Рішення

від 22.02.2021 по справі 920/1295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.02.2021 Справа № 920/1295/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1295/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сумський племінний конезавод" (42240, Сумська область, Лебединський район, с. Патріотівка, код ЄДРПОУ 31324088),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, 20-й квартал Низівського лісництва, код ЄДРПОУ 31065988),

про стягнення 23198,53 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство "Лебідь`" та просить стягнути 23198,53 грн заборгованості, з яких: 16800,00 грн - заборгованість з орендної плати, 1680,00 грн - штрафу, 3405,98 грн - пені, 569,48 грн - 3% річних, 743,07 грн - інфляційні збитки за порушення умов договору оренди нежитлових приміщень від 01.10.2018, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 28.12.2020 відкрито провадження у справі № 920/1295/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, відповідачу надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` зазначено: 42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, 20-й квартал Низівського лісництва.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 28.12.2020 була надіслана на зазначену адресу відповідача, проте повернута на адресу суду з відміткою на поштовому конверті "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи направлення кореспонденції за реєстраційною адресою, суд виходить з того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` належним чином повідомлено про розгляд справи судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Сумський племінний конезавод" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень (далі - Договір), предметом якого є строкове платне користування об`єктом оренди, а саме: частина нежитлових приміщень площею 510,0 кв.м., в будівлі під літ. Д загальною площею 695,2 кв.м. (підсобні приміщення), які знаходиться на території Сільськогосподарської бази Першого Сумського племінного конезавода в селі Патріотівка Лебединського району, Сумської області (надалі-приміщення). Об`єкт оренди надано орендарю ля використання в підприємницькій діяльності.

01.10.2018 об`єкт оренди було передано орендодавцю за актом прийому- передачі приміщення відповідно до п.3.1. договору.

Відповідно до п.4.1. договору щомісячний розмір орендної плати складає 2800,00 грн.

01.02.2019 сторонами було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди збільшити розмір орендної плати з 01.02.2019 і встановили її у сумі 3700,00 грн.

Орендна плата сплачується у готівковій формі або у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 10 числа кожного поточного місяця (місяця, в якому здійснюється користування об`єктом оренди).

17.01.2020 сторони підписали додаткову угоду № 2, відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору починаючи з 17.01.2020 та підтвердили наявність заборгованості за договором в сумі 20500,00 на момент розірвання договору. Також сторонами було підписано акт прийому - передачі (повернення) приміщення.

Відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 3700,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням умов договору за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 16800,00 грн зі сплати орендної плати за договором, підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно п.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача з орендної плати склала 16800,00 грн за період вересень 2019р. по січень 2020р.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Факт заборгованості відповідача в сумі 16800,00 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач заперечень на позов та доказів сплати боргу суду не надав. За таких обставин, вимоги позивача суд визнає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За неналежне виконання умов договору, згідно розрахунку відповідачу нараховано до сплати 1680,00 грн - штрафу, 3405,98 грн - пені, 569,48 грн - 3% річних, 743,07 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до п.8.2.1 договору, у випадку прострочення сплати орендних та інших передбачених цим договором платежів орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення до моменту погашення боргу. У разі прострочення платежу більш ніж 10 календарних днів, орендар сплачує орендодавцю також штраф у розмірі 10% від розміру заборгованості.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Право позивача на стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого товару. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 3405,98 грн.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17.

Враховуючи те, що сторони передбачили у Договорі відповідальність у вигляді пені та штрафу, а також те, що судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача зобов`язання зі своєчасної поставки товару більш ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1680,00 грн штрафу є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 569,48 грн 3% річних та 743,07 грн, відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.

Судом перевірено розрахунок позовних вимог в цій частині та встановлено, що нарахування здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на корись позивача 569,48 грн 3% річних та 743,07 грн підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог і задовольняє їх шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 16800,00 грн - заборгованість з орендної плати, 1680,00 грн - штрафу, 3405,98 грн - пені, 569,48 грн - 3% річних, 743,07 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2102,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сумський племінний конезавод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` про стягнення 23198,53 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване мисливське господарство Лебідь` (42355, Сумська область, Сумський район, смт. Низи, 20-й квартал Низівського лісництва, код ЄДРПОУ 31065988) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Сумський племінний конезавод" (42240, Сумська область, Лебединський район, с. Патріотівка, код ЄДРПОУ 31324088) 16800,00 грн (шістнадцять тисяч вісімсот гривень 00 копійок) - заборгованість з орендної плати, 1680,00 грн (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень 00 копійок) - штрафу, 3405,98 грн (три тисячі чотириста п`ять гривень 98 копійок) - пені, 569,48 грн (п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 48 копійок) - 3% річних, 743,07 грн (сімсот сорок три гривні 07 копійок) - інфляційних втрат, 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) - витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Рішення підписано 22.02.2021.

Суддя О.Ю. Соп`яненко