Рішення

від 12.02.2021 по справі 912/3155/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 рокуСправа № 912/3155/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Фермерського господарства "Регіна" (вул. Весняна (Чапаєва), 14, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область)

до Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 41, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110)

про визнання права постійного користування земельною ділянкою,

секретар судового засідання Солдатова К.І.

представники сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - участі не брав;

в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення,

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Регіна" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 13,6096 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0954 та площею 27,8904га кадастровий номер 3524080600:02:001:0952, які знаходяться на території Глодосівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за фермерським господарством "Регіна" ЄДРПОУ 31411161.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що громадянин ОСОБА_1 , на ім`я якого видано Державний акт на право постійного користування землею, помер про що видано свідоцтво про смерть, проте, оскільки зазначена земельна ділянка надавалась у користування для ведення фермерського господарства, позивач вважає, що після смерті ОСОБА_1 право постійного користування земельною ділянкою у Фермерського господарства "Регіна" не припинилось.

Ухвалою від 05.10.2020 позовну заяву б/н та б/д Фермерського господарства "Регіна" - залишено без руху. Встановлено позивачу строк усунення виявлених при поданні позовної заяви недоліків - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання належним чином завірених копій додатків до позовної заяви та інформації про місце знаходження оригіналів доданих до позовної заяви доказів з доказами направлення заяви про усунення недоліків відповідачу.

В межах встановленого судом строку 22.10.2020 на адресу суду від Фермерського господарства "Регіна" надійшла заява, відповідно до якої повідомлено, що оригінали доданих до позовної заяви письмових документів знаходяться у позивача та додано належним чином засвідчені копії таких доказів.

Ухвалою від 27.10.2020 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 19.11.2020.

18.11.2020 від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву.

19.11.2020 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.12.2020.

17.12.2020 до суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника Фермерського господарства "Регіна" та клопотання про поновлення строків на подання доказів, оскільки необхідність подання додаткових доказів виникла після ознайомлення позивача з позицією відповідача.

Ухвалою від 27.10.2020 господарський суд клопотання Фермерського господарства "Регіна" про поновлення процесуальних строків для подання доказів задовольнив. Поновив строк для подачі доказів до 17.12.2020. Приєднав до матеріалів справи докази, згідно з додатком до клопотання. Продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду. Закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.01.2021.

21.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про заміну відповідача внаслідок застосування процесуального правонаступництва, а саме: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області замінити на Глодоську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 41, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110, ідентифікаційний код 04366198).

Ухвалою від 21.01.2021 господарський суд клопотання Фермерського господарства "Регіна" про заміну відповідача його правонаступником задовольнив. Замінив відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на його правонаступника - Глодоську сільську раду Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 41, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110, ідентифікаційний код 04366198). Відклав судове засідання у справі №912/3155/20 до 12.02.2021.

Представники сторін участі в судовому засіданні не брали, хоча сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 162, 163).

Після судового засідання до суду від Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області надійшов лист від 09.02.2021, у якому відповідач не заперечує проти позовних вимог та просить суд розглядати справу без участі представника Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив такі обставини.

29.07.1999 відповідно до Державного акта на право постійного користування землею виданого громадянину України ОСОБА_1 , на підставі рішення сесії Новоукраїнської районної ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 14.04.1999 № 79 - надано в постійне користування земельну ділянку площею 41,5 га, яка складається із земельної ділянки площею 13,6096 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0954 та земельної ділянки площею 27,8904 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0952, розташованих на території Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області для ведення селянського фермерського господарства (а.с. 15), .

20.04.2001 на базі вищезазначеної земельної ділянки загальною площею 41,5 га створено Фермерське господарство "Регіна", керівником господарства призначено ОСОБА_1 , що підтверджується копією статуту від 20.04.2001 № 281р (а.с. 96-100).

24.03.2014 затверджено статут фермерського господарства "Регіна" в новій редакції (а.с. 9-13), де головою Фермерського господарства "Регіна" є ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 14).

На час звернення до суду, позивач користується земельними ділянками, які надані йому у постійне користування, що підтверджується довідками Глодоської сільської ради та звітами про посівні площі сільськогосподарських культур (а.с. 101-104,108, 109-144).

За твердженням позивача, оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області вчинялися дії щодо вилучення спірної земельної ділянки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 13.03.1992, на момент створення фермерського господарства), громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України (у згаданій редакції), користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (у згаданій редакції), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

З наведеного нормативного регулювання вбачається, що земельна ділянка на праві постійного землекористування для ведення селянського (фермерського) господарства надавалась не громадянину України, а спеціальному суб`єктові - голові створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2009-ХІІ "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції Закону від 23.07.1993 № 3312-ХІІ, на момент створення фермерського господарства; втратив чинність 29.07.2003 - з моменту набрання чинності Законом України "Про фермерське господарство"), після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Отже, законодавством, чинним на момент створення Фермерського господарства "Регіна", було передбачено одержання земельної ділянки як обов`язкової умови для набуття правосуб`єктності фермерським господарством як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення фермерського господарства, зобов`язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації фермерського господарства. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення відповідного фермерського господарства.

09.06.2003 було прийнято новий Закон України № 937-ІV "Про фермерське господарство" (далі - Закон № 937-ІV), яким Закон України "Про селянське (фермерське) господарство" № 2009-ХІІ визнано таким, що втратив чинність.

У ст. 1 Закону № 937-ІV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-ІV, право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону № 937-ІV).

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у ст. 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні ст. 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення (створення) фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за ст. 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів ст. 1, 5, 7, 8 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Така практика застосування норм права щодо фактичної заміни у правовідносинах користування земельними ділянками орендаря й переходу обов`язків землекористувача земельних ділянок до фермерського господарства з дня його державної реєстрації є сталою та підтримується Великою Палатою Верховного Суду (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13.03.2018 у справі № 348/992/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 317/2520/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 606/2032/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 677/1865/16-ц, від 21.11.2018 у справі № 272/1652/14-ц, від 12.12.2018 у справі № 704/29/17-ц, від 16.01.2019 у справі № 695/1275/17 та у справі № 483/1863/17, від 27.03.2019 у справі № 574/381/17-ц, від 03.04.2019 року у справі № 628/776/18).

Пунктом 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001), який діяв з 01.01.2002 (момент набрання чинності названим Земельним кодексом України) до 22.09.2005, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 01 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди.

Проте Конституційний Суд України рішенням № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Таким чином, громадяни та юридичні особи, які до 01.01.2002 отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження № 14-533цс18).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

У п. 7.27 постанови від 05.11.2019 у справі № 906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у ст. 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент смерті фізичної особи - засновника) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України (у редакції чинній на момент передачі земельної ділянки у користування), право користування земельною ділянкою або її частиною припиняється у разі: 1) добровільної відмови від земельної ділянки; 2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку; 3) припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства; 4) систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, а також орендної плати в строки, визначені договором оренди; 5) нераціонального використання земельної ділянки; 6) використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості ґрунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; 7) використання землі не за цільовим призначенням; 8) невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років - для несільськогосподарських потреб; 9) вилучення земель у випадках, передбачених статтями Цивільного кодексу України і 32 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві (як чинному на момент створення відповідача, так і на теперішній час) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника фермерського господарства відсутня.

Адже, правове становище фермерського господарства як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття фермерським господарством правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

У разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством, до якого воно перейшло після створення фермерського господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства не входить до складу спадщини. Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц.

Разом з тим Верховний Суд наголошує, що вищенаведений механізм переходу до фермерського господарства права користування землею застосовується виключно щодо земельної ділянки, з якою безпосередньо пов`язане створення фермерського господарства та його державна реєстрація як юридичної особи.

Тільки у цьому випадку з дня державної реєстрації фермерського господарства воно набуває права та обов`язки землекористувача земельної ділянки, наданої її засновнику у користування і відповідне право землекористування фермерського господарства не припиняється зі смертю засновника.

Вище наведене узгоджується також із позицією викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 року справа № 904/284/19.

Відповідач не заперечив проти задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведення позивачем наявності у Фермерського господарства "Регіна" права постійного користування на земельні ділянки площею 13,6096 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0954 та площею 27,8904 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0952, які знаходяться на території Глодосівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, та входять до земельної ділянки загальною площею 41,5 га, яка надана у користування гр. ОСОБА_1 згідно з Державним актом на право постійного користування від 14.04.1999.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право постійного користування земельною ділянкою площею 13,6096 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0954 та площею 27,8904 га кадастровий номер 3524080600:02:001:0952, які знаходяться на території Глодосівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області за Фермерським господарством "Регіна" (вул. Весняна (Чапаєва), 14, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний код 31411161).

Стягнути з Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 41, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110, ідентифікаційний код 04366198) на користь Фермерського господарства "Регіна" (вул. Весняна (Чапаєва), 14, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, ідентифікаційний код 31411161) 4 204,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення надіслати Фермерському господарству "Регіна" (вул. Весняна (Чапаєва), 14, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область) та Глодоській сільській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області (вул. Центральна, 41, с. Глодоси, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27110).

Повне рішення складено 22.02.2021.

Суддя М.С. Глушков