Рішення

від 19.02.2021 по справі 910/17600/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2021Справа № 910/17600/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664)

до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгівельна фірма "Укрторгсервіс" (Україна, 02090, м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33; ідентифікаційний код: 01437801)

про стягнення 596 451,38 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгівельна фірма "Укрторгсервіс" (далі - відповідач) про стягнення 596 451,38 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання з оплати безоблікового водокористування у сумі 596 451,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Будь-яких заперечень від відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 02090, м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 16.11.2020 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

21.12.2020 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 16.11.2020, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку від 18.12.2020 не було вручене відповідачу під час доставки, у зв`язку з відмовою адресата від отримання поштового відправлення.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 16.11.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які затверджені Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 5 липня 1995 № 30, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 21 липня 1995 за № 231/767 (далі - Правила № 30), ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, у тому числі юридичних осіб, що здійснюють технічну експлуатацію систем водопостачання та водовідведення, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - виробники).

Згідно з п. 2.1.6 Правил № 30 до функцій виробника входять, зокрема, технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води споживачами, облік кількості води, що споживається і скидається в каналізацію; укладання договорів із споживача на відпуск води і приймання стічних вод.

Як зазначає позивач, на виконання Правил № 30, ним, як виробником, 12.04.2018 було проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання - Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгівельна фірма "Укрторгсервіс" (далі - відповідач), який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33.

За результатами обстеження вказаного об`єкта позивачем було виявлено самовільне водокористування, а саме зафіксовано відсутність пломби № AG42706 на електрозасувці, встановленої 15.08.2012, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від 12.04.2018 № 181918, від підписання якого відповідач відмовився, що підтверджується складеним позивачем Актом № 181918 від 12.04.2018 про відмову від підпису Акту обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення, здійснено перепломбування електрозасувки пломбою № R18573523.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 № 190, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 за №936/15627 (далі - Правила № 190), Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод. Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 3.2 Правил № 190 визначено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункти 3.3, 3.4 Правил № 190).

Згідно з п. 5.18 Правил № 190 споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Як зазначає позивач, на підставі пунктів 3.3., 3.4 Правил № 190, за період з 12.03.2018 по 12.04.2018 відповідачу було нараховано плату за безоблікове водокористування в сумі 596 451,38 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу Попередження № 10107/8/8/02-18 від 20.09.2018 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами № 31/4/18 від 14.09.2018, яке було отримано відповідачем 30.10.2018, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0221704769420.

11.09.2020 позивачем було направлено відповідачу вимогу № 4157/12/36/02-20 від 07.09.2020, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 596 451,38 грн у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги (докази направлення вказаної вимоги містяться в матеріалах справи), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача плату за безоблікове водокористування в сумі 596 451,38 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з частинами 1, 3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Суд встановив, що позивачем 12.04.2018 було проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання - відповідача, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33, за результатами якого виявлено самовільне водокористування, а саме зафіксовано відсутність пломби № AG42706 на електрозасувці, встановленої 15.08.2012, про що складено Акт обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення від 12.04.2018 № 181918, від підписання якого відповідач відмовився, що підтверджується складним позивачем Актом № 181918 від 12.04.2018 про відмову від підпису Акту обстеження об`єкта водопостачання та водовідведення.

У матеріалах справи міститься Акт пломбування від 15.08.2012 (особовий рахунок 32952), який складено у присутності представника абонента (відповідача).

За доводами позивача, оскільки ним було встановлено факт безоблікового водокористування, а саме зафіксовано відсутність пломби на об`єкті відповідача, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33, а також враховуючи ту обставину, що початок безоблікового водокористування виявити неможливо, безобліковим, відповідно до Правил № 190, вважається водокористування протягом одного місяця, а саме з 12.03.2018 по 12.04.2018.

Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок (формулу розрахунку) площі перерізу труби та об`єму води, спожитої відповідачем при безобліковому водокористуванні, та встановлено, що за період з 12.03.2018 по 12.04.2018 позивачем було обґрунтовано нараховано відповідачу, виходячи із положень пунктів 3.3, 3.4, 5.18 Правил №190, плату за безоблікове водокористування в сумі 596 451,38 грн.

Суд також встановив, що позивачем було направлено відповідачу Попередження №10107/8/8/02-18 від 20.09.2018 разом із рахунком за безоблікове, самовільне користування послугами № 31/4/18 від 14.09.2018, в якому позивач пропонував відповідачу у п`ятиденний термін з дня отримання цього попередження оплатити розрахований обсяг. Вказане попередження було отримане відповідачем 30.10.2018, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0221704769420, проте залишене відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено відповідачу вимогу №4157/12/36/02-20 від 07.09.2020, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек від 11.09.2020, в якій позивач вимагав у відповідача сплатити грошові кошти в сумі 596 451,38 грн у семиденний термін з моменту одержання цієї вимоги.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0101508652187 разом із вказаною вимогою не було вручене 17.09.2020 під час доставки відповідачу та повернуто за зворотною адресою (позивачу).

Суд вважає, що ухилення відповідача від одержання на підприємстві поштового зв`язку вказаної вимоги (відмова від його прийняття, нез`явлення на зазначене підприємство після одержання повідомлення про надходження цінного листа), за наявності в матеріалах справи належних доказів на підтвердження направлення вимоги на адресу відповідача згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не дає підстав вважати, що вимога позивача не була (чи не могла бути) отримана відповідачем, відтак отримання поштового відправлення залежало виключно від волевиявлення відповідача.

З огляду на вищенаведене, вимога позивача вважається врученою відповідачу 17.09.2020 (відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта"), відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо внесення плати за безоблікове водокористування є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем Правил № 190 у вигляді безоблікового водокористування в період з 12.03.2018 по 12.04.2018 позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача плати за безоблікове водокористування в сумі 596 451,38 грн є обґрунтованою.

Доказів сплати вищевказаних грошових коштів відповідачем суду не надано.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає плата за безоблікове водокористування в сумі 596 451,38 грн.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 946,77 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Закритого акціонерного товариства "Виробничо-торгівельна фірма "Укрторгсервіс" (Україна, 02090, м. Київ, вул. Вільнюська, буд. 33; ідентифікаційний код: 01437801) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (Україна, 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) плату за безоблікове водокористування в сумі 596 451 (п`ятсот дев`яносто шість тисяч чотириста п`ятдесят одна) грн 38 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 946 (вісім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 77 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 19.02.2021

Суддя О.В. Нечай