартість орендованого Організацією майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 квітня 2015 року і становить 1 175 700,00 грн.

За змістом пункту 1.2 цього договору майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності.

Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки (пункт 2.3 договору).

Відповідно до пункту 3.1 даного правочину орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 7869 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2015 року - 3 758,53 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди - жовтень 2015 року, встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень місяць 2015 року.

Пунктом 3.5 цієї угоди передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї з сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору (пункт 5.1 зазначеного правочину).

Згідно з пунктом 10.1 договору останній укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30 жовтня 2015 року по 30 вересня 2018 року включно.

Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 цього правочину його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За умовами пункту 10.4 наведеної угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Пунктом 10.6 договору визначено, що чинність даного правочину припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2015 року між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передачі, за яким вищенаведене нерухоме майно передано в оренду Організації.

Після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди від 30 жовтня 2015 року, зважаючи на положення пункту 10.4 цієї угоди, листом від 11 жовтня 2018 року № 30-06/9957 Відділення звернулося до Організації із заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим.

Судом встановлено, що вказаний лист від 11 жовтня 2018 року було направлено Відділенням на адресу Організації (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 22), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103265361688.

Зважаючи на те, що після припинення дії цього правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно і Організація продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Відділенням було пред`явлено вказаний позов з вимогою про виселення орендаря із займаних ним приміщень у примусовому порядку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом також встановлено, що строк дії укладеного між сторонами договору від 30 жовтня 2015 року № 7229 закінчився 1 жовтня 2018 року.

Листом від 11 жовтня 2018 року № 30-06/9957 Відділення звернулося до Організації з заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим .

Статтею 764 ЦК України встановлений виняток із загального правила, за яким у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону, відповідно до частини 2 якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення (у разі виникнення спору), що таке попередження було зроблене.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до вимог законодавства та положень договору оренди своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії цього правочину та відмову від продовження його дії.

У той же час Організація свого обов`язку щодо повернення орендованого майна за договором не виконала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про виселення останнього з орендованого майна.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами частини 1 статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами частини 2 статті 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 291 ГК України.

Отже, зі змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 10.9 договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).

Проте відповідачем не було надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю або балансоутримувачу.

З огляду на встановлений судом факт невиконання Організацією обов`язку щодо звільнення орендованого майна, суд дійшов висновку про те, що вимоги Відділення в частині виселення вказаної юридичної особи із займаного нею приміщення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також Відділення, крім орендної плати, нарахованої на підставі пункту 3.1 договору, просило стягнути з відповідача згідно з пунктом 10.11 цієї угоди неустойку в розмірі подвійної орендної плати за період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року в розмірі 76 421,71 грн.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув орендоване майно.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

За висновком суду неповернення об`єкту оренди за спірним договором у період з жовтня 2018 року по серпень 2020 року, після закінчення строку дії даної угоди, відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

У зв`язку з викладеним суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, дійшов висновку про те, що сума неустойки в розмірі 76 421,71 грн., нарахованої Відділом на підставі пункту 10.11 договору оренди, є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи встановлений судом факт невиконання Організацію обов`язку щодо звільнення орендованого ним майна та сплати орендних платежів після припинення договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Відділення у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Виселити громадську організацію "Екологічний контроль АСУ" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 22; ідентифікаційний код 39443384) у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлового приміщення на п`ятому поверсі адміністративного будинку (кімнати 514, 516, 516а, 16 та 17), загальною площею 61,0 м 2 , що розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, та перебуває на балансі державного підприємства "Спецагро".

Стягнути з громадської організації "Екологічний контроль АСУ" (01024, місто Київ, вулиця Круглоуніверситетська, будинок 22; ідентифікаційний код 39443384) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний номер 19030825) 76 421 (сімдесят шість тисяч чотириста двадцять одну) грн. 71 коп. неустойки, а також 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22 лютого 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко