Рішення

від 19.02.2021 по справі 910/16823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2021Справа № 910/16823/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт"

про стягнення 20 034,65 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калифея" про стягнення 20 034,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі Договору поставки продукції №6278 від 31.10.2019 та згідно видаткових накладних №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020, №ЕЛМ-005778 від 31.01.2020, №ЕЛМ-008469 від 13.02.2020, №ЕЛМ-008550 від 13.02.2020 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 16 122,88 грн., в той час як останнім свої зобов`язання з оплати вказаного товару не виконано, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Калифея" виникла заборгованість у розмірі 16 122,88 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачем виконання своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 3 224,57 грн., пеню у розмірі 549,76 грн. та 3% річних у розмірі 137,44 грн., нараховані за період з 15.07.2020 по 26.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16823/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці такої ухвали, на адресу його місцезнаходження, зазначену, станом на дату відкриття провадження у справі, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 04128, м. Київ, вул. Турчина Ігоря, буд. 5, кв. 86.

Вказана ухвала суду не була вручена відповідачу та була повернута до суду, із зазначенням причин повернення - за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку від 13.11.2020 на конверті.

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, враховуючи, що ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену, станом на дату відкриття провадження у справі, в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що ухвала суду є такою, що була вручена відповідачу 13.11.2020 (дата проставлення на довідці відділення поштового зв`язку відмітки щодо причини повернення поштового відправлення).

Пунктом 4 ухвали Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 відповідачу запропоновано надати відзив на позов у строк протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Тобто, встановлений ухвалою строк на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Калифея" відзиву закінчився 28.11.2020 (включно), однак відповідач не скористався таким своїм правом.

В свою чергу, з відомостей Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 27.11.2020 було змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калифея" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіднейт", а також змінено адресу місцезнаходження юридичної особи, у зв`язку з чим судом враховано зміну найменування та адреси місцезнаходження позивача при складанні даного рішення .

Крім того, суд зазначає, що провадження у даній справі відкрито з додержанням правил підсудності, в свою чергу, відповідачем було змінено адресу місцезнаходження більш ніж через три тижні після відкриття провадження у справі та через 13 днів після того, як ухвалу суду від 03.11.2021 було вручено відповідачу в розумінні приписів ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, а отже правила підсудності не порушені та дана справа повинна розглядатись Господарським судом міста Києва.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

31.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Калифея" (в подальшому назву було змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіднейт"), як покупцем, було укладено Договір поставки продукції №6278 (надалі - "Договір"), згідно умов якого постачальник продає та поставляє, а покупець купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від постачальника до покупця та є невід`ємними частинами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, а також штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до п. 8.1 Договору термін оплати за поставлену продукцію - 14 днів з дати поставки товару даного виду.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.10.2020, а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. У разі якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону Договору про бажання розірвати Договір, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п. 9.5 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого йому товару згідно Договору поставки продукції №6278 від 31.10.2019, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 16 122,88 грн.

Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 224,57 грн., пені у розмірі 549,76 грн. та 3% річних у розмірі 137,44 грн.

Укладений сторонами Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Також з аналізу умов Договору вбачається, що він є рамковим договорам, тобто таким, що укладені з метою багаторазового застосування, який містять загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов`язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами, зокрема, у видаткових накладних.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" товар на виконання вимог Договору, що підтверджується видатковими накладними, а саме:

- №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020 товар на суму 4 361,76 грн. з ПДВ,

- №ЕЛМ-005778 від 31.01.2020 товар на суму 328,32 грн. з ПДВ,

- №ЕЛМ-008469 від 13.02.2020 товар на суму 5 464,80 грн. з ПДВ,

- №ЕЛМ-008550 від 13.02.2020 товар на суму 6 433,20 грн. з ПДВ.

При цьому, видаткова накладна №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020 містить виправлення, а саме: викреслено товар за кодом №2725 (Швепс гранат 0,25 NRB*12) на суму 396,00 грн., у зв`язку з чим загальна вартість товару за вказаною накладною, як зазначає позивач, становить 3 886,56 грн., а не 4 361,76 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, а також в них міститься посилання на реквізити Договору.

Таким чином, з урахуванням відсутності будь-яких заперечень відповідача щодо вартості товару за видатковою накладною №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020, вказаними видатковими накладними підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором з поставки відповідачу товару на загальну суму 16 122,88 грн.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 8.1 Договору термін оплати за поставлену продукцію - 14 днів з дати поставки товару даного виду.

Отже, у відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3.1 Договору відповідач зобов`язаний був оплатити поставлений позивачем товар:

- за видатковою накладною №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020 - товар суму 3 886,56 грн. з ПДВ у строк до 13.02.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-005778 від 31.01.2020 - товар суму 328,32 грн. з ПДВ у строк до 14.02.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-008469 від 13.02.2020 - товар суму 5 464,80 грн. з ПДВ у строк до 27.02.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-008550 від 13.02.2020 - товар суму 6 433,20 грн. з ПДВ у строк до 27.02.2020.

Доказів сплати на дату розгляду справи відповідачем на користь позивача коштів у загальному розмірі 16 122,88 грн. (вартість поставленого товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними) матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність у нього заборгованості з оплати поставленого за Договором товару, у зв`язку з чим суд, керуючись приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку, що покупець взятих на себе зобов`язань за Договором та у визначений строк не виконав, у зв`язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" виникла заборгованість перед позивачем, яка складає суму 16 122,88 грн. (вартість поставленого товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними).

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по оплаті на користь позивача 16 122,88 грн. поставленого ним товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 16 122,88 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 224,57 грн., пені у розмірі 549,76 грн. та 3% річних у розмірі 137,44 грн.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Враховуючи те, що відповідач допустив прострочення оплати поставленого товару за Договором, то вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого у відповідності до п. 5.3 Договору, є обґрунтованою.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку, про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" про стягнення штрафу у розмірі 3 224,57 грн. та необхідність її задоволення в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 549,76 грн., нараховану на існуючу заборгованість у період з 15.07.2020 по 26.10.2020.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 5.3 Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З пункту 5.4 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла в період прострочення) порядок нарахування пені (від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу), проте не визначено строк такого нарахування, а відтак в силу приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період нарахування штрафних санкцій обмежено піврічним терміном.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, є правомірним нарахування пені за прострочення оплати:

- за видатковою накладною №ЕЛМ-005416 від 30.01.2020 на заборгованість у розмірі 3 886,56 грн. з 15.07.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 13.08.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-005778 від 31.01.2020 на заборгованість у розмірі 328,32 грн. з 15.07.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 14.08.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-008469 від 13.02.2020 на заборгованість у розмірі 5 464,80 грн. з 15.07.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 27.08.2020;

- за видатковою накладною №ЕЛМ-008550 від 13.02.2020 на заборгованість у розмірі 6 433,20 грн. з 15.07.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 27.08.2020.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені (з врахуванням визначених судом періодів, в які підлягає нарахуванню пеня), суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені у загальному розмірі 213,22 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 336,54 грн. обрахована невірно, а відтак задоволенню не підлягає.

Суд не застосовує правову позицію Верховного Суду України, наведену у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, оскільки даного висновку Верховний Суд України дійшов за результатом розгляду цивільних спорів щодо боржників фізичних осіб за кредитними договорами, що не є подібними правовідносинами до правовідносин у даній справі щодо стягнення неустойки за порушення господарського зобов`язання за договором оренди, яке регулюється Господарським кодексом України.

Аналогійний висновок щодо неможливості застосування правової позиції Верховного Суду України, наведеної у постанові №6-2003цс15 від 21.10.2015, до господарських правовідносин наведений у постановах Верховного Суду від 08.08.2018 у справі №908/1843/17 та від 20.06.2018 у справі №911/2314/17.

Крім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №910/7398/18, від 27.09.2019 у справі 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

У постанові від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з викладеного в позові розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 137,44 грн. нараховані на заборгованість за видатковими накладними у загальному розмірі 16 122,88 грн.

Суд, здійснивши перерахунок 3% річних (враховуючи визначений позивачем період нарахування 3% річних), прийшов до висновку про правомірність стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" 3% річних у розмірі 137,44 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" підлягають частковому задоволенню із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" основного боргу у розмірі 16 122,88 грн., штрафу у розмірі 3 224,57 грн., пені у розмірі 213,22 грн. та 3% річних у розмірі 137,44 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 75, 124, 126, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіднейт" (87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Митрополитська, буд. 4; ідентифікаційний код 43046593) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНД-Груп" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; ідентифікаційний номер 34795962) заборгованість у розмірі 16 122 (шістнадцять тисяч сто двадцять дві) грн. 88 коп., штраф у розмірі 3 224 (три тисячі двісті двадцять чотири) грн. 57 коп., пеню у розмірі 213 (двісті тринадцять) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 137 (сто тридцять сім) грн. 44 коп. та судовий збір у розмірі 2 066 (дві тисячі шістдесят шість) грн. 69 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко